Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Факторні регресивні і дискримінантні моделі
1. Двофакторна модель оцінки імовірності банкрутства підприємства Однією з найпростіших моделей прогнозування імовірності банкрутства вважається двофакторна модель. Вона базується на двох ключових показниках: показнику поточної ліквідності і показнику частки позикових коштів, від яких залежить імовірність банкрутства підприємства. Ці показники помножують на вагові значення коефіцієнтів, знайдені емпіричним шляхом, і результати потім складаються з деякою постійною величиною (сonst), також отриманою тим же дослідно-статистичним способом. Якщо результат Z виявляється від'ємним, імовірність банкрутства невелика. Додатне значення Z свідчить про високу імовірність банкрутства. У американській практиці виявлені і використовуються такі вагові значення коефіцієнта: – для показника поточної ліквідності (покриття) (): -1,0736; – для показника питомої ваги позикових коштів в пасивах підприємства (): +0,0579; – постійна величина: -0,3877. Звідси формула розрахунку Z набирає такого вигляду:
. (2.2) Для отримання більш точного прогнозу американська практика рекомендує брати до уваги рівень і тенденцію зміни рентабельності реалізованої продукції, оскільки даний показник істотно впливає на фінансову стійкість підприємства. Це дозволяє одночасно порівнювати показник ризику банкрутства Z і рівень рентабельності продажу продукції. Якщо перший показник знаходиться в безпечних межах і рівень рентабельності продукції досить високий, то імовірність банкрутства дуже незначна. Потрібно мати на увазі, що дана модель розроблена для США, а в нашій країні інші темпи інфляції, інші цикли макро- і мікроекономіки, а також інші рівні фондо-, енерго- і трудомісткості виробництва, продуктивності праці, інший податковий тягар. Внаслідок цього неможливо механічно використовувати наведені вище значення коефіцієнтів в українських умовах. Однак саму модель з числовими значеннями, відповідними реаліям українського ринку, можна було б застосувати, якби вітчизняні облік і звітність забезпечували досить представницьку інформацію про фінансовий стан підприємства. Розглянута двофакторна модель не забезпечує всебічної оцінки фінансового стану підприємства, а тому можливі дуже значні відхилення прогнозу від реальності.
2. Оцінка імовірності банкрутства підприємства на основі Z-рахунку Альтмана Цей метод запропонований у 1968 р. відомим західним економістом Альтманом (Edward I. Altman). Індекс кредитоспроможності, побудований за допомогою апарату мультиплікативного дискримінантного аналізу (Multiple-diskriminant analysis-MDA), дозволяє в першому наближенні розділити суб'єкти господарювання на потенційних банкрутів і не банкрутів. При побудові індексу Альтман досліджував 66 підприємств, половина яких збанкрутувала в період між 1946 і 1965 рр., а половина працювала успішно, і 22 аналітичних коефіцієнти, які могли бути корисні для прогнозування можливого банкрутства. З цих показників він відібрав п’ять найбільш значущих і побудував багатофакторне регресійне рівняння. Таким чином, індекс Альтмана являє собою функцію від деяких показників, які характеризують економічний потенціал підприємства та результати його роботи за минулий період. У загальному вигляді індекс кредитоспроможності (Z-рахунок) має вигляд:
,(2.3) де = оборотний капітал / сума активів; = нерозподілений прибуток / сума активів; = операційний прибуток / сума активів; = ринкова вартість акцій / сума заборгованості; = обсяг продажу (виручка) / сума активів. Результати чисельних розрахунків за моделлю Альтмана показали, що узагальнюючий показник Z може набувати значення в межах [1,81 ÷ 2,99]. При цьому підприємства, для яких Z > 2,99, потрапляють в число фінансово стійких, підприємства, для яких Z < 1,81, є безумовно неспроможними, а інтервал (від 1,81 до 2,99) становить зону невизначеності. Z-коефіцієнт має загальний серйозний недолік, по суті, його можна використати лише для відносно великих кампаній, що котирують свої акції на біржах. Саме для таких компаній можна визначити об'єктивну ринкову оцінку власного капіталу. У 1983 р. Альтман отримав модифікований варіант своєї формули для компаній, акції яких не котирувалися на біржі:
, (2.4) де Х4 – відношення балансової вартості власного капіталу до позикового капіталу. Граничне значення Z = 1,23.
В українській практиці робилися численні спроби використання Z-рахунку Альтмана для оцінки платоспроможності і діагностики банкрутства, використовувалась комп’ютерна модель прогнозування діагностики банкрутства. Однак відмінності у зовнішніх чинниках, що впливають на функціонування підприємства (міра розвитку фондового ринку, головним чином, слабкий розвиток вторинного ринку цінних паперів, податкове законодавство, нормативне забезпечення бухгалтерського обліку), а отже, на економічні показники, що використовуються в моделі Альтмана, спотворюють імовірнісні оцінки.
