Проблеми зовнішньоекономічної політики України

В теперішній час Україна здійснює всі види зовнішньоекономічної діяльності, включаючи зовнішню торгівлю, на принципах правового регулювання на взаємовигідній основі. Це визначило відповідну інфраструктуру і систему регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Управління зовнішньоекономічною діяльністю Україною як державою, в особі її органів і державних інститутів, недержавними органами управління економікою (товарними, фондовими, валютними біржами, торговими палатами, асоціаціями, союзами), самими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності. Регулююча роль Верховної Ради України складається в прийнятті законів в області ЗЕД. Виробітком і здійсненням зовнішньоекономічної політики України у відповідності з законодавством займає Кабінет Міністрів України. В його функції входить координація діяльністю міністрів, торгових представництв України за кордоном, прийняття нормативних актів по управлінню ЗЕД, заключення і контроль за виконанням міжурядових договорів, здійснення мір по раціональному використанню засобів валютного банку України. Зберігання і використання золотовалютного резерву і інших цінностей, які забезпечують платіжну здатність країни, а також представлення інтересів України в взаємовідношеннях з банками інших держав, ведення розрахункових операцій з валютними ресурсами здійснює національний банк України.Міністерство зовнішньоекономічних зв’язків і торгівлі України забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики, координацію діяльності всіх її суб’єктів, контроль за дотриманням законів і умов міжнародних договорів, реєстрацію окремих видів зовнішньоекономічної діяльності, контрактів. Однією із сфер державного управління зовнішньоекономічною діяльністю є регулювання митних справ, здійснюване вищими органами влади і управління. Безпосереднім виконанням митної політики покладено на митні органи України: Державний митний комітет України, митниці, територіальні митні управління та інші митні організації. 7) Поняття зовнішньоторгівельного комерційного контракту

Зовнішньоторговельний договір - основний комерційний документ зовнішньоторговельної операції, що свідчить про досягнуту угоду між сторонами. Предметом зовнішньоторговельного договору може бути купівля-продаж (поставка) товару, виконання підрядних робіт, оренда, ліцензування, надання права на продаж, консигнація і ін ¶Незважаючи на те, що національне законодавство цілого ряду країн, в т.ч. в Росії, визнає зовнішньоторговельний договір тільки у письмовій формі, у міжнародній практиці допускається усна форма укладання зовнішньоторговельного договору. Права та обов'язки сторін за зовнішньоторговельним договоромзазвичай набуває чинності з моменту його укладення (підписання). Разом з тим законодавство ряду країн визнає зовнішньоторговельний договір, укладені шляхом листування. ¶Зовнішньоторговельні договори різняться між собою, як за тривалістю дії, так і за цільовим призначенням. Одні з них передбачають поставку товару до певного терміну, причому у разі порушення продавцем установленого терміну поставки, покупець має право негайно розірвати зовнішньоторговельний договір. Інші укладаються на термін від 3 до 5 років і більше, зазвичай при регулярних і масових поставках або при розтягнутості в часі строку виконання зобов'язань за зовнішньоторговельним договором. ¶При прямих зв'язках між підприємствами з метою оперативного обміну полягають річні зовнішньоторговельні договори, в яких вказується узгоджена сума взаємних поставок протягом року, як правило, на збалансованій основі. ¶Спеціальні зовнішньоторговельні договори націлені на забезпечення проектно-монтажних робіт, техобслуговування, поставок спеціалізованої продукції, запасних частин та ін ¶Рамкові зовнішньоторговельні договори включають лише основні узгоджені умови, які не вважаються остаточними, підлягають подальшому уточненню в ході виконання відповідних робіт. Ще більшою розпливчатістю, розмитістю зобов'язань відрізняються зовнішньоторговельні договори наміри. Розрахунки за поставки товарів (послуг) за зовнішньоторговельним