Термінологічний аспект масових комунікацій

 

Масова комунікація – відносно новий дослідницький феномен. За словами Денніса Маккуейла, одного з найвизначніших представників сучасної комунікативістики, професора Амстердамського університету, термін «масова комунікація» виник наприкінці 30-х рр. XX століття, що свідчило про появу нового предмету вивчення сучасної науки.

Труднощі вивчення феномена масової комунікації пов'язані, перш за все, із його воістину всеосяжним характером, проникненням практично в усі сфери сучасного суспільства, роллю та впливом, часом імпліцитним, прихованим, який масова комунікація має на людину і суспільство в цілому. Цей процес набув ще більшої актуальності та складності зі стрімким поширенням електронних ЗМІ.

Приступаючи до аналізу будь-якої проблеми, необхідно чітко окреслити смислове поле дослідження, прийняти робочі визначення досліджуваного феномену. У нашому випадку це особливо важливо в силу надзвичайної смислової перевантаженості поняття масової комунікації.

Складність суворого вживання поняття «масова комунікація» пов'язане, насамперед, із безліччю конотацій, якими навантажений кожен зі складових його термінів. Відтак, навіть термін «комунікація» до сих пір не має узгодженого визначення, хоча все більше прихильників знаходить запропонована керівником Аненберзької школи вивчення при Пенсільванському університеті професором Джоном Гербнером дефініція «соціальна інтеракція через повідомлення». Проте існує певна єдність в розумінні самого явища, що дозволяє запропонувати загальні характеристики розглянутого феномену, дати його визначення [20, с. 32].

«Media» (від лат. Medium – посередник) як поняття виникає в англійській мові з XVI століття. У XVII ст. використовується у мові філософії, а з XVIII ст. починає застосовуватися до історично першого засобу масової комунікації – газет.

Із середини XIX поняття «media» починають вживати в його сучасному розумінні – як поширення повідомлень за допомогою спеціальних технічних засобів зв'язку (пошта, телеграф). Для позначення газети як рекламного посередника застосовується з початку XX ст., з виникненням та розвитком радіо – в 20-і рр., телебачення − в 40-і рр. Таким чином, поняття набуває трансформації зі значенням mass-media.

Communication (від лат. соmmunicare – робити загальним, пов'язувати) існує в англійській мові із XV ст. для позначення загального процесу повідомлень або передачі чогось. У XVIII ст. виникає його нове вживання, яке описує фізичні способи повідомлення як лінії комунікації – дороги, канали, пізніше – залізничні шляхи, тобто, у значенні транспортування, переміщення людей, товарів.

Вперше поняття «комунікація» у сучасному значенні вжив один із найвизначніших представників Чиказької школи – Чарльз Кулі. У 1909 році в статті «The Significance of Communication» він назвав комунікацію засобом актуалізації «органічно цілого світу людської думки». В якості засобів організації спілкування, характерних для початку XX ст., він називає газети, пошту, телеграф, залізниці та освіту. Пізніше, з розвитком нових способів передачі соціальної інформації? ці два поняття об'єднуються для позначення преси та мовлення. Якщо комунікація – це механізм (з) спілкування, процес взаємодії, то інформація – змістовна сторона повідомлення, передана в процесі комунікації. У міжособистісній комунікації цей процес здійснюється в ході спілкування, «одиницею» якого є бесіда двох людей [19, с. 49].

У підручнику «Основи теорії комунікації» за редакцією М.А. Василика [12] є кілька трактувань поняття «комунікація»: Комунікація – це механізм, за допомогою якого забезпечується існування та розвиток людських відносин, що включає в себе всі розумові символи, засоби їх передачі в просторі і збереження в часі (Кулі).

Комунікація – це обмін інформацією між складними динамічними системами та їх частинами, які в змозі приймати інформацію, накопичувати її, перетворювати (А. Урсул).

Комунікація – у широкому сенсі: соціальне об'єднання індивідів за допомогою мови або знаків (К. Черт).

Комунікація є інформаційним зв'язком суб'єкта з тим чи іншим об'єктом – людиною, твариною (М. Каган).

Комунікація – це, перш за все, спосіб діяльності, який полегшує взаємне пристосування поведінки людей.

Комунікація – це такий обмін, який забезпечує кооперативну взаємодопомогу, роблячи можливою координацію дій великої складності (Т. Шибутані).

Комунікація – це акт відправлення інформації від мозку однієї людини до мозку іншої (П. Сміт, К. Беррі, А. Пулфорд).

Комунікація (біол.) – це передача сигналів між організмами або частинами одного організму, коли добір сприяє продукуванню і сприйняттю сигналів. У процесі комунікації відбувається зміна інформації, взаємна адаптація суб'єктів (Д. Льюїс, Н. Гпуер).

Комунікація – це специфічний обмін інформацією, процес передачі емоційного та інтелектуального змісту (А.Б. Звіринців, А.П. Панфілова) [12, с. 11].

Наведені визначення, а це лише мала їх частина, свідчать про строкатість поняття «комунікація», в якому можна умовно виділити наступні основні значення:

• універсальне (гранично широке), при якому комунікація розглядається як спосіб зв'язку будь-яких об'єктів матеріального і духовного світу;

• технічне, відповідне уявлення про комунікації як про шляхи сполучення, зв'язку одного місця з іншим, засобах передачі інформації та інших матеріальних об'єктів з одного місця в інше. Соколов А.В. використовує поняття «просторова комунікація» для характеристики даного аспекту комунікації;

• біологічне, широко використовується у біології, особливо в розділі етології, при дослідженнях сигнальних способів зв'язку у тварин, птахів, комах і т.д.;

• соціальне, яке використовується для позначення і характеристики різноманітних зв'язків та відносин, що виникають у людському суспільстві. В даному випадку мова йде про соціальну комунікацію, тобто, комунікаційні процеси у суспільстві. Теорія комунікації найчастіше звертається саме до цього, останнього значення комунікації, тобто до соціальної комунікації – специфічної форми взаємодії людей, яка полягає у передачі інформації від людини до людини, що здійснюється за допомогою мови та інших знакових систем.

Нині під мас-медіа (mass media) розуміють засоби масової інформації, а масова комунікація трактується як процес передачі інформації одночасно групі людей за допомогою спеціальних технічних засобів [20, с. 48].

Без перебільшення, комунікацію можна вважати необхідною умовою життєдіяльності людини як однієї із фундаментальних основ існування суспільства [19, с. 222].