Утворення племінних союзів у східних слов'ян.

 

Одночасно з розкладом територіальної общини і появою класів відбувається процес об'єднання окремих племен в союзи. Плем'я на даній стадії складалося з групи територіальних общин, пов'язаних пережитками родових відносин, які доповнювалися спільністю деяких економічних інтересів і потребою оборони від ворогів. З часом племена утворювали племінні союзи, які згодом переросли у держави (літописні "княжіння"), внаслідок боротьби яких між собою утворилася держава з центром у Києві.

 

У період становлення класового суспільства слов'янські племена об'єднуються у союзи племен. Процес формування останніх інтенсивно відбувався у V ст. н.е. Чим сильніше йшов процес розкладу первісної родової замкнутості, тим міцнішими і довговічнішими ставали союзи племен. На чолі цих союзів стояли вожді, яких у джерелах називають "рекси", "рикси" (Ардагаст, Удар, Межамір, Добригаст та ін.). їм належала вища влада. У Іордана згадується про Божа - антського вождя кінця IV ст.

 

Найближче оточення Божа становили 70 "вельмож" - рада племінного союзу. Можна вважати, що ім'я Божа було відоме авторові "Слово о полку Ігоревім", який згадує "часи Бусова". Скликалися і народні збори. Анти мали сильну військову організацію. У IV ст. н.е. вони вели наполегливу боротьбу з готами. У 385 p. готський король Вінітар (Вітімар) прагнув підкорити антів, але зазнав поразки. Пізніше йому вдалося захопити у полон Божа і стратити його з синами і "вельможами". Але і на початку VI ст. анти разом з іншими слов'янськими племенами вели наступ на балкан-ські володіння Візантії. Ці події впливали і на соціально-економічний розвиток слов'ян. Воєнна здобич, контрибуції, подарунки сприяли накопиченню багатств антських вождів. Посилалась їх військова і політична влада. Все це прискорювало майнову та соціальну диференціацію слов'янського суспільства, формувало у ньому класові відносини. З VII ст. термін "анти" вже не фігурує у писемних джерелах. Починаючи з VI-VII ст., у них поширюються такі найменування, як "слов'яни", "склавіни", "склавени".

 

Поява у слов'ян союзів племен свідчила про становлення у них між докласовою і класовою формаціями перехідної форми управління суспільством. Тут використовувалися деякі родові форми регулювання соціальними процесами, але вже в інтересах пануючого класу, що зароджувався. Таку форму управління суспільством називають військовою демократією. На її стадії знаходилися і анти. Військова демократія включала в себе якості, властиві як суспільному самоврядуванню, так і елементам державного ладу. У результаті посилення соціальної диференціації у союзах слов'янських племен усе більше зміцнювалася державно-правова основа, що зумовлювало поглиблення класового поділу суспільства і утворення держави. Це вимагало багато часу. Впливав і несприятливий зовнішньо-політичний фактор. На розвиток слов'ян певною мірою вплинуло і нашестя гунів.

 

Східнослов'янські племена заселяли ту велику територію, на якій склалася давньоруська народність. Картину розміщення східних слов'ян на Східно-Європейській рівнині зобразив давньоруський літописець кінця XI - початку XII ст. легендарний Нестор. Більшість свідчень давньоруського літопису підтверджується іншими пам'ятками писемності, а також археологічними джерелами. На Правобережжі середньої течії Дніпра жили поляни з центром Києвом; на північ і захід від полян, міжріками Россю і Прип'ятю, - древляни з центром Іскорестенем; на північ від полян і древлян на лівобережжі Прип'яті - дреговичі, на захід від полян, за верхньою течією Південного Бугу - бужани і волиняни, а ще далі на південний захід, у басейні Дністра - уличі і тиверці; у Закарпатті - білі хорвати; на лівому березі Дніпра, у басейні рік Сули, Сейму, Десни, доходячи на сході до Північного Донця, - сіверяни; на північ від сіверян, між верхньою течією Дніпра і Сожа - радимичі; на північ від радимичів, у верхів'ї Волги, Дніпра і Двіни - кривичі з центром у Смоленську; в басейні Західної Двіни по річці Полоті - полочани; у районі озера Ільмень - словени; на самому сході регіону розміщення східних слов'ян - в'ятичі, які займали басейн верхньої і середньої течії Оки і Москви-ріки.

 

Археологічні розкопки досить повно свідчать про рівень економічного розвитку східних слов'ян в VII-VIII ст. Основу їхнього господарства становило орне землеробство. Примітивні форми землеробства (підсіки, перелоги) поступово витіснялися. На землеробській основі розвивалося і скотарство, яке давало тяглову силу продукти харчування. Ці зміни у господарському житті свідчили іро величезний прогрес. Продуктивність праці значно зростала. Стала можливою індивідуалізація виробництва, колективна праця переставала бути необхідною. Підготовлялися умови для переходу ло феодальних відносин.

 

На новій, більш високій, ніж у минулий період, виробничій основі йшов процес відокремлення ремісництва від землеробства. Розвиток ремісництва створював передумови для виникнення і іростання міст як центрів ремісництва і торгівлі.

 

VII-VIII ст. є часом розвитку інтенсивних зовнішніх економічних зв'язків східних слов'ян. Виникнення Давньоруської держави було наслідком утвердження у східнослов'янських племен прогресивних на той час феодальних відносин.

5.Перші ранньодержавні утворення у східних слов'ян IV - VI ст. Проблема державності антів і склавенів.