Генетичні наслідки опромінення

Вивчення генетичних наслідків опромінення пов'язано з ще більшими труднощами, ніж у випадку раку. По-перше, дуже мало відомо про те, які ушкодження виникають у генетичному апараті людини при опроміненні; по-друге, повне виявлення всіх спадкоємних дефектів відбува-ється лише протягом багатьох поколінь, і, по-третє, як і у випадку раку, ці дефекти неможливо відрізнити від тих, які виникли зовсім з інших причин.

Близько 10% всіх живих новонароджених мають ті або інші генетичні дефекти, починаючи від необтяжливих фізичних недоліків типу дальтонізму і кінчаючи такими важкими станами, як синдром Дауна, хорея Гентінгтона й різні пороки розвитку. Багато хто з ембріонів і плодів з важкими спадкоємними порушеннями не доживають до народження; згідно з наявними даними, близько половини всіх випадків спонтанного аборту пов'язані з аномаліями в генетичному матеріалі. Але навіть якщо діти із спадковими дефектами народжуються живими, імовірність для них дожити до свого першого дня народження в п'ять разів менше, ніж для нормальних дітей.

Оцінки НКДАР ООН приросту вірогідною частоти народження дітей із серйозними спадковими дефектами наведені для двох випадків:

1) при опроміненні лише одного покоління батьків;

2) при постійному опроміненні багатьох поколінь при тій же потужності опромінення.

Серед більш ніж 27 000 дітей, батьки яких отримали відносно великі дози під час атомних бомбардувань Хіросіми і Нагасакі, були виявлені лише дві ймовірні мутації, а серед приблизно такого ж числа дітей, батьки яких отримали менші дози, не відзначено жодного такого випадку. Серед дітей, батьки яких були опромінені в результаті вибуху атомної бомби, не було також вияв-лено статистично достовірного приросту частоти хромосомних аномалій. І хоча в матеріалах дея-ких обстежень міститься висновок про те, що в опромінених батьків більше шансів народити дитину із синдромом Дауна, інші дослідження цього не підтверджують.

Дещо насторожує повідомлення про те, що у людей, які одержують невеликі надлишкові дози опромінення, дійсно спостерігається підвищений вміст клітин крові з хромосомними пору-шеннями. Цей феномен при надзвичайно низькому рівні опромінення був відзначений у жителів курортного містечка Бадгастайн в Австрії і там же серед медичного персоналу, що обслуговує радонові джерела з цілющими, як вважають, властивостями. Серед персоналу АЕС у ФРН, Вели-кий Британії і США, який отримує дози, що не перевищують гранично допустимого, згідно з між-народними стандартами, рівня, також виявлено хромосомні аномалії. Але біологічне значення таких ушкоджень і їхній вплив на здоров'я людини поки що не з'ясовані.

Оскільки немає ніяких інших відомостей, доводиться оцінювати ризик появи спадкових дефектів у людини, ґрунтуючись на результатах, отриманих в численних експериментах на твари-нах..

Оцінки, отримані для особин жіночої статі, набагато менш визначені, але явно нижче; це пояснюється тим, що жіночі статеві клітини менш чутливі до дії радіації. Згідно з орієнтовними оцінками, частота мутацій становить від 0 до 900, а частота хромосомних аберацій - від 0 до 300 випадків на мільйон живих немовлят.

Згідно з оцінками, отриманими другим методом, хронічне опромінення при потужності дози в 1 Гр на покоління (для людини - 30 років) призведе до появи близько 2 000 серйозних випадків генетичних захворювань на кожен мільйон живих немовлят серед дітей тих, хто піддався такому опроміненню. Цим методом користуються також для оцінки сумарної частоти появи серй-озних спадкових дефектів у кожному поколінні за умови, що той же рівень радіації буде діяти весь час. Згідно з цими оцінками, приблизно 15 000 живих новонароджених з кожного мільйона будуть народжуватися з серйозними спадковими дефектами через такого радіаційного фону.

В останній доповіді НКДАР вперше була зроблена спроба оцінити збиток, що наноситься суспільству серйозними генетичними дефектами, всіма разом і кожним окремо. Наприклад, і синдром Дауна, і хорея Гентінгтона - це серйозні генетичні захворювання, але соціальні збитки від них неоднаковий. Хорея Гентінгтона вражає організм людини між 30 і 50 роками і викликає дуже важку, але поступову дегенерацію центральної нервової системи; синдром Дауна проявляється в дуже важкому ураженні організму з самого народження. Якщо намагатися якось диференціювати ці хвороби, то очевидно, що синдром Дауна слід розцінювати як хвороба, яка заподіює суспільству більше шкоди, ніж хорея Гентінгтона.

Таким чином НКДАР ООН спробував висловити генетичні наслідки опромінення через такі параметри, як скорочення тривалості життя і періоду працездатності. Ці параметри, звичайно, не можуть дати адекватного уявлення про страждання жертв спадкових недуг або таких речах, як відчай батьків хворої дитини, але до них і неможливо підходити з кількісними мірками. Цілком віддаючи собі звіт в тому, що ці оцінки не більш ніж перша груба прикидка, НКДАР приводить в своїй останній доповіді наступні цифри: хронічне опромінення населення з потужністю дози 1 Гр на покоління скорочує період працездатності на 50 000 років, а тривалість життя - також на 50 000 років на кожен мільйон живих немовлят серед дітей першого опроміненого покоління; ті ж пара-метри при постійному опроміненні багатьох поколінь виходять на стаціонарний рівень: скорочен-ня періоду працездатності складе 340 000 років, а скорочення тривалості життя - 286 000 років на кожен мільйон живих немовлят.