Вимоги до порядку викладу матеріалу курсової роботи

Зазвичай студенту надається право обирати тему курсової роботи з числа визначених і затверджених на засіданні кафедри цивільно-правових дисциплін і цей вибір теми залежить від інтересів студента та спрямованості його на подальшу практичну діяльність. Допускається вибір своєї теми, якої немає в запропонованій тематиці, з обґрунтуванням її розробки, що необхідно узгодити з науковим керівником.

Обрана студентом тема курсової роботи реєструється у відповідному журналі. Після реєстрації теми курсової роботи студент не має права самостійно її змінювати. Кафедрою призначається науковий керівник курсової роботи.

Після вибору та реєстрації курсової роботи на кафедрі студент обов’язково повинен уважно ознайомитися з методичними рекомендаціями по виконанню і лише після цього приступити до її написання.

Нагадуємо основні структурні елементи курсової роботи:

- титульний аркуш:

- реферат;

- зміст;

- перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів;

- вступ;

- основна частина;

- висновки;

- перелік посилань;

- додатки.

Титульний аркуш є першою сторінкою курсової роботи. На ньому мають бути вказані:

– найменування вищого навчального закладу (повна назва);

– повна назва курсової роботи;

– шифр академічної групи та прізвище, ім’я, по батькові студента;

– посада, науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ініціали наукового керівника;

– назва міста і рік захисту роботи.

На титульному аркуші курсової роботи обов’язково зазначається гриф «ДОПУЩЕНО ДО ЗАХИСТУ».

Інформацію, що подається на титульній сторінці, допускається розташовувати без обов’язкового дотримання якоїсь певної відстані між її окремими блоками та з використанням різних шрифтів, що є, на думку автора, найбільш прийнятними з естетичної точки зору.

Переноси слів у заголовках титульного аркуша не допускаються.

Гриф допущення до захисту складається зі слів «ДОПУЩЕНО ДО ЗАХИСТУ», посади, наукового ступеня, вченого звання особи, яка дала допуск, її підпису, зазначення ініціалів і прізвища, дати погодження.

Повна назва роботи включає в себе слова «КУРСОВА РОБОТА» та її назву, які виконують великими літерами посередині рядка (лапки не ставлять).

Дані про виконавця курсової роботи, наукового керівника оформлюють так: ліворуч вказують шифр академічної групи студента, посаду, науковий ступінь, вчене звання наукового керівника, далі лишають вільне місце для особистих підписів, дат і праворуч від них у відповідних рядках розміщують прізвища, ім’я, по батькові (ініціали) осіб, які підписали роботу, нижче від особистих підписів проставляють дати підписання.

Дату оформлюють арабськими цифрами в рядок у такій послідовності: число, місяць, рік. Наприклад, дату 10 травня 2004 року слід оформлювати так: 10.05.2004 або 10.05.04 (після останньої цифри крапку не ставлять). Можна використовувати словесно-цифровий спосіб оформлення дат: 10 травня 2004 року (в кінці крапку не ставлять).

Назву міста, рік захисту роботи проставляють посередині рядка в нижній частині титульного аркуша (без вживання слова «рік» або «р.»).

Приклад оформлення титульного аркуша наведено в додатку А.

Реферат розміщують після титульної сторінки курсової роботи, починаючи з нової сторінки. Він призначений для ознайомлення з роботою в цілому. Реферат має бути стислим, інформаційним і містити відомості, які дають змогу прийняти рішення про доцільність читання всієї роботи.

Реферат має включати дані про:

- відомості про обсяг курсової роботи, кількість таблиць, додатків, кