Критичні значення r xу (для рівнів значимості 0,05 та 0,01) 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Критичні значення r xу (для рівнів значимості 0,05 та 0,01)



0,05 0,01 0,05 0,01 0,05 0,01
  0,63 0,77   0,43 0,55   0,35 0,45
  0,60 0,74   0,42 0,54   0,34 0,44
  0,58 0,71   0,41 0,53   0,34 0,44
  0,55 0,68   0,40 0,52   0,33 0,43
  0,53 0,66   0,40 0,51   0,33 0,42
  0,51 0,64   0,39 0,50   0,32 0,42
  0,50 0,62   0,38 0,49   0,32 0,41
  0,48 0,61   0,37 0,48   0,31 0,41
  0,47 0,59   0,37 0,47   0,31 0,40
  0,46 0,58   0,36 0,46   0,31 0,40
  0,44 0,56   0,36 0,46   0,30 0,39

 

Формуюча стратегія

В основі цієї стратегії лежить формуючий експеримент, суть якого полягає в тому, що ті чи інші психічні якості не лише досліджуються, але й формуються в процесі цього дослідження. Справді, логічним виглядає, коли ми не просто досліджуємо пам’ять, а й розвиваємо її, не просто виявляємо акцентуації характеру, а й формуємо характер у потрібних напрямках. Такий підхід дуже складний, він потребує глибокого знання механізмів явища, яке досліджується, належної методичної підготовки. Застосовуючи цю стратегію, слід ставити перед собою реальні цілі, оскільки дуже непросто формувати психічні явища, особливо в рамках курсової роботи. Коли формуюча стратегія застосовується щодо окремих вузьких характеристик психічного, вона цілком виправдана.

Формуюча стратегія складається з ряду етапів:

1. Побудова теоретичної моделі досліджуваного явища і планування експерименту. На цьому етапі всесторонньо досліджується явище, його зв'язок із іншими психічними процесами. Обґрунтовується, як саме зміна тих чи інших складових цього явища чи умов, в яких воно існує, може вплинути на його розвиток.

2. Констатуючий зріз. Вивчення наявних характеристик предмету дослідження за допомогою певної методики.

3. Формуючий експеримент. Зміни в навчально-виховному процесі (наприклад, в методах викладання чи застосування спеціальних методів таких, як психотренінг), які мають привести до розвитку досліджуваного явища в потрібному напрямку.

4. Контрольний зріз. Повторне дослідження з метою виявлення змін, які відбулися під впливом формуючого експерименту тією ж методикою.

5. Зіставлення з результатами контрольної групи. При дослідженні якогось досить складного психічного феномену на його формування потрібен деякий час. І, коли контрольний зріз покаже відмінності у порівнянні з констатуючим, то неясно чи ці відмінності викликані формуючим експериментом, чи є просто результатом вікового розвитку, впливу інших соціально-психологічних факторів. Тому поряд з експериментальною групою вибирається контрольна група, в якій одночасно з дослідженням в експериментальній, проводяться і констатуючий і контрольний зрізи. Отже результати сформованості певних якостей порівнюються не лише з попередніми в експериментальній групі, але й з результатами контрольної групи. Для порівняння цих результатів в окремих випадках можливе застосування кореляційних методів, але в більшості випадків слід застосовувати методи порівняння середніх величин та методи перевірки гіпотез. Серед перших найчастіше використовують критерій Стьюдента, серед других - коефіцієнт Манна-Уітні та критерій знаків.

Коли необхідно зробити статистично обґрунтовані висновки про те, що після формування певні показники, наприклад, швидкість читання, покращилися, то для цього не досить порівняти середні арифметичні. Наприклад, до формуючого експерименту середня швидкість читання учнів 5 класу була х=80 слів на хвилину, а після формування - х=100. Ніби все ясно, діти стали читати швидше і формуючий експеримент удався, можна наполягати на його широкому впровадженні. Або в ході дослідження виявилося, що середня швидкість читання зменшилася з х=80 до х=79, тобто дослідницькі зусилля не просто пропали марно - вони призвели до негативного результату. Чи так це? Застосування статистичних критеріїв дозволяє перевірити безсумнівні на перший погляд гіпотези. Вони називаються методами перевірки гіпотез.

