Методи та техніка переливання 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Методи та техніка переливання



 

Дозування, способи та методи переливання будь-якої трансфузійної ріди­ни визначається лікуючим лікарем в кожному конкретному випадку.

 

Способи переливання крові

1. Пряме переливання передбачає переливання крові безпосередньо від до­нора (попередньо обстеженого) хворому без стадії стабілізації або консерву­вання крові (рис. 1.5.5). Тільки таким шляхом можна перелити цільну кров.

Пряме переливання здійснюють тільки внутрішньовенно.

 

 

 

Рис. 1.5.5. Пряме переливання крові

 

На сьогодні метод прямого переливання крові розглядаєть­ся як вимушений лікувальний захід в екстремальній ситуації при розвитку раптової масивної крововтрати і відсутності в ар­сеналі лікаря необхідної кількості компонентів крові (еритроцитарної маси, свіжозамороженої плазми, кріопреципітату тощо). В окремих випадках, замість прямого переливання крові, вдаються ще до переливання свіжозаготовленої "теп­лої" крові (від обстеженого заздалегідь донора). Однак, за даними А.І. Воробйова (2001р.), ніякої "теплої" крові в природі не існує - переливають згустки крові, вкрай небезпечні для хворого (за складом це зовсім інше середовище, ніж у кровоносному руслі). Переливання крові, недослідженої на СНІД та інші транс­місивні інфекції, допускається лише при життєвих показаннях і відсутності свіжої крові чи відповідних її компонентів, що повинно бути документально оформлене в карті стаціонарного хворого за рішенням консиліуму лікарів і зго­дою хворого або його родичів. Переливання недослідженої донорської крові в таких випадках не знімає відповідальності з лікуючого лікаря за її повне дослід­ження після переливання!

2. Непряме переливання здійснюють за допомогою системи одноразово­го користування з фільтром, до якої безпосередньо приєднується флакон; це і є основний метод переливання (рис. 1.5.6). Внутрішньовенне введення (венопункція, веносекція (рис. 1.5.7), катетеризація вен) є найбільш ефективним способом переливання. Значно рідше в лікувальній практиці використову­ють такі шляхи введення, як внутрішньоартеріальний, внутрішньокістковий та ін. (рис.1.5.8).

 

 

 

Рис. 1.5.6. Система для непрямого внутрішньовенного переливання крові.

 

 

 

Рис. 1.5.7. Веносекція, введення катетера.

 

 

 

3. Обмінне переливання крові часткове або повне видалення крові з крово­носного русла реципієнта з одночасним заміщенням її адекватною або більшою кількістю донорської крові. Основна мета цієї операції - видалення разом із кро­в'ю різних отрут (при отруєннях, ендогенних інтоксикаціях), продуктів розпа­ду, гемолізу і антитіл (при гемртрансфузійному шоці, тяжких токсикозах, отруєннях, гострій нирковій недостатності та ін.). Об­мінне переливання крові з успіхом можна замінити лікувальним плазмаферезом, при якому видаляють до 2 л плазми і заміща­ють її реологічним плазмозамінником і свіжозамороженою плазмою.

4. Аутогемотрансфузія - переливання хворому власної крові. Його здійснюють після заготовлення і консервації власної крові у хворих перед великими операціями. Запланована аутогемотрансфузія має ряд переваг над переливанням донорської крові: виключається небезпека ускладнень, пов'я­заних із несумісністю, перенесенням інфек­ційних захворювань (гепатит, СНІД і т. ін.), ризиком алоімунізації та ін. Аутогемотран-сфузію здійснюють у хворих при великих оперативних втручаннях, які супроводжу­ються значною крововтратою, при наявності порушень функції печінки та нирок, що сут­тєво підвищує ризик можливих посттрансфузійних ускладнень при переливанні до­норської крові або еритроцитів. Метод аутогемотрансфузії протипоказаний при наявності запальних процесів, сепсисі, ураженнях печінки і нирок, а також при панцитопенії. Абсолютно протипоказа­не застосування методу аутогемотрансфузії в педіатричній практиці.

5. Реінфузія крові є різновидом автогемотрансфузії і полягає в переливанні хворому крові, яка витекла в ранові або серозні порожнини тіла (черевну, грудну) і знаходилася в них не більше 12 годин (при більшому терміні зростає ризик її інфікування).

Цей метод широко використовують при позаматковій вагітності, розри­вах селезінки, пораненнях органів грудної клітки, черевної порожнини, при травматичних операціях. Для його здійснення необхідне відповідне обладнан­ня, яке складається із стерильної посудини, черпака, набору трубок, електровідсмоктувача, одноразової системи та ін., або "сел-сейвер", який самостійно збирає, очищає, фільтрує вилиту кров і знову направляє її у кровоносне русло. Стабілізаторами для вилитої крові є стандартні гемоконсерванти (цит­рат натрію, циглюфад, глюгіцир, цитроглюкофосфат і т. ін.) або гепарин (10 мг в 50 мл ізотонічного розчину натрію хлориду на 450 мл крові). У більшості випадків зібрану кров під час операції розводять ізотонічним розчином натрію хлориду у співвідношенні 1:1 і додають 1000 ОД гепарину на 1000 мл крові.

Переливання здійснюється через систему для інфузії з фільтром. Краще проводити переливання через систему із спеціальним мікро фільтром.

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-01-19; просмотров: 138; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.238.62.119 (0.093 с.)