Досвід використаннязазначених моделей у ряді країн: США, Канаді, Бразилії, Японії показав, що спрогнозувати імовірність банкрутства за допомогою п’ятифакторної моделі за 1 рік можна з точністю до 90 %,за 2 – до 70 %, за 3 – до 50%. 3. Модель Романа Ліса для оцінки фінансового стану У 1972 р. Роман Ліс отримав таку формулу для Великобританії:
, (2.5) де = оборотний капітал / сума активів; = операційний прибуток / сума активів; = нерозподілений прибуток / сума активів; = власний капітал / позиковий капітал. Граничне значення для цієї моделі дорівнює 0,037. 4. Оцінка фінансового стану підприємства за показниками У. Бівера Відомий фінансовий аналітик Уїльям Бівер запропонував свою систему показників для оцінки фінансового стану підприємства. З метою діагностики банкрутства він рекомендував дослідити тренди показників. Система показників Бівера та їх значення для діагностики банкрутства наведені в табл. 2.1.
Таблиця 2.1 – Розрахунок показників У. Бівера
колонка 3– для сталих компаній; колонка 4 – за 5 років до банкрутства; колонка 5 – за 1 рік до банкрутства. Дана методика також не відображає всі сторони діяльності компанії і не є універсальною методикою для прогнозу імовірності банкрутства. Згідно з Методичними рекомендаціями[15] передбачено також розрахунок коефіцієнта Бівера з метою своєчасного виявлення тенденцій формування незадовільної структури балансу у прибуткового підприємства та попередження банкрутства. Якщо коефіцієнт Бівера протягом 1,5 – 2 років не перевищує 0,2, то структура балансу незадовільна, відбувається небажане скорочення частки прибутку, яка спрямовується на розвиток виробництва. Така тенденція, у кінцевому підсумку, призводить до незадовільної структури балансу, коли підприємство починає працювати в борг, і його коефіцієнт забезпечення власними коштами стає меншим 0,1. 5. R-модель прогнозу ризику банкрутства Вченими Іркутської державної економічної академії запропонована чотирифакторна модель прогнозу ризику банкрутства (модель R), яка має такий вигляд:
, (2.6) де - оборотний капітал/активи; - чистий прибуток/власний капітал; - виручка від реалізації/активи; - чистий прибуток/інтегральні витрати.
Імовірність банкрутства підприємства у відповідності до значень моделі R визначається таким чином (табл. 2.2). Таблиця 2.2 – Загальна оцінка імовірності банкрутства підприємства за R-моделлю
До очевидних переваг даної моделі можна віднести те, що механізм її розроблення та всі основні етапи розрахунків досить прості і можуть бути детально пояснені і обґрунтовані. Але необхідно зауважити, що при проведенні оцінки схильності підприємства до банкрутства та розрахунку коефіцієнтів імовірності банкрутства потрібно враховувати галузеві специфіки підприємств. Тому при проведенні більш точної оцінки схильності підприємства до банкрутства потрібно розробити та користуватися галузевими коефіцієнтами імовірності банкрутства. 6. Прогнозна модель Таффлера Британський вчений Таффлер (Taffler) запропонував у 1977 р. чотирифакторну прогнозну модель, при розробленні якої використав такий підхід. При використанні комп'ютерної техніки на першій стадії обчислюються 80 співвідношень за даними платоспроможних компаній і компаній, що збанкрутіли. Потім, використовуючи статистичний метод, відомий як багатовимірний дискримінантний аналіз, можна побудувати модель платоспроможності, визначаючи окремі співвідношення, які найкращим чином виділяють дві групи компаній та їх коефіцієнти. Такий вибірковий підрахунок співвідношень є типовим для визначення деяких ключових вимірювань діяльності корпорації, таких, як прибутковість, відповідність оборотного капіталу, фінансовий ризик і ліквідність. Об’єднуючи ці показники і зводячи їх відповідним чином до одного, модель платоспроможності надає точну картину фінансового стану корпорації. Типова модель для аналізу компаній, акції яких котируються на біржах, набирає форму:
, (2.7) де – операційний прибуток / короткострокові зобов’язання; – оборотні активи / сума зобов'язань; – короткострокові зобов'язання / сума активів; – виручка / сума активів.
Якщо величина Z-рахунку більше 0,3, це свідчить, що у фірми непогані довгострокові перспективи, а якщо менше 0,2, то банкрутство більш ніж ймовірно.
7. Модель Фулмера Середній розмір сукупних активів фірм у вибірці Фулмера – 455 тис. доларів. Початкова версія моделі включала 40 коефіцієнтів. Модель прогнозує точно у 98% випадків на рік уперед схильність до банкрутства, у 81% випадків – надва роки уперед. Загальний вигляд моделі: (2.8)
де ; ; ; ; ; ; ; ; .
