Ознаки технології мавсового впливу в рамках концепту « четверта влада» 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Ознаки технології мавсового впливу в рамках концепту « четверта влада»



.

Поняття про технологію масовокомунікаційного впливу.

Технологіями називаються способи, прийоми, методи, процеси, засоби організації різних видів діяльності особи й суспільства, теоретичні знан-

ня про ці способи й методи тощо. Технології є невід'ємною частиною

культури народу, національної політики, оскільки держава тоді сильна, коли

вона володіє технологіями і дбає про їхній розвиток. Технології — це найвища форма прояву культури народу, це культура мислення, праці, слова, дії;

технологія — це науково виважений, вироблений поколіннями практиків спеціалістів і учених спосіб думання.

Однією з важливих ознак менталітету будь-якої нації є її соціально-пси-

хологічна здатність до високої ганізації мислення й праці, тобто здатність

до, у кращому розумінні цього слова, технократичносгі думки й дії.

Будь-які людські технології є безумовно соціально-культурним, націона-

льно-історичним явищем. Будь-яка людська технологія є соціальною. Розви-

ток її надто залежить від соціальо-історичних передумов, зумовлений реальною соціально-політичною ситуацією, в якій перебуває нація. Причиною їх є виникнення нових способів і прийомів організації виробничих процесів, таких способів і прийомів, які з погляду фахівців стали більш досконалими та ефективними на основі меншої витрати часу, меншого фізичного навантаження на людину під час роботи, більшої доцільності у застосуванні. Глибинним, філософським критерієм доцільності є те, чи відповідає організація даного виробничого процесу соціально-біологічним умовам життєдіяльності людини, чи не суперечить виконувана людиною дія її людській, соціобіологічній сутності.

Технологічна, наукова організація праці залежить від уявлення про предмет праці (предмет технологічного впливу, технологічний об'єкт), засоби праці (технологічні засоби), носія технологічних функцій (працівника, колективу тощо), рівень технологічного розвитку суспільства. Вона має безпосередній вияв у структурі виробничого процесу (технологічному процесі).

Отже, основними атрибутами будь-якої технології є:

-технологічний об’єкт,

-технологічні засоби праці

- технологічний процес.

Технологічний процес складається з багатьох операцій, які в своїй сукупності можуть становити певну техніку.

Таким чином, технологічний процес може бути визначений як система технік, що використовуються для досягнення певної мети.

Будь-яка технологія передбачає наявність певної технологічної системи у вигляді теоретичних або фізичних моделей. Крім того, конкретна технологічна система повинна розглядатися як варіант загальної суспільної технологічної системи, бути її репрезентантом. Для виживання технологічної системи певної сфери необхідна суспільна технологічна підтримка, інакше технологічна система окремого виробництва буде нежиттєздатною.

Сфера масового впливу передбачає таку модель організації праці, в основі якої лежить поняття про масовокомунікаційну систему.

Масовокомунікаційною системою називається така технологічна система,

яка включає професійного комуніканта й технологію спілкування.

Технологічним об'єктом праці професійного комуніканта є певна фізич-

на, емоційно-вольова або розумова реакція людей, тобто поведінка комуніката.

Знання про технологічний об'єкт розглядається в технології як матеріалознавство. Знання про масу, її поведінку становить основу матеріалознав-

ства у галузі технології масового спілкування.

Технологічними засобами праці є ті словесні, аудіовізуальні засоби і твори, виготовлені за їх допомогою, які й використовуються як засоби масового впливу чи масифікації людини.

Що ж до технологічного процесу, то до них належать дії, операції та способи їх виконання, які й використовуються професійним комунікантомяк процедура масового впливу.

 

29.) Історія розвитку науки про масову комунікацію

1. Дописемний етап доіндустріального періоду.

-характеризується такою організацією процесу спілкування, який може бути виражено формулою: спілкування “обличчям дообличчя”. Мав вигляд переважно міжособистісної, інтерперсональної комунікації, що відбувалася у формі діалогу або монологу. На дописемному етапі переважала міжособистісна й групова комунікація. В она мала характер безпосереднього діалогічного міжособистісного спілкування або спілкування з малою групою. До того ж масове спілкуванняне мало характеру професійного, воно булоскладником природної поведінки людей.

2. Писемний етап доіндустріального періоду. Зробив процес опосередкованим, дискретним у просторі й часі, стимулював розвиток такого виду масового спілкування, як публічне — утворення публік, різновидів спільнот, розсіяних у просторі, але об’єднаних інтелектуально на основі писаних текстів. Запровадження письма стало причиною виникнення свідомого авторства — явища епохального в історії людства. При свідомому авторстві існує наче дві правди: по-перше, історична правда, тобто правда в прямому розумінні слова, але вона — не мистецтво; по-друге, художня правда, тобто мистецтво, але вона — не правда в прямому розумінні слова, а вимисел.