Розглянемо три з них:

· критерій знаків;

· U-критерій Манна-Уітні;

· t-критерій Стьюдента

У формуючому експерименті критерій знаків застосовується для обґрунтування статистичної достовірності зроблених висновків. Але слід пам'ятати, що цей критерій застосовується лише для залежних вибірок, коли результати кількох вимірювань зв'язані, залежать одне від одного.

Класичним випадком залежної вибірки є ваш формуючий експеримент, адже його показники (швидкість читання) двічі вимірюються в одних і тих же учнів, і показники, які ми одержуємо після формуючого експерименту залежать від того, як кожен з цих учнів читав до експерименту.

Проаналізуємо наші приклади з використанням критерію знаків і покажемо, що простого порівняння середніх арифметичних ще не досить для обгрунтування висновків.

Приклад.

До експерименту середня швидкість читання учнів становила 80 слів за хвилину (X = 80), а після експерименту - 100 (X = 100). Ми застосуємо критерій знаків, де враховуються показники кожного учня.

Якщо до і після експерименту показники залишилися однаковими, то у графі «Знак зміни результату» ставиться знак =. Якщо швидкість читання після формуючого експерименту зросла, то ставиться знак «+», якщо зменшилася -знак «-» (табл.5).

Тепер висновок про те, що наш експеримент вдалий не виглядає таким однозначним. Справді, коли подивитися на таблицю, то видно, що швидкість читання зросла лише в чотирьох учнів, у п’яти - знизилася, а в двох -залишилася на тому ж рівні.

Отже, виходячи з одержаних даних, можна сформулювати дві гіпотези:

 

Таблиця 5

Учні Андрій Борис Ганна Діана Євген Жанна Іван Олена Тарас Ольга Ірина Х
Швидкість читання до формуючого експерименту                        
Швидкість читання після формуючого експерименту                        
Знак зміни результату = + + - - - + + - - =  

 

1. Но - відмінності між результатами до і після експерименту є випадковими, а розроблену методику не можна вважати ефективною.

2. Н1 - відмінності між результатами до і після експерименту не є випадковими і свідчать про ефективність розробленої методики.

Для перевірки висунутих гіпотез звернемося до даних таблиці.

• Знайдемо обсяг нової вибірки, в яку входитимуть лише учні, в котрих відбулися зміни в швидкості читання n = 11-2=9

• Тепер знаходимо суму тих знаків, які частіше зустрічаються. Позначимо її як Кmах. У нашому випадку знак (+) зустрічається чотири рази, знак (-) -п’ять разів. Отже, Кmах=5.

• По таблиці 5 знаходимо граничне значення критерію знаків для вибірки n=9. при Кmах = 5.

• Якщо Кmах> Ктабл, то гіпотеза Но не підтвердилась і приймається гіпотеза Н1, якщо Кmах< Ктабл, то гіпотеза Но підтвердилась, а Н1 - ні.

У нашому випадку Ктабл = 8,а отже, Кmах < Ктабл (5 < 8),тому приймаєтьсягіпотеза Но - відмінності між результатами до і після експерименту є випадковими, а розроблену методику не можна вважати ефективною (табл.6).

Наведений приклад показує, як можна неефективні формуючі засоби помилково прийняти за ефективні.

Цим можна було б і обмежитися, але, можливо, швидкість читання зросла не завдяки цілеспрямованим зусиллям дослідника, а з інших причин. Наприклад, при вимірюванні швидкості читання відразу ж після літніх канікул вона, виявилась дещо нижчою, ніж звичайно. А через тиждень-два діти повністю включилися в навчання і швидкість читання зросла не лише в класі, який ви досліджували, а й в інших класах. Для того, щоб виключити вплив подібних випадковостей на чистоту формуючого експерименту, бажано мати контрольну групу. У цьому випадку і констатуючий, і контрольний зрізи проводяться одночасно в експериментальній і контрольній групах.

Таблиця 6

Граничні значення критерію знаків (95% рівень достовірності)

р = 0,05

К К n К
           
           
           
           
           
           
           
           
           
           

 

Наприклад, констатуючий експеримент показав, що в експериментальній і контрольній групах середня швидкість читання приблизно однакова: X = 80, х = 82. А після формуючого експерименту виявилося, що швидкість читання в експериментальній групі значно зросла = 100), а в контрольній групі залишилася приблизно на тому ж рівні (х = 85). Але на основі простого порівняння середніх величин робити висновки не доцільно. Необхідно перевірити їх статистичну достовірність. У даному випадку не можливо використати критерій знаків, оскільки порівнюються незалежні вибірки, коли результати однієї ніяк не впливають і не зв'язані з результатами, які одержуємо на іншій вибірці. Мало того, ці вибірки можуть відрізнятися і за обсягом (наприклад, в експериментальній групі 11 учнів, а в контрольній - 15).

