Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Вибір трансфузійного середовища
Від правильного вирішення питання про вибір трансфузійного середовища, дози, методу і способу введення, буде залежати успіх гемотрансфузійної терапії та її безпечність. Переливання крові для лікування анемій, лейкопенії, тромбоцитопенії, порушень системи згортання крові, коли відмічається дефіцит окремих компонентів крові, не виправдане, тому що для поповнення окремих факторів витрачаються інші, у введенні яких необхідності немає. Лікувальний ефект крові в таких випадках нижчий, ймовірність виникнення ускладнень зростає, а витрата крові значно більша, ніж при введенні концентрованих компонентів чи препаратів крові. Так, при гемофілії хворому необхідно ввести лише фактор VIII. Щоб покрити витрати організму в ньому за рахунок крові, необхідно ввести декілька літрів свіжої крові, тоді як цю потребу можна забезпечити лише декількома мілілітрами антигемофільного глобуліну (кріопреципітату). Тому пацієнтам потрібно дати тільки ті компоненти чи препарати крові, яких вони потребують.
Механізм дії перелитої крові та її компонентів Перелита кров в організмі реціпієнта здійснює важливі біологічні ефекти: 1. Замісний ефект. Полягає у заміщенні втраченої організмом частини крові. Введені в організм еритроцити відновлюють об'єм крові і її газотранспортну функцію. Лейкоцити підвищують імунні властивості організму. Тромбоцити впливають на згортальну систему крові. Фактори згортання крові і фібрінолізу регулюють агрегатний стан крові. Білки, жири і вуглеводи покращують біохімічні процеси в організмі. 2. Гемодинамічний ефект. Покращується мікроциркуляція крові, розширяються арітріоли і венули, розкривається капілярна сітка, скорочуються артеріовенозні шунти, збільшується ОЦК. Все це приводить до покращання функції серцево-судинної системи. 3. Імунний ефект. За рахунок введення гранулоцитів, лімфоцитів, імуноглобілінів, макрофагальних клітин і ін., підвищується фагоцитарна активність лейкоцитів, активізується утворення антитіл. 4. Гемостатичний ефект. Завдяки введенню тромбоцитів і різних факторів згортання крові виникає гіперкоагуліція, яка зумовлює утворення тромба і зупинку кровотечі. Особливою гемостатичною дією відмічається фібріноген, кріопрецинітат, тромбоцитарна маса, протромбіновий комплекс.
5. Стимулюючий ефект. Гемотрансфузійні засоби впливають на функцію гіпоталамо-гіпофізарно-адренолову систему, завдяки чому збільшується вміст кортикостероїдів, покращується функція серцево-судинної системи, дихання, підвищуються обмінні процеси, реактивність організму.
ГЕМОТРАНСФУЗІЙН1 ЗАСОБИ
Для лікування хворих використовують різні види цільної крові, її компоненти та препарати (табл. 1.5.3).
Таблиця 1.5.3 Гемотрансфузійні засоби
Цільна кров До цільної крові належить: 1) свіжа донорська кров, яку заготовляють на розчинах лимонокислого натрію, або на гепарині і переливають протягом 1-2 годин після забору у донора; 2) консервована донорська кров, яку заготовляють на одному із консервуючих розчинів (глюцигір, цитроглюкофосфат, цитроглюфад). Термін придатності такої крові 21-35 днів (залежно від консерванта); 3) аутологічна кров, яку попередньо заготовляють від хворих (реціпієнтів) і переливають під час операції, або здійснюють реінфузію власної крові, яка вилилася у черевину, плевральну порожнини під час травми або операції.
