Думки про сьогодення в епоху «стабільності» - очима пересічного

Думки про сьогодення в епоху «стабільності» - очима пересічного

Громадянина

 

Гірке, солоне і з «перчинкою»…

Умань

 

Влада їсть м'ясо. Народ їсть картоплю.

Разом ми їмо рагу.

 

«Компоненти»:

Для душі.

Політ.сатира.

Гумор.

Пародії.

 

Замість резюме – «підлива».

 

«Рагу» вживалося за часів «червоних», «помаранчевих» і «синьо білих». При наявності почуття гумору шкоди здоров‘ю не завдасть.

 

У поетичному рагу використані окремі вислови і «сленг» притаманні нашій місцевості і характерні для нашого сьогодення.

Ця поетична збірка – спроба автора відповісти на деякі питання нашого сьогодення. Відповісти всерйоз і жартома.

Автор часом глузує, часом гостро критикує, часом закликає замислитись.

Один «дружбан» мене спитав: «Чому ти так цей твір назвав?

Тож я б хотів Вас запитати:

«А як мені його назвати?»

Життя не чорне і не біле…

Завжди і всюди й повсякчас.

Про добре, зле і наболіле

Піде розмова на цей раз…

Нехай Вас лихо обминає,

І не згинає всіх в дугу.

Хтось балики, хтось – хрін вживає.

Тож я назвав цей твір – «Рагу».

 

 

«ПІДЛИВА»

Хто заперечуватиме «покращення» - скоро підпадатиме під кримінальну справу. А хто втомився від несправедливості влади – може посидіти і відпочити…

В чому щастя?

Який обрати шлях в житті, Не опинившись в небутті?

Адже це подорож у часі,

Тож як знайти нам своє щастя?

Чи шлях отой щасливим буде,

Чи будуть вдячні тобі люди?

Буває шлях у небуття,

Що змусить проклясти життя.

Людина скільки ним не йде,

А відчуває, що – ніде!

Він лише знищує тебе

Бо він без серця, руйнівний

І змусить проклясти усе!

І скільки б шляхом тим не йшов,

Ти знов опинишся ніде…

А той що серцем ти відчуєш,

Яким ти впевнено крокуєш,

Що більше сили додає,

Ото і щастя твоє є!

1980р.

Отямтесь!

Отямтесь люди, щоб не було пізно!

Бо з прірви вже немає вороття.

Забудьте розбрат, хоч ми різні,

Та створені задля життя!

Не віддавайте ви себе в оману

Зрадникам і словоблудам всіх мастей.

Згадайте предків, їм віддайте шану.

Боріться за своє, для себе, для дітей!

Що таке кінець світу

Безмежний Всесвіт це є Ти.

Це все, що бачиш ти і чуєш

Поки на світі цім існуєш.

Прийде йому кінець лише для тебе,

Коли вже очі не побачать неба…

Коли добре все в житті –

Залюбки звикаєш.

А доведеться ж відвикати…

Лишень коли, - того не знаєш…

2013р.

«Підлива»

Невже єдина надія на справедливість – кінець світу?

Докір байдужим Повгиналися похмуро, клянете лиху долю, Невже втратили навіки і славу і волю?!

Немає більше вже чого продати, Тільки вітер у кишенях, небо й земля-мати Космічний простір, сонце та «Верховна Зрада». А зраджувати в нас – то невелика вада Скількох ми зрадили своїх пророків Душа яких не знайде спокій?! Яких на Землю Бог нечасто посилає? А бидло їх цькує і розпинає… Будив від сну тяжкого нас Тарасів «Заповіт», Манкуртам долю передрікав на сотні літ!

Та не прислухались – зійшли на манівці,

Рабам ярмо – як та синиця у руці.

В них давній досвід, як пророків позбуватись

За Кобзаря Суд Божий їм відплатить!

Деруть горлянку ніби за державу,

А москалям за гріш продали нашу славу.

Та мало їм скалічить наші долі,

Вампірам треба ще напитись крові…

Гадали будемо в «економічно вільній зоні»,

Надіялись, та в багатьох вже побіліли скроні..

І стала «зоною» вже вся країна,

Вже кожна друга там була людина.

А той що ще не «париться» на нарах вроді,

По цей бік дроту – думає що на свободі.

Бандити з пейсами вхопили владу,

Парламент перевівши на «Верховну Зраду» Питаєш один другого: «Де ж Гонта, Залізняк»?

А сам ховаєшся в тіні немов би той слимак!

Не прорубаєм до Європи ні вікна ні брами

Допоки будемо тупими ми «хохлами».

А хто думає, що пересидить в своїй хаті зкраю,

Перші попадуть під «молох», хто того не знає.

Доклади ж ти хоч піщинку до спільної купи

І від страху задимляться в супостатів дупи!

Годі бути безпорадним ніби немовля,

Ти хазяїн свої долі! Це – твоя Земля!

2010р.

Памяті Вячеслава Чорновола

Змінилось нині все довкола.