У такому випадку використовують U-критерій Манна-Уітні або t-критерій Стьюдента. У статистиці є досить строгі обґрунтування того, де слід використовувати U-критерій, а де t-критерій, але в даній брошурі вони не можуть бути повністю розкритими. Слід пам’ятати, що:

· U-критерій Манна-Уітні доцільно застосовувати, коли статистичний розподіл даних не відповідає критерію нормального розподілу, а це досить часто буває при курсових дослідженнях, коли вибірка нечисленна - 5-20 осіб.

· t-критерій Стьюдента більш точний при нормальному розподілі, однією з умов якого є більша чисельність вибірки (n>20).

Приклад.

Продемонструємо як з допомогою U-критерію Манна-Уітні можна обґрунтувати вибір контрольної групи для формуючого експерименту.

Нехай середнє арифметичне показників швидкості читання у групі, яку ми обрали для експерименту, дорівнює 80 слів за хвилину (X. експ =80). А у групі, яку ми хочемо обрати як контрольну, - 82 (X. контр=82). При цьому кількість дітей в експериментальній групі - 11 (n.експ=11, а в контрольній - 15 (n.контр =15).

Якщо виходити з середніх показників, то можна припустити, що в обох групах швидкість читання приблизно однакова. Для того, щоб перевірити це припущення,висунемо дві гіпотези:

1. Но - відмінності між Х.експ та Х.контр випадкові (або їх взагалі не існує). Отже, наші групи подібні, і можна взяти вибрану групу як контрольну.

2. Н1 - відмінності між Х.експ та Х.контр достовірні, значимі. Вони можуть бути викликані великим розмахом значень індивідуальних показників. Процедура перевірки висунутих гіпотез така:

• Дані обох груп слід об'єднати в таблиці, розташувавши їх в порядку зменшення показників. Дані експериментальної групи позначаються літерою Е, а дані контрольної групи - К.

• Кожному значенню отриманого ряду присвоюється ранг (порядковий номер). Якщо в ряду є декілька однакових числових значень, то їм присвоюється середнє значення тих рангів, які б були присвоєні кожному з них в тому випадку, коли б значення відрізнялися.

• Знаходимо суму рангів (R) окремо для експериментальної і контрольної груп.

R.експ= 1+3+4+7,5+9,5+12+16+18,5+22+23+26 = 142,5

R.контр =2+5+6+7,5+9,5+11+14+14+14+17+18,5+20+21+24+25 =208,5

• Обчислюємо значення U-критерію за формулою:

U=11х15+[(11х(11+1)):2]-142,5=88,5

• За таблицею 8 знайдемо граничні значення U-критерію для n.експ =11

і n.контр =15. Їх два Umin= 44 і Umax = 121.

Якщо U > Umin або U < Umax, то приймається гіпотеза Но.

Якщо U < Umin абоU > Umax, то приймається гіпотеза Н1.

У нашому випадку 44 < 88,5 < 121, тому приймається гіпотеза Но.

Отже, відмінності між нашими групами незначні, тому вибрану групу можна взяти як контрольну.

Таблиця 7.

 

Група Швидкість читання Ранг Група Швидкість читання Ранг
1. Е     14. К    
2. К     15. К    
3. Е     16. Е    
4. Е     17. К    
5. К     18. К   18,5
6. К     19. Е   18,5
7. Е   7,5 20. К    
8. К   7,5 21. К    
9. К   9,5 22. Е    
10. Е   9,5 23. Е    
11. К     24. К    
12. Е     25. К    
13. К     26. Е    

Таблиця 8.

Граничні значення U-критерію (95% рівень значимості) р = 0,05

N                      
                       
                       
                       
                       
  І 36                    
  39 111                    
                       
                      105 235
                    106 236 112 248
                  106 236 113 248 119 261
                105 235 112 248 119 261 127 273

 

Після проведення формуючого експерименту також виникає потреба порівняти середні показники швидкості читання в експериментальній та контрольній групах. Можна знову скористатися U-критерієм Манна-Уітні. Але можливо чисельність вибірки у вас буде значно більшою. Тоді краще скористатися t-критерієм Стьюдента як для обґрунтування вибору контрольної групи, так і для перевірки відмінностей між середніми показниками після формуючого експерименту.

Приклад. Застосування t-критерію Стьюдента.

Після формуючого експерименту швидкість читання в експериментальній групі зросла до 100 слів за хвилину (Х.експ=100), а в контрольнім до 85 (Х.контр=85).

Якщо виходити з середніх показників, то можна припустити, що швидкість читання в експериментальній групі зросла не випадково, а завдяки формуючому експерименту. Для того щоб перевірити це припущення, висунемо дві гіпотези:

1. Но - відмінності між Х.експ та Х.контр випадкові. Отже, формуючий експеримент не вдався.

2. Н1 - відмінності між Х.експ та Х.контр достовірні, значимі. Отже швидкість читання в експериментальній групі зросла завдяки формуючому експерименту.

Процедура перевірки висунутих гіпотез така:

· Дані щодо швидкості читання кожного учня в експериментальній і контрольній групах заносимо в таблицю.

· Знаходимо середнє арифметичне швидкості читання для експериментальної і контрольної груп.

· Знаходимо відхилення кожного показника від середнього арифметичного

(Х -хі) і квадрат відхилення (Х-хі) 2 для обох груп.

Таблиця 9

 

Експериментальна група Контрольна група
Учні № п/п Швид-кість читання (Хексп-Хі) (Хексп-Хі)2 Учні № п/п Швидкість читання (Хконтр-Хі) (Хексп-Хі)2
1.   -15   1.      
2.   -30   2.      
3.       3.      
4.       4.      
5.       5.      
6.       6.   -1  
7.       7.   -3  
8.   -5   8.      
9.       9.      
10.       10.   -4  
11.   -10   11.   -5  
        12.   -10  
        13.   -13  
        14.   -19  
        15.   -25  
Хексп = 100 å(Хексп-Хі)2=2050 Хконтр=85 (Хконтр-Хі)2 =28486
                 

 

· Знаходимо суму квадратів відхилень для експериментальної і контрольної груп å (Х-хі) 2 .

· Знаходимо дисперсію для експериментальної і контрольної груп за формулою:

У нашому випадку для експериментальної групиs = 205, для контрольної - s = 203,29

· Знаходимо середнє квадратичне відхилення (стандартне відхилення), яке позначається літерою s і обчислюється як корінь квадратний із дисперсії. У нашому випадку для експериментальної групи s = 14,32, для контрольної - s = 14,26.

· Знаходимо величини середніх помилокза формулою: т = s:Ö п.

Для експериментальної групи т = 4,31, для контрольної - т = 3,68

· Знаходимо значення t-критерію Стьюдента за формулою:

У нашому випадку t = 2,65

· Знаходимо число ступенів свободи, яке залежить від кількості досліджуваних в обох вибірках. v = п 1+ п 2- 2 У нашому випадку v == 11+15 -2=24

· За таблицею 10 визначаємо рівень достовірності. Виходить, що порівняння середніх величин, яке ми здійснили, - коректне на рівні значимості 5% (р<0,05). Отже, формуючий експеримент є вдалим.

Таблиця 10

Граничні значення t-критерію Стьюдента

V Рівні значимості V Рівні значимості
  0,05 0.01 0,001   0.05 0,01 0,001
  12,71 63,60       2,08 2,83 3.82
  4,0 9,93 31,60   2,07 2.82 3,79
  3,18 5,84 12,94   2.07 2.81 3,77
  2,78 4,60 8,61   2,06 2,80 3.75
  2,57 4,03 6,86   2,06 2,79 3.73
  2,45 3,71 5,96   2,06 2,78 3,71
  2,37 3,50 5,41   2,05 2,77 3,69
  2,31 3.36 5,04   2,05 2,76 3,67
  2,26 3,25 4,78   2.04 2,76 3,66
  2,23 3,17 4,59   2,04 2,75 3.65
  2,20 3,11 4,44   2,02 2.70 3,55
  2,18 3,06 4,32   2,01 2,68 3.50
  2,16 3,01 4,22   2,00 2,66 3,46
  2,15 2,98 4,14   1,99 2,64 3,42
  2,13 2,95 4,07   1,98 2,63 3,39
  2,12 2,92 4.02   1.98 2 62 3,37
  2,11 2,90 3,97   1,97 2.60 3,34
  2,10 2,38 3,92   1,96 2,59 3,31
  2,09 2,66 3,88   1,96 2,58 3,29
  2,09 2,85 3,85        

