Проби на індивідуальну і резус-сумісність

 

Для виконання цих проб необхідно мати сироватку крові хворого і кров донора. Сироватка крові повинна бути свіжою, отриманою в день переливан­ня крові або напередодні (але не більше ніж за один день до трансфузії), за умови її зберігання при температурі +4, +6 °С.

Для отримання сироватки у хворого беруть 4-5 мл крові у пробірку без стабілізатора, на якій тут же надписують прізвище й ініціали хворого, групу його крові і дату. Після цього пробірку ставлять у штатив і поміщають у холодильник для відстоювання. Якщо потрібно прискорити відокремлення сиро­ватки, пробірку з кров'ю центрифугують 5-7 хв із швидкістю 2000-3000 об./хв. Після згортання і ретракції згустку від нього відділяється сироватка, яку і використовують для проб на сумісність. При умові зберігання сироватки крові в холодильнику термін придатності - до 2 діб.

Кров донора для проведення проб беруть із флакона після того, як його підготували до переливання.

 

1. Проба на індивідуальну сумісність груп крові за системою АВО. її про­водять у добре освітленій кімнаті при температурі приміщення в межах +15-25 °С. На білу поверхню (порцелянову тарілку, пластинку) піпеткою нано­сять краплю (0,1 мл) сироватки крові хворого, а біля неї у 5-10 разів меншу (0,01 мл) краплю крові донора (1:5, 1:10), після чого перемішують сухою скля­ною паличкою або різними кутами предметного скла. Відтак тарілку злегка похитують протягом 5 хв. і одночасно слідкують за результатом реакції. Відсутність реакції аглютинації (проба негативна) свідчить про сумісність крові донора та реципієнта за систе­мою груп крові АВ0. Поява аглюти­нації (проба позитивна) свідчить про їх несумісність і недопустимість пере­ливання даної крові (рис. 1.5.3).

 

 

Рис. 1.5.3. Проба на індивідуальну сумісність.

Слід пам'ятати, що при низькому титрі гру­пових антитіл у сироватці крові хво­рого або при слабо вираженій актив­ності аглютиногену А у донора (підгрупа А₂), вона може настати значно пізніше. Тому спостереження треба вести не менше 5 хв. У сумнівних випадках здійснюють теплову пробу на індивідуальну сумісність

 

2. Теплова проба на індивідуальну сумісність за системою АВО: на дно чаш­ки Петрі наносять 2-3 краплі сироватки хворого і краплю крові донора у співвідношенні 10:1, їх змішують скляною паличкою (крапля повинна бути достатньо великою і масивною). Для кращої оцінки проби краплю рекоменду­ють помістити на предметне скло. Між ним і чашкою кладуть кружечок фільтрувального білого паперу. Чашку опускають плавати на водяну баню

при температурі 44-48°С на 10 хв. (для водяної бані використовують апарат "Резус-1", при його відсутності - каструлю об­'ємом не менше 2 л). Для зменшення випа­ровування сироватки (підсихання краплі) чашку Петрі рекомендують накрити папе­ровим кружечком. Через 10 хв чашку вий­мають і оцінюють результат (рис.1.5.4).

 

 

Рис. 1.5.4. Теплова проба на індивідуальну сумісність.

 

Пробу необхідно оцінювати в першу хвилину, похитуючи предметне скло із краплею над білим фоном або над засвіче­ною лампою (при відсутності фільтруваль­ного паперу). Коли ці умови не виконують­ся, при вистиганні краплі може відбутися неспецифічна аглютинація. Іноді при підси­ханні краплі і випаданні фібрину на її по­верхні може утворюватися плівка, яку не­обхідно обережно зняти, зачепивши за її край голкою для ін'єкції. Наявність аглютинації (проба позитивна) свідчить про індивідуальну несумісність крові донора та реципієнта, і переливати таку кров категорично забороняється.

Після проби на індивідуальну сумісність крові проводять пробу на сумісність за резус-фактором.

3. Проба на індивідуальну сумісність за резус-фактором (із 33% розчином поліглюкіну ): цю пробу проводять у пробірці без підігріву протягом 5 хв. У пробірку вносять 2 краплі сироватки хворого, 1 краплю донорської крові і 1 краплю спеціально приготовленого 33% розчину поліглюкіну. Потім вміст пробірки перемішують струшуванням і надають такого положення, щоб він розпливався по стінках пробірки. Цю процедуру продовжують протягом 5 хвилин. Після цього в пробірку доливають 3-4 мл ізотонічного розчину хлориду натрію, перемішу­ють його і розглядають на світлі. Якщо вміст пробірки залишається рівномірно зафарбованим, без ознак аглютинації, кров донора є сумісною з кров'ю хворого відносно резус-фактора Rh_o(D) і її можна переливати.

