Експортно-імпортні операції в міжнародній торгівлі.

За прийнятими у світі стандартами статистики МТ ключовим елементом для визнання торгівлі міжнародною, продажу товару – експортом, а купівлі – імпортом є факт перетину товаром митного кордону держави. Також як експорт може зараховуватися продаж товарів і послуг іноземним особам, фірмам, організаціям без вивезення їх закордон. За визначенням статистичної комісії ООН:

експорт – це вивезення з країни товарів:

1) Вироблених, вирощених або добутих у країні

2) Раніше ввезених з-за кордону та перероблених на митній території країни

3) Реекспорт – вивезення товарів, які були раніше ввезенні, але не перероблені у країні (з м/н товарних аукціонів, бірж, складів тощо)

Реекспортні операції можуть виникати в двох випадках: як частина більш складної операції

та з метою отримання прибутку на різниці в цінах. В першому випадку реекспортні операції можуть

застосовуватись, на приклад, при будівництві об’єктів зарубіжними фірмами.. В

другому випадку реекспорт називають торгівельним.

При здійсненні реекспортних операцій товар, як правило, не підлягає переробці, але

можуть бути здійсненні незначні операції, які не вимагають зміни найменування товару, на приклад,

зміна упаковки, нанесення спеціального маркування товару та інші операції, які готують товар до

реекспорту згідно умов (вимог) країни споживання. Якщо вартість додаткових операцій з переробки

товару перевищила 50% його експортної ціни, товар змінює своє найменування і більше не

вважається реекспортним.

імпорт – це ввезення до країни товарів:

1) іноземного походження з країни-виробника або посередника з метою кінцевого

споживання, переробки та подальшого вивезення

2) для переробки під митним контролем

3) з території вільних зон

4) реімпорт – це ввезення раніше вивезених, але не перероблених товарів (не продані на аукціонах, повернені з консигнаційних складів, забраковані покупцем тощо). Згідно з торгівельною традицією країною експорту вважається країна походження товару (країна виробництва, країна відвантаження, країна продажу), а країною імпорту – країна призначення (країна споживання, країна поставки, країна купівлі).

Країна-виробник є та, де товар виробляється або суттєво переробляється, але при

великій кількості країн, що беруть участь у виробництві товару, країною виробництва вважається

та, в якій здійснюється остання стадія переробки або питома вага якої у переробці є найвищою.

Країною споживачем є та, де продукт споживається відповідно до його споживчих

властивостей.

Країна поставки – це перша країна, до якої товар було відвантажено, навіть якщо під час транспортування мали місце перевантаження товару, його складування, перефасування, пересортування, але без здійснення комерційних угод стосовно цих товарів. Кожна країна має фізичну територію, а також митну територію, на якій контроль за рухом товарів здійснює єдина державна митна установа. Випадки незбігу митної території з географічною територією країни: коли встановлення митного контролю на прикордонній території є неможливим або незручним через географічні причини; за умови існування в країні вільних зон (вільною зоною вважається будь-яка спеціальна зона теоретично винесена за межі митної території держави).

До складу товарного експорту та імпорту включають:

· вартість поставок комплектного обладнання та матеріалів, включаючи вартість технічних

послуг;

· вартість прокату закордоном теле- та кінофільмів;

· ліцензійні відрахування.

Не включають:

· поставки на безоплатній основі;

· товарні внески до фонду технічної допомоги з боку ООН та інших міжнародних економічних

організацій;

· вартість транзитних товарів;

· особистий багаж фізичних осіб та посилки приватного характеру.