 

Біографічна стратегія

Її доцільно застосовувати при аналізі унікальних явищ, як от обдарованості, ціннісної організації свідомості тощо. Суть полягає в тому, що аналізується вплив біографічних подій на формування тих чи інших якостей особистості. В рамках цієї стратегії застосовуються як спеціально розроблені методи (наприклад, каузометрія), так і різні варіанти біографічних інтерв'ю та бесіди а також проективні та психосемантичні методи. Застосування цієї стратегії вимагає високого рівня підготовленості дослідника.

Відомо, що інколи якийсь життєвий випадок, обставина чи зустріч з певною людиною круто міняють весь хід життя, стають причиною саморозвитку особистості. Наприклад, гідним подиву є той факт, що досягнення великої частини відомих спортсменів викликані не високим рівнем задатків, навпаки, першопричиною розвитку спортивних здібностей в багатьох випадках було слабке здоров'я, травми, насмішки і образи з боку оточення тощо. У такому випадку застосування біографічного методу має бути спрямоване на те, щоб виявити чому і як несприятливі умови для однієї людини стають поштовхом до розвитку, а для іншої - причиною кризи.

Біографічна стратегія - це індивідуально-орієнтована стратегія, і особливості її застосування в тому чи іншому конкретному випадку мають розроблятися спільно з керівником курсової роботи.

 

Критерії оцінювання курсових робіт

 

Згідно з положенням про кредитно-модульну систему організації навчального процесу в ЗНУ порядок перерахунку рейтингових показників нормованої 100-бальної університетської шкали оцінювання в традиційну 4-бальну шкалу та європейську шкалу ЕСТS здійснюється наступним чином:

 

За шкалою ECTS За шкалою університету За національною шкалою
Екзамен
A 90 – 100 (відмінно) 5 (відмінно)
B 85 – 89 (дуже добре) 4 (добре)
C 75 – 84 (добре)
D 70 – 74 (задовільно) 3 (задовільно)
E 60 – 69 (достатньо)
FX 35 – 59 (незадовільно – з можливістю повторного складання) 2 (незадовільно)
F 1 – 34 (незадовільно – з обов’язковим повторним курсом)

 

Оцінку „відмінно” студент отримує, виявивши такі знання та вміння:

· повністю послідовно розкрити зміст матеріалу, поставленого завдання чи проблеми

· здатність включити інформацію, що стосується вирішення проблеми в систему цілісного психологічного знання

· здатність аналізувати та оцінювати факти, події та прогнозувати очікувані результати від прийнятих рішень

· вільне володіння спеціальною термінологією, при захисті курсової роботи вільно, логічно та структурно відповідає на питання викладача за змістом

· правильно застосувати одержані знання, уміння та навички з різних дисциплін для вирішення практичних завдань чи проблем у стандартних та змінених ситуаціях.

Оцінку „добре” студент отримує, виявивши такі знання та вміння:

· повністю послідовно розкрити зміст матеріалу, поставленого завдання чи проблеми

· здатність включити інформацію, що стосується вирішення проблеми в систему цілісного психологічного знання

· здатність аналізувати та оцінювати факти, події та прогнозувати очікувані результати від прийнятих рішень

· вільне володіння спеціальною термінологією, але при захисті курсової роботи нечітко висловлює свої думки, при відповіді користується текстом роботи

· правильно застосувати одержані знання, уміння та навички з різних дисциплін для вирішення практичних завдань чи проблем у стандартних ситуаціях.

Оцінку „задовільно” студент отримує, виявивши такі знання та вміння:

· зміст питання викладено частково, не завжди послідовно

· у відповідях є помилки у використанні окремих психологічних понять, під час відповіді на питання викладача студент не може чітко сформулювати свої думки, и захистити положення, які представлені в роботі

· при вирішенні поставленої проблеми не розуміє шляхів практичного використання конкретної інформації.

Оцінку „незадовільно” студент отримує, виявивши такі знання та вміння:

· основний зміст досліджуваної проблеми не розкрито як на теоретичному так і на практичному рівні

· допущено грубі помилки у відповідях на питання викладача при захисті курсової роботи

· відсутність володіння спеціальною термінологією.

