Стисла анатомія та гістологія кісток.

Для розуміння класифікації переломів, особливості репаративної регенерації в ділянці перелому необхідно зупинитися на анатомії і гістології кісткової тканини та окремих кісток.

Розрізняють довгі, короткі та плоскі кістки.

Довга кістка має два кінці (епіфізи), тіло (діафіз), перехідну частину між ними – метафіз. Місця прикріплення сухожилків м’язів називаються апофізами.

Діафіз утворюють компактні пластини, в середині його знаходиться кістково-мозковий канал, який в дитячому віці заповнений червоним кістковим мозком, у дорослих – жировим. В кістково-мозковому каналі можуть знаходитися артерії, які живлять кістку.

Епіфізи побудовані губчатою кісткою, зовнішня та внутрішня поверхні покриті пластинчатою кісткою. Епіфізи покриті гіаліновим хрящем і беруть участь в утворенні суглоба.

В дитячому віці епіфіз відділяється від метафіза хрящовою ростковою пластиною, за рахунок якої йде ріст в товщину.

Зовнішня поверхня кістки покрита окістям за рахунок якого йде ріст кістки в товщину. Внутрішня поверхня покрита ендоостом (середкістя). Окістя в дитячому віці товсте і міцне, побудоване з зовнішнього фіброзного і внутрішнього клітинного шарів. З віком окістя втрачає своє первинне призначення, стоншується до плівки.

Короткі та плоскі кістки, як правило побудовані з губчатої кістки, покриті різної товщини пластиною.

З віком кістки зазнають кількісних та якісних змін: зменшується товщина кортикального шару, зменшується кількість кісткових балок, їх товщина. В силу змін на молекулярному рівні наступає порушення міцності окремих елементів кісток і кістки в цілому.

 

Класифікація переломів.

А. Переломи діляться на вроджені і набуті. Вроджені переломи виникають в утробі матері внаслідок неповноцінності остеогенезу скелету плода, ломкості кісток (osteogenesis imperfecta). Набуті переломи діляться на травматичні і патологічні. Патологічні переломи виникають у хворобливо зміненій будові кістки (остеомієліті, туберкульозі, сифілісі, злоякісних пухлинах, сирингомієлії). Патологічні переломи виникають без впливу травмуючого чинника.

Б. Переломи діляться на відкриті і закриті. Відкритий перелом – це такий перелом, коли ділянка перелому з’єднується з оточуючим простором. В таких випадках не виключене мікробне забруднення, що може привести до інфекційних ускладнень. Закритий перелом – це такий перелом, коли відсутнє сполучення ділянки перелому з оточуючим середовищем. При зміщенні кісткових уламків під час перекладання потерпілого, його транспортуванні шкіра може ушкоджуватися зсередини, і такі переломи вважають вторинно відкритими. Тяжким різновидом відкритих переломів є вогнепальн і, які часто викликають багатоуламкові переломи з дефектом тканин, кровотечею, розвитком інфекції.

В. В залежності від локалізації переломи діляться на епіфізарні (внутрішньосуглобові), метафізарні (білясуглобові), діафізарні та комбіновані. Діафізарні переломи можуть бути в верхній, середній і нижній третині. В дитячому віці перелом може наступити в ділянці росткового хряща – це епіфізеоліз, в ділянці діафізу, без суттєвого зміщення відламків – підокісткові переломи (переломи за типом “зеленої гілки”). У дорослих метафізарні переломи можуть бути компресійними.

Г. Переломи кісток можуть бути одиничні, множинними, поєднані та комбіновані. До множинних відносять переломи одночасно декількох кісток скелету, які відносяться до однієї опорно-рухової системи (переломи голені та стегна); до поєднаних – ушкодження, які локалізуються одночасно в різних системах (черепно-мозкова травма і перелом, травма органів живота з переломами кісток тазу); комбіновані – одночасна дія на тканини людини різних етіологічних ушкоджуючи факторів (іонізуюче випромінювання з переломами кісток).

Д. В залежності від розміщення площини і наявності уламків діафізарні переломи діляться на:

– поперечні, косі, гвинтові, змішані (рис.4);

– скалкові (великі, дрібноскалкові переломи) (рис.4);

– подвійні і більше разові переломи.

При поперечних переломах площина проходить поперек вісі діафіза кістки. Гвинтоподібні переломи виникають при скручуванні кістки. Площина перелому нагадує спіраль (рис. 3.4).

Існує ще одна група ушкоджень – переломовивихи, тобто поєднання перелому з вивихом кості в цьому ж суглобі.

Механізм виникнення перелому.

Механізм перелому – прямий та непрямий – залежить від характеру дії зовнішньої сили. При прямій травмі перелом виникає на місці дії зовнішньої сили, при непрямій – точка прикладання зовнішньої сили знаходиться далеко від місця перелому.

В залежності від структури кістки та напрямку дії травмуючої сили розрізняють: а) відривні переломи – це частіше плоскі кістки або апофізи кісток в місцях прикріплення зв’язок (хребці), прикріплення сухожилків (п’яткова кістка в ділянці прикріплення ахілесового сухожилка, горбик великогомілкової кістки), в місці прикріплення власної зв’язки надколінника; б) стиснуті (компресійні) переломи, як правило губчатої структури: епіметафізарних ділянок довгих та коротких кісток; в) пряме прикладання механічної сили викликає поперекові, скалкові та змішані переломи (сюди можна віднести роздроблені переломи); г) непряме прикладання сили викликає переломи протягом кістки – косі, гвинтові (спіральні). Стосовно переломів хребців можуть бути розривні, здавлені чи стиснуті переломи тіл хребців (рис. 1, рис. 2, рис.3, рис. 4).