ТОП 10:

Структурні частини курсової роботи і правила щодо їх написання та оформлення



УДК 159.9 (076.1)

ББК К 937

Губа Н.О., Шевченко Н.Ф. Курсова робота з психології: методичні рекомендації для студентів денного та заочного відділень факультету соціальної педагогіки та психології, слухачів факультету післядипломної освіти. – Вид. перероб. і доп. - Запоріжжя: Інтерпрінт, 2011. – 45 с.

 

Методичні рекомендації до написання курсових робіт допоможуть правильно організувати дослідження, вибрати оптимальні методи та стратегії його проведення, коректно оформити результати дослідження.

Видання призначене для студентів денного та заочного відділень факультету соціальної педагогіки та психології, студентів факультету післядипломної освіти.

 

 

Рецензент Л.В.Спіцина, кандидат психологічних наук, доцент

 

Відповідальна за випуск М.Г.Ткалич, кандидат психологічних наук, доцент

 

 

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА……......................................................................................... 4

Розділ ІСТРУКТУРА ТА ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

1.1. Загальні вимоги до оформлення. ...................................................... 6

1.2. Структурні частини курсової роботи і правила щодо їх

написання та оформлення.................................................................. 10

1.2.1. Написання вступ............ ....................................................................... 10

1.2.2. Перший розділ........………………...................................................... 15

1.2.3. Другий розділ....... ... ........................................................................... 17

1.2.4. Третій розділ............... ...... . . . ........................................................... 19

1.2.5. Висновки.............................................................................................. 20

1.2.6. Бібліографія.......................................................................................... 21

1.2.7. Додатки................................................................................................. 21

 

Розділ II.СТРАТЕГІЇ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ДОСЛІДЖЕННЯПояснювальна стратегія................................................................................ 22

Стратегія повторного дослідження............................................................. 23

Стратегія зіставлення................................................................................... 24

Формуюча стратегія. ........................... ...................... ................................. 28

Біографічна стратегія....................... ................................ ........................... 39

Критерії оцінювання курсових робіт............................................................41

Список використаних джерел ..................................................................... 42

 

ПЕРЕДМОВА

Курсова робота - це одинізвидів навчальної та науково-дослідної роботи. Вона виконується студентами під керівництвом викладача і має показати вміння студентів організовувати і планувати роботу, рівень оволодіння основами теоретичних знань і методами експериментального дослідження.

Основне завдання курсової роботи - виявити вміння студентів застосовувати теоретичні знання на практиці, вміння ставити пізнавальні задачі іїхвирішувати. Виконуючи курсові роботи, студенти вчаться правил проведення наукового дослідження та правил оформлення його результатів.

Курсова робота - це, перш за все, роботаідо того ж складна. Методичні рекомендації допоможуть справитися з нею з честю, і хоча прийдеться витратити деякий час на ознайомлення з цією брошурою, він з надлишком буде компенсований тим інтелектуальним задоволенням, яке ви обов’язково відчуєте під час методично-вивіреного і перевіреного досвідом багатьох людей процесу наукового дослідження.

Зрозумівши правила організації дослідження, вибору оптимальних методів та стратегій його проведення, ви зможете уникнути численних помилок, яких допускає людина, котра не озброєна елементарними знаннями з методики виконання наукової роботи. Вам не загрожуватиме і гнітюче відчуття власної неповноцінності, яке з'являється, коли після тривалих зусиль (або й нетривалих) ви усвідомлюєте, що ваша праця нікуди не годиться. І навпаки, добре виконана курсова робота, як і будь-яка робота, дає людині відчуття власної гідності, яке є не лише мотивом особистісного зростання, а й забезпечує загальний психологічний комфорт. Тому не буде перебільшенням сказати, що написати добру курсову роботу набагато легше, ніж погану.

Дані методичні рекомендації розраховані на студентів-психологів, але можуть бути використані і студентами інших факультетів, які виконують курсові та дипломні роботи.

 

РОЗДІЛ І. СТРУКТУРА ТА ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ.

1.1.Загальні вимоги до оформлення.