Хтось втратив все, а хтось розбагатів.

Та втратили ми всі. Немає з нами Чорновола.

Що з нами трапилось – не кожен зрозумів.

Він так в нас вірив, довіряв усім,

І був для кожного відкритий.

Та не потрібні олігархам патріоти,

Їм не дозволять довго жити…

Він Україні мріяв небо прихилити,

За нас життя своє віддав.

Та теплу посмішку і очі щирі

Падлюка – нелюд в нас забрав.

Народ у розпачі, немов закам‘янілий,

Так сподівався, що вже переміг,

Та ледве встиг відчути силу,

Як враз опору вибили з під ніг.

Тьма людей на цвинтарі заціпеніла,

Орел тужливо в небесах кружляв.

Душа його до Господа злетіла,

На землю Бог таких не часто посилав.

Любімо Землю цю, як Він,

Хай Дух Його витає поміж нами.

Бо, як зійдем на манівці,

Навік залишимось рабами.

Орел не любить по землі ходити,

Орел злітає в височінь.

Не вмер Герой, він буде жити

В серцях майбутніх поколінь!

1999р.

Великомучениці

Великомучениці і Святої

Ім‘я Тетяна їй дали.

То, видно, було провидіння Боже,

Інакше б так не нарекли.

Як дід її, що не відрікся Бога,

За що був вбитий псом «енкаведе»,

Так і вона, - обрала ту ж дорогу,

Що лиш одна до правди нас веде.

Не раз, бувало, руки опускались,

Сльоза бриніла на очах,

Та Слова Правди не зрікалась,

Бо чітко бачила свій шлях!

Богиня древня – Берегиня,

Що захищає нас, слов‘ян,

Була тим світочем надії,

Що світить крізь імлу й туман.

Життєвий фатум невблаганний

Звитяжну долю не одну зламав,

Та дух бунтарський нездоланний

Дівчаті в серце Бог заклав!

Стезя Стуса та Чорновола

Дороговказом їй була.

То її справжні, а не «любі друзі»,

Вона ж бо знає що таке ГУЛаг…

В тривожні і буремні дні

Без неї був би світ не милий.

Не було ближчої рідні.

Звідкіль черпає вона силу?!

«Гебня», чиновники пихаті,

Бундючні, самозвані «козаки»,

В брехні та зраді ваша сила,

Її б ви зжерли залюбки.

Та посмішка її, як сонця промінець,

З гордині ницої умить зітре полуду,

І віриться, що Україні не кінець,

Коли на чатах Правди такі Люди!

Вражати нас своїм талантом

Вона буде іще не раз,

Така проста і незвичайна

Живе Людина серед нас!

2005р.

 

 

Біржові помітки

Ну і черга! В магазин, чи що? Росте, як на дріжджах!

Центр зайнятості це. Народ каже – «біржа».

Я на «біржу» ту давно протоптав дорогу,

Бо знайти роботу в нас вже не маю змоги.

Пощастило там жінкам посади посісти,

Їх називають загадково, - жінки – «спеціалістки»!

Жіночки ті ніби добрі, звісно непитущі,

Але ж дуже вже сердиті, навіть, часом злющі.

Аж чиясь дитинка гірко розридалась,

Тої тітоньки сердитої бідненька злякалась.

Мене одна «спеціалістка» «запарила», їй Богу,

Думав, що вже не знайду додому дорогу!

Вдома діти голодують, із тещею чвари,

А вона мені влаштовує якісь семінари…

Обіцяє кожен раз «навалом» роботи,

Задарма асфальт довбати, каміння колоти.

Буряки нав’язує, чи бур‘ян косити,

А якщо радикуліт, то – траншеї рити.

Не зароблю я тут гроші. Вийде навпаки,

Болячками випруть їхні буряки!

Хто ж посміє затриматись на тій клятій «біржі»,

Того ждуть тортури за фізичні гірші.

Накинуться «спеціалістки», - перечити їм, - зась!

Скрутишся, як на пательні смажений карась.

Подивишся на цей гадючник, мовчки зціпиш зуби,

Доки будем це терпіти, - краще нам не буде!

 

То ж якщо, «хазяїн» чуєш, - подай перший приклад,-

Поважати як людей та розігнать те бидло.

Бо ми ж люди, не товар на тій чорній «біржі»,

А ви, «спеціалістки», - на базар, продавати дріжджі

2009р.

« Підлива»

«Спеціалісти» кажуть, що народ став жити краще. А люди стверджують, що не відчувають. Але ж вони не «спеціалісти»…

Про захист пенсіонерів

Щасливе «надвечір‘я»

Любі дідусі й бабусі

Якщо ви, либонь, не в дусі,

Радий привітати вас,

Ваш казкар – дідусь Панас!

Не все, мабуть, в нас так зле,

Вже зростає «Ве Ве Пе»!

Навалило вдосталь снігу,

НАТО ми покажем фігу!

Опозиція – на «нарах»,

Олігархи – на Канарах,

Президент – у Межигір‘ї,

А ми – в клубі «Надвечір‘я»!

