Жінкам патріоткам, Берегиням

Великомучениці

Великомучениці і Святої

Ім‘я Тетяна їй дали.

То, видно, було провидіння Боже,

Інакше б так не нарекли.

Як дід її, що не відрікся Бога,

За що був вбитий псом «енкаведе»,

Так і вона, - обрала ту ж дорогу,

Що лиш одна до правди нас веде.

Не раз, бувало, руки опускались,

Сльоза бриніла на очах,

Та Слова Правди не зрікалась,

Бо чітко бачила свій шлях!

Богиня древня – Берегиня,

Що захищає нас, слов‘ян,

Була тим світочем надії,

Що світить крізь імлу й туман.

Життєвий фатум невблаганний

Звитяжну долю не одну зламав,

Та дух бунтарський нездоланний

Дівчаті в серце Бог заклав!

Стезя Стуса та Чорновола

Дороговказом їй була.

То її справжні, а не «любі друзі»,

Вона ж бо знає що таке ГУЛаг…

В тривожні і буремні дні

Без неї був би світ не милий.

Не було ближчої рідні.

Звідкіль черпає вона силу?!

«Гебня», чиновники пихаті,

Бундючні, самозвані «козаки»,

В брехні та зраді ваша сила,

Її б ви зжерли залюбки.

Та посмішка її, як сонця промінець,

З гордині ницої умить зітре полуду,

І віриться, що Україні не кінець,

Коли на чатах Правди такі Люди!

Вражати нас своїм талантом

Вона буде іще не раз,

Така проста і незвичайна

Живе Людина серед нас!

2005р.

 

 

Соціальна та політична сатира

Роздуми чиновничка бюрократа

Ледве вставши із похмілля після п’янки з кумом, Глянув в дзеркало на себе, - про життя подумав… В голові неначе плівку прокрутив назад – Комсомол, партійні збори, декілька посад…

По роботі просувався, не рвав своїх жил,

Звіт собі зробив уявний, - буцім «тіпа жив»…

Зіпсували настрій вкрай мішки, тільки не з грошима,

А ті що зя‘вляються вранці під очима.

Вже не тішать, як раніше, грамоти, медалі.

Як би собі втертися в історії скрижалі?

Обеліск вже не поставлять, - сумнівів нема.

Але жив же він на світі ніби то дарма?...

Ну, народились діточки, жінка, як пампушка,

Та, трясеться на роботі, як на вітрі грушка.

Вітер той на нього гонить вищечке начальство.

Та він звичний прогинатись від природи, змальства.

Часом схопиться за поперек,

А розігнутись, - «хек» та «хек»..

Подвигів хоч не здійснив, але старших слухав.

То із мухами боровся, то, - з якимось «рухом».

Як же втертися в оті скрижалі? Хрен попадеш,

Адже мух усіх довкола сам не переб’єш…

В боротьбі «звитяжній» тій нажив собі животик,

Зморщив брівки, розімлів, та й заснув, як котик.

Треба ж іноді й поспати, а не тільки «хекати»,

А як трапиться нагода, - то й віллу від гепати.

А може дисертацію на «болючу» тему –

«Як поправить оковитою нервову систему».

Небезпечно ж на фуршетах отак часто пити,

Можна зовсім «на халяву» печінку посадити…

1999р.

«Підлива»

Загроза соціального вибуху. Влада пропонує старих комуністів поміняти на нових комсомольців.

Біржові помітки

Ну і черга! В магазин, чи що? Росте, як на дріжджах!

Центр зайнятості це. Народ каже – «біржа».

Я на «біржу» ту давно протоптав дорогу,

Бо знайти роботу в нас вже не маю змоги.

Пощастило там жінкам посади посісти,

Їх називають загадково, - жінки – «спеціалістки»!

Жіночки ті ніби добрі, звісно непитущі,

Але ж дуже вже сердиті, навіть, часом злющі.

Аж чиясь дитинка гірко розридалась,

Тої тітоньки сердитої бідненька злякалась.

Мене одна «спеціалістка» «запарила», їй Богу,

Думав, що вже не знайду додому дорогу!