Курсова робота пишеться на папері формату А4 (297х210). Обсяг курсової роботи складає 1-2 друковані аркуші (24-48 сторінок тексту, надрукованого з допомогою комп'ютера через 1,5 міжрядкові інтервали). Кількість рядків на сторінці - 29-30. Текст роботи необхідно друкувати, залишаючи береги таких розмірів: лівий – 30 мм, правий – 10 мм, верхній і нижній –25 мм. Нумерація - в правому верхньому кутку аркуша. Курсова робота може бути написана від руки чітким почерком. Титульна сторінка оформляється чітким шрифтом чорного кольору і не містить рамок, віньєток та інших елементів декору (див. рис 1.).

На першій сторінці міститься зміст роботи. Обов'язково проставляються сторінки, на яких починається розділ чи підрозділ (параграф), список використаних джерел та додатки. Розділи, підрозділи та пункти позначаються - арабськими цифрами у відповідності до зразка, поданого на Рис. 1. Перша цифра позначає номер розділу, друга - номер підрозділу, третя – номер пункту. Так, наприклад, позначення 3.2.1 означає перший пункт другого підрозділу третього розділу.

Заголовки структурних частин дисертації “ЗМІСТ”, “ВСТУП”, “ВИСНОВКИ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”, “ДОДАТКИ” друкуються великими літерами. Заголовки підрозділів друкуються маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовку не ставлять.

Відстань між заголовком та текстом повинна дорівнювати 3-4 інтервалам.

Кожну структурну частину курсової роботи треба починати з нової сторінки.

 

Державний вищий навчальний заклад

«Запорізький національний університет»

Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України

Кафедра практичної психології

 

 

КУРСОВА РОБОТА

На тему: Особливості оперативного запам'ятовування знакової інформації п’ятикласниками

 

Курсова робота

студентки групи 4119-2

факультету соціальної педагогіки та психології

Пархоменко Ольги Іванівни

Науковий керівник:

доктор психологічних наук,

професор Шевченко Н. Ф.

 

 

Рис. 1. Зразок оформлення титульної сторінки курсової роботи

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП ..........................................................................................................................

РОЗДІЛ 1 Теоретичнийаналіз проблеми оперативної пам’яті в підлітковому віці………………………………………………………………………………….

1.1. Місце і значення оперативного запам’ятовування в процесі розвитку пам’яті в підлітковому віці……………………………………………………….............................. 1.2. Проблема оперативного запам’ятовування знакової інформації…………............

РОЗДІЛ 2 Методи та методика дослідження……………………………………............

2.1. Методичні засади експериментального дослідження оперативного запам’ятовування…………………………………………………………………….

2.2 .Методи, методика і процедура дослідження …………………………………..

РОЗДІЛ 3 Експериментальне дослідження оперативного запам’ятовування знакової інформації…………………………………………………………………..

3.1. Результати дослідження вікових та індивідуальних особливостей оперативного запам’ятовування п’ятикласників…………………………….....

3.2. Дослідження особливостей оперативного запам’ятовування знакової інформації п’ятикласниками…………………………………………………………

Загальні висновки та рекомендації…………………………………………………..

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ……………………………………………………………….

ДОДАТКИ………………………………………………………………………….

Рис.2. Зразок оформлення змісту курсової роботи

 

Курсова робота пишеться державною мовою, за винятком списку літератури, де використане джерело записується так, як було видане, наприклад, російською чи англійською мовою. Цитати з цих джерел наводяться в тексті лише українською мовою. Виняток - цитати з неперекладених на українську мову літературних творів, або ж цитати іноземною мовою, які використовуються для порівняння семантичних характеристик.

Курсова робота на відміну від реферату, є самостійним дослідженням, основу якого складає авторський аналіз проблеми, думки та викладки автора. Безумовно, що ефективним цей аналіз буде лише тоді, коли він спирається на досягнення сучасної науки. Тому в курсовій роботі обов'язково мають бути представлені погляди, точки зору різних дослідників, що займалися даною проблемою. Використання цитат чи ідей інших авторів як своїх називається плагіатом. Отже, використовуючи те чи інше літературне джерело для запозичення ідей чи цитат, на нього обов’язково потрібно посилатися.

Посилання можуть здійснюватися у різних формах, залежно від контексту. Ось приклади кількох із них, які є найбільш поширеними при написанні наукових робіт. Посилання на глобальні, методологічні, загальновідомі принципи підходи, теорії. Такі посилання застосовуються для обґрунтування актуальності дослідження, для визначення його методологічних засад, для окреслення кола дослідників, що вивчали певну проблему.