Гарні в нас тепер здобутки,

Хто в «бригаді», в тих прибутки!

Хто ж в «бригаду» не вступає,

Хай на себе нарікає…

Казку розповість нам Галя,

Комсомолка, квітка, краля!

Заспіва старечий хор,

Щоб не мучив вас запор.

Тихо спатоньки лягайте,

Оченята закривайте

І присниться всім вам Рай,

Баю – бай, баю – бай…

2012р.

«Підлива»

Заощаджуйте гроші на старість. Якщо не вдається – відкладіть старість. З‘їв бабин кіт її «споживчий кошик». Залишив стакан зернят і пачку валідолу.

«Покращення» наступило!

Не такою бачити країну нам хотілось.

«Гопниками» й «зоною» всюди засмерділось.

Розбрелась по світу вся наша рідня.

Все окупували зайди й «москальня».

Вам не треба, кажуть, Європи і волі.

Ваше місце в дупі, рийте бараболю.

Граблі й сапи в руки і гайда на дачі,

Дідусі й бабусі, доходяги, клячі.

Для хлопців є ще вихід, - вбачають «Регіони»-

Рвати собі жили, або – «гоп-стоп» і – «зона»!

Та і вам, дівки, не треба знати інших мов.

Для вас «чудовий» вихід є – продажная любов!...

Проявить якийсь зайда лукавий інтерес,-

Два слова вам достатньо: - «окей» і «єс, - о, єс!»…

2013р.

Базар

Ой базар, базар, базар!...

Люди, гамір та товар.

З-під коліс я ледве втік

І, поніс мене потік…

І за щоб оце вчепитись,

Щоб хоч з краю притулитись?!

Відро картоплі те продати,

Щоб часом жертвою не стати.

Притулився, розігнувся

Та навколо озирнувся:

Тут ковтає хтось млинці,

Там «шмагають» гаманці,

Циганка по руці гадає,

Жебрак долоню наставляє,

Валютчик «зеленню» махає,

Шинкарка чарку наливає…

Аж ось, невже це, небораку

Хтось тиче «штрикавку» для маку?

Он п‘ють заморську «баланду»

Під москальськую «байду»

Що лунає з гучномовців

Та затуркує торговців…

Базар змішав усіх і все

Та справно «яйця золоті» несе!...

2005р.

 

 

Ода «дякувальникам»

Православні християни,

Вдячний ми народ!

Прохаємо у Господа

Щоб жити без турбот.

Дякуємо Богу

Що цей день настав.

Дякуєм Всевишньому

Що дощик послав!

Дякуємо партіям

Що сонце зійшло!

Дякуєм автобусу

Що завіз в село!

Дякуємо двірникові

Що раненько встав.

Дякуємо меру

Що місто прибрав!!!

За що б іще подякувать,

І як це зробити,

«Дорогим» чиновникам,

Що дають нам жити?!

2009р.

 

Зализали і «об дякували»

Я не цукерка «Чупа-чупс»,

Може щось і «встати»…,

Якщо спереду і ззаду

Так мене лизати!

Облизали геть усе

«Дякувальники» кандидату!

Можна і без лікарів

Підлікувать простату.

Не поїду на курорт,

І так попустило.

Треба б їм віддячити

Хоч шматочком мила…

Ну а сам «ОБДЯКАНИЙ»

Знов піду в народ.

А тим, хто буде гавкати,

Заткну мандатом рот!

«Підлива»

Киньте в мене яйцем «Фаберже»

 

Жертва реклами

«…Ленин в твоїй мечте, в каждом счастливом дне…»

(З пісні: «Ленин всегда живой»).

Шукав дарунок дід на свято

Коханій жіночці своїй.

Пообіцяли два молодики патлаті

Здійснення всіх його надій!

Ще не настало перше квітня,

І проліски не розцвіли,

А мене діда, як – то «лоха»

«Розвели» ті молодики.

Були ті хлопці всі небриті,

З «братви» якоїсь, певна річ.

Та ще й вийшли з за аптеки,

Що має назву «Фармілліч».

«Што ти, старий комуніст,

Сдєлал рожу как кірпіч?

Купі послідній моди піск,-

Духі «Парфюм-Ілліч»!

І нє смотрі так удівльонно

Вставною чєлюстью стуча.

Вот пудра в нас – вобще,-«отпад»,

Назвалі «прахом Ільіча»!

Побачила «презент» той жінка,

Моргнувши нищечком рідні.

Над вухом пальцем покрутила

І таке мовила мені:

«Ну що, старий мій маразматик,

Тобі я можу ще сказати, -

Тебе не те що на базар,

В аптеку страшно посилати»!

2009р.

«Лісник»

В мальовничому куточку, де озерце і діброва,

Стоїть файна чепурненька хатка лісника Боброва.

Його люблять всі звірятка – зайчики й лисички,

Бджілоньки медок збирають, наспівують синички

Та й природа ж у нас гарна, щедрая земля!