За результатами моделі можна отримати такий прогноз: - втрата платоспроможності неминуче при Н < 0; - при Н > 0 компанія функціонує нормально з подальшою градацією. 8. Модель Спрингейта Дана модель має такий вигляд:
Z = 1,03 А + 3,07 В + 0,66 З + 0,4 D, (2.9) де А – робочий капітал / загальна вартість активів; В – прибуток до виплат / загальна вартість активів; З – прибуток до виплат / короткострокова заборгованість; D – обсяг продажу / загальна вартість активів. Вважається, що точність прогнозування банкрутства за цією моделлю становить 92%, однак згодом цей показник меншає. Якщо Z < 0,862, то підприємство вважається потенційним банкрутом. 9. Узагальнена модель, побудована на основі дискримінантної функції Згідно з деякими методиками прогнозування банкрутства побудована універсальна дискримінантна функція
, (2.10) де – cash-flow / сукупні зобов’язання; – валюта балансу / сукупні зобов’язання; – чистий прибуток / валюта балансу; – чистий прибуток / виручка від реалізації; – виробничі запаси / виручка від реалізації; – виручка від реалізації / валюта балансу. Для обчислення коефіцієнта Х1 використовують показник сash-flow. Він був запроваджений на початку 50-х років XX ст. для аналізу фінансового стану підприємства та аналізу оцінки привабливості цінних паперів. Фактологічною базою аналізу сash-flow є дані звіту про фінансові результати та їх використання. Показник сash-flow характеризує величину чистих грошових потоків, які утворюються внаслідок операційної та інвестиційної діяльності й залишаються в розпорядженні підприємства в певному періоді. Отримані значення Z-показника можна інтерпретувати так: Z > 2 – підприємство вважається фінансово стійким, і йому не загрожує банкрутство; 1 < Z < 2 – фінансова рівновага (фінансова стійкість) підприємства порушена, але за умови переходу до антикризового управління банкрутство йому не загрожує; 0 < Z < 1 – підприємству загрожує банкрутство, якщо воно не здійснить санаційних дій; Z < 0 – підприємство напівбанкрут. У вітчизняній практиці вказана модель використовується мало, оскільки не враховує галузевих особливостей розвитку підприємств і форм організації, які належать їхньому бізнесу. Тому дані такого прогнозування є вельми суб’єктивними і не дають підстав для практичних висновків. 10. Модель PAS-коефіцієнта Для посилення прогнозуючої ролі моделей можна трансформувати Z-коефіцієнт в PAS-коефіцієнт (Perfomans Analysys Score), що дозволяє відстежувати діяльність компанії у часі. Вивчаючи PAS-коефіцієнт як вище, так і нижче критичного рівня, легко визначити моменти занепаду і відродження компанії.
PAS-коефіцієнт – це відносний рівень діяльності компанії, виведений на основі її Z-коефіцієнта за певний рік і виражений у процентах від 1 до 100. Наприклад, PAS-коефіцієнт, що дорівнює 50, свідчить про те, що діяльність компанії оцінюється задовільно, тоді як PAS-коефіцієнт, що дорівнює 10, свідчить про те, що лише 10% компаній перебувають у гіршому положенні (незадовільна ситуація). Отже, розрахувавши Z-коефіцієнт для компанії, можна потім трансформувати абсолютну міру фінансового стану у відносну міру фінансової діяльності. Іншими словами, якщо Z-коефіцієнт може свідчити про те, що компанія знаходиться в ризикованому стані, то PAS-коефіцієнт відображає історичну тенденцію та поточну діяльність на перспективу. Сильною стороною такого підходу є його здатність поєднувати ключові характеристики звіту про прибутки і збитки балансу в єдине представницьке співвідношення. Так, компанія, що одержує значні прибутки, але слабка з точки зору балансу, може бути порівняна з менш прибутковою, баланс якої урівноважений. Таким чином, розрахувавши PAS-коефіцієнт, можна швидко оцінити фінансовий ризик, пов’язаний з даною компанією. Тобто підхід ґрунтується на принципі, що ціле більш цінне, ніж сума його складових. Додатковою особливістю цього підходу є використання «рейтингу ризику» для подальшого виявлення прихованого ризику. Цей рейтинг статистично визначається тільки, якщо компанія має від’ємний Z-коефіцієнт і обчислюється на основі тренда Z-коефіцієнта, величини від’ємного Z-коефіцієнта і числа років, протягом яких компанія знаходилася в ризикованому фінансовому стані. Використовуючи п'ятибальну шкалу, в якій 1 вказує на «ризик, але незначну імовірність негайної біди», а 5 означає «абсолютну неможливість збереження колишнього стану», менеджер оперує готовими засобами для оцінки загального балансу ризиків, пов’язаних з кредитами клієнта. Безумовно, більшість наведених моделей розроблена для відмінних від існуючих в Україні економічних умов. Відмінності в темпах інфляції і фазах циклу, особливо у фондо-, енерго-, трудомісткості виробництв, інший податковий клімат вимагають відповідного коректування моделей. Разом з тим саме використання інтегрального підходу при оцінці і прогнозуванні фінансового стану підприємств значно підвищить якість аналізу і об’єктивність його висновків, а вживання відповідних моделей дозволить досить оперативно виявляти потенційних банкрутів, завчасно доводити інформацію про них до зацікавлених осіб. Це значною мірою пом’якшить наслідки неспроможності для господарських партнерів даних підприємств, їх кредиторів, населення та інших осіб.
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-01-19; просмотров: 237; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.133.160.156 (0.06 с.) |