Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Використання інформаційних технологій для бізнесу на міжнародному рівні.Стр 1 из 19Следующая ⇒
Зростання попиту на комерційну інформацію і відповідні інформаційні послуги закономірно зумовило появу організацій, основною діяльністю яких стало саме задоволення цього попиту. З кінця 1989 р. почали з’являтися перші недержавні служби ділової та комерційної інформації, які сформували цей сектор ринку. Розпочавши з ведення картотек і випуску друкованих періодичних (наприклад, «Коммерсант», «Деловой мир») і довідково-рекламних (наприклад, «РАУ-Пресс», «Информсистема-Резерв», «Laries») видань, вони швидко перейшли до формування баз даних. Почали працювати незалежні інформаційні агентства, що спеціалізувались на діловій і комерційній інформації, наприклад «Агентство экономических новостей», «КОМИНФО», «ПАЛИнформ», «Рейтинг». У 1989–1991 рр. почали розвиватися загальнодоступні транспортні телекомунікаційні мережі («РЕЛКОМ», «СПРИНТ», «ИАСНЕТ», «РОСПАК», «ГЛАСНЕТ» та ін.). З 1991 р. для комерційного використання було відкрито відомчі мережі та канали зв’язку, такі як «ИСТОК», «КОНТУР», «ИСКРА», «СИРЕНА», «ЗАСЛОН» та ін. На базі галузевих мереж утворюються системи обміну комерційною інформацією, наприклад «РИКО». Великі біржі й Торгові доми також створили свої інформаційні мережі, наприклад «РТСБ», «МЭБ», «РКБМ», «МЦФБ», «БУВР», у яких нарівні з біржовою інформацією почала розповсюджуватися оперативна інформація про попит і пропозицію на товари та цінні папери. У цей самий час почали формуватись інформаційно-комерційні системи (ІКС) обміну і обслуговування діловою інформацією («АДС МИР», службу «Деловой Мир», «СИТЕК», «ИСТОК», «РЕМАРТ»). Інформацію спочатку можна було отримувати електронною поштою по підписці. Особливо відомими тут стали «РЕЛКОМ» і «ДЕМОС». З 1993 р. почали розвиватися мережі, що реалізують режим ОН-ЛАЙН (наприклад, «СПРИНТ» і «ИАСНЕТ»). Приблизно 3/4 сучасного світового ринку інформаційних послуг припадає на операції п’яти економічно найбільш розвинених країн. При цьому частка США на світовому ринку інформаційних послуг складає понад 50%, що значно більше частки цієї країни, наприклад, у світовій торгівлі (12%). На другому місці знаходиться Японія, обсяг операцій купівлі-продажу інформаційних послуг у якій наближається до 10% світового ринку. Третє місце займає Великобританія.
У межах інформаційно-комунікаційного комплексу фахівці ЮНЕСКО виокремлюють три основних сектори. 1. Інформація, тобто діяльність з підготовки інформації. Залежно від типу інформації і засобів її розповсюдження цей сектор може бути поділений на: — пресу, видавничу діяльність, аудіозапис; — телебачення, радіомовлення й кіно. 2. Інформаційні послуги, тобто діяльність з обробки та розповсюдження інформації. Цей сектор традиційно поділяють на: — обробку інформації, включаючи поліграфію; — діалогові інформаційні послуги; — обробку даних; — програмне забезпечення; — поштові послуги; — телекомунікаційні послуги. 3. Засоби обробки інформації, тобто діяльність з виробництва обладнання, необхідного для підготовки і розповсюдження інформації та надання інформаційних послуг. Цю сферу можна поділити на: — виробництво обладнання для обробки даних і конторського обладнання (до якого в розвинених країнах традиційно відносять ПЕОМ); — виробництво телекомунікаційного устаткування; — виробництво електронних предметів споживання тривалого використання; — виробництво електронних засобів вимірювання випробувань і контролю, навігаційного обладнання, медичної електроніки. ТЕМА 2. Етапи розвитку та сутність інформаційних систем В управлінні організацією
1. Поняття, мета та завдання інформаційної системи. 2. Сутність, переваги та недоліки автоматизованої системи управління. 3. Етапи розвитку інформаційних систем. 4. Концепції розвитку та проектування автоматизованих інформаційних систем. 5. Тенденції розвитку інформаційних систем. 6. Умови успішного функціонування ІС менеджменту.
|
|||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-12-29; просмотров: 293; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.230.35.103 (0.023 с.) |