Керуюча та керована ланки системи зед

Зовнішньоекономічна діяльність – це сукупність напрямів, форм і методів торговельно-економічного, науково-технічного співробітництва, а також кредитних і валютно-фінансових відносин даної країни із зарубіжними державами з метою ефективного використання переваг міжнародного поділу праці. Торговельно-економічні відносини охоплюють торгівлю і послуги.

Управління зовнішньоекономічною діяльністю – це системний вплив на об’єкт, тобто виробничі структури, фірми, організації, колективи людей з метою забезпечення їх життєздатності, узгодженості в роботі і досягнення кінцевого результату. Одним із важливих елементів управління зовнішньоекономічною діяльністю, що визначає вид цільової системи, її формування, є цілепокладання, котре виступає як передбачення результатів управлінської діяльності.

При ринковому типі відносин підприємства і організації зовнішньоекономічної діяльності перестають бути лише об’єктом управління, вони стають і суб’єктом управління зовнішньоекономічної діяльності, носієм управлінських функцій.

Метод управління – це спосіб здійснення управлінської діяльності, внаслідок якої досягаються цілі управління зовнішньоекономічною діяльністю. Методи управління тісно пов’язані з принципами управління. Методи управління виступають в ролі способів реалізації принципів. Принцип не вибирають – їм наслідують. Методи мають більш альтернативний характер, можливий їх вибір, заміна одного іншим. Для зовнішньоекономічної діяльності характерні два методи управління – економічний і адміністративний.

Основним інструментом економічного методу управління є митний тариф на товари, що ввозяться або вивозяться з території України; митні збори; ціни на експортовані і імпортовані товари; акцизний збір; норми прискореної амортизації на імпортне обладнання; ставки надання і одержання кредитів, ставки страхування експортних кредитів, позик, окремих контрактів на поставку машин і обладнання; іноземні інвестиції як на території України, так і за її межами та інші.

Основними інструментами адміністративного методу управління є ліцензування і квотування експорту і імпорту товарів, заборона окремих видів експорту та імпорту товарів, застосування спеціальних правових режимів, заходи у відповідь на дискримінаційні та недружні дії іноземних держав, заходи проти недобросовісної конкуренції, розгляд спорів, що виникають у процесі зовнішньоекономічної діяльності. Ліцензія – дозвіл на експорт (імпорт) товару з визначенням його загального обсягу. Квота – граничний обсяг певної категорії товарів, який дозволено експортувати (імпортувати) протягом встановленого строку та який визначається у натуральних чи вартісних одиницях.

Можна передбачати, що управління зовнішньоекономічною діяльністю в Україні в найближчі 10-15 років матиме такі основні орієнтири: прогресуюча інтеграція країни у світове господарство на основі поступового збільшення ступеня відкритості національної економіки (доведення обсягу експорту до 45-50 відсотків вартості валового внутрішнього продукту); послідовна перебудова товарної структури експорту та імпорту і її наближення до структурних співвідношень, характерних для розвинутих країн; створення потужного експортного потенціалу країни у складі міжнародно спеціалізованих галузей і видів виробництва; впровадження в практику найбільш сучасних форм економічної взаємодії з зарубіжними країнами на основі використання мобільності товарів, послуг, капіталів і робочої сили; диверсифікація географічної структури зовнішньоекономічної діяльності країни; забезпечення стабільної збалансованості зовнішньоторговельного обороту.

Управління зовнішньоекономічною діяльністю має виходити з об’єктивної необхідності існування якісно різних етапів її здійснення. На найближчі 10-15 років можна передбачити такі три етапи: етап кризового розвитку – неминуче певне скорочення експорту та імпорту товарів і послуг, зумовлене загальносистемною кризою в країні; етап стабілізації – буде охоплювати період від моменту припинення кризового падіння обсягів зовнішньоекономічного обороту до створення передумови для стійкого і тривалого підйому; етап інтенсивного розвитку почнеться орієнтовно після 2000р. Він буде характеризуватись швидким нарощуванням обсягів зовнішньоекономічної діяльності.

У системі управління зовнішньоекономічною діяльністю розрізняють поняття керуючої і керованої ланки. Керуючу ланку представляють спеціальні органи управління, менеджери або працівники апарату управління, що безпосередньо здійснюють розробку і реалізують рішення з метою кращого використання потенціальних можливостей, закладених в керованій ланці, і досягнення поставленої мети. Керована ланка є елементом системи, що сприймає керований вплив з боку керуючої ланки.