Вдома діти голодують, із тещею чвари,

А вона мені влаштовує якісь семінари…

Обіцяє кожен раз «навалом» роботи,

Задарма асфальт довбати, каміння колоти.

Буряки нав’язує, чи бур‘ян косити,

А якщо радикуліт, то – траншеї рити.

Не зароблю я тут гроші. Вийде навпаки,

Болячками випруть їхні буряки!

Хто ж посміє затриматись на тій клятій «біржі»,

Того ждуть тортури за фізичні гірші.

Накинуться «спеціалістки», - перечити їм, - зась!

Скрутишся, як на пательні смажений карась.

Подивишся на цей гадючник, мовчки зціпиш зуби,

Доки будем це терпіти, - краще нам не буде!

 

То ж якщо, «хазяїн» чуєш, - подай перший приклад,-

Поважати як людей та розігнать те бидло.

Бо ми ж люди, не товар на тій чорній «біржі»,

А ви, «спеціалістки», - на базар, продавати дріжджі

2009р.

« Підлива»

«Спеціалісти» кажуть, що народ став жити краще. А люди стверджують, що не відчувають. Але ж вони не «спеціалісти»…

Про захист пенсіонерів

Щасливе «надвечір‘я»

Любі дідусі й бабусі

Якщо ви, либонь, не в дусі,

Радий привітати вас,

Ваш казкар – дідусь Панас!

Не все, мабуть, в нас так зле,

Вже зростає «Ве Ве Пе»!

Навалило вдосталь снігу,

НАТО ми покажем фігу!

Опозиція – на «нарах»,

Олігархи – на Канарах,

Президент – у Межигір‘ї,

А ми – в клубі «Надвечір‘я»!

Гарні в нас тепер здобутки,

Хто в «бригаді», в тих прибутки!

Хто ж в «бригаду» не вступає,

Хай на себе нарікає…

Казку розповість нам Галя,

Комсомолка, квітка, краля!

Заспіва старечий хор,

Щоб не мучив вас запор.

Тихо спатоньки лягайте,

Оченята закривайте

І присниться всім вам Рай,

Баю – бай, баю – бай…

2012р.

«Підлива»

Заощаджуйте гроші на старість. Якщо не вдається – відкладіть старість. З‘їв бабин кіт її «споживчий кошик». Залишив стакан зернят і пачку валідолу.

«Покращення» наступило!

Не такою бачити країну нам хотілось.

«Гопниками» й «зоною» всюди засмерділось.

Розбрелась по світу вся наша рідня.

Все окупували зайди й «москальня».

Вам не треба, кажуть, Європи і волі.

Ваше місце в дупі, рийте бараболю.

Граблі й сапи в руки і гайда на дачі,

Дідусі й бабусі, доходяги, клячі.

Для хлопців є ще вихід, - вбачають «Регіони»-

Рвати собі жили, або – «гоп-стоп» і – «зона»!

Та і вам, дівки, не треба знати інших мов.

Для вас «чудовий» вихід є – продажная любов!...

Проявить якийсь зайда лукавий інтерес,-

Два слова вам достатньо: - «окей» і «єс, - о, єс!»…

2013р.

Базар

Ой базар, базар, базар!...

Люди, гамір та товар.

З-під коліс я ледве втік

І, поніс мене потік…

І за щоб оце вчепитись,

Щоб хоч з краю притулитись?!

Відро картоплі те продати,

Щоб часом жертвою не стати.

Притулився, розігнувся

Та навколо озирнувся:

Тут ковтає хтось млинці,

Там «шмагають» гаманці,

Циганка по руці гадає,

Жебрак долоню наставляє,

Валютчик «зеленню» махає,

Шинкарка чарку наливає…

Аж ось, невже це, небораку

Хтось тиче «штрикавку» для маку?

Он п‘ють заморську «баланду»

Під москальськую «байду»

Що лунає з гучномовців

Та затуркує торговців…

Базар змішав усіх і все

Та справно «яйця золоті» несе!...

2005р.