договором можуть проводиться в іноземній, міжнародної, національній валюті і на безвалютній основі. ¶2. Зміст зовнішньоторговельного договору ¶Міжнародна практика виробила цілий ряд вимог, що висуваються зазвичай до змісту і структурі міжнародних комерційних контрактів. На території нашої країни така практика закріплена в Листі ЦБ РФ N 300 «Про рекомендації по мінімальним вимогам до обов'язкових реквізитів і малої форми зовнішньоторговельних контрактів» від 15 липня 1996 ¶Міжнародні комерційні контракти зазвичай містять кілька розділів, розташованих у певній логічнійпослідовності, хоча зміст і навіть структура контрактів можуть змінюватися в залежності від специфіки товару і цілого ряду інших умов: ¶- Визначення сторін контракту з зазначенням їх повного офіційного найменування та адреси розташовується на першій сторінці контракту, де вказується його реєстраційний номер, місце і дата підписання. Вказівка ​​місця підписання має велике значення для визначення того, право якої країни застосовується до контракту, якщо який-небудь питання в ньому прямо не врегульоване. З урахуванням цього нерідко в якості місця підписання вказується м. Москва, навіть якщо фактично контракт підписувався за кордоном - це підвищує шанси на те, що юрисдикційним органом як застосовного буде визнано російське право. ¶- Предмет контракту. У цьому розділі вказується найменування товару, його кількість, комплектність, технічні характеристики і якість. У цьому ж розділі визначаються і базисні умови. Найменування товару дається, як правило, згідно з митною класифікацією країни призначення, або відповідно до міжнародних стандартів. Кількість визначається в метричній системі мір і ваг або в інших системах і одиницях виміру (наприклад, у мішках, кіпах, бочках і т.д.). Контракти передбачають такі способи узгодження якості: ¶1) відповідність товару певному стандарту, що склався в міжнародній торгівлі; ¶2) відповідність якості товару певному зразку; ¶3) використання показника faq (fair average quality) - «добру середню якість». ¶- Ціна товару. Ціна товару є істотною умовою контракту і може виступати в кількох видах: ¶а) тверда ціна, яка вказується в контракті і не підлягає зміні протягом усього терміну дії контракту; ¶б) змінна ціна, яка вказується в контракті, але може піддаватися відповідному коригуванню у разі зміни ціноутворюючих факторів (заробітної плати, вартості сировини та обладнання з виробництва товару) у період дії контракту. У контракті зазвичай обумовлюються і межі відхилення фактичної ціни від контрактної в ту або іншу сторону (наприклад, + 15%); ¶в) ціна з наступною фіксацією, яка не вказується в контракті, а визначається відповідною котирувальної ціною товару на момент виконання контракту. Котирування цінами виступають: ¶довідкові ціни, які публікуються в прейскурантах, бюлетенях та інших періодичних виданнях. Реальні ціни виявляються нижчими довідкових; ¶ціни статистики міжнародної торгівлі, які розраховуються як загальна сума, виручена від продажу окремих товарів, поділена на їх кількість; ¶біржові ціни, які виступають як реальні ціни угод, що здійснюються на біржі в той чи інший момент; ¶ціни аукціонів, які виступають як реальні ціни угод, укладених на міжнародних торгах. ¶- Терміни поставки товару. Терміни поставки товару вказуються або у вигляді конкретних дат, або як квартальні, піврічні, річні, або у вигляді періоду часу з дати підписання контракту. Щоб уникнути суперечок в контракт зазвичай включається чітке формулювання про те, що вважається датою поставки товару. Необхідно також зробити застереження про те, чи допускається дострокова поставка. Покупцю важливо знати час фактичного відвантаження товару з тим, щоб він міг подбати про його прийняття. Для цього в контракті зазвичай передбачається обов'язок продавця повідомити покупця про виробленої відвантаженні товару. Обов'язок висилки сповіщення про відвантаження витікає в ряді випадків з торгових звичаїв, тобто навіть тоді, коли вона не передбачена контрактом. Міжнародна комерційна практика знає і такий спосіб позначення терміну, як негайна поставка. Фактично це означає, що поставка повинна бути здійснена протягом 14календарних днів з моменту укладення контракту. ¶- Умови розрахунків. Положення контракту про умови розрахунків складаються з урахуванням приписів міжнародних договорів і діючих норм національного законодавства. Вказується форма страхування валютного ризику, форма розрахунків (банківський переказ, інкасо, акредитив, відкритий рахунок, вексель, чек) та формакредиту (банківський або комерційний), якщо вона надається. У контракті повинні бути чітко зафіксовані умови платежу за кредитом і вказано, проти комплекту яких документів здійснюється платіж. ¶- Тара, пакування та маркування товару. Тара - зовнішня упаковка товару (ящики, бочки, мішки, контейнери). Вона відрізняється від безпосередньої упаковки, в яку покладений товар і яка невіддільна в торговому обороті від самого товару. Маркування поміщається на тарі, бирці або самому товарі. У міжнародній торгівлі застосовуються наступні види маркування: ¶товарна - містить найменування товару, вага брутто та нетто; ¶вантажна - містить найменування держави і пунктів відправлення та призначення, найменування одержувача, маршрут прямування, номер вантажу і його вага; ¶спеціальна - містить найменування товару, інструктивні написи про поводження з ним під час навантаження, розвантаження, перевезення та зберігання; ¶транспортна - представлена ​​у вигляді дробу, чисельник якого позначає порядковий номер вантажного місця в партії, що перевозиться за одним перевізним документом, а знаменник - загальна кількість місць у цій партії. Цю маркування завдає не вантажовідправник, а перевізник. ¶Маркування наноситься незмивною фарбою з протилежних сторін тари мовою країни продавця з перекладомна мову країни покупця. ¶- Гарантії виконання контракту. Гарантії належного виконання контракту надаються продавцем і служать засобом забезпечення виконання ним своїх зобов'язань за контрактом. Як правило, такі гарантії приймають форму банківських гарантій, які видаються за інструкцією продавця-принципала банком-емітентом на користь покупця-бенефіціара. ¶- Відповідальність сторін контракту за його невиконання або неналежне виконання. Для підвищення відповідальності сторін за виконання прийнятих на себе зобов'язань в умовах контрактів зазвичай передбачаються штрафні санкції, які за своїми розмірами і порядку повинні стимулювати виконання зобов'язань. Наприклад, штраф за прострочення поставки може бути прогресивним, тобто зростати в міру збільшення прострочення. Разом з тим штрафні санкції не повинні носити руйнівний характер - зазвичай загальний розмір штрафу обмежується сумою в 8-10% від вартості простроченої партії товару. Необгрунтоване посилення штрафних санкцій покупцями часто викликає відповідну реакцію продавців: вони закладають можливі штрафи в ціни. Положення про штрафні санкції в основному формуються на основі взаємної відповідальності: наприклад, поряд зі штрафами за прострочення поставки продавцем передбачається штраф за затримку платежу покупцем. ¶- Страхування товару. Проблема відшкодування збитків тісно пов'язана зі страхуванням. Вказівка ​​в контракті базисних умов визначає і обов'язки сторін зі страхування. Так, за умовами ФОБ експортер страхує вантаж при транспортуванні до порту навантаження і в порту до завантаження його на борт судна. Подальша турбота про страхування лежить на покупцеві. У контрактах зустрічаються і спеціальні докладні положення прострахування (що страхується, від яких ризиків, хто страхує і на чию користь). ¶- Порядок вирішення спорів і застосовне право. Порядок вирішення спорів між сторонами регулюється арбітражним застереженням, що містить домовленість сторін про передачу суперечок на розгляд в арбітраж, або пророгаційної угодою, що виражає волю сторін про передачу суперечок на розгляд до суду будь-якої держави. Застосовне право визначається сторонами шляхом вказівки на відповідну правову систему, і ця обставина служить реалізацією принципу автономії волі в міжнародному приватному праві, у відповідності з яким сторони міжнародного комерційного контракту має право самостійно визначати правовий статут своїх контрактних зобов'язань.