Приклад. Методологічні засади застосування суб'єктного підходу у вітчизняній психології розроблено Б.Г.Ананьєвим, Г.С.Костюком, С.П.Рубінштейном, Д.М.Узнадзе.Поширеним є й інший варіант подібного посилання, який застосовується у випадку перерахування різних шкіл та підходів. Прізвища перераховуються в алфавітному порядку.

Приклад. Дослідження мотивації розвивалися у вітчизняній психології в рамках двох основних підходів: діяльнісного (М.І.Алексєєва, О.М.Леонтьсв, А.М.Маркова) і суб'єктного (В.Г.Асєєв, Л.І.Божович, С.Л.Рубінштейн).

У наукових працях часто використовують прямі цитати, які мають ілюструвати правомірність поглядів автора курсової роботи, або ж розкривати сутнісні моменти поглядів цитованого дослідника. Такі цитати, як правило, подаються у вигляді прямої мови. Найбільш зручною формою посилання на джерело є числові позначення, які беруться у квадратні дужки і ставляться в кінці цитати.

Приклад. В. Джемс запропонував принцип цілісного аналізу свідомості людини, що "...відштовхується від конкретних фактів, які складають повсякденний зміст її душевного життя. Подальший аналіз відкриє елементарні психічні одиниці, якщо вони є, не заставляючи нас робити ризиковані передбачення"[14; 57].

Перше число в квадратних дужках означає номер джерела із списку використаної літератури, друге - номер сторінки, з якої взято цитату. Отже, якщо використовується такий спосіб, то доцільно згадувати прізвище автора цитати лише при першому цитуванні, а при наступних можна обмежитися лише позначеннями у квадратних дужках.

Написання вступу.

У курсовій роботі вступ займає 3-4 сторінки. Він має надзвичайно важливе значення, оскільки тут формулюються положення, які визначають весь хід роботи. Вступ, як і курсова робота в цілому, має чітку структуру, до якої входить актуальність дослідження, об’єкт, предмет, мета, гіпотеза, завдання. У вступі також мають бути відображені методи та організація дослідження, наукова новизна, практичне значення, обґрунтовано надійність і вірогідність результатів дослідження.

Після заголовка ВСТУП, який робиться зверху аркуша з абзацу жирним шрифтом слід писати:Актуальність дослідження. Далі обґрунтовується практична (стосовно потреб суспільної практики) та теоретична (коротка анотація попередніх досліджень в зазначеній галузі) значущість досліджуваної проблеми. В кінці цього аналізу слід окреслити ті аспекти проблеми, які ще недостатньо вивчені і які зумовили вибір теми курсової роботи.

Далі визначається головна мета дослідження, формулюютьсяоб'єкт і предмет дослідження, кожне з яких пишеться з абзацу жирним чи підкресленим шрифтом. Зміст вихідних положень курсової роботи розкривається стисло.

Виділення об'єкта і предмета дослідження є необхідною умовою наукового аналізу, оскільки окреслює коло аналізу, дисциплінує думку, допомагає у визначенні завдань і методів дослідження. Формулювання об'єкта і предмета досліджень має служити саме цій меті.

Предмет дослідження - це та вузька, строго окреслена частина психологічної реальності, яка безпосередньо досліджується. Неможливо всебічно висвітлити цю вузьку проблему, не включивши її в більш широкий контекст аналізу. Наприклад, зрозуміло, що непродуктивно, недоцільно і смішно проблему оперативної пам'яті учнів 5 класу при запам’ятовуванні знакової інформації аналізувати в контексті формування життєвого світу особистості, як недоцільно аналізувати будову слова в контексті будови галактики. Але коли контекстом аналізу слугуватимуть особливості розвитку пам’яті у підлітковому віці то це, безумовно збагатить його. У даному випадку об'єкт дослідження - процес розвитку пам’яті у підлітковому віці, предмет дослідження - особливості оперативного запам'ятовування п'ятикласниками знакової інформації.

Найбільш типовою помилкою при визначенні об’єкта та предмета дослідження є така: предмет дослідження – особливості оперативного запам’ятовування знакової інформації, об’єкт дослідження – учні п’ятих класів загальноосвітніх шкіл.

Тобто і об’єкт і предмет дослідження це суто психологічні категорії, чітке формулювання об'єкт-предметного відношення дозволяє одержати справді наукові результати і уникнути загальновідомих банальностей.

Починаючи будь-яке наукове дослідження, слід спочатку ознайомитися з літературою з даної проблеми і скласти певне уявлення про результат вашого дослідження. Оскільки курсова робота не передбачає глобальних відкриттів, а спрямована на виявлення деяких часткових характеристик уже відомих фактів, то змоделювати результат в цілому не так важко. Наприклад, коли визначені особливості оперативної пам’яті у другокласників і у семикласників, то можна в загальних рисах сформулювати припущення про особливості оперативної пам'яті у п’ятикласників. Чітко визначена гіпотеза дозволяє сконцентрувати зусилля на дослідження тих фактів, які гіпотетично є найбільш значущими в досліджуваній проблемі і не відволікатись на другорядне, вибрати адекватні методи дослідження. Одним із результатів курсової роботи є підтвердження чи непідтвердження гіпотези. Підтверджена гіпотеза показує, що теоретичний аналіз проблеми ви зробили вірно. Разом з тим дослідження завжди виявляє деталі, які не були передбачені гіпотезою. Аналіз цих деталей є необхідною частиною дослідження. Він дозволяє сформулювати цікаві висновки і нові гіпотези, які ви зможете перевірити, працюючи над дипломною роботою, а в майбутньому над кандидатською чи докторською дисертацією.

Гіпотеза дослідження - це зроблене на основі аналізу наукових джерел, власних міркувань та спостережень припущення про основні результати ваших досліджень. Якщо гіпотеза не підтверджується або ж, що імовірніше, не повністю підтверджується, не слід намагатися фальсифікувати результати досліджень. В науці негативний результат - це також результат і він має певну ціну. Він дозволяє побудувати нову модель досліджуваного явища, висунути нові гіпотези і провести нові дослідження, які вже дадуть остаточні відповіді на поставлені питання.

Гіпотеза може бути проста і складна, рівнева.

Приклад 1. Існує прямо-пропорційна залежність між обсягом оперативної пам'яті та успішністю п'ятикласників. Це проста гіпотеза.

Приклад 2. Характеристики оперативної пам'яті п'ятикласників мають виражені вікові та індивідуальні особливості. Зменшення обсягу оперативної пам’яті у п'ятикласників у порівнянні з молодшими школярами викликане: 1) збільшенням кількості навчальних предметів і, відповідно, диференціацією навчальним інтересів; 2) перекладенням функцій оперативної пам'яті на інші пізнавальні процеси і на деякі навчальні вміння.

Рівнева гіпотеза дозволяє краще побудувати експериментальне дослідження.

Завдання дослідження. Як правило, у курсовій роботі їх має бути декілька. Вони повинні бути узгоджені з темою метою, об’єктом та предметом дослідження. Наприклад, якщо тема курсової роботи сформульована як «Особливості оперативного запам’ятовування п’ятикласниками знакової інформації», то завдання можуть бути такими:

1. Визначити місце оперативної пам’яті у структурі пам’яті в цілому у п’ятикласників.

2. Дослідити особливості оперативного запам’ятовування знакової інформації п’ятикласниками.

3. Порівняти одержані результати з загальними закономірностями розвитку пам’яті із показниками розвитку оперативної пам’яті, одержаними іншими дослідниками.

4. Розробити рекомендації прийомів раціонального запам’ятовування, які використовувалися для іншого матеріалу чи іншого віку і адаптувати їх для п’ятикласників і для запам’ятовування знакової інформації або на їх основі сформулювати власні оригінальні.

Завдання дослідження формулюють в категоріях аналізу: “порівняти”, “визначити” (ознаки, категорії, параметри тощо), “провести класифікацію”, “розробити” (програму, методику, рекомендації) і т.п.

Найбільш типовою помилкою при формулюванні завдань дослідження є плутанина між завданнями дослідження та видами діяльності дослідника. Наприклад для вирішення зазначених наукових завдань студенту, що пише курсову роботу, необхідно:

1. Проаналізувати наукову літературу з питань розвитку пам’яті в підлітковому віці.

2. Вивчити особливості оперативної пам’яті в навчальній діяльності.

3. На основі узагальнення досвіду дослідження оперативної пам’яті створити методику дослідження.

4. Вивчити особливості оперативної пам’яті п’ятикласників / можливості її розвитку на уроках української мови.

 

Наукова новизна.

Просто і невимушено в кількох словах зазначається, що нового вносить представлена робота в психологічну науку.

Приклад. Вперше на матеріалі вивчення української мови у 5 класі досліджено особливості функціонування оперативної пам'яті та її зв'язок з успішністю учнів.

Практичне значення.

В даному пункті зазначаються шляхи використати одержаних результатів, конкретизуються галузі застосування наукових даних. Бажано користуватися словами «деякі» , «певні», «в окремих випадках», тощо.

Приклад. Одержані в результаті виконання курсової роботи дані щодо особливостей оперативної пам'яті п'ятикласників дозволять оптимізувати вивчення деяких тем з української мови шляхом опори на творче осмислення матеріалу взамін його репродуктивного відтворення.

Надійність і вірогідність, як правило визначається репрезентативністю вибірки (кількістю і складом досліджуваних, які б повністю відображали характеристики явища, що вивчається в генеральній сукупності, тобто у всіх п’ятикласників у нашому випадку), узгодженістю теоретичної моделі досліджуваного явища з методами його дослідження, застосуванням методів, які адаптовані саме для подібних досліджень і соціокультурної ситуації та ще й доповнюють одне одного або дозволяють робити контроль результатів.

Приклад. Надійність і вірогідність дослідження забезпечувалися репрезентативністю вибірки (48 учнів 5-х класів), застосуванням методів, адекватних меті і завданням дослідження, поєднанням кількісного та якісного аналізу, використанням методів математичної статистики.

Перший розділ

У цьому розділі, як правило, аналізується література з вибраної проблеми і описується власна модель досліджуваного явища. В його назву ви можете включити формулювання досліджуваної проблеми, але в дещо більш широкому контексті. Іншими словами, назва та й зміст першого розділу мають відображати те предмет-об’єктне відношення, про яке йшлося вище. Так, якщо тема вашого дослідження - "Особливості оперативного запам'ятовування знакової інформації п’ятикласниками", то назва першого розділу може бути такою:

Приклад.

1.1 Місце та значення оперативного запам'ятовування в процесі розвитку пам'яті у підлітковому віці.

1.2 Проблема оперативного запам'ятовування знакової інформації.

У параграфі 1.1. ви аналізуєте, як представлена вибрана вами проблема у психологічних дослідженнях. Бажано скласти для себе план аналізу, який би виділяв основні напрямки таких досліджень. Можна структурувати аналіз за

такими критеріями якдослідження у вітчизняній і зарубіжній психології, дослідження різних психологічних шкіл та напрямків, дослідження у різних галузях психології тощо. План аналізу може також відображати історію розвитку проблеми.

У кінці параграфа робиться узагальнення на 0,5-1 сторінку, де коротко викладаєте висновки про результати аналізу. Ці узагальнення не слід спеціально виділяти, можна обмежитися коротким узагальненням: Отже, в результаті проведеного аналізу виявилося..., Таким чином, можна дійти висновку…

У параграфі 1.2. висвітлюється зміст предмета дослідження, надається аналіз тих наукових робіт, які присвячені досліджуваній проблемі. Якщо саме таких досліджень не виявиться, то потрібно брати найбільш близькі за тематикою. У цьому параграфі, виходячи з аналізу літератури, слід побудувати власну модель досліджуваного явища, власне бачення, яке, втім, може й не давати повної пояснювальної схеми. Після цього необхідно відмітити деякі прояви та характеристики оперативної пам’яті, які вже вивчені іншими авторами. Але разом з цим слід також написати, що про окремі характеристики даних у літературі, що була доступна вам, немає, і на виявлення їх буде спрямована експериментальна частина вашого дослідження.

Порада:Перш, ніж писати, потрібно перечитати та продивитися велику кількість літературних джерел, зокрема, класиків вітчизняної та зарубіжної літератури, які вивчали проблему, що досліджується, статті з журналів та наукових збірників за останні п’ять років. При цьому слід робити виписки, обов'язково зазначаючи джерело з усіма реквізитами і номер сторінки, з якої взято цитату. По можливості зміст першого розділу має бути аналізом, а не цитатником, і тим більше не плагіатом. Цитувати можна і треба але лише там, де цитата є ілюстрацією вашого аналізу.

Другий розділ.

Зміст другого розділу значною мірою залежить від стратегії експериментального дослідження, яку ви виберете. Але, як правило цей розділ присвячений методам і методиці дослідження. Слово методика - багатозначне. У першому значенні воно означає конкретизацію якогось загальнонаукового методу для потреб конкретного дослідження. Наприклад, є загальнонауковий метод - експеримент і є соціометрична методика як конкретизація цього методу, яка спрямована на виявлення структури соціальних стосунків. Друге значення слова методика - це комплекс, набір методик, узгоджених завданнями одного дослідження. Отже, ви можете писати так: "Методика даного дослідження включає опитувальник Р. Кеттелла, метод соціометрії і т.д.". Таким чином, назва другого розділу може бути такою:

Приклад. Розділ II Методи та методика дослідження.

Цей розділ може складатися з двох підрозділів (параграфів). Два параграфи доцільно робити тоді, коли методи, які ви маєте застосовувати, діляться на дві групи. Це буває, коли дослідження здійснюється на межі двох дисциплін (наприклад, психології і мовознавства), або ж коли ви хочете об'єднати у своєму дослідженні кілька наукових підходів (наприклад номотетичний та ідеографічний, діяльнісний та суб’єктний). У такому випадку один з параграфів має описувати методичні процедури, які застосовуються в рамках одного підходу, а другий параграф описує особливості методичного апарату другого підходу.

Може бути й інший варіант. У першому параграфі робиться обґрунтування експериментального дослідження. Ви пояснюєте чому вибрані саме такі, а не інші методи і методики. При цьому ви посилаєтесь на дослідження інших авторів. Не зайвим буде прослідкувати релевантність (відповідність) методів тим теоретичним викладкам, які ви зробили у розділі І.

У другому параграфі описуються конкретні методики дослідження і процедури проведення дослідження. Якщо методики стандартизовані широко розповсюджені, то можна обмежитися посиланням на автора методики і джерело, звідки вона взята. Але якщо ви розробили свою методику: опитувальник чи план бесіди, то доцільно їх привести повністю. Слід також описувати процедуру дослідження: коли і за яких умов воно проводилося (чи це був початок навчального року, чи кінець, на першому уроці, чи на останньому, міська школа, чи сільська, словом, всі дані, які могли вплинути на результати досліджень). За такого підходу назви параграфів другого розділу можуть бути сформульовані так:

Приклад.

Третій розділ

Як правило, в третьому розділі проводиться аналіз результатів дослідження. Аналіз має бути структурованим, тобто ви маєте виділити напрямки, по яких аналізуватимете отримані в результаті дослідження дані. Ці напрямки в ідеалі мають визначати зміст і назви підрозділів (параграфів). Слід пам'ятати, що саме в цьому розділі ви маєте реалізувати завдання дослідження і довести положення, які виносяться на захист. Структура третього розділу може бути такою:

Приклад.

РОЗДІЛ 3 ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОПЕРАТИВНОГО ЗАПАМ’ЯТОВУВАННЯ ЗНАКОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ

3.1. Результати дослідження вікових та індивідуальних особливостей оперативного запам’ятовування п’ятикласників

3.2. Дослідження особливостей оперативного запам’ятовування знакової інформації п’ятикласниками.

У цьому розділі систематизуються й аналізуються одержані результати, а також порівнюються з результатами, одержаними іншими дослідниками і робляться проміжні висновки. При написанні цього розділу застосовуються методи математичної статистики, вибір яких залежить від стратегій дослідження (дивіться наступний розділ цього посібника).

Висновки

Обсяг висновків - 2-3 сторінки. Ви маєте зробити короткі висновки по кожному розділу курсової роботи. Більш детально слід зупинитися на викладі результатів, які були одержані в третьому розділі.

