Поняття права інтелектуальної власності.

Поняття права інтелектуальної власності.

Право інтелектуальної власності - це сукупність цивільно-правових норм, що регулюють відносини, пов'язані з творчою діяльністю. При цьому цивільне право безпосередньо не регулює самоу творчу діяльність, тому що процес творчості залишається за межами дії його норм. Функції цивільного права полягають у визнанні авторства на вже створені результати творчої діяльності, встановленні їхнього правового режиму, моральному і матеріальному стимулюванню і захисту прав авторів і інших осіб, що мають авторські права.

Авторські, винахідницькі і подібні їм права звичайно називають винятковими, тобто абсолютними суб'єктивними правами, що забезпечують їхнім носіям правомочності на вчинення різноманітних дій з одночасною забороною всім іншим особам чинити зазначені дії.

Виняткові авторські і подібні їм права (право на винахід, промисловий зразок, раціоналізаторську пропозицію і т.ін.) виникнули як реакція права на масове застосування товарно-грошових відносин у духовній сфері, що дозволяє ставити знак рівності між виключним правом і правом власності, і розділ VI Закону України «Про власність» так і називається «Право інтелектуальної власності».

Проте інтелектуальна власність має свою істотну специфіку, що полягає в нематеріальній природі об'єктів права інтелектуальної власності, творчому характері праці по їх створенню, тобто це інститут власності на нематеріальні блага його суб'єктів. І тут не зовсім придатна класична тріада правомочностей власника, що здійснює звичайні майнові права, оскільки, відчужуючи, наприклад, об'єкт, своєї інтелектуальної власності, його творець не позбавляється тим самим усяких прав на нього, а набувач не одержує можливості за своїм розсудом змінювати цей об'єкт і узагалі вважати його винятково своїм. Тім більше, що у власність інших осіб переходять, як правило, не об'єкти права інтелектуальної власності, а матеріальні носії науково-технічних ідей і художніх образів (конкретні картини, видання, технічна документація).

Таким чином, сутність права інтелектуальній власності полягає в нематеріальній природі її об'єктів.

Также говоря о ПИС следует отметить, что оно может употребляться в 2 назначениях:

Объективный смысл: ПИС как совокупность правовых норм, регулирующих отношения, которые складываются в процессе создания, легитимации, использования и охраны результатов творческой деятельности.

Субъективный смысл: как право лица на результат творческой деятельности (тот или иной объект ИС), как совокупность правомочий, принадлежащих конкретному субъекту.

ПИС является правом творца или иных лиц, указанных в законе, на полученный им результат творческой деятельности, признаваемый объектом правового регулирования и охраны (ст.418 ГК).

 

 

Суміжні права

Це права виконавців, виробників фонограм і організацій радио- і телемовлення.

Вони є суміжними стосовно авторських прав, тобто це права близькі, що примикають, пов'язані з авторськими. Їхня роль свого роду посередницька - між авторами і широкою аудиторією. Водночас вони є вторинними стосовно авторських прав, тому що забезпечують використання творів авторів. Суміжні права забезпечують захист творчої праці осіб, що доводять твори авторів до широкої аудиторії, від нелегального використання результатів їхньої роботи.

 

 

Об'єкти патентного права

Це винаходи, корисні моделі і промислові зразки. Винаходом є технічне рішення, що відрізняється новизною (тобто невідомий рівень техніки) і промислово застосовне (тобто може бути використане в промисловості, сільському господарстві, в галузі охорони здоров'я й інших галузей діяльності). Об'єктами винаходу можуть бути пристрій, засіб роботи, речовина, застосування раніше відомого пристрою за новим призначенням.

Корисна модель - це технічне рішення певного пристрою в стадії його конструктивного виконання, тобто у вигляді конструкції. Вона повинна бути принципіально новою, і промислово застосовною.

Винахід (корисна модель) є результатом творчої діяльності людини в будь-якій галузі технології. Об'єктом винаходу може бути:

· продукт (пристрій, речовина, штамм мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини);

· засіб виробництва продукції.

 

 

Об'єктом корисної моделі може бути конструктивне виконання пристрою.

Не є об'єктами винаходів і корисних моделей і не охороняються законодавством, що регулює відносини цієї галузі наступні результати інтелектуальної діяльності:

- відкриття, наукові теорії і математичні методи;

- методи організації і керування господарством;

- плани, умовні позначення, розклади, правила;

- методи виконання розумових операцій;

- програми для обчислювальних машин;

- результати художнього конструювання;

- топології інтегральних мікросхем;

- сорти рослин і породи тварин і т.п.

Промисловий зразок - це художньо-конструкторське оформлення виробу, що визначає його зовнішній вигляд. Воно повиннео бути новим, оригінальним і промислово застосовним (тобто відтвореним промисловим засобом). Промисловий зразок забезпечує злиття утилітарної і художньої сторін, у ньому реалізується ідея одержання максимальної вигоди за допомогою зовнішнього вигляду виробу.

Промисловий зразок є результатом творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання. Об'єктом промислового зразка може бути форма, малюнок, кольорова гамма або їхнє сполучення визначаюче зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задовільнення естетичних і ергономічних потреб.

Винахід оформлюється патентом. Патент - це охоронний документ, котрий засвідчує авторство винахідника, його виключні права володільця і приорітет винаходу.

У той же час не охоплюються поняттям промислового зразка:

- об'єкти архітектури (крім малих архітектурних форм), промислові, гідротехнічні й інші стаціонарні спорудження;

- друкарська продукція як така;

- об'єкти нестійкої форми з рідких, газоподібних, сипучих або подібних їм речовин.

Суб'єктами патентного права є автори (співавтори) об'єктів промислової власності, патентовласники, а також інші особи (правонаступники або ліцензіати), що одержують за законом або договором визначені патентні права.

Суб'єкти патентного права

Це автори, патентовласники, ліцензіати.

Автор - це фізична особа, творчою працею якого створений твір.

Патентовласник - особа, що має виключне право на використання винаходу. Такими можуть бути:

- сам автор;

- роботодавець (при службових винаходах);

- особа, зазначена автором у заявці на видачу патенту;

- правонаступники;

- договірний патентовласник - патент може бути переданий за договором за плату будь-якій фізичній або юридичній особі.

Ліцензіат - особа, що одержує у визначеному договором обсязі права по використанню винаходу за плату. Ліцензійні договори бувають трьох видів:

- виняткової ліцензії;

- неповної ліцензії;

- відкритої ліцензії.

Особливі суб'єкти права на використання винаходу - це попередній користувач і примусовий ліцензіат. Вони можуть використовувати винахід без згоди патентовласника.

Объекты авторского права

Это различного рода произведения литературы, науки и искусства.

Произведение – это совокупность идей, мыслей, образов, научных положений, оценок, выводов, предложений, которые являются результатом творческой деятельности авторов, и нашли свое отражение в определенной объективной форме, пригодной для воспроизведения другими людьми.

Поэтому чтобы они стали объектами права интеллектуальной собственности, они должны отвечать нескольким требованиям:

1. Должны быть оригинальными, новыми и не могут быть повторением уже известных произведений, то есть должны быть творческими.

2. Должны быть объективно выраженными, то есть могут воспроизвестись другими людьми. Они должны существовать в какой-то форме, доступной для восприятия другими людьми.

При этом для того, чтобы стать объектом а.п. не имеет значения цель создания произведения, его жанр, объем. Не нужно его обнародовать. Оно становится объектом АП с момента создания и выполнения 2 указанных требований.

Все произведения принято делить на 3 группы:

· Произведения науки (монографии, учебники, научные статьи, лекции и т.д.)

· П. искусства (произведения изобразительного искусства, пантомимы, хореографии, фотографического искусства, иллюстрации, планы, карты, эскизы, переводы, адаптации, аранжировки и т.д.)

· П. литературы (романы, повести, рассказы, стихотворения и т.д.)

Не могут быть объектами АП:

~ Официальные документы (тексты законов, решения судей и т.д)

~ Государственная символика

~ Произведения народного творчества

~ Сообщения о событиях и фактах, являющихся новостями.

23. 24, Субъекты АП:

Субъекты авторского права делятся на 2 группы:

Субъекты с начальными правами (авторы, исполнители, производители фонограмм)

(наследники, государство)

Правопреемники (наследники, государство)

Автор - головний суб'єкт авторського права. Це фізична особа, творчою працею якої створений твір, що є об'єктом авторського права. Не має значення його дієздатність. Моментом виникнення авторського права є завершення створення твору, без офіційного оформлення авторства, незалежно від опублікування. Для виникнення і здійснення авторського права не потрібно реєстрації твору, або іншого спеціального оформлення, або дотримання яких-небудь формальностей.

Суб'єктами авторського права можуть бути як громадяни України, так і іноземці. Іноземні громадяни - автори користуються захистом авторського законодавства в Україні якщо створені ними твори знаходяться в якийсь об'єктивній формі на території України, а якщо ні - то відповідно до міжнародних договорів України і спільних конвенцій по авторському праву (Женевської, Бернської).

Субъектами АП могут быть также соавторы, если произведение было создано совместными усилиями 2 и более лиц. Соавторы реализуют свои права на использование произведения совместно, то есть по взаимному согласию.

Различают 2 вида соавторства:

1. раздельное – если вклад в объект АП каждого автора можно как-то выделить, обосновать. Например, учебник, где каждая глава написана разным автором. То есть каждая часть имеет самостоятельное значение и может использоваться отдельно от произведения в целом

2. нераздельное – когда выделить нельзя и произведение представляет собой одно неразрывное целое (например, «12 стульев» Ильфа и Петрова).

Майнові права автора.

Майнові права - це виключні права на використання твору, тобто право відтворювати його, поширювати, привселюдно показувати, привселюдно виконувати, повідомляти для загального відання в ефір або по кабельній мережі, перекладати тощо, а також одержувати авторську винагороду. Розмір винагороди встановлюється договорами, а в законі визначаються лише мінімальні ставки.

