Революція 1848-49р в Чеських землях і формуваня концепції австрославізму

Після перших повідомлень про революційні події у Франції в Празі актизувалося політичне житя. 11 березня 1848р в Празі на Святовацлавській площі відбулися збори представників чеських і німецьких політичних сил радикального і ліберального напрямку. Так радикали вимагали прийнятя конституції розширеня виборчих прав скасуваня панщини свободи слова зборів. Ліберали також підготували документ у якому пропонували створити єдиний сейм Чехії Моравії та Сілезії надати виборчі права зрівняти чеську мову з німецькою. Документ який потрапив до імператора Фердінанда І вимагає обєднати чеські короні землі й створити в Празі спільний становий сейм і уряд. У Відні 13 березня вибухнула революція. У відправку пішов канцлер Метерніх. 23 березня "Кабінетний лист"який дозволяв використаня чеської мови та формуваня збройних загонів. У Празі почалося формуваня Національної гвардії. У Чехії в революційних виступах брали участь широкі народні маси. Особливою організованістю позначалися виступи робітників які заявляли про свої права. 8 квітня влада мусила погодитися на створеня в Празі вищих державних установ Чеського королівства. 28березня патент який скасовував панщину у всій імперії. 10 квітня 1848р Святовацлавський комітет у Празі було перетворено на Національний. 2 червня 1848р в Празі розпочав роботу Словянський зізд який ставив певну альтернативу Французькому парламенту й розглядався як прообраз майбутнього словянського надддржавного союзу. Програма роботи зїзду передбачала обговореня таких питань як значеня та взаємовідносини словян у Австрійській імперії. "Маніфест до європейських народів"документ який ухвалений на зїзді. 12 червня після початку повстаня в Празі Словянський зїзд закрився. 17 червня повстаня було придушено. Основна причина поразки Празького повстаня полягала в тому що німці і чеські ліберали недали своєї підтримки повстанцям.

Настрої, що поступово поширювалися в чеському суспільстві під впливом національно-патріотичної пропаганди, сприяли активізації політичного життя.

Після перших повідомлень про революційні події у Франції в Празі активізувалося політичне життя. 11 березня 1848 р. в Празі, на Святовацлавській площі, відбулися збори представників чеських і німецьких політичних сил радикального і ліберального напряму. Так, чеські радикали вимагали прийняття конституції, розширення виборчих прав, скасування панщини, забезпечення свободи слова, зборів, гарантій особистої безпеки, свободи віросповідання, запровадження чеської мови у судочинстві та шкільництві, вирішення соціальних питань тощо.

Однак проекти підготовлених петицій не були ухвалені. Для підготовки остаточної редакції документа був створений Святовацлавський комітет. 19 березня депутація комітету відвезла до Відня петицію до імператора.

У Відні 13 березня вибухнула революція. Імператор відправив у відставку канцлера К. Меттерніха, скасував цензуру й пообіцяв конституцію. Реакцією на чеську петицію став оприлюднений 23 березня Кабінетний лист, який дозволяв використання чеської мови та формування збройних загонів. У Празі почалося формування Національної гвардії.

Збори Святовацлавського комітету 29 березня підготували другу петицію з вимогами чехів до імператора. 8 квітня влада мусила погодитися на створення в Празі вищих державних установ Чеського королівства, запровадження широкого виборчого права на виборах до сейму, визнання рівності чеської і німецької мов. Панщину на всій території імперії скасував спеціальний патент від 28 березня. Проголошувалася також свобода друку та віросповідання, знижувалися податки на виробництво продуктів харчування.

Віденська влада прагнула співпрацювати з чеськими лібералами, які виступали за збереження Габсбурзької монархії.

10 квітня 1848 р. Святовацлавський комітет у Празі було перетворено на Національний.

2 червня 1848 р. в Празі розпочав роботу Слов'янський з’їзд, який становив певну альтернативу Франкфуртському парламенту й розглядався як прообраз майбутнього слов'янського наддержавного союзу.

Віденський уряд заборонив скликання загальнослов'янського з'їзду, але не заперечував проти зборів представників австрійських слов'ян.

Маніфест до європейських народів — єдиний ухвалений на з'їзді документ — являв собою компромісний варіант на основі декількох проектів, підготовлений Ф. Палацьким. У ньому містилися гасла рівності націй, проголошувався принцип соціальної рівності й засуджувалися станові привілеї. 12 червня, після початку повстання в Празі, Слов'янський з'їзд закрився.

Повстання спалахнуло раптово. Значною мірою його спричинив демонстративний військовий вишкіл 40-тисячного гарнізону Праги, який здійснювався за наказом його командувача — князя В. Віндішгреца. Празькі студенти, зібравшись на мітинг 11 червня, зажадали виведення військ із міста взагалі. Незабаром у різних районах Праги відбулися напади вояків на робітників і студентів. У відповідь стихійно формувалися загони опору, споруджувалися барикади. У бойових діях брали участь радикально налаштовані люди, незалежно від національної приналежності. Реакційну роль під час повстання відіграла Тимчасова урядова рада, утворена 7 червня. її очолив земський президент граф Л. Тун. До складу Ради ввійшли провідні члени Національного комітету — Ф. Палацький, Ф. Рігер, Ф. Брандер та ін. З 15 червня австрійські війська обстрілювали Старе місто з важких гармат, там розпочалися пожежі. 17 червня повстанці капітулювали.

Після поразки повстання в Празі було запроваджено воєнний стан. Однак за межами Чехії революція тривала. Був скликаний парламент, який законом від 7 вересня 1848 р. скасував панщину, надавши селянам громадянські права та право власності на землю. Після придушення за допомогою рос. військ угорського повстання наприкінці жовтня 1848 р. в моравському місті Кромержиж зібрався загальноімперський парламент. 2 грудня 1848 імператор Фердінанд зрікся престолу на користь свого небожа, 18-річного Франца Йосифа.

До березня 1849 р. проект конституції був підготовлений, але 7 березня імператор розпустив парламент, а до Кромержижа увів війська. Це викликало невдоволення в Чехії. Студенти створили в Празі Революційний комітет, який разом із радикальними силами в Німеччині і Австрії розпочав підготовку до спільного виступу. Однак австрійська влада викрила плани змовників і 10 травня провела масові арешти. У Празі знову було запроваджено воєнний стан, що діяв до 1853 р.

Імператор Франц Йосиф 7 березня 1849 р. запровадив конституцію.