Мирова угода: зміст та умови укладання.

Укладання мирових угод мае давню історію. Цей інструмент застосовувався ще в середньовічному конкурсному праві як спосіб припинення провадження у тій чи іншій справі. В імператорську епоху в Римі значного поширення набув звичай подавати імператору прохання про надання відстрочки у сплаті боргів. При Юстиніані було встановлено: якщо більшість кредиторів вважає прохання про продовження строку таким, що заслуговує на задоволення, то меншість вважається пов'язаною цим рішенням¹.

Мирова угода — це процедура досягнення домовленості між боржником та кредиторами щодо пролонгації строків оплати належних кредиторам платежів або щодо зменшення сумиборгів.

Мирова угода укладається переважно в тих випадках, коли бор-жник, якому загрожує неплатоспроможність, звертається із заявою До арбітражного суду щодо порушення справи про свое банкрутство. У такому разі боржник розраховує укласти мирову угоду в ході про­вадження справи про банкрутство, щоб виграти час для здійсненнясанації підприємсгва. У противному разі за наявності ознак неплато-спроможності кредитори самі звертаються із заявами стосовно по-рушення справи про банкрутство боржника. Проте тоді мирову уго­ду останньому укласти набагато важче.

Разом із заявою про порушення справи про банкрутство неспро-можний боржник подає до арбітражного суду проект мирової угоди, список усіх кредиторів та дебіторів із визначенням сум заборговано-сті, баланс та іннгі документа, які свідчать про його фінансове і май-нове становище. У проект! мирової угоди подаються пропозиції бо­ржника щодо таких аспектів:

· форма платіжних поступок кредиторів (списания чи пролон-
гація);

· «бажаний період пролонгації заборгованості;

· бажана сума списания боргу;

· обсяг (квота) початкового погашения заборгованості.

Згідно з вітчизняним законодавством мирова угода між боржником і кредиторами може бути укладена на будь-якому етапі провадження справи про банкрутство. Вона може стосуватися лише вимог, забезпечених заставою щодо другоїта наступних чергкредиторів.

Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймає комітет кредиторів більшістю голосів кредиторів — членів комітету. Воно вважається прийнятим, коли всі кредито­ри, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди. Підкреслимо, що для осіб, які не дали згоду на укладення мировоїугоди, не можуть бути встановленіумови гірші, ніж: для тих, котрі підтримали укладення угоди.

Рішення про укладення мирової угоди від імені боржника приймає керівник останнього чи арбітражний керуючий (керуючий санацією, ліквідатор), які виконують повноваження органів управління та керівника боржника і підписують її. Від імені кредиторів мирову угоду підписує голова комітету кредиторів.

Угода укладається в письмовій формі і підлягає затвердженню арбітражним судом. 3 цією метою арбітражний керуючий протягом п'яти днів від дня укладення мирової угоди мае подати до арбітражного суду заяву про затвердження мирової угоди. До за­яви додаються такі документа:

1. Текст мирової угоди.

2. Протокол засідання комітету кредиторів, на якому було прийнято рішення про укладення мирової угоди.

3. Список кредиторів із зазначенням поштової адреси, номера (коду), що ідентифікує платника податків, та суми заборгованості.

4. Зобов'язання боржника щодо відшкодування всіх витрат, відшкодування яких передбачено у першу чергу, крім вимог кредиторів, забезпечених заставою.

5. Письмові заперечення (за їх наявності) кредиторів, які не брали участі в голосуванні про укладення мирової угоди чи проголосували проти укладення мирової угоди.

Розрізняють дві основні форми поступок кредиторів, які можуть передбачатися мировою угодою:

•мораторій;

•списания частини заборгованості.

Як правило, у мирових угодах передбачається комбінація мораторію та списания заборгованості. У законодавствах деяких країн визначається мінімальна частка заборгованості, що її боржник мае погасити як передумову для затвердження мирової уго­ди арбітражним судом. Розмір цієї частки може залежати від строку пролонгації заборгованості. Наприклад, у Німеччині ця мінімальна частка становить 35% загальної суми заборгованості, якщо пролонгація не перевищує 12 місяців; 40% — якщо відстрочення триваліше. Вітчизняне законодавство таких обмежень не встановлює. Це є компетенцією комітету кредиторів.

Якщо боржник подав недостовірні відомості про свій фінансово-майновий стан, то за заявою будь-кого з кредиторів арбітражний суд може визнати мирову угоду недійсною.

Загалом мирова угода може бути розірвана за згодою сторін або зарішенням арбітражного суду, якщо:

•вонаневиконується;

•спостерігається тривале погіршення фінансового стану борж­ника;

•певні дії боржника завдають збитків правам та законним інтересам кредиторів;

•вона містить умови, що передбачають переваги для окремих кредиторів або ущемления прав і законних інтересів інших.

3 формального боку з дня затвердження арбітражним судом мирової угоди припиняються повноваження арбитражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), проте комітет кредиторів може покласти на арбитражного керую­чого наглядові функції за ходом виконання мирової угоди. Під час дії мирової угоди арбітражний керуючий не мае права розпоряджатися майном боржника. Він лише контролює ефективність його використання (може йтися, зокрема, про вимогу, щоб усі грошові розрахунки підприємства здійснювалися через спеціальний рахунок, рух коштів на якому він міг би перевіряти).

У разі визнання мирової угоди недійсною або її розірвання вимоги кредиторів, за якими були надані відстрочки належних їм платежів або знижки боргів, у незадоволеній їх частині відновлюються в повному обсязі.

Наголосимо, що затвердження мировоїугоди є підставою для зупинення справи про банкрутство, а визнання мировоїугоди не-дійсною є підставою для відновлення провадження у справі про банкрутство.

Мирова угода щодо відстрочення оплати платежів до бюджету та цільових позабюджетних фондів укладається відповідно до вимог податкового законодавства. Державні органи можуть погодитися на відстрочення частини вимог, якщо внаслідок такої поступки підприємство відновить свою господарську діяльність і матиме змогу сплачувати наступні обов'язкові платежі на ко­рпеть держави.