Стосовно спілкування цей перехід означає виникнення професійних мовців як комунікантів, здатних усвідомлювати своє мовлення й акт спілкування і керувати ними.

Перше, початкове відчуження твору від автора стало тією обов'язковою умовою, за якої в історії людства почався загальний процес виникнення свідомого авторства, а також професіонального мовлення та спілкування, коли текст, створений автором, аналізувався й правився (редагувався) протягом певного часу самим же автором або іншими людьми, що були фахівцями слова, зналися на законах мовлення та спілкування.

3. Друкарський етап індустріального періоду.

Другим важливим фактом у розвитку свідомого авторства й професіональної масової комунікації було виникнення друкарства. Це друге відчуження твору від мовця, яке уможливило розвиток професіональної мовної діяльності за умови остаточного відриву тексту твору від автора, його обробки йудосконалення сторонньою людиною. Саме друкарство було поштовхом довиникнення великих інформаційних індустрій, д е процеси мовлення набували відносної самостійності й виробничого осмислення. Виникала й необхідність в осмисленні текстотворчих процесів, залученні автора до переробки власного твору, що в свою чергу формувало в автора поняття про себе як автора твору.Друкований етап пов’язується з першою індустріальною революцією, з виникненням, зокрема, друку і становленням професіонального масового спілкування за допомогою друкованих текстів.

4. Аудіовізуальний етап індустріального періоду - посилив процеси комунікування. Він з’явився завдяки другій індустріальній революції, коли моделі поведінки почали отримуватися людьми через масове поширення зразків поведінки радіо- і телеканалами до того, як люди навчалися писати й читати. С тали потужним арсеналом індустріалізації масового спілкування, виникнення технологій управління масами та людиною. Для цього періоду характерна нерівність між професійними комунікантами та комунікатами, яка виникла в результаті обмеженого доступу людей до засобів масового спілкування, переважання монологічного типу мовлення й неможливості людей бути активними учасниками спілкування. Маса формується за лідерства медіа у суспільстві, живучості ідеї довіри до них.

Абсолютній сваволі медіа в цей період протиставляються природні суспільні утворення у вигляді: (а) зібраних публік, для яких властиве зародження процесів саморегуляції, тобто формування громадської думки, (б) а також у вигляді громадських рухів, організацій тощо.

Проте радіо й телебачення в індустріальний період володіє великою сугестивною та маніпулятивною силою, що миттєво поширюється в часі й просторі на аудиторію.

5. Новітній період розвитку масового спілкування.

З переходом на етап електронномедійний і з виникненням електронних мереж, наприклад Інтернету, сфера комунікації зазнала процесу глобалізації,що стало причиною виникнення віртуальної масової комунікації — такого виду спілкування,· коли кожен учасник спілкування з великою кількістю людей має однако ві можливості впливу на масу, він може швидко міняти свої ролі: то бути комунікантом, то бути комунікатом;

У віртуальній комунікації всі рівноправні (хіба що окрім менеджерів систем глобального спілкування — адміністраторів мереж та їхніх власників) і всі можуть бути “господарями” віртуального полілогічного середовища спілкування.

У віртуальній комунікації процеси масифікації, формування публік, а також “віртуальних натовпів” є результатом добровільної участі кожного вцих процесах: “похід” у натовп перетворюється у такий собі “добровільний похід на плаху ”.

Віртуальна масова комунікація — це вже інформаційний період розвитку спілкування, в якому більш вирішальними для поведінки людини стають процеси рефлексії, саморегуляції, наслідування та зараження.

Якщо для індустріального періоду властиві технології, що базуються на ідеї довіри до комуніканта та ідеї його лідерства упроцесах спілкування, то за віртуальної комунікації живою є “ідея співучасті у міфотворенні”: кожна людина з власної волі стає учасником розмови й ніби очолює масу. Маса саморегулюється за рахунок участі більшості, що робить її відносно самодостатньою, через те за віртуальної комунікації більш розтягненим у часі й помітним є процес бродіння настроїв і визрівання громадської думки, немає категоричності у прийнятті рішень, переважають дискусія, полеміка, обговорення тощо.

Цілком ймовірне виникнення глобального керування суспільствами (народами, націями, об’єднанняминародів) як єдиною масою. Глобальне керування здійснюватиме панівна нація або окремі люди, що володітимуть необмеженими фінансами, новітніми технологічними засобами та секретними технологіями впливу.


 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-01-19; просмотров: 257; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.235.75.229 (0.013 с.)