Принцип безперервності діяльності підприємства.

3) механізм господарювання.

4) організаційно-правова форма діяльності підприємства.

 

Характер реагування витрат на зміни у діяльності підприємства – це:

1) метод аналізу витрат підприємства.

2) показник, що характеризує додаткові вигоди і втрати.

3) математичний опис взаємозв’язку між витратами та їх факторами.

Поведінка витрат.

 

Переваги трансфертного ціноутворення на основі витрат – це:

Нерелевантність постійних витрат для прийняття рішень.

2) сприяння автономії підрозділів.

3) конкуренція із зовнішніми постачальниками.

4) практичний підхід у конфліктних ситуаціях.

 

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) встановлюється:

1) згідно методу обліку витрат.

Згідно наказу про облікову політику підприємства.

3) відображенням на рахунках процесу виробництва.

4) згідно П(С)БО 16 «Витрати».

 

Розрахунок нормативної собівартості на основі чинних норм витрат – це:

Нормативна калькуляція.

2) планова калькуляція.

3) кошторисна калькуляція.

4) калькулювання собівартості продукції.

 

Виробничі витрати, які безпосередньо пов’язані із виробництвом конкретної продукції – це:

1) витрати нормальної потужності.

Витрати на продукт.

3) основні витрати.

4) витрати періоду.

 

Бюджет виробництва – це:

1) бюджет прямих і накладних витрат.

2) економічні та виробничі умови.

3) план випуску продукції в натуральних одиницях на бюджетний період.

4) довгострокові тенденції продажу різних видів товарної продукції.

 

Координування дій – це:

1) засіб формування комунікаційного середовища.

Виявлення та збалансування всіх факторів діяльності кожного структурного підрозділу для досягнення визначеної мети.

3) ефективна організація бюджетного процесу.

4) метод Дельфі.

 

Операційні бюджети – це:

Сукупність бюджетів, які відображають доходи і витрати підприємства.

2) складові зведеного бюджету.

3) плани підприємства стосовно модернізації.

4) звітність центрів витрат.

 

Облік відповідальності центрів відповідальності здійснюється:

1) через підготовку зведеного бюджету.

2) оцінкою можливостей підприємства та економічних умов, в тому числі рівня конкуренції.

3) через бюджетний звіт про фінансові результати.

Через звіти, в яких менеджери інформують про відхилення від кошторисів.

 

Підрозділ, який відповідає за складання бюджету виробництва – це:

1) відділ постачання.

Виробничий відділ.

3) фінансовий відділ.

4) відділ маркетингу.

 

Ефективна організація бюджетного процесу залежить від роботи:

Бюджетного комітету.

2) менеджерів регіональних відділів продажу.

3) планово-економічних відділів.

4) фінансового відділу.

 

Показник результативності для інвестиційного центру – це:

1)трансфертна ціна (ТЦ).

2) цільове калькулювання.

Показник прибутковості інвестицій (ROI).

4) система «точно в строк»(SIT).

 

Центри прибутку -- це:

1) підрозділи підприємства, які оцінюють економічну діяльність.

Підрозділи підприємства, менеджери яких відповідають і за надходження, і за витрати.

3) центри відповідальності, які відповідають за дохід підприємства.

4) центри відповідальності стратегічно-орієнтованої системи.

 

Система попроцесної калькуляції – це:

1) система позамовного виробництва.

2) широка різноманітність калькулювання.

3) списання нерозподілених накладних витрат до рахунка «Собівартість реалізації».

Акумулюванням витрат за процесами або за підрозділами.

 

Метод АВС – це:

1) витрати, що акумулюються за процесами або за підрозділами.

Калькулювання собівартості продукції за видами діяльності.

3) різні витрати для різних цілей.

4) скорочення витрат, порівняння з власними витратами.

 

Ступенева система обліку витрат – це: