Державні органи, що забезпечують розробку, затвердження та впровадження санітарних заходів щодо безпечності та якості харчових продуктів

До системи державних органів, які в межах їх компетенції забезпечують розробку, затвердження та впровадження санітарних заходів, а також державний контроль та нагляд за їх виконанням входять:

– Кабінет Міністрів України;

– центральний орган виконавчої влади з питань охорони здоров’я;

– Державна санітарно-епідеміологічна служба України (далі – Санітарна служба);

– Державна служба ветеринарної медицини України (далі – Ветеринарна служба);

– центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики;

– центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання та споживчої політики.

Центральний орган виконавчої влади у сфері охорони здоров’я є органом, який затверджує належний рівень захисту здоров’я людей, обов’язкові параметри безпечності та мінімальні специфікації якості харчових продуктів, звід правил і належну практику виробництва харчових продуктів та координує діяльність органів виконавчої влади з питань безпечності та якості харчових продуктів.

Форми державного санітарного нагляду. Запобіжний санітарний нагляд передбачає контроль за додержанням діючих гігієнічних норм і санітарних правил під час:

– перспективного планування розвитку агропромислового комплексу, харчової промисловості, громадського харчування і торгівлі;

– розробки норм проектування харчових підприємств;

– надання земельних ділянок під будівництво підприємств харчової індустрії;

– узгодження технологічних проектів і робочих креслень на будівництво і реконструкцію усіх видів підприємств харчової індустрії;

– пристосування існуючих будівель для розміщення в них харчових підприємств або окремих цехів;

– зміни профілю роботи діючих підприємств, упровадження нової технології або зміни існуючої;

– зміни асортименту продуктів, що випускаються, і виробів з них, використання нових нетрадиційних видів сировини, харчових добавок або зміни рецептури виробів;

– уведення в експлуатацію знову побудованих, реконструйованих і капітально переобладнаних підприємств;

– конструювання і введення в експлуатацію нових технологічних ліній, агрегатів, машин, обладнання для виробництва, зберігання і реалізації продуктів;

– розробки стандартів і технічних умов на нові види харчових продуктів, тари і пакувальних матеріалів для них;

– випуску нових видів харчових продуктів, посуду, тари, інвентарю, пакувальних матеріалів, покрить для технологічного, холодильного і торговельного обладнання харчового призначення;

– використання нових видів пестицидів, миючих і дезінфікуючих засобів тощо.

Методи здійснення запобіжного санітарного нагляду:

– читання топографічних карт місцевості, ситуаційних планів, генеральних планів будівельного майданчика, архітектурно-будівельних, планувальних, сані-тарно-технічних і технологічних креслень;

– кількісна та якісна оцінка повноти переданих на експертизу матеріалів;

– санітарне обстеження територій, що відводяться під забудову об’єктів харчового призначення на стадіях будівництва та приймання на експлуатацію;

– гігієнічна експертиза проектів та технологічних процесів;

– санітарний опис (заповнення актів санітарного обстеження та інших звітних форм запобіжного санітарного нагляду);

– системний аналіз для визначення потреб населення обслуговування території в основних продуктах харчування, прогнозування розвитку агропромислового комплексу та підприємств харчової індустрії; рівнів споживання основних продуктів харчування;

– лабораторні дослідження експериментальних зразків продовольчої сировини та продуктів харчування, що були вироблені під час пробного пуску в експлуатацію;

– притягнення юридичних та фізичних осіб, які винні у порушенні санітарного законодавства, до дисциплінарної, адміністративної та карної відповідальності.

Поточний санітарний нагляд. Лікарі з гігієни харчування контролюють:

– відповідність обладнання харчових підприємств, підприємств громадського харчування і торгівлі діючим санітарно-гігієнічним і санітарно-протиепідемічним правилам і нормам;

– додержання гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм під час виготовлення і випуску, зберігання, транспортування і реалізації продуктів харчування;

– відповідність діючим санітарно-гігієнічним і санітарно-протиепідемічним правилам і нормам устаткування, інвентарю, тари, пакувальних матеріалів, посуду, призначених для контакту з харчовими продуктами;

– додержання гігієнічних вимог у разі використання харчових, кормових і технологічних добавок у виробництві продовольчої сировини і продуктів харчування;

– виконання термінів і умов обробки пестицидами продовольчих сільськогосподарських культур, а також додержання нормативів допустимих залишкових кількостей пестицидів у харчових продуктах;

– рівень вмісту у продовольчій сировині і продуктах харчування пріоритетних контамінантів;

– проведення заходів з попередження харчових отруєнь, гострих кишкових інфекцій і аліментарних захворювань;

– забезпечення організованих колективів раціональним, дієтичним і лікувально-профілактичним харчуванням;

– додержання установленого порядку вітамінізації готових страв і їх масового споживання;

– проведення заходів з пропаганди гігієнічних знань у галузі харчування серед населення і проходження працівниками харчових підприємств установленого гігієнічного навчання;

– додержання установленого порядку медичних обстежень працівників харчових підприємств і проведення профілактичних щеплень.

Методи здійснення поточного санітарного нагляду:

– санітарне обстеження об’єктів, що функціонують;

– санітарний опис (заповнення усіх звітних форм поточного санітарного нагляду і доповнення санітарного паспорта об’єкта);

– лабораторні дослідження з метою одержання об’єктивних даних та відповідність якості продовольчої сировини чи продуктів харчування медико-біологічним вимогам;

– створення та використання даних моніторингу рівня пріоритетних контамінантів у продовольчій сировині та продуктах харчування для розробки профілактичних заходів;

– вивчення харчування населення та організованих колективів;

– вивчення поширення серед населення аліментарних та аліментарнозумовлених захворювань;

– облік виробництва та споживання дієтичних, лікувально-профілактичних та функціональних продуктів харчування;

– притягнення юридичних та фізичних осіб, які винні у порушенні санітарного законодавства, до дисциплінарної, адміністративної та карної відповідальності.