Критерії вступного сортування

В реальних умовах надзвичайних ситуацій співробітникам МВС та рятувальникам ДСНС під час проведення вступного сортування необхідно виконати такі дії:

При прибутті рятувальників до місця надзвичайної події (осередку ураження) оголошується, що прибула допомога, яка приступає до надання допомоги всі постраждалим та кожному з них особисто. Наступним заходом є оголошення про те, що всі хто може ходити – щоб виходили з осередку (місця події). Для чого створюються необхідні умови для безперешкодного їх виходу із зони (осередку) надзвичайної події, зустрічі та відведення у безпечну зону з подальшим зігріванням, контролем їх стану та психологічною підтримкою. Оскільки у групі цих ходячих постраждалих, маркованих «зеленим» кольором жетонів, заздалегідь можна передбачати у значній мірі вірогідність психічних порушень, безумовно важливим фактором серед рятувальних заходів, є набуття рятувальниками ДСНС (співробітники МВС) практичних навичок психологічної підтримки постраждалих в умовах надзвичайної ситуації.

Після виведення з осередку (місця надзвичайної події) всіх постраждалих що можуть рухатись, здійснюється обстеження місця надзвичайної події і маркування постраждалих сортувальними браслетами: червоним – усіх, хто говорить, стогне, плаче, кашляє, а також тих, хто непритомний, проте з наявними ознаками дихання, яке визначається стандартним прийомом протягом 10 секунд після забезпечення прохідності верхніх дихальних шляхів постраждалого та виявлення ознак дихання. Постраждалих, які не дихають після забезпечення прохідності верхніх дихальних шляхів не маркують.

При оптимальних умовах стану медико-тактичної обстановки для проведення рятувальних робіт, рекомендується надавати домедичну допомогу постраждалим червоної групи в осередку надзвичайної події з подальшим винесенням у безпечну зону – пункт збору поранених. При відсутності нош, найбільш ефективним засобом для перенесення постраждалих з місця (осередку) надзвичайної події є застосування довгих транспортувальних дощок. Усім без виключення постраждалим червоної групи за можливості перед транспортуванням накладають шийний комірець і закутують у термопокривало (ковдру).

При наявності зовнішньої кровотечі її зупиняють або безпосереднім тиском на рану або накладають джгут при травматичній ампутації. Непритомним, крім цього, при перенесенні або розташуванні у положенні на спині закладають рото-горлову трубку. При відсутності небезпечних факторів для життя постраждалих в осередку надзвичайної події, непритомного постраждалого можна тимчасово можна вкласти у стабільне положення на боці і залишити на місці події.

Всі інші постраждалі евакуюються з місця (осередку) надзвичайної події в останню чергу без проведення в осередку ураження реанімаційних заходів.

У разі неможливості проведення сортування рятувальниками ДСНС (осередок небезпечний), евакуюють максимально найбільшу кількість постраждалих, які мають ознаки життя, за межі небезпечної зони (пункт збору поранених), в якій відбудеться вступне сортування, надання домедичної допомоги і в подальшому первинне медичне сортування.

Розташовувати постраждалих у цій зоні слід таким чином, щоб існував вільний доступ як для сортування, так і надання медичної допомоги (оскільки територія є безпечною), зокрема на відстані приблизно 1,5 метра один від одного. До приїзду медичних працівників рятувальники МНС (співробітники МВС) надають домедичну допомогу постраждалим з «червоним» маркуванням. Іншим постраждалим домедична допомога рятувальниками ДСНС (співробітниками МВС) надається у другу чергу.

Для оптимальної взаємодії із медичними працівниками керівник рятувальної операції повинен:

1) у своїй уніформі мати орієнтирний елемент (оптимально напис на спині «Керівник» і т.п.), яка дозволить лікарю першої бригади Е(Ш)МД, яка прибула на місце події, його визначити;

2) несе відповідальність за збереження життя і здоров’я бригад Е(Ш)МД від впливу небезпечних чинників події, яка зумовила масовий випадок;

3) визначає зону небезпеки;

4) місце перебування постраждалих, що можуть ходити, і належать до групи із «зеленим» маркуванням;

5) зону для проведення медичного сортування медичними працівниками;

6) зону для розгортання медичного пункту – території для надання медичної допомоги, що, як правило, є місцем згрупування постраждалих з груп із «червоним» і «жовтим» маркуванням;

7) місця складування тіл – постраждалих, померлих під час рятувальних дій, і тіл, що ускладнюють їх проведення (решта тіл постраждалих залишаються на місці з метою слідства), та забезпечення відповідного нагляду над загиблими;

8) зону, куди будуть прибувати додаткові бригади Е(Ш)МД, що має велике організаційне значення для плавного і безперешкодного руху карет швидкої допомоги;

9) посадкового майданчика для вертольота;

10) несе відповідальність за життя і здоров’я постраждалих, крім цього за можливі пошкодження і вторинні травми, що виникли під час їхнього переміщення із зони ураження.

При необхідності (наявність осередків хімічного або радіоактивного зараження) вживаються спеціальні заходи щодо захисту постраждалих (надягання протигаза, усунення і нейтралізація хімічних речовин з шкірних покривів і слизових, введення антидотів тощо).

Одночасно рятувальні та пожежні команди здійснюють евакуацію постраждалих за межі осередку ураження та їх зосередження в місцях тимчасового розміщення постраждалих (МТРП), поблизу яких розгортаються сортувальні майданчики, що розгортаються бригадами швидкої медичної допомоги та закладами охорони здоров’я (бригадами долікарської і лікарської допомоги і, залежно від обстановки, бригадами спеціалізованої медичної допомоги), які першими прибувають у зону надзвичайної ситуації.

МТРП (п. 11. ст. 79 Кодексу цивільного захисту України) представляють собою відносно вільні майданчики або укриття, що знаходяться у безпосередній близькості від межі зони надзвичайної ситуації, у місцях максимально захищених від небезпеки і доступних для санітарного транспорту, де зосереджуються постраждалі безпосередньо після їх евакуації, де їм надається перша медична допомога, і здійснюється первинне обстеження з метою встановлення пріоритетів для лікування і подальшої евакуації.

Евакуація постраждалих із зон надзвичайних ситуацій і МТРП здійснюється до найближчих закладів охорони здоров’я (як правило, в лікарні) як санітарним транспортом, так і доступним транспортом загального призначення (легкові автомобілі, мікроавтобуси, автобуси, вантажні автомобілі тощо).

Санітарний транспорт використовується в першу чергу для евакуації постраждалих з важкими та середньої тяжкості ушкодженнями. Залежно від обстановки евакуація може здійснюватися в один заклад охорони здоров’я або одночасно в декілька.

Заклади охорони здоров’я, до яких проводиться евакуація постраждалих із зони надзвичайної ситуації, здійснюють їх прийом з повторним медичним сортуванням, стабілізацію стану, госпіталізацію, надання кваліфікованої медичної допомоги, лікування та / або подальшу евакуацію тих, хто потребує лікування в спеціалізованих медичних установах. Як правило, спочатку евакуація здійснюється в лікарні загального профілю, які посилюються спеціалізованими медичними бригадами. У той же час евакуація може здійснюватися безпосередньо з МТРП в спеціалізовані лікарні.

Медична допомога легко ураженим, які не потребують госпіталізації, здійснюється в закладах первинної медико-санітарної допомоги

(Схема 1). Б