Треба відмітити, чи виконані завдання дослідження, чи підтвердилася гіпотеза. Після такого вступу потрібно сформулювати 3-4 висновки. Висновки мають бути максимально конкретними і по можливості, містити методичні рекомендації.

У кінці розділу прийнято писати про перспективи подальших досліджень.

Бібліографія

Список літератури записується в алфавітному порядку із зазначенням прізвищ та ініціалів автора назви видавництва, року видання, кількості сторінок.

Приклад.

1. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. К.:Рад.школа, 1989. - 608 с.

2. Моляко В.А. Проблемы психологии творчества и разработка подхода к

изучению одаренности // Вопросы Психологии. - 1994. - №5. - С.86-95.

3. Основи психології Підручник /За загал. ред. О.В. Киричука, В.А.Роменця - К.: Либідь, 1995.-632с.

4. Schneider Kirk J., May Rollo. The Psychology of Existence: an integrative, clinical perspective. McGrow Hill, Inc.,1995,- 330p.

Порада. Курсову роботу бажано зробити у 2 примірниках, один з яких здається на кафедру, де робота виконувалася, а другий - залишиться вам.

Додатки

Курсова робота може мати один чи кілька додатків, які не враховуються в обсяг роботи. В додатки доцільно включати опис громіздких методик, таблиці, де підсумовані і систематизовані експериментальні дані, а також дитячі твори, малюнки, статистичні розрахунки тощо.

У тексті курсової роботи слід робити посилання на додатки, коли ви хочете проілюструвати те чи інше положення.

Приклад. Результати експериментального дослідження згруповані у таблиці (див. додаток 1).

Додатки позначаються великими літерами латинського алфавіту і підписуютьсязверху.

Приклад. Додаток А.(Назва додатка).

Додатки розміщуються у кінці курсової роботи. Сторінки, на яких розміщені додатки, теж нумеруються.

 

Пояснювальна стратегія.

Використовується при написанні курсових робіт, де проводиться психологічний аналіз вчинків, просліджується зв’язок біографічних моментів з мотивацією поведінки, або ж висвітлюється представленість тих чи інших психологічних феноменів у певній сукупності. Ця стратегія вимагає глибокого знання психології. Тому предметом дослідження в рамках курсової роботи мають бути чітко окреслені, достатньо вузькі області психології. Слід відмітити, що в сучасних і психологічних дослідженнях українських вчених дана стратегія зустрічається досить рідко.

Для прикладу наведемо кілька можливих тем курсових робіт, у формулюванні яких закладено пояснювальну стратегію:

1. Механізми психологічного захисту в мотивації поведінки політичних лідерів.

2. Мотиви самотності у творчості романтиків та неокласиків. Порівняльний аналіз.

3. Особливості професійного самовизначення студентів-психологів.

Пояснювальна стратегія будується назасадах розуміючої психології. До неї вдавалися різні автори (З.Фрейд, К.Леонгард), але вони застосовували пояснювальну стратегію як засіб ілюстрації. Ця стратегія дає змогу не лише ілюструвати психологічні положення, а й показувати вплив тієї чи іншої соціокультурної ситуації на внутрішній світ особистості.

Один з продуктивних прийомів дослідження в рамках пояснювальної стратегії - порівняння психології досліджуваних в залежності від різних факторів.

 

Стратегія зіставлення.

Один із шляхів наукового пізнання - це зіставлення й аналіз уже відомих результатів із щойно одержаними. Зіставлення дає можливість відшукати механізми виникнення того чи іншого явища, віднайти його місце в структурі інших психічних явищ, встановити причини та умови його розвитку, намітити шляхи його формування.

Ось деякі прийоми реалізації цієї стратегії:

1. Зіставлення характеристик одного й того ж явища для різних вікових періодів. Декілька зрізів дають можливість показати розвиток того чи іншого психологічного показника, показати латентні періоди та періоди кризи.

2. Зіставлення результатів однакових за віком груп, але відмінних за іншим критерієм (заміжніх та незаміжніх жінок 30-річного віку; високостатусних і низькостатусних працівників). Якщо виявиться значимий зв'язок між показниками, які досліджуються (наприклад, навичками спілкування), і такими соціально значимими факторами, як шлюб чи соціальний статус, то це відкриє перспективи подальших прикладних досліджень. Наприклад, коли в даному випадку застосувати тренінґ спілкування, то можливо це приведе до зміцнення шлюбу або підвищення соціального статусу.

