Основні віхи політичного розвитку.

Головний організуючий початок політичного життя всякого ранньосередньовічного суспільства - це війна. Внутрішньополітичні зміни та події виступають найчастіше як наслідок військово-політичних конфліктів. Не є винятком і Польща X - початку XII ст. Правління Мешка I (до 992 р.) ознаменовано територіальною експансією Великопольської держави, яке підкорило собі Сілезію, Помор'я, частину Малої Польщі. Інша найважливіша подія цього часу, продиктоване багато в чому політичними міркуваннями, - прийняття християнства як державної релігії в 966 р. і символічна передача польських земель під опіку Римського престолу. Ще одним кордоном в правлінні Мешка I стало оформлення системи військово-державних інститутів польської монархії, складання механізму централізованої державної експлуатації населення.

 

Правління Болеслава Хороброго (992-1025) позначено приєднанням до його держави Кракова в 999 р., укладенням тісного військово-політичного союзу з імператором Священної Німецької імперії Оттоном III під час так званого «Гнєзноського з'їзду» 1000 р. Цей союз супроводжувався і створенням самостійного Гнезненського архієпископату, що гарантувало Польщі церковно-політичну незалежність від німецької церкви. Зближення зі Священною Римською імперією змінилося періодом тривалих воєн з наступниками Оттона III в 1002-1018 рр. Після укладення Будішинського світу з імперією у 1018 р. Болеслав зробив переможний похід проти Київської Русі і приєднав до Польщі ряд міст у Галицькій Русі (1018). Апогеєм політичної діяльності Болеслава стала його коронація в 1025 р.

 

На правління Мешко II (1025-1034) припав ряд поразок: корона і частина придбаних земель були втрачені, в країні спалахнули внутрішні усобиці, які примусили Мешко II до втечі з Польщі, монархія занурилася в політичну і соціальну кризу.

 

Апогей цієї кризи падає на правління Казимира I Відновлювача (1034-1058): чи не всю територію Польщі в 1037 р. охопило народне повстання, спрямоване і проти феодалізації, і проти церкви, що пустила коріння в країні. У польській історіографії воно називається іноді соціально-язичницькою революцією. Наслідки цього соціального вибуху були катастрофічними: державно-адміністративна і церковна системи виявилися майже зруйновані, чим скористався чеський князь Бржетіслав, зробивши в 1038 р. спустошливий похід проти Польщі. Тим не менш Казимиру вдалося відстояти незалежність польського князівства, заспокоїти країну і відновити поколебленний соціальний, державний і церковний порядок.

 

Правління Болеслава II Сміливого, або Щедрого (1058-1081), ознаменований участю Польщі в конфлікті папи Григорія VII і німецького імператора Генріха IV, що приніс Болеславу королівську корону в 1076 р. Проте в 1079 р. він зіткнувся з феодальним змовою, очоленою його братом Владиславом і, можливо, краківським єпископом Станіславом. Хоча Болеслав зважився навіть на страту Станіслава, його впливу виявилося недостатньо, щоб утримати владу в країні, і він змушений був тікати в тому ж 1079 в Угорщину.

 

Перехід влади до його брата Владислава I Германа (1081-1102) означав перемогу відцентрових сил феодальної опозиції над центральною владою. Фактично від імені Владислава країною правив воєвода Сецех, що означало вступ Польщі в смугу нових політичних усобиць і феодальної роздробленості.

 

Правління Болеслава III Кривоустого (1102-1138) привело до тимчасової перемоги над силами опозиції в ході боротьби з Сецехом і братом Болеслава Збігнєвом. Багато в чому це було результатом успішних воєн за возз'єднання і християнізацію Помор'я. У своєму заповіті в 1138 р. Болеслав намагався запобігти розпаду країни на окремі князівства і уділи, вводячи правило принципату у спадкуванні великокнязівського престолу, тобто передачі верховної влади старшому з чотирьох синів. Проте цей державний акт вже не міг зупинити неминучих процесів децентралізації, і після смерті Болеслава Польща вступає остаточно в період феодально-політичної роздробленості.

 

4. Первіснообщинний період історії Чехії і Словаччини. "Держава" Само. Велика Моравія і її культурне значення для західнослов'янських племен.