Проектування по методу синектики

Рисунок 2.3. Синектика

Окремий випадок методу «чорний ящик». Даний метод можна розглядати як передачу вихідного сигналу «чорного ящика» по ланцюгу зворотного зв'язка знову на його вхід, причому для перетворення вихідного сигналу у вхідний використаються ретельно відібрані типи аналогій (рис. 2.3).

Виникає можливість перетворювати суперечливу структуру вхідних сигналів (даних) доти, поки не буде знайдена структура, що дозволяє розв'язати конфлікт.

Створення групи синектики дозволяє обійти перешкоди, що стоять на шляху виникнення винаходів у надрах існуючої організації. До таких перешкод відносяться:

відсталість думки й поводження осіб, відповідальних за внесення змін;

затримки, що перешкоджають реалізації нововведень у міру появи ідей і, тим самим, що зовсім виключають їх;

брак часу для спокійного обмірковування й обговорення;

нездатність стимулювати спонтанне мислення з появою проблем, що не мають традиційного рішення.

Проектування за методом «прозорий ящик»:

 

Рисунок 2.4. Прозорий ящик

При використанні методу «прозорого ящика» корінним питанням є можливість розчленовування, або декомпозиції, завдання на окремі частини, які потім можна вирішити послідовно або паралельно (рис. 2.4).

Особливості методу:

1. Цілі, змінні й критерії задаються заздалегідь.

2. Пошуку рішення передує проведення (або хоча б спроба проведення) аналізу.

3. Оцінка результатів дається в основному в словесній формі й побудована на логіку (а не на експерименті).

4. Заздалегідь фіксується стратегія (звичайно використаються послідовні прийоми, але іноді включаються й паралельні й циклічні операції).

Основне завдання - рятування від циклічності. Циклічність припускає, що деякі задачі не помічені до пізніх етапів і є необхідність повернутися на початок постановки задачі. Отже, ціль - зробити із циклічних задач лінійні.

Для реалізації методу необхідно:

· Виявити всі змінні;

· Визначити залежності;

· Забезпечити оптимальне значення вихідних параметрів.

Даний метод найбільше оптимально підходить для алгоритмізації завдань і виконання роботи за допомогою ЕОМ.

Аналіз (дивергенція) – визначення функціонування на основі заданого опису системи. Розширений аналіз: застосовують розширення границь проектної ситуації для забезпечення простору пошуку рішень.

При цьому:

- цілі нестійкі й умовні;

- границі нестійкі й умовні;

- оцінка відкладається на потім;

- відбувається повернення від ТЗ до відправної точки й назад, для його уточнення;

- відбувається зсув границь системи в різних напрямках.

На даному етапі необхідно направити частину витрат на керування пошуком, а не на його виконання.

Синтез (трансформація) – побудова опису системи по її функціонуванню. Виникнення загальної концептуальної схеми проектованого об'єкта. Знайти способи трансформації системи з метою ліквідації властивих їй недоліків. При цьому неможливо досягти оптимального рішення - тільки оптимальний пошук, у чому можна переконатися ретроспективно.

При цьому:

відбувається фіксація ідей, цілей, змінних;

виробляється розбивка завдання (декомпозиція);

з'являється можливість зміни підцілей.

Синтез буває:

а) структурний (оптимізується структура виробу)

б) параметричний (оптимізуються параметри системи (швидкодія))

Синтез називають оптимізацією, якщо визначаються найкращі в заданому змісті структура й значення параметрів

Оцінка (конвергенція) – Скорочення поля варіантів до одного єдиного проекту з мінімальними витратами. Рішення кінцевого завдання тільки за умови, що завдання певне, змінні знайдені, цілі встановлені.

При цьому:

- виникає необхідність вирішувати другорядні завдання;

- потрібно зменшити невизначеність;

- позбутися від циклічності;

- використовується одночасно спадний і висхідний метод проектування.

Завдання прийняття рішення

Завдання прийняттярішення являють собою кортеж, що складається з a=(W,Q), де:

W- безліч рішень реалізації системи

Q- принцип оптимальності одержання рішення

Рішенням завдання є W⁽⁰⁾ÎW