Майнові права автора перераховані в ст. 14 зазначеного Закону, де передбачається, що автору або іншій особі, що має авторське право, належать виключні права на використання твору в будь-якій формі і будь-яким способом, зокрема йому належить виключне право дозволяти або забороняти:

відтворення творів;

привселюдне виконання і привселюдне розголошення творів;

привселюдний показ;

будь-яке повторне привселюдне розголошення в ефірі або по кабельній мережі уже переданих в ефір творів, якщо воно здійснюється іншою організацією;

переклади творів;

переробки, адаптації, аранжування й інші подібні зміни творів;

поширення творів шляхом продажі, відчуження іншими засобами або шляхом здавання внайм або в прокат і іншу передачу до першого продажу примірників твору; здавання внайм після першого продажу, відчуження іншими засобами примірників аудіовізуальних творів, музичних творів, у нотній формі, а також творів, зафіксованих на фонограмі або у формі, що читається машиною;

імпорт екземплярів творів.

Автори творів образотворчого мистецтва крім названих мають додаткові права (якщо твір став власністю іншої особи). Це:

право доступу - можливість відтворювати свій твір

право проходження, що означає, що при перепродажі творів образотворчого мистецтва його автор має право на винагороду від продавця у вигляді визначеного відсотка від перепродажної ціни.

Цей перелік не є вичерпним, зокрема виключні права авторів на використання творів архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва містять у собі і право участі в практичній реалізації проектів цих творів.

Майнові права авторів переходять у спадщину.

Об'єкти суміжних прав

К объектам закон относит: исполнение, фонограммы, видеограммы и программы (передачи) организаций вещания. К первым принадлежит исполнение любых произведений – литературных, драматических, музыкальных, хореографических и т.д. фонограммой же называется звукозапись на соотв. носителе исполнения или любых звуков кроме звуков в форме записи, которые относятся к аудиовизуальному произведению. Видеограмма – запись на соотв.носителе исполнения или любых движимых изображений, кроме изображений в виде записи, кот входит в аудиовизуальное произведение. Программа вещания – совокупность теле и радиопередач, кот.непосредственно или в записи транслируются на расстоянии с помощью электромагнитных волн, которые распространяются передающими устройствами и принимаются любым количеством телерадиоприемников.

 

Поняття права інтелектуальної власності.

Право інтелектуальної власності - це сукупність цивільно-правових норм, що регулюють відносини, пов'язані з творчою діяльністю. При цьому цивільне право безпосередньо не регулює самоу творчу діяльність, тому що процес творчості залишається за межами дії його норм. Функції цивільного права полягають у визнанні авторства на вже створені результати творчої діяльності, встановленні їхнього правового режиму, моральному і матеріальному стимулюванню і захисту прав авторів і інших осіб, що мають авторські права.

Авторські, винахідницькі і подібні їм права звичайно називають винятковими, тобто абсолютними суб'єктивними правами, що забезпечують їхнім носіям правомочності на вчинення різноманітних дій з одночасною забороною всім іншим особам чинити зазначені дії.

Виняткові авторські і подібні їм права (право на винахід, промисловий зразок, раціоналізаторську пропозицію і т.ін.) виникнули як реакція права на масове застосування товарно-грошових відносин у духовній сфері, що дозволяє ставити знак рівності між виключним правом і правом власності, і розділ VI Закону України «Про власність» так і називається «Право інтелектуальної власності».

Проте інтелектуальна власність має свою істотну специфіку, що полягає в нематеріальній природі об'єктів права інтелектуальної власності, творчому характері праці по їх створенню, тобто це інститут власності на нематеріальні блага його суб'єктів. І тут не зовсім придатна класична тріада правомочностей власника, що здійснює звичайні майнові права, оскільки, відчужуючи, наприклад, об'єкт, своєї інтелектуальної власності, його творець не позбавляється тим самим усяких прав на нього, а набувач не одержує можливості за своїм розсудом змінювати цей об'єкт і узагалі вважати його винятково своїм. Тім більше, що у власність інших осіб переходять, як правило, не об'єкти права інтелектуальної власності, а матеріальні носії науково-технічних ідей і художніх образів (конкретні картини, видання, технічна документація).

Таким чином, сутність права інтелектуальній власності полягає в нематеріальній природі її об'єктів.

Также говоря о ПИС следует отметить, что оно может употребляться в 2 назначениях:

Объективный смысл: ПИС как совокупность правовых норм, регулирующих отношения, которые складываются в процессе создания, легитимации, использования и охраны результатов творческой деятельности.

Субъективный смысл: как право лица на результат творческой деятельности (тот или иной объект ИС), как совокупность правомочий, принадлежащих конкретному субъекту.

ПИС является правом творца или иных лиц, указанных в законе, на полученный им результат творческой деятельности, признаваемый объектом правового регулирования и охраны (ст.418 ГК).