Ну а ліс, в народі кажуть,- «багатший за царя»!

Є із чого поживитись, живи не журись!

Але доброму, чи злому прийде кінець колись…

Пристарівся наш лісник, сумують звірята.

Зовсім став недобачати, сиротіє хата.

Та ще й кляті хижаки стали лютувати,

Рвуть зубами все що бачать, пруть усе із хати!

Впали в паніку звірята, - не стане Боброва,

Все розтягнуть хижаки, ліс піде на дрова…

2012р.

«Благодійнику»

(Школярська вітальна)

Усі збідніли ми одразу,

Іде повсюди дерибан.

Та є на світі такі люди,

Як благодійник наш – «Толян»!

Довелось йому здолати

В житті немало перешкод.

Чому нашим називаєм?

Бо він дбає про народ!

Все ще зміниться довкола,

Настануть кращі ще часи.

Ми не забудем нашу школу

І Вас на довгії роки!

Нехай цей віршик наш наївний,

Ми Вас вшануєм залюбки.

Нехай Господь Вам посилає

Добра на довгії роки!

2008р.

Завгоспам «несунам»

Любов – то сила незбагненна,

Дарує Бог її не всім.

Любов Семенівна завгоспом

Працює в школі номер сім

Не нарікаймо що сувора,

Життя у неї не просте.

Щоб люди злі не говорили,-

Авторитет її росте!...

Що й де лежить – вона все знає.

Де віник, швабра чи мітла.

За всім ретельно доглядає.

Завжди весела і прудка.

Для неї школа, як домівка

Бо любить «блудні» трудові.

Окрім школи та роботи

Кохає Сталіна та Вітаса пісні.

Де в дев’яносто ви знайдете жінку,

Що після швабри та мітли

Ще й затанцює вам «Лезгінку»

Так граціозно й залюбки!

2009р.

 

 

«Козацькому» роду нема переводу

Сусідський хлопець – бравий внук,

Вже добиває «ноутбук».

Забув за коледж, за любов,

На сайтах «проливає кров»!

Розбив в комп‘ютері всю «клаву»,

Хоробро б’ється за державу.

Ох, розлютився він на владу!

Не відірве від монітора заду…

2013р. Частушки «двуязычные» (частично на «фени»)

Собралась «братва» на «стрелку»,

«Базар» «перетерли».

Кой кого-то «лоханули»,

Кое что-то «сперли».

Дайте в руки мне «баян»

Попросил Петруха.

А ты Колян, не выступай!

Не то заеду в ухо…

По карманам мелочь «тырить»

Мне уж неохота.

Мне б в парламент «станцевть»,

Да мешает что-то…

Прекращай «братва» «бузить»,

«Гнать волну» напрасно.

Если мы обьединимся,-

Заживем все классно!

За «базар» я отвечаю,-

«кидняк» не «хиляет».

А кудой все это выпрет?

А хрен его знает…

2008г.

 

 

«Братва»

Ми веселая «братва»-

Скажем по секрету.

Пацани конкретні ми,

З «крутим» авторитетом.

На фіга тепер «гоп-стоп»?

Прорвемся в кабінети,

Будем «стригти» там «купони»,

«Тирить» «бабулети»!

Маєм в банках ми мільйони,

«Кришуєм» магазини,

Плюємо на закони

І на «лохів» з-під тину.

Правда, є «Авторитет»,

Що живе на Небі…

«Відстібнемо» і Йому,

Задобрити ж треба…

Але ми Його вшануєм,

Не поспимо нічку,

«Бомбанемо» кого треба,

Та й поставим свічку!

2002р.

«Підлива»

Якби двері в церкві були ширші – «братва» заїжджала б туди на «джипах»…

 

«Путєвиє замєткі» по вулиці Пушкіна

(біля хасидів)

В день на свято Рош-ха-шана опісля обіду

Забажав Іван провідати друзяку сусіда.

Ледь прорвався до оселі друга інваліда,

Бо довкола аж рябіло від пітьми хасидів.

Але, бачить біля брами стоїть охорона.

Без «ярмулки» й перепустки – далі,- заборона!

Пропускають вроді тих, хто давно не бритий

І гелгочуть патрулю щось там на івриті…

Прийшов Іван до висновку,- на нашу біду

Мова українська не завжди в ходу.

Дід Іван погано змалку вчився в школі,

Тож йому здолати важко всі оті паролі.

Він напружив пам'ять, почухав над чолом,

Згадав лишень «гут морген» і якесь «шалом».

Ну а наші патрулі лиш покепкували,

Гречно дякувати їм, - не оштрафували!

Наказав Іван онукам, - любі малюки,

Не лінуйтесь вчити в школі різні язики.

Не будете де інде ви івриту знати,

Як дійти до нужника не зможете спитати!...

2010р.

За «порядок» на дорогах!

В день осінній і погожий, десь так під обід

Їхав в Кочержинці на мопеді дід.

Їхав дід собі тихенько, чіпко тримав руль,

Коли бачить на дорозі пантрує патруль.

На машинах, в портупеях, в погонах звіздатих,

Хоч п’ять джипів, що промчали не стали спиняти.

Видно, з джипами крутими їм лише морока,

А на діда офіцер зразу ж кинув оком.

«Не морочте голови, які аргументи?!

Діставайте та мерщій ваші документи!

Носить всяких пердунів отут по дорозі.

Ми хасидів повне місто встерегти не в змозі»!

Поки чухав дід потилицю, озиравсь довкола,

Капітан «намалював» йому протокола.

Дід забувся про картоплю, що збиравсь копати,

Бо прийдеться ж на суді кишені вивертати!

І не може в голові «втрамбуватись» діду,-

Кочержинці… суд… ДАІ… і … оті хасиди…

Де хасиди, де село. Тут оштрафували…

Дякувати Богу, хоч не розстріляли!...

2006р.

«Спутник»

Передовикам индивидуальной трудовой деятельности.

(В стиле великого, почти русского поэта

Самуила Яковлевича Маршака)

 

Вот идет к базару путник,

Что-то круглое несет.

Это дядя Саша – «Спутник»,

Будет радовать народ.

Он суров, как Кальтенбруннер,

Но – добрейшая душа!

Вам «крутой» поставит тюнер

И настроит не спеша.

Будете смотреть с «тарелки»

И концерты и футбол,

Ублажать свои «гляделки»

Русский, «чурка» и «хохол».

Всех порадует «тарелка»,

Для всех возрастов она!

Мужиков «торчать» заставит,

Даже девка не нужна!

За ним плетется «мальчик» Витя,

Живот его к спине прилип.

Правда он давно не мальчик,

Но, пока что не старик.

Пусть встаем мы утром ранним

И ложимся за полночь,

Мы антенной всех «оттянем»

И уйдут печали прочь!

2008г.

«Крутая» реклама китайским кранам

Мне руки Бог пришил не к попе,

Я мастерить имею опыт.

Поставил я «фирмовый» кран,

Налил с него воды в стакан.

Но вот, слегка я «облажался».

Тот кран китайским оказался…

 

Набрать воды едва успел,

Как кран отчаянно «запел»!

Струйкой тонкой, как из члена,

Вихри водные крутя,

То запукает, как попа,

То заплачет, как дитя.

Как его я ни крутил,

Крантик «в Бозе» наш почил.

Затем плакать перестал,

Свистнул, пукнул и … отпал!

1995г.

Я не поэт, я «шалунишка»

Поэта иногда потянет

На «ахинею» и на «муть».

И «в западло» ему не станет

Слегка словесно «шухернуть»…

 

 

Про сімейне життя

У сімейному житті

Головні проблеми – дві,

Бійся обманутись:-

Як знайти своє кохання

І як його позбутись…

 

«Прапороносець»

Як Прометей, що дав вогонь,

Він прапор голубий тримає міцно!

П‘є часом пиво «Оболонь»

І дбає про добробут міста.

Його класичний скіфський профіль,

Очі карі, чарівні,

Маю дякувати Богу,

Що послав його мені.

Я завжди хотіла мати

Здоровенного як дзвін.

Ну, а прутень,- що казати,-

В нього справжній макогін!

Та танцювати йому гарно

Не заважає «інструмент»,

І честь віддати не забуде

Йому на трасі кожен «мент»!

Бо є «крутим» авторитетом

У «синьо-білої» «братви».

Бува й мені щось перепаде,-

«Халява», пляшка чи жратви..

Та не єдиною жратвою,

Чи прутнем я його живу.

І не сверблячою «звіздою»,

За що, - не знаю, - а люблю!

2010р.

Колись найближчому

(на замовлення однієї дами для її коханого

Стрункий, шляхетний, сіроокий,

Із мудрим поглядом з-під часом стомлених повік

Ти випромінюєш ту впевненість і спокій,

Що має ЛИЦАР – СПРАВЖНІЙ ЧОЛОВІК!

І ніжність і суворість водночас

У погляді твоїм я відчуваю.

І падає весь світ, як в забуття,

А в мене ніби крила виростають!...

Дарую я тобі всі квіти чарівні

І в глибині очей твоїх зникаю.

Я відриваюсь від землі

І в літепло цих слів пірнаю.

Твій ледь помітний проблиск сивини,-

Ознака мудрості на скронях.

Як серце моє схочеш,- то візьми,

Воно давно в твоїх долонях!

Тож хай в добрі все процвітає,

Нам ще далеко до зими.

І пошли Боже тобі сили,

І праведну стезю благослови!

1995р.

Оксана

Здається ніби надто рано

Забув я радощі земні.

Та ось маленька квіточка, - Оксана

Розквітла у моїй душі.

Така тендітна, трепетна і мила,

Мов сонячна кульбабка навесні.

Боюсь, щоб вітер не дмухнув, не полетіла.

Чи не приснилось це мені?!

Нехай цей сон ще потриває,

В душі співають солов‘ї.

Нехай негода обминає,

Хай Рай цей буде на землі!

2007р.

 

Алла

Чарующее имя Алла

Как банный лист ко мне пристало.

О, как мне хочется тебя,

Шальная пассия моя!

Помнишь, как-то в выходной,

Я сам пришел к тебе домой.

От страсти как костер пылал

И лишь тебя одну желал.

Без женщины я был тогда давно

И чай подействовал как вино…

Но я пьянел не от вина,

Твоя пленительная нагота

Меня пьянила как вино.

И все нам было все равно…

Не смог с собою совладать,

Решился «споднее» содрать…

Глаза затравленной газели

Остудили вмиг меня.

В брюках все упало сразу,

Вот такая вот «фигня»…

Чуть было не лишился глаз,

Но было то в последний раз…

И мне былого не вернуть,

Рассудок шепчет – позабудь.

Но что-то твердое мешать мне стало

И напрягаться продолжало.

Наверно плоть моя восстала…

Я не забуду тебя Алла!

1995г.

«Підлива»

Найкращий одяг для жінки – обійми коханого. На думку чоловіка – відсутність одягу…

«Лямур аля труа»

До «корефана» я прийшов в весняний ранок.

Побачив в гостях сексуальних вінничанок.

Одна із них, що Любою звалася –

З дитинства ще нікому не далася.

А друга, - та що є її сестрою,

Була неначе кінозірка із «Плейбою»!

Розгублений стою я перед ними,

Одразу ж потягнуло до інтиму.

Та склалася критична ситуація,

А може це прикрита провокація?

Котрій із них вручити свою долю

І насолоду пестощів пізнати вволю?

А може виходу доцільного нема,

Як поділить себе межи двома?

Та вихід фільм французький підказав,-

«Лямур аля труа» і… галстук розв‘язав!...

1990р.

Жіночий відчай

Кар‘єрист, хазяйчик, раб чи блазень

Мені стрівся на шляху?

Я б хотіла трохи щастя,

Та не знаю «ху із ху»…

Вимотав мені всю душу,

Тіло теж не ублажив.

Я собі сказати мушу,

Що терпіть не маю сил.

Це мерзенне «павутиння»

Для цнотливої ганьба!

Хай вовтузити покине

І в куток не запиха!

Я ж хотіла бути разом,

Бачить щастя на лиці.

Та немає в нього правди

А ні в жодному яйці!

Тож нехай не морщить брівки,

Закопилює губу.

Не спокусить більше дівки,

Я до нього не піду!

1980р.

«Підлива»

Всі жінки хочуть одного – щоб було так, як вони того хочуть.

Моль

(Причитания от воздержания)

Не ласкает больше милый хахаль мой,

Завелась в колготках серенькая моль…

Дырочку заштопала кое как,

Моль же озверела и трахнула пиджак!

Заведу наверное лысого блондина,

Ведь не хватит «бабок» купить нафталина.

Ну, а моль проклятая продолжает жрать,

А ему «братэлу» на меня начхать…

Вот моль добирается до моей «мадам»,

Возьму да побрею, бо «кранты» «мехам».

А ему два локона в конвертике пошлю,

Пускай себе прицепит к висячему … «бую»!

1990г.

«Підлива»

Сиджу на трьох дієтах! Ні на одній не наїдаюсь. Вирішила Жерти! На хрен мені талія, за яку ніхто не тримається?

Американскому другу

(По просьбе одной сельськой девицы, которая ищет в Интернете заграничного жениха)

От жизни я прошу немного,

Немножко счастья и любви.

Я каждый день прошу у Бога –

Любовь мне встретить помоги.

Всю жизнь в провинции живу,

А без «бой-фрэнда» не могу.

Хоть по английски ни «гу-гу»,

Но жарю класно я рагу!

Я из себя – почти Венера,

Но мне не нужен Аполлон.

В меня в душе теплится вера,

Что ты и в сексе – чемпион!

От жизни много мне не надо,

Пусть деньги не текут рукой.

Ведь для меня всего важнее,

Чтоб был твой «веник» под рукой…

Махать люблю я ежедневно,

Не только шваброй и метлой…

Хочу, чтоб рвался ты, мой милый

С работы вечером домой.

А я ждала тебя на кухне

С кастрюлей полною котлет.

А ночью – с «Камасутрой» рухнем

В постель к тебе и всем – привет!

А если нам не суждено

Рука в руке вдвоем прожить,

Я буду ждать и все равно,

Коль будем просто мы дружить…

1994р.

Золотоволоска

Я Оленка «Файєр фокс» -

Вогняна лисичка!

Я весела і прудка,

Файна молодичка!

Цигарками я торгую,

«ВКонтакті» кроптію.

Кого люблю, - поцілую,

Як не кожна вміє!

В мене гарні є ботфорти

І плащ «під леопарда».

Друзів маю я до чорта,

Бо я того варта!

Маю гарну я фігуру

І груди дівочі.

То де ж тії женихи,

Вилізли б їм очі?!

Нема в Умані достойних,

Ну якась умора!...

В мене ж в друзях у «Контакті»

Сам Філіп Кіркоров!

2013р.

Причарувала – приворожила

Я супер сексуальна,

Із мене пруть флюїди!

Тож як причарувати

Хоча б якогось жида?

Щоб дуже був багатий,

Мав віллу й добрий «прес».

«Злупив» мені дві хати

І білий Мерседес.

Порадила ворожка,-

Нікому не кажи,

Добав йому до пійла

Цієї ось трави…

Запалимо три свічки,-

Відкриється канал…

Не спатимеш три нічки

І попадеш в «астрал»!

Я зв‘язалась з космосом

І вийшла в «астрал»,

А він мене поставив «гаком»

І, ввійшов – в «анал»…

2013р.

Ода графоманам (пародія)

Як стане нестерпно – до лісу піду.

Об дуба почешу сверблячу «оту»,

Що спати ночами мені не дає.

На неї у милого щось не встає…

До граба притулюсь, береза не гірша.

Ніженьки стулю, - нашкрябаю вірша!

А милий те знає, чогось не «кує»,

У нього до мене не дуже встає…

Вірші мої дубові, березові, кленові!

Хоч трохи кострубаті, та зовсім не хренові.

В щоденнику запишу мрії я свої,

Та й пошлю подалі висячії «буї».

У мене гарні груди і очі волошкові,

То чого ж не люблять хлопці чорноброві?

Може із за того, що я люблю гратись,

Подрочити марно та з них посміятись?

То їх подратую, то їх пожалію,

Відіб‘ю бажання, а сама надіюсь,

Що прийде високий, гарний, чорнобровий,

Підхопить на руки, завезе десь в поле.

Де волошки в житі та червоні маки.

Задере спідницю, та й поставить «гаком»…

Буде мене пестити і дерти щосили,

Щоб під моїм задом землю затрусило!

Щоб хиталось жито і стогнали кручі

І щоб вийшов з берегів наш ставок вонючий!

2007р.

«Підлива»

Пожалійте графоманку, - дайте їй водички склянку.

Про справи громадські

Ленін впав а «Кот» стоїть…

Бінокль у правиці, ліворуч – шаблюка!

Вам цікаво люди добрі, що ото за штука?

Хтось приставив до бінокля ще й порожню пляшку,

Обілляли чимось білим груди та ще й ляжки!

Знов питання постає, - що ж ото за диво?

Та то ж пам‘ятник Котовському, - червоному комдиву!

Згадували з страхом пристарілі люди

Гришу Бесарабського, - бандита – «робінгуда».

Взявши «поганяло» «Кот», з каторги чи зони,

В портупеї й галіфе пішов до червоних.

В армії Будьонного він не підкачав,-

Шаблею по головах добре помахав.

В селах українських рубав із плеча,

Виконав сумлінно «завєти Ілліча»…

Пережив «ленінопад» ось вже котрий місяць,

Песик став, задерши ногу,- притуливсь попісять…

Ленін впав і влада нова вже й не згадує Бодрова.

А може влада в нас не та, що не береться за «Кота»?

2014р.

 

 

«Льйотся пєсня на просторах!»

Наша влада, що недавно

«Злізла з териконів»

Знов прославилась в народі

В прийнятті законів!

Вона ж наша,- від народу,

Для на с найдорожча!

Прийняла закон свіженький

Про житлову площу.

Видно, що вже для бюджету

Не вистачає латок,

Тож вітайте люди добрі

На житло податок!

Гей, радіймо українці,

Веселись братва!

Скоро нам залишать площі

Рівно «два на два»…

2013р.

 

З Новим «раком» «рідні люди»!

(«Рідні люди»- це регіональна газета одного з депутатів)

З Новим роком «рідні люди»!

Обіцяв, що світло буде

В словоблудді чемпіон

Ваш слуга і друг Антон!

Вже Свята Варвара

Ночі нам урвала,

В парку, як те сонце

М‘ячик від Антонця.

Завтра вам дістану зіроньку із неба,

То ж якого біса «лохторату» треба?

Ще візьмусь за воду,

Та не знаю броду.

З нею кепське діло,-

Річка обміліла.

Та не так та річка,

Як наша скарбничка.

Гроші розікрала попередня влада.

Вона знову тут, як тут, тільки трохи ззаду!

Несе Галя воду, як колись з криниці.

Де ж ті обіцяльники? Дати б їм по пиці!

2014р.

Як ми голосували

(Дивна логіка виборця)

Я голосую за «Цукерку»!

Каже тітонька Лукерка.

Люблю я солодке дуже.

Інше все мені байдуже…

А я за партію «Граблі»,

Бо працюю на землі, -

Каже дід старий Іван

І налив горілки жбан.

А ще можна за «Свободу»,

Кажуть, там усі з народу!

Та навіщо то мені,

Хіба ж я сиджу в тюрмі?

Є ще партія «Удар».

Лідер в них такий здоровий!

Але битися не можна, -

Кажуть свідки нам Єгови…

Думали вони, гадали…

Ось і вечоріти стало.

Дід Іван аж обімлів,-

А я годинник перевів?

Глянув дід, - а вже двадцята!

От горілка ця проклята.

Тай почвалав собі до хати.

Тож коли голосувати?!...

2014р.

Дачники (замальовка)

Із-за «Лисої гори» сонце визирає.

На автобусі іржавім до дач під‘їжджаєм.

З кумом дачники удвох, вже пенсіонери,

Тож сидіти, склавши руки, - якої холери?

«Пільговий» автобус наш, як той дід кульгавий

По канавах гуркотить, цвинтар обминає.

Пасажири старички до землі звикають…

Стисли щелепи вставні, владу проклинають.

Я замріяно насвистую мелодію Вівальді.

Мене ж праця зробить «вільним», я ж не в

«Бухенвальді»…

Обійняв граблі й сапу, як кохану жінку,

Ще й костиль якоїсь баби вперся десь в печінку.

Транспорт радо зустрічають голодні собаки,

А ми риєм бараболю, нам то все до сраки!

У садовім товаристві грядки й довгобуди,

З часом буде тут «шанхай» - сараї й халабуди…

Хтось саджає квіточки, - втіху для очей старечих,

А хтось ягідки збирає, - вітамін малечі.

Хтось повзе, як та осельня, хтось зігнувся гаком.

А ми садим бараболю, нам то все до сраки!

2013р.

 

 

«Страшилка»

То ли это день,

То ли это ночь.

Ушли все мечты

И надежды прочь.

В ямку себе лег

И крышечкой накрылся.

Сложил ручонки вместе

И счетчик «обнулился»…

Червячки набросились,

Мозжечки сожрали.

Заросло все травкой,

Букашки посползались.

Пошли пастись коровки,-

Травку пощипали.

Травушку сожрали,-

Лепешечек наклали…

И ножки отдыхают

И не болит животик.

Вот такой в природе

Веществ круговоротик!...

1992г.

Епілог

Ти душу не мордуй свою терзанням

Про цінності земні, про сенс життя.

В людини є важливіші питання –

Про Всесвіту безмежність, вічність, небуття…

Безодня, вічність, нескінченність

Хвилюють нас усе життя

Котре пітьма безжально поглинає.

Для плоті звідти вже немає вороття.

Всім світом хтіти володіти, -

То не найвища є мета.

Гребсти до себе все, що бачиш, -

То мурашина суєта.

Для спраглої душі спокуса вища є, -

Поки земля не стала тілу пухом,

Повірити, що Бог воздасть тому,

Хто укріпляє тіло ДУХОМ!

А відповідь на все лиш має Він,

Адже було б так нелогічно,

Що все, що створено Творцем,

Піде в пітьму навічно.

2010р.

 

 

Зміст:

Вступне слово__________________________ 3

В чому щастя___________________________ 4

Отямтесь_______________________________ 5

Докір байдужим________________________ 6

Пам‘яті Чорновола______________________ 9

Великомучениці________________________ 11

Роздуми чиновничка____________________ 14

Біржові помітки________________________ 16

Щасливе надвечір‘я_____________________18

«Покращення» наступило________________20

Базар_________________________________ 21

Сатира про вибори, бюрократів та«братву»_23

Ода «дякувальникам»___________________24

Зализали і об дякували__________________26

Сповідь «помаранчевого патріота»________27

«Помаранчеве кохання»________________ 29

«Ленініана» Кам‘яний регулювальник_____ 31

 

«ЛєнІна нє отдадім»!____________________ 33

Жертва реклами_________________________34

Лісник_________________________________ 36

«Благодійнику»_________________________ 37

Завгоспам «несунам»____________________ 38

«Козацькому» роду нема переводу_________40

Частушкі «двуязичниє»___________________ 40

«Братва»_______________________________ 42

«Путєвиє замєткі_________________________43

За «порядок» на дорогах_________________ 44

«Спутнік»_______________________________ 46

«Крутая» реклама кітайскім кранам________ 47

Я нє поет, я «шалунішка»__________________48

Про жінок і чоловіків з гумором____________ 49

Про сімейне життя_______________________ 49

«Прапороносець»________________________49

Колись найближчому_____________________51

Оксана_________________________________ 52

 

Алла____________________________________ 53

«Лямур аля труа»________________________ 54

Жіночий відчай__________________________ 55

Моль___________________________________57

Американському другу___________________ 58

Золотоволоска__________________________ 59

Причарувала – приворожила______________ 60

Ода графоманам_________________________62

Ленін впав, а «Кот» стоїть_________________ 63

«Ль‘йотся пєсня на просторах______________65

З «Новим раком» рідні люди______________ 66

Як ми голосували________________________ 67

Дачники________________________________68

«Страшилка»____________________________70

Епілог__________________________________71