Сутність агентських операцій та операцій з перепродажу.

Агентські операції полягають у дорученні однією стороною, що має назву принципала, незалежній від неї іншій стороні, що має назву агента, на здійснення фактичних та юридичних дій, пов'язаних з продажем чи купівлею товару на обумовленій території за рахунок і від імені принципала.

Обсяг повноважень агента набагато ширше, ніж комісіонера. Його функції:

- інформує принципала про кон’юнктуру ринку, технічні, валютні та митні правила, правила регулювання ІМ в своїй країні, про всі дефекти, що були знайдені в проданому товарі, про діяльність на своєму ринку конкурентів, їх ціни, умови продажу, технічні дані їх товарів.

- створює на ринку належну репутацію принципала та його продукції, а також проводить рекламну компанію.

- здійснює післяпродажне обслуговування.

- організовує ділові контакти принципала з імпортерами, з державними та іншими організаціями, від яких залежить прийняття рішення про розміщення замовлень

Агент лише сприяє здійсненню угоди купівлі-продажу, але сам у ній (як сторона контракту) не бере участі і не купує за свій рахунок товари.

Залежно від місця на ринку агентів поділяють:

1) прості агенти – отримують право збувати певну номенклатуру товарів на обумовленій території і отримувати від цього винагороду, така угода не обмежує права принципала, який може самостійно або через інших агентів виходити з цим же товаром на той самий ринок без виплати простому агенту будь-якої винагороди або компенсації.

2) агенти з правом «першої руки» є різновидом простого агента: принципал зобов'язаний спочатку запропонувати товар агенту і тільки після його відмови продавати товар на цьому ринку самостійно, принципал може здійснювати продаж товару без виплати винагороди агенту.

3) ексклюзивні агенти отримують монопольне право продавати товари принципала певної номенклатури на обумовленій території протягом встановленого терміну і отримувати за це винагороду.

Операції з перепродажу здійснюються торговельними посередниками від свого імені і за свій рахунок, тобто посередник самостійно виступає стороною договору як з експортером, так і з кінцевим покупцем, і стає власником товару після його оплати.

Два види операцій з перепродажу:

1) операції, в яких посередник стосовно експортера виступає як покупець (договір купівлі-продажу). Він стає власником товарів і може реалізувати їх на будь-якому зарубіжному ринку за будь-якою ціною. Відносини між експортером та посередником повністю припиняються після виконання сторонами своїх обов'язків за договором купівлі-продажу. Назви таких посередників: купці (США, GB), стокхолдери (торгівці чорними металами), дилери, хандлери (Німеччина). Найчастіше застосовується дилери.

2) операції, за яких підписується договір про продаж товарів на певній території та на конкретний термін з глибокою деталізацією всіх аспектів угоди. Назви посередників:

· дистриб'ютори (США, GB)

· vertragshandlem (Німеччина)

Дистриб'ютори займаються продажем товарів від власного імені за власний кошт, самостійно відповідають за всі види ризиків.

Дистриб'юторські угоди вигідні експортерам тим, що:

- дають можливість виходу на нові ринки і забезпечують на них рекламу протягом встановленого в контракті терміну

- укладаються з фірмами,що мають власну збутову мережу

- супроводжуються договорами купівлі-продажу на постачання товару

- гарантують отримання платежу за товар відразу після його постачання.

Для дистриб'ютора вигідність таких договорів зумовлена його великою комерційною незалежністю, а також набуттям монопольного права на продаж експортних товарів на своїй території.

Сторонами в контрактах цього типу є грантор(принципал або виробник) – це особа, що надає право продажу товару; та особа, якій таке право надається – гранті (дистриб'ютор). При цьому принципал не обов'язково є виробником, він також може бути торговцем.

Вибір виду транспорту.

Існують різні способи транспортування вантажів між країнами. Плануючи відправлення вантажів і вибір виду транспорту, необхідно враховувати низку обставин.

ВИД ВАНТАЖУ. Інколи можливість вибору відсутня. Вантажі, що швидко псуються, перевозяться авіатранспортом. Водночас авіаперевезення недопустимі для легкозаймистих, вибухонебезпечних вантажів.

Основну частину міжнародних морських перевезень становлять перевезення масових наливних і навалочних вантажів: сирої нафти і нафтопродуктів, залізної руди, кам'яного вугілля, зерна. Серед інших вантажів морської торгівлі виділяються так звані генеральні вантажі, тобто готова промислова продукція, напівфабрикати, продовольство.

ВІДСТАНЬ І МАРШРУТ ПЕРЕВЕЗЕННЯ. Місце відправленню вантажу в кінцевий пункт перевезення є також визначальним при виборі виду транспорту. У внутрішньоконтинентальних перевезеннях використовуються залізничний, автомобільний, авіаційний транспорт.

ФАКТОР ЧАСУ. Очевидно, що найшвидший спосіб доставки вантажів – авіатранспорт. Проте він дорогий і тому застосовується тільки в екстрених випадках, коли необхідно доставити вантаж якнайшвидше. В інших випадках розробляють добре сплановані програми поставок, орієнтуючись на плани перевезень транспортних компаній, щоб уникнути дорогих поспішних перевезень. Товари бажано закуповувати в тих країнах, із яких їх зручніше доставляти.

ВАРТІСТЬ ПЕРЕВЕЗЕННЯ. Не існує якихось конкретних правил, що дозволяють визначити точний відсоток вартості транспортних витрат відносно вартості товару. Здоровий глузд підказує, що це має бути невеликий відсоток, за винятком тих випадків, коли вибір відсутній і можна використати лише один доступним шлях – повітряний чи сухопутний. У цьому разі повітряні перевезення автоматично прирівнюються до сухопутних перевезень. Невеликі і середні за обсягом партії вантажу можна доставляти і повітрям, і сушею приблизно за однаковими цінами.

БЕЗПЕКА ТРАНСПОРТУВАННЯ. Крихке й дороге устаткування найкраще перевозити авіатранспортом, навіть якщо поставка даного вантажу не термінова. Товари, для яких ступінь ризику крадіжки висока (запчастини автомобілів конторське автоматизоване і звичайне обладнання, фармацевтичні товари й медикаменти тощо), доставляються, як правило, традиційним способом – морем, в основному в контейнерах, хоч коштує це трохи дорожче. Треба пам'ятати що виплата страхового відшкодування вантажоодержувачу є лише фінансовою компенсацію і ніколи не відшкодує йому тих незручностей, що їх здатна створити партія вантажу, яка прибула в поганому стані.