3. Зіставлення результатів, що одержані різними методами. Наприклад, можна дослідити особливості акцентуацій характеру підлітків, використовуючи опитувальники Г.Шмишека або А.Є.Личко, а також метод експертних оцінок. Зіставляючи дані, одержані за допомогою опитувальників, з даними експертів, можна зробити висновок про надійність або валідність опитувальників для даної вікової групи.

Для стратегії зіставлення необхідне застосування математико-статистичних методів. У дослідженнях, що виконані в рамках цієї стратегії, часто застосовуютькореляційний аналіз. Суть його полягає в тому, щоб виявити, чи існує зв'язок між двома рядами даних. Найчастіше застосовується ранговий кореляційний аналіз за методом Спірмена Ч. та лінійна кореляція за Пірсоном К. Це найпростіші методи, які дозволяють будувати математичну модель взаємозв’язку різних психічних явищ. Розглянемо деякі задачі, які вимагають застосування цих методів.

Приклад 1.

В результаті дослідження у 5 класі однієї із шкіл, ви одержали показники швидкості читання кожного учня. Вас цікавить, чи існує зв'язок між швидкістю читання і успішністю учнів. На око цього зв'язку не видно. Для того, щоб встановити, чи він існує, обчислюється коефіцієнт кореляції. У даному випадку доцільніше використати коефіцієнт рангової кореляції Спірмена Ч.. Його рекомендують застосовувати у випадках, коли вибірка невелика.

Таблиця 1

Учні Показники швидкості читання Показники успішності Ранг х Ранг у Різниця рангів d d2
        Х У d = Rх-Rу  
Андрій Б 3,5 7,5 -3,5 12,25
Борис В 3,8
Ганна Г 3,5 7,5 3,5 12,25
Діана Д 4,0
Євген Е 4,5 2,5 3,5 12,25
Жанча Є 3,3 -2
Іван 3 3,2
Олена К 3,0 -2
Тарас Л 4,5 2,5 -0,5 0,25
Ольга М 3,9 -2
Ірина С 5,0 І

 

 

Процедура обчислення:

• Дані групуються в таблиці, які в курсовій роботі слід приводити у додатках.

• Знаходиться рангове місце кожного показника ряду х () « ряду у ().

• Знаходиться різниця рангівd.

• Різниця ранивd підноситься до квадрату (d2).

• Знаходиться åd2 У даному випадку åd2 =54.

• Обчислюється коефіцієнт рангової кореляції за формулою Спірмена Ч.

У даному випадку р = 0,75 Це означає, що існує тісний зв'язок між швидкістю читання і успішністю, що дає нам підстави для висновку, що, можливо, коли ми підвищимо швидкість читання за допомогою спеціально розроблених вправ, то це буде сприяти підвищенню успішності в цілому. Як для навчальної роботи, якою є курсова робота, такий висновок годиться, але для справжньої наукової роботи - цей висновок - лише проміжне положення, яке потребує доведення, наприклад, з допомогою формуючого експерименту.

Коефіцієнт кореляції знаходиться в межах від -1 до +1. Чим більше коефіцієнт кореляції наближається до +1 чи -1, тим істотніший зв’язок. І навпаки, чим більше значення коефіцієнта кореляції наближається до 0, тим слабший зв'язок, або його взагалі не існує. Слід також пам’ятати, що коли коефіцієнт кореляції має позитивне значення, то зв'язок є прямим. Наприклад, чим вища швидкість читання, тим краща успішність. Якщо коефіцієнт кореляції має від'ємний знак, то зв’язок обернений. Наприклад, чим більший вік людини, тим менший обсяг механічної пам’яті.

В курсовій роботі також необхідно показати статистичну достовірність виявленого вами зв'язку, адже він може бути і випадковим. Для цього користуються спеціальними таблицями. Приведемо одну з них у скороченому вигляді. Вона дає підтвердження достовірності отриманих даних із ймовірністю похибки 5% і 1%, що цілком достатньо для психологічних досліджень (табл.2).

 

Приклад 2

З метою визначен







Последнее изменение этой страницы: 2016-12-29; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.204.176.189 (0.034 с.)