ІІ. - торпідна (гальмування).

СТУПЕНІ ВАЖКОСТІ ШОКУ:

Іст. (компенсований або легкий) – стан задовільний.

ІІст. (субкомпенсований або середньої важкості) – стан погіршується - виражена загальмованість, млявість, шкірні покриви і слизові оболонки бліді, акроцианоз. АТ сист. 90-80мм.рт.ст. пульс - 120 -140 п/хв Шкіра покрита липким потом, дихання прискорене і поверхневе. Зіниці розширені. Пульс 120—140 пошт/хв, артеріальний тиск 80—70 мм рт. ст.

ІІІст. (не компенсований або важкий) – стан важкий, АТ сист. 60-80мм.рт.с. пульс більше 120 п/хв.

ІVст. (некомпенсований або предагония чи агонія) – стан дуже тяжкий, свідомість відсутня. АТ сист. нижче 60мм рт.ст., пульс визначається тільки на великих судинах. Тони серця вислухуються з трудом. Дихання агональне, по типу заковтування повітря.

НЕВІДКЛАДНА ДОПОМОГА НА МІСЦІ ПОДІЇ

Оптимальна допомога може бути надана спеціалізованою бригадою швидкої допомоги. Об’єм допомоги залежить від ступеню важкості шоку.

1. Зупинити кровотечу можливим способом (пальцеве притискання, джгут, давлюча пов’язка, накладання гемостатичного затискача).

При щоці –І-ІІ ступеню.

2. Проводити в\в інфузію реополіглюкіну або желатинолю від 400 до 800 мл.

3. Паралельно провести знеболення (аналгетики). Або лікар може виконати футлярну блокаду в ділянці травми 0,25 – 0,5% розчином новокаїну.

4. Паралельно проводити іммобілізацію переломів.

При шоці ІІ-ІІІ ступеню:

2. Проводити в\в інфузію:

· розчин реополіглюкіну 400мл.

· розчин Рінгера або глюкози 5% - 500 мл.

· в розчин додати 125 – 250 мг гідрокортизону.

Якщо систолічний АТ не підвищується вище 60 мм.рт.ст., то проводити в\артеріальну інфузію реополіглюкіну (виконує лікар - спеціаліст, а фельдшер або медична сестра асистує).

3. Знеболення проводити після введення, якщо систолічне АТ піднялося вище 60 мм.рт.ст.

4. Паралельно проводять іммобілізацію перелому.

При шоці ІІІ- ІУ степеню.

2. Проводити в\в інфузії як при ІІ-ІІІ ступеню з додаванням преднізолону.

3. Знеболення проводити після введення, якщо систолічне АТ піднялося вище 60 мм.рт.ст.

4. Паралельно проводять іммобілізацію перелому.

5. Доцільно дати закисно – кисневий наркоз у співвідношенні 1:1 або 2:1.

6. При розладах дихання – ШВЛ з інтубацією трахеї або через маску.

7. Термінове транспортування у реанімаційне, спеціалізоване хірургічне відділення.

Застереження:

1. Не варто намагатися швидко підняти АТ як можна вище.

2. Показане введення пресорних амінів (дофамін, допмін) і протишокової рідини.

3. Не можна вводити наркотичні аналгетики при підозрі на ушкодження внутрішніх органів чи внутрішню кровотечу і при АТ нижче 60мм.рт.ст.

4. Обережно відноситись до потерпілих з психомоторним збудженням, це може бути внаслідок гіпоксії чи травми мозку.

5. Доцільно вводити нейролептики і НЛА. Краще – закисно – кисневий наркоз.

6. Якщо передбачається довготривале транспортування – поспішати з транспортуванням не варто. Краще спочатку поповнити частково крововтрату, знеболити, надійно іммобілізувати, а потім транспортувати.

Але при підозрі на внутрішню кровотечу –ніяких затримок в транспортуванні не повинно бути.

ТАКТИКА ПРИ ПОЛІТРАВМІ

Політравма - це узагальнююче поняття сполучних, множинних, комбінованих травм.

Це найбільш важкі травми з високою летальністю на догоспітальному етапі і в стаціонарі.

Множинні травми – це коли є два і більше ушкодження в межах однієї системи органів і тканин.

Сполучні травми – це коли наряду з ушкодженнями черевної чи грудної порожнини тіла і також головного мозку є ще й ушкодження опорно – рухового апарату або менш тяжкі ушкодження органів других порожнин.

Комбіновані травми – це травми отримані внаслідок дії двох і більше травмуючих факторів, наприклад, механічна + термічна травма.

Послідовність дій:

1. Оглянути потерпілого, оцінити стан, діагностувати чи запідозрити ушкодження.

2. Паралельно проводити при необхідності першочергові дії:

· зупинка зовнішньої кровотечі;

· відновлення дихання (прохідність верхніх дихальних шляхів) та ШВЛ;

· штучна систола до відновлення функції;

· медикаментозні протишокові заходи;

· іммобілізація діафізарних переломів великих кісток та крупних суглобів (витрачати час на шинування дрібних кісток – не варто);

· на обширні рани накласти стерильні пов’язки і зафіксувати сітчастим бинтом, на не великі – стерильні серветки, зафіксовані лейкопластиром (бинтові – займають більше часу та додаткове збільшення болю);

· знеболення (при відсутності травми живота);

· терміново транспортувати в реанімаційне відділення хірургічної багатопрофільної лікарні або за профілем патології, що є найзагрозливішою.

Тема: ГЕМОСТАЗ.