Сутність та форми реструктуризації підприємства.

Важливе місце в системі заходів оздоровлення займає реструктуризація підприємства та його діяльності. Термін „реструктуризація” походить від поняття „структура”, що визначається як сукупність зв’язків між елементами системи. Відповідно префікс „ре” вказує на зміну структури, переструктурування, тобто зміну зв’язків між елементами системи. Якщо в якості системи ми розглядаємо підприємство, то воно має складну сукупність зв’язків, оскільки складається з двох підсистем – суб’єкта і об’єкта управління. Реструктуризація підприємства означає переструктурування – зміну зв’язків у цих підсистемах, так і між ними для покращення управління та результативності фінансово-економічної діяльності.

Існує кілька підходів до визначення поняття „реструктуризація”. У вузькому розумінні під реструктуризацією мають на увазі просту зміну організаційної структури підприємства, коли відбувається його поділ на складові, тобто дроблення і виділення самостійних суб’єктів господарювання, або навпаки злитя та поглинання з утратою юридичної самостійності. Якщо розглядати реструктуризацію як частину санації, то вона є комплексом оздоровчих заходів, які мають за мету подолати на підприємстві кризу та закласти фундаметн для подальшого розвитку. У більш широкому значенні поняття „реструктуризація” – це комплексна інновація, що спрямована на оптимізацію всіх функцій підприємства, забезпечення досягнення більшого економічного ефекту підприємством. На Заході під цим терміном розуміють програму комплексних змін на підприємстві, спрямованих на підвищення його ринкової вартості. У правових актах, зокрема в Законі України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, наведено визначення реструктуризації як здійснення організаційно-господарських фінансово-економічних, право­вих, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підпри­ємства, зміну форм власності, управління, організаційно-пра­вової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню під­приємства, збільшенню обсягів випуску конкурентоспромож­ної продукції, підвищенню ефективності виробництва та за­доволенню вимог кредиторів.

Таким чином, реструктуризація – це поняття, яке характеризує:

1. у вузькому значенні – зміну організаційної структури підпримства, що передбачає його злиття (поглинання) або виділення (дроблення) складових у самостійний бізнес;

2. у межах стратегії санації – комплекс оздоровчих заходів, спрямованих на подолання кризи та створення умов розвитку підприємсва;

3. у широкому значенні – сукупність організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, що спрямовані на зміну структури підприємства, його управління, форм власності, організаційно-правових форм і можуть забезпечити довгострокову ефективність, конкурентоспроможність та інвестиційну привабливість господарського об’єкта.

Мета реструктуризації – адаптація до змін зовнішнього середовища, створення умов для активного розвитку підприємства, підвищення вартості бізнесу, конкурентоспроможності та ефективнсті діяльності.

Для досягнення мети реструктуризації мають бути вирішені такі завдання:

- визначено стратегію, місію, цілі та завдання підприємства на новому етапі розвитку;

- проведено бізнес-інжиніринг основних функцій та відповідних їм організаційних угруповань;

- створено нову модель управління та функціонування господарського об’єкта;

- проаналізовано наявну структуру підприємства та виявлено невідповідні проблемні місця;

- перевірено в умовах практики успішність створеної моделі та проведеної реструктуризації;

- усунено недоліки впровадження реорганізації бізнесу;

- здійснено пошук нових можливостей покращення ситуацій на підприємстві.

Практичними наслідками реструктуризації підприємства мають стати підвищення гнучкості та адаптивності бізнесу, покращення системи прийняття рішень, зростання самостійності та відповідальності підрозділів, втілення стратегії розвитку та отримання конкретних результатів у вигляді залучення інвестицій, розширення ринку збуту, зростання обсягів виробництва, доходу, прибутку, зниження затрат та втрат, зменшення впливу негативних факторів на роботу підприємства.

У цілому критерієм успішності реструктуризації має бути якість реалізації призначення підприємства, ступінь досягнення ним стратегічної мети, стабільність функціонування та прискорення розвитку.

Реструктуризація підприємств має здійснюватися на основі відповідного правового забезпечення. Основними актами, якими має керуватися топ-менеджмент підприємства при проведенні реструктуризації є:

1. Закони України „Про господарські товари”, „Про ціні папери і фондову біржу”, „Про відновлення платоспроможності боржника або визначення його банкрутом”, „Про обмеження монополізму та недопушення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності”;

2. Постанова КМУ від 11.11.94р. №765 „Про запрвадження механізму запобігання монополізації товарних ринків”, Положення про контроль за економічною конкуренцією, затверджене розпорядженням Антимонопольного комітету України 30.06.98р. за №409/2849, Положення про порядок реєстрації випуску акцій та інформації про їх емісію під час реорганізації товариств, затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30.12.98р. №221;

3. Методичні вказівки з проведення реструктуризації державних підприємств, затверджені наказом Міністерства економіки України від 23.01.98р. №9, „Комплексна програма реструктуризації державних підприємств”, затверджена Розпорядженням КМУ від 29.01.2001р. №401, Методичні рекомендації про порядок реорганізації, реструктуризації підприємств та інші законодавчі акти.