Компоненти крові Еритроцитарна маса. її отримують із консервованої крові шляхом відділення плазми. Вона містить ту ж кількість гемоглобіну й еритроцитів, що і кров, але в значно меншому об'ємі. У ній менше цитрату, розчинених антигенів і антитіл, білкових факторів плазми, що зумовлює її меншу реактогенність. Еритроцитарну масу зберігають при температурі +4-6° С. Термін зберігання еритроцитарної маси залежить від консерванта. Еритроцитарна маса, заготовлена на розчині глюгициру або цитроглюкофосфату, зберігається 21 день, на розчині циглюфаду - до 35 днів. Основними показаннями до застосування еритроцитарної маси є значне зниження числа еритроцитів у результаті гострої або хронічної крововтрати. Однак використання еритроцитарної маси з метою поповнення ОЦК на сьогодні вважається недоцільним, оскільки ЗО % перелитих еритроцитів через їх імунну несумісність одразу депонуються в мікроциркуляторному руслі, що підсилює наростання гемічної гіпоксії, а решта 70 % починають зв'язувати кисень тільки через 24 години. Виходячи з цього, показаннями до переливання еритроцитарної маси вважають рівень гемоглобіну нижче 75 г/л, гематокриту - 0,25 г/л, а в деяких випадках рівень гемоглобіну навіть нижче 50 г/л. При цьому об'єм перелитої еритроцитарної маси не повинен перевищувати 50 % від об'єму кро-вонаповнення. Якщо же наповнювати ОЦК тільки компонентами крові, то у пацієнта швидко розвивається ефект "заболоченої легені". Еритроцитарна маса може застосовуватися в комплексі з кровозамінниками та свіжозамороженою плазмою і дати більший ефект, ніж застосування цільної крові. Відмиті еритроцити - це відмиті 1-3-кратно в фізіологічному розчині (після видалення плазми) донорські еритроцити. Термін зберігання відмитих еритроцитів не більше 24 год. із моменту заготівлі (в холодильнику при температурі +4 °С), краще переливати в перші 3 год. Переливання відмитих еритроцитів показане у разі вираженої анемії та сенсибілізації організму хворого до факторів плазми крові донора. Лейкоцитарна маса - компонент крові, який містить переважно білі клітини крові. Лейкоцитарну масу отримують шляхом відстоювання крові або за допомогою цитофорезу. Випускається лейкоцитарна маса у флаконах по 50 мл. У цій кількості міститься одна доза лейкоцитарної маси, що відповідає кількості лейкоцитів у 500 мл крові. Під час переливання лейкоцитарної маси необхідно враховувати групову належність крові донора і реципієнта. Зберігати лейкоцитарну масу можна не довше однієї доби. Лейкоцитарна маса застосовується при лейкопеніях променевого й інфекційного походження, сепсисі, медикаментозних агранулоцитозах, для прискорення загоєння ран. Переливають лейкоцитарну масу з інтервалом 2-3 доби з швидкістю 30-40 крапель на хвилину. Тромбоцитарна маса складається із суспензії 60-70 % тромбоцитів у 40 мл плазми. Використовується зразу ж після заготівлі (extempore), зберігати її не можна. Тромбоцитарна маса широко використовується при тромбоцитопенідних кровотечах (хворобі Верльгофа, дефіциті тромбоцитів і т. ін.). Вливання ромбоцитарної маси прискорює час згортання крові та ретракції кров'яного густку. Переливання проводиться з врахуванням групової і резус-сумісності швидкістю 30-40 крапель на хвилину внутрішньовенно.
Свіжозаморожена плазма - найбільш ефективний вид плазми, що практично повністю зберігає свої біологічні функції, зокрема більшість факторів згортання крові (II, V, VII, VIII, X, XI, XII і XIII). Після заготовлення плазми її заморожують і зберігають при температурі - 20 °С протягом року. У ній зберігаються всі лабільні фактори системи гемостазу. Безпосередньо перед переливанням свіжозаморожену плазму розмножують у воді при температурі +37-38 °С. Розморожена плазма може зберігатись не більше 1 год. Свіжозаморожена плазма повинна бути однієї групи з кров'ю хворого за системою АВО. При відсутності одногрупної плазми в екстрених ситуаціях допускається переливання плазми групи ІІ(А) хворому з групою крові І(0), плазми групи ІІІ(В) - хворому з групою крові І(0) і плазми групи IV(AB) - хворому з будь-якою групою крові. Суха плазма виготовляється висушуванням у вакуумі при температурі +37-38 °С. Суха плазма зберігається до трьох років. Перед переливанням її розчиняють удвічі дистильованою водою або фізіологічному розчині хлориду натрію при температурі +37 °С. Переливання плазми показано хворим із травматичним шоком, кровотечами, при гіпопротеїнеміях тощо. Крім звичайної нативної, свіжозамороженої чи сухої плазми, виготовляють плазму спеціального призначення: антистафілококову, антигемофільну, антисиньогнійну та ін. Однак слід відмітити, що останнім часом до переливання нативної, свіжозамороженої та іншої плазми ставляться стримано. Це пов'язано з тим, що період сероконверсії при інфікуванні вірусами імунодефіциту людини триває майже півроку (П.М. Перехрестенко, 2002р.). Виходячи з цього, пропонується перехід до карантинізації плазми, суть якої полягає у невикористанні заготовленої тестованої плазми протягом 6 місяців, після чого здійснюють повторне обстеження донора, і тільки після отримання негативного результату перевірки на ВІЛ плазму, що зберігалася півроку, можна використовувати. Препарати крові Альбумін є основною фракцією плазми. З 400 мл плазми виготовляють 6 г білка, в тому числі 55-60% альбуміну. Альбумін виготовляють у вигляді 5, 15, 20, 25% розчинів. 5 % розчин застосовують для швидкого збільшення ОЦК, а 15-25 % - для корекції гіпопротеїнемії. Термін зберігання при температурі +4 °С - до 5 років. Використовують альбумін для лікування виснажених хворих, з вираженим зниженням білка в крові (при гіпопротеїнеміях), при зневодненнях організму (гіповолеміях), при опіковому шоку, анеміях.
Протеїн - розчин білків плазми, випускається в дозах 100-200 мл. Містить 75-80 % альбуміну, 20-25 % альфа- і бета-глобулінів. Показання до переливання протеїну такі ж, як і для альбуміну. Кріопреципітат. Являє собою білкову фракцію плазми донорської крові. В одній дозі містить до 100 ОД антигемофільного глобуліну (VIII фактор згортання крові), фібриноген, а також фібриностабілізувальний фактор (XIII фактор). Препарат використовують при кровотечах, особливо при зменшенні кількості VIII і ХІІІ факторів згортання крові та гемофілії. Препарат розводять дистильованою водою в кількості вказаній на етикетці, вводять внутрішньовенно краплинно-струминним або струминним методом з урахуванням групової належності крові реципієнта. Після введення перших 5 мл розчину кріопреципітату з метою виявлення підвищеної чутливості у хворого здійснюють біологічну пробу. Оптимальна температура зберігання - 30°С (24 місяці). Фібриноген виготовляється із свіжої донорської крові за допомогою висушування. Він містить активний антигемофільний глобулін. Випускається у флаконах по 250-500 мл, що містять 1-2г фібриногену. Термін придатності -2 роки. Перед вливанням фібриноген розводять удвічі дистильованій воді або ізотонічному розчині хлориду натрію. Застосовують при різних кровотечах, фібринолізі, синдромі ДВЗ, травматичному шоці. Імунобіологічні препарати виготовляють із донорської і плацентарної плазми шляхом активної імунізації донорів відповідним антигеном. Вони містять великий набір антитіл проти різних бактерій і вірусів. Одержаний препарат імуноглобуліну має високу специфічну активність проти відповідного збудника захворювання. Серед таких препаратів широко використовують антистафілококовий g-глобулін, поліглобулія, антирезус (Д), антигрипозний, антигепатичний імуноглобулін тощо. Всі імунологічні препарати випускають в ампулах по 1; 1,5; 5 мл і зберігають у холодильнику при температурі 2-Ю °С. Термін зберігання - до трьох років. Вводять за схемою внутрішньом'язово. Кровозамінники Кровозамінники - це препарати, які при введенні в організм хворого здійснюють лікувальний ефект, схожий до донорської крові (табл. 1.5.5). Кровозамінники в основному використовуються з метою корекції змін в організмі: підвищення артеріального тиску, дезінтоксикації, відновлення ОЦК, синтезу білкових фракцій крові тощо. Як правило, це плазмозамінні засоби. Залежно від дії всі кровозамінники поділяються на шість груп: 1. Кровозамінники гемодинамічної дії, їх ще називають протишоковими. Механізм їх дії спрямований на нормалізацію гемодинаміки, збільшення ОЦК. Крім цього, вони зменшують стаз і агрегацію еритроцитів, покращують реологічні властивості крові. До цієї групи кровозамінників відносяться: рефортан; стабізол; інфезол; поліфер; перфторан; реополіглюкін; реоглюман; желатиноль тощо. 2. Розчини дезінтоксикаційної дії:
а) неогемодез; б) полідез, в) ентеродез і т.ін. Лікувальний ефект від дії цих розчинів зумовлений тим, що вони зв'язують токсини і виводять їх через нирковий бар'єр. Крім того, ці препарати поліпшують реологічні властивості крові, мікроциркуляцію і створюють умови для переходу внутрішньоклітинної рідини у судинне русло, що, в свою чергу, веде до збільшення ОЦК і покращання гемодинаміки. Останнім часом для дезінтоксикації використовують декілька лікарських засобів або один комплексний. Для їх виготовлення застосовують гомеопатичну технологію і компоненти рослинного, мінерального, тваринного походження, каталізатори, вітаміни, медіатори, ембріональні тканини тварин. Кровозамінні засоби Таблиця 1.5.5