У зв'язку з тим, що при визначенні резус-належності виявлені різні типи резус-фактора, останнім часом замість вищезгаданої проби на резус-сумісність пропонується проба з використанням 10% розчину желатину.

 

4. Проба на індивідуальну сумісність за резус-фактором з використанням 10 % розчину желатину більш точна і наочна при оцінці. Вона проводиться в пробірці при температурі +46-48 °С протягом 10 хв. У пробірку вносять одну краплю крові донора, після чого добавляють дві краплі підігрітого до розріджен­ня 10 % розчину желатину і 2-3 краплі сироватки крові хворого. Вміст пробірки перемішують (методом струшування) і поміщають на 10 хв у водяну баню при температурі +46-48 °С. Після цього пробірку виймають, додають до неї 5-8 мл ізотонічного розчину хлориду натрію, перемішують її вміст методом 1-2-разо-вого перевертання пробірки і розглядають на світлі неозброєним оком або через лупу. Наявність аглютинації у вигляді суспензії дрібних, рідше великих, грудо­чок на тлі освітленої або повністю знебарвленої рідини означає, що кров донора не сумісна з кров'ю хворого і вона не може бути йому перелита. Якщо вміст пробірки залишається рівномірно забарвленим, з легкою опалесценцією і в ній не спостерігається аглютинація еритроцитів, кров донора сумісна з кров'ю хво­рого. У сумнівних випадках пробу необхідно повторити або провести нову.

Проба на резус-сумісність має важливе значення, особливо при наявності у хворого обтяженого трансфузійного анамнезу, а у жінок - і акушерського анамнезу.

Пробу на резус-сумісність проводять як при переливанні резус-позитивної крові резус-позитивному хворому, так і резус-негативної крові резус-негативному хворому. Пробу проводять з кожним флаконом донорської крові, еритроцитарної маси, відмитих еритроцитів. Слід пам 'ятати, що проби на групову і резус-сумісність ні в якому разі не замінюють одна одну. За допомо­гою цих проб з'ясовується сумісність різних аглютиногенів і аглютинінів крові, які проявляють себе при різних умовах. Тільки проведення обох проб може своєчасно запобігати переливанню несумісної крові або її компонентів.

 

Біологічна проба

Біологічну пробу проводять безпосередньо після венопункції шляхом струминного 3 разового вливання по 15 мл крові з інтервалом 3 хв (еритроцитарної маси, відмитих еритроцитів, плазми). Слід пам'ятати, що біологічна проба на сумісність у дітей виконується так само, як і у дорослих, триразово, але меншими порціями: дітям до 2 років - 2 мл, до 5 років - 5 мл, до 10 років - 10 мл, дітям, старшим 10 років, - по 10-15 мл. Для попередження згортання крові в голці під час трихвилинного інтервалу трансфузію можна продовжити рідкими краплями (по 20 крапель на хвилину ). Грубою помилкою є вливання вказаних доз крові не струминно, а краплинно: при краплинному вливанні можна перелити значно більшу кількість несумісної крові без вираженої реакції, але з наступним розвитком посттрансфузійного шоку. Під час біологічної проби слід ретельно спостерігати за станом хворого (скаргами, зовнішнім виглядом, диханням, пульсом). І тільки за відсутності клінічних проявів реакції при триразовому вливанні хворому гемотрансфузійної рідини (біологічна проба негативна) дозволяє продовжити переливання решти трансфузійної рідини - краплинно або струминно - залежно від показань. У випадку вливання несумісної крові поведінка хворого стає неспокійною, самопочуття його погіршується: з'являється лихоманка, відчуття стиснення в гру­дях. Хворий скаржиться на біль у попереку, животі, голові. Пульс, як правило, стає малим і частим, знижується артеріальний тиск. Дихання прискорюється і стає поверхневим. Шкіра обличчя набуває ціанотично-червоного забарвлення, яке змінюється блідістю. При виникненні якої-небудь із описаних ознак перели­вання крові або її компонентів чи інших рідин повинно бути негайно припинене. Хворий підлягає лікарському спостереженню, при цьому виясняють причину реакції або ускладнення й проводять необхідне лікування.

Біологічна проба на сумісність практично попереджає можливість перели­вання несумісної крові за системою АВ0, переливання недоброякісної крові (гемолізованої, інфікованої, перегрітої), а також виявляє індивідуальну підвищену чутливість кожного реципієнта до крові донора. Трансфузія хворому донорсь­кої крові, її компонентів і препаратів може здійснюватися тільки за згодою хво­рого. Він повинен знати, чим загрожує йому відмова від застосування гемотрансфузійних засобів, разом із тим повинен бути інформований, які можуть бути несприятливі наслідки такого лікування. Так вимагають сучасні міжнародні кон­венції про права людини і закони України (Постанова Верховної Ради України від 9.11.1992 р. "Основи законодавства України про охорону здоров'я").