Список використаних джерел:

1. Андреев Г. И., Смирнов С. А., Тихомиров В. А. Основи научной работы и оформление результатов научной деятельности. - М.: Финансы и статистика, 2003. - 272 с.

2. Ануфриев А. Ф. Научное исследование. Курсовые, дипломные и диссертационные работы. - М.: Ось-89, 2005.- 112с.

3. Безуглов И. Г., Лебедшский В. В., Безуглов А. И., Основи научного исследования. - М., 2008. – 397 с.

4. Готпсданкер Р. Основы психологического експеримента: учебное пособие для студентов ВУЗов /Пер. с агал. Ч. А. Измайлова и В. В. Петухова. - М.: Изд. центр «Академия», 2005.- 368 с.

5. Дудченко А. А., Дудченко Я. А., Примак Т. А. Основы научных исследований: Учеб. пособие / Под ред. А. А. Дудченко. - К.. О-во «Знання», КОО, 2000. -114 с.

6. Загвягинский В. И. Методология и методы психолого-педагогического исследования: Учеб. пособие. -М, 2006. -206с.

7. Климчук В, О. Математичні методи у психології. Навчальний посібник для студентів психологічних спеціальностей. -К.: «Освіта України», 2009. -233 с.

8. Ковальчук В.В., Моїсєєв Л.М. Основи наукових досліджень: Навчальний посібник. - 3-є вид., перероб. і допов. - К.: ВД «Професіонал», 2005. –

204 с.

9. Красильникова Л. В. Жанр научной рецензии: Семантика и прагматика / Под общ. ред. Ревзиной О. Г. - М.: Диалог; Изд-во МГУ, 1999. – 157 с.

10. Крушельницька О. В. Методологія та організація наукових досліджень. Навчальний посібник. - К.: Кондор, 2006. -206 с.

11. Кузнецов И. И. Научное исследование: Методика проведення и оформление.-М.:Изд-во«Дашков и К», 2004,-432с.

12. Куликов Л. В. Психологическое исследование: Методические рекомендации по проведенню.-СПб, 1994 - 119 с.

13. Максименко С. Д., Носенко Е. Л. Експериментальна психологія (дидактичний тезаурус): Навчальний посібник. - К МАУП, 2000. -128 с.

14. Музика О. Л. Курсові роботи з психології: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - 3-тє вид., перероб. і доп. -К.: «Освіта України», 2009. – 175 с.

15. Никандров В. В. Метод моделирования в психологии: Учебное пособие-СПб.: «Речь», 2003 - 55 с.

16. Никандров В. В. Экспериментальная психология. Учебное пособие. - СПб.: «Речь», 2003.- 480 с.

17. Селегій П. О. Науковий жаргон: основні ознаки та причини появи. -К., 2003. - С. 49-50.

18. Сеньо П. С. Теорія ймовірностей та математична статистика: Підручник. –К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 448 с.

19. Сояовьева Н. Я. Основи подготовки к научной деятельности и оформление ее результатов.-М1:АПК и ПРО, 2000.

20. Стеченко Д М, Чмир О. С. Методологія наукових досліджень: Підручник. - К.: Знання, 2005. - 309 с. (Вища освіта XXI століття).

21. Эко У. Как написать дипломную работу. Гуманитарные науки: Учебно-метод. пособие / Пер. с ит. Е. Костюкович. - М.: Кн. дом «Университет», 2003. - С. 237-238.

22. Шейко В. М, Кушнаренко Н. М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності. Підручник. - 2-ге вид., перероб. і доп, -К.: Знання-прес, 2002. - 295 с.

23. Чебраков Ю.В. Методы системного анализа в экспериментальных исследованиях. - СПб.: ГТУ, 2000. – 347 с.

 

Навчально-методичне видання

(українською мовою)

 

 

Губа Наталія Олександрівна

Шевченко Наталія Федорівна

 

 

КУРСОВА РОБОТА З ПСИХОЛОГІЇ

 

 

Методичні рекомендації для студентів денного та заочного відділень факультету соціальної педагогіки та психології, слухачів факультету післядипломної освіти

 

Рецензент Л.В.Спіцина

Відповідальний за випуск М.Г.Ткалич

Коректор Є.М.Калюжна

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-12-29; просмотров: 361; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.229.17.20 (0.115 с.)