3. Засоби для парентерального живлення. Вливання цих розчинів показано в тих випадках, коли хворий із тих чи інших причин не може приймати їжу або вона не всмоктується в шлунково-кишковому тракті. Препарати для парентерального живлення можна розділити на три групи: білкові, жирові та препарати для забезпечення вуглеводного обміну. Основний принцип, покладений в основу парентерального живлення, полягає у забезпеченні організму енергією, білками, жирами і вуглеводами, що дає змогу протистояти таким агресивним чинникам, як інфекція, опіки, травми та хірургічне втручання. На сьогодні розрізняють повне і часткове парентеральне живлення. Повне живлення передбачає введення в організм людини внутрішньовенно усіх компонентів, що забезпечують життєдіяльність. До білкових препаратів відносяться: а) гідролізин; б) амінопептид; в) інфузамін; г) поліамін; д) амінозол; та ін. Це в основному гідролізати, які виготовляються із сироваткових білків крові тварин і людини шляхом гідролізу ферментами, основами, кислотами. Вони являють собою суміш амінокислот і простих пептидів. Випускаються ці препарати у флаконах по 200-400 мл. Введення білкових препаратів створює позитивний азотний баланс - це "золоте правило" парентерального живлення. Відомо, що середня кількість азоту в білку становить 16 % (у 6,25 г білка міститься 1 г азоту). Якщо відома кількість азоту, що виділяється, можна вираховувати потрібну кількість білка. Для корекції жирового обміну застосовуються жирові емульсії - це білого кольору молокоподібні рідини. Для виготовлення жирових емульсій використовуються в основному жири рослинного походження. Випускаються жирові емульсії у флаконах по 400 мл. До них відносяться: інфузоліпол, ліпофундин, ліпомайз, інтраліпід, ліпофізан і т. ін. За допомогою жирових емульсій організм забезпечується необхідними жирними кислотами і жиророзчинними вітамінами. Для забезпечення вуглеводного обміну широко використовується в різних концентраціях глюкоза, кращими за глюкозу є фруктоза та інверсійний цукор (суміш глюкози з фруктозою). Кориснішим, ніж вуглеводи, джерелом енергії є спирти (етиловий спирт, сорбіт, маніт, ксиліт). 4. Регулятори водно-електролітного і кислотно-основного станів. З цією метою використовуються сольові кристалоїдні розчини: 0,85 % розчин хлориду натрію, розчин Рінгера-Локка (хлорид натрію 9 г, хлорид калію 0,25 г, хлорид кальцію 0,23 г, сода 0,2 г, глюкоза 1 г, вода 1000 мл), та осмодіуретики (манітол, сорбітол). Сольові розчини застосовуються в основному для корекції водно-електролітного обміну при зневодненні організму, інтоксикації, великих крововтратах. Вони швидко всмоктуються і виводяться з кров'яного русла й організму в цілому. 5. Кровозамінники-гемокоректори. Вони виконують одну з головних функцій крові - перенесення кисню. До них відносяться розчин модифікованого гемоглобіну (геленпол) та емульсії фторвуглецевої сполуки (перфторан, перфукол, флюсол-Д. Найчастіше використовують перфторан, який являє собою субмікронну емульсію на основі перфторорганічних сполук і має виражену газотранспортну функцію. Його можна переливати без урахування групи крові, він захоплює з дихальних шляхів у 3 рази більше кисню, ніж еритроцити, може зберігатися в холодильнику до 3 років. 6. Кровозамінники комплексної дії. Це комбіновані поліфункціональні розчини гемодинамічної і дезінтоксикаційної дії; дезінтоксикаційної дії в комплексі з амінокислотами тощо. Поєднання інфузій компонентів крові та плаз-мозамінників стало провідним принципом трансфузійної медицини, відомим як керована гемодилюція.
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-01-19; просмотров: 114; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.225.35.224 (0.1 с.) |