При здійсненні управління зовнішньоекономічною діяльністю суб’єкти та об’єкти України й іноземні об’єкти господарської діяльності керуються такими принципами:

· суверенітету України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, що полягає у виключному праві громадян України самостійно та незалежно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на території України; обов’язку країни, неухильно виконувати всі договори і зобов’язання в сфері міжнародних економічних відносин;

· свободи зовнішньоекономічного підприємства, яка полягає у праві суб’єктів та об’єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв’язки, здійснювати їх у будь-яких формах, які прямо незаборонені чинними законами України, дотримуватися при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності законів України, бути власниками всіх одержаних результатів зовнішньоекономічної діяльності;

· юридичної рівності і неприпустимості дискримінації, тобто рівності перед законами всіх суб’єктів і об’єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, в тому числі держави, забороні будь-яких, крім передбачених законами України, дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб’єктів і об’єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також іноземних об’єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками; неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб’єктів, крім випадків, передбачених законами України;

· верховенства закону, який передбачає неухильне дотримання в управлінні зовнішньоекономічною діяльністю законів України, заборону застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб’єктів і об’єктів зовнішньоекономічної діяльності менш сприятливі умови, ніж ті, які встановлені законами України;

· захисту інтересів і об’єктів зовнішньоекономічної діяльності, який полягає в тому, що Україна, як держава, забезпечує рівний захист інтересів всіх суб’єктів і об’єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних об’єктів господарської діяльності на її території згідно з законами України і захищає всіх об’єктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами країни згідно з нормами міжнародного права; здійснює захист державних інтересів України як на її території, так і за її межами лише відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права;

· еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу, тобто продажу товарів за цінами, нижчими від контрактних на міжнародних товарних ринках, за умови, що низький рівень цін не зумовлюється відповідними рівнями витрат виробництва такого товару в Україні.

До керуючої системи управління зовнішньоекономічної діяльності в Україні відносяться:

- Верховна Рада України, до компетенції якої належать: прийняття змін та скасування законів, що стосуються зовнішньоекономічної діяльності; затвердження головних напрямів зовнішньої політики України; розгляд, затвердження та зміна структури органів державного управління зовнішньоекономічною діяльністю; укладання міжнародних договорів України відповідно до законів України про міжнародні договори та приведення чинного законодавства України у відповідність з правилами, встановленими цими договорами; встановлення спеціальних режимів зовнішньоекономічної діяльності на території України;

Кабінет Міністрів України, який здійснює зовнішньоекономічну політику України відповідно до її законів. Кабінет Міністрів:

· координує діяльність міністерств, державних комітетів та відомств України по управлінню зовнішньоекономічною діяльністю; погоджує роботу торговельних представництв України в іноземних державах; приймає нормативні акти з питань управління зовнішньоекономічною діяльністю у випадках, передбачених законами України; проводить переговори і укладає міжурядові договори України з питань зовнішньоекономічної діяльності у випадках, передбачених законами України про міжнародні угоди; забезпечує виконання міжнародних договорів з питань зовнішньоекономічної діяльності всіма державними органами управління; вносить на розгляд Верховної Ради України пропозиції про систему міністерств, державних комітетів і відомств – органів оперативного управління зовнішньоекономічною діяльністю; забезпечує складання платіжного балансу, зведеного валютного плану; здійснює заходи щодо раціонального використання коштів Державного валютного фонду України;

· Національний банк України, який забезпечує зберігання і використання золото-валютного резерву України та інших державних коштовностей, що визначають платоспроможність України; представляє інтереси України у відносинах з центральними банками інших держав, міжнародними банками та іншими фінансово-кредитними установами і укладає відповідні міжбанківські угоди; регулює курс національної валюти України до грошових одиниць інших держав; здійснює облік і розрахунки по наданих і одержаних державних кредитах і позиках, проводить операції з центральними валютними ресурсами, які виділяються з Державного валютного фонду України у розпорядження Банку; виступає гарантом кредитів, що надаються підприємствам і організаціям зовнішньоекономічної діяльності іноземними банками, фінансовими та іншими міжнародними організаціями під заставу Державного валютного фонду та іншого державного майна України;

· Міністерство зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України, яке забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики при здійсненні підприємствами і організаціями зовнішньоекономічної діяльності; координує їх зовнішньоекономічну діяльність, здійснює заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності; виконує інші функції відповідно до законів України;

· Державний митний комітет України, який здійснює митний контроль в Україні згідно з чинними законами;

· Антимонопольний комітет України, функцією якого є контроль за додержанням підприємствами і організаціями зовнішньоекономічної діяльності антимонопольного законодавства;

· місцеві Ради народних депутатів України та їх розпорядчі органи, які діють відповідно до законів України.

До керованої системи управління зовнішньоекономічною діяльністю в Україні відносяться:

· фізичні особи – громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно із законами України і постійно проживають на території України;

· юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об’єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультативні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об’єднання, організації та інші), в тому числі юридичні особи, майно або капітал, який є повністю у власності іноземних об’єктів господарської діяльності;

· об’єднання фізичних чи юридичних або фізичних і юридичних осіб, які є юридичними особами згідно із законами України, але які мають постійне місцезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;

· структурні одиниці іноземних об’єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно із законами України (філії, відділення тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;

· структурні одиниці іноземних об’єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами України (філії, відділення тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України;

· інші об’єкти господарської діяльності, передбачені законами України.