Основними принципами, за якими проводиться процедура реструктуризації є:

- пріоритетність інтересів власників і кредиторів, держави вцілому над інтересами окремого підприємства;

- створення в результаті реорганізації, реструктуризації надійного, фінансово стабільного підприємства;

- забезпечення безперервної роботи підприємства під час реорганізації, реструктуризації;

- збереження комерційної таємниці.

У літературних джерелах, присвячених дослідженню реструк­туризації підприємств, залежно від характеру застосовуваних за­ходів розрізняють такі форми реструктуризації:

1) реструктуризація виробництва;

2) реструктуризація активів;

3) фінансова реструктуризація;

4) корпоративна реструктуризація (реорганізація).

Реструктуризація виробництва передбачає внесення змін до організаційної та у виробничо-господарської сфери підприємства з метою підвищення його рентабельності та конкурентоспромо­жності. Ідеться насамперед про такі заходи:

- зміна керівництва підприємства;

- упровадження нових, прогресивних форм та методів управ­ління;

- диверсифікація асортименту продукції;

- поліпшення якості продукції;

- підвищення ефективності маркетингу;

- зменшення витрат на виробництво;

- скорочення чисельності зайнятих на підприємстві.

Реструктуризація активів передбачає заходи, докладно роз­глянуті в розд. 5. Головні з них такі:

- продаж частини основних фондів;

- продаж зайвого обладнання, запасів сировини та матеріалів тощо;

- продаж окремих підрозділів підприємства;

- зворотний лізинг;

- реалізація окремих видів фінансових вкладень;

- рефінансування дебіторської заборгованості.

Фінансова реструктуризація пов'язана зі зміною структури й розмірів власного та позичкового капіталу, а також зі змінами в інвестиційній діяльності підприємства. Отже, це такі заходи:

- реструктуризація заборгованості перед кредиторами;

- одержання додаткових кредитів;

- збільшення статутного фонду;

- заморожування інвестиційних вкладень.

Зауважимо, що фінансова реструктуризація обов'язково має супроводжуватися реструктуризацією виробництва, у противно­му разі ліквідації підприємства (нехай і дещо пізніше) уникнути не вдасться.

Найскладнішим видом реструктуризації є корпоративна рес­труктуризація, Остання передбачає реорганізацію підприємства, що має на меті змінити власника статутного фонду, створення нових юридичних осіб і (або) нову організаційно-правову форму діяльності. У межах такої реструктуризації виконують:

- часткову або повну приватизацію;

- поділ великих підприємств на частини;

- виокремлення з великих підприємств тих чи інших підрозді­лів, зокрема об'єктів соцкультпобуту та інших непрофільних під­розділів;

- приєднання до інших чи злиття з іншими, потужнішими під­приємствами.

Реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виокремлення, пере­творення) підприємства має відбуватися з додержанням вимог антимонопольного законодавства за рішенням власника, а іно­ді – за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рі­шенням суду (арбітражного суду).

Перш ніж вдаватися до санаційної реорганізації, слід поглиб­лено проаналізувати фінансово-господарський стан підприємст­ва, яке перебуває у кризі, з огляду на основні характеристики йо­го діяльності. На основі результатів аналізу робиться висновок про санаційну спроможність підприємства. Якщо прийнято рі­шення про його реорганізацію, потрібно розробити план реорга­нізаційних заходів, який має містити:

а) економічне обґрунтування необхідності проведення рестру­ктуризації;

б) пропозиції щодо форм та методів реорганізації;

в) витрати на здійснення реструктуризації та джерела їх фі­нансування;

г) конкретні заходи, спрямовані на реалізацію плану;

д) оцінювання ефективності проекту реструктуризації.

Ефективність реструктуризації забезпечується тими заходами, які покладені в основу плану реструктуризації і спрямовані на вдосконалення організації та управління виробничо-господарською діяльністю, поліпшення фінансового становища підприємства. У плані слід відбити переваги вибраних організаційних форм і ме­тодів реструктуризації. У разі реорганізації слід показати, які пе­реваги дістане підприємство в результаті зміни організаційно-правової форми, відокремлення окремих структурних підрозділів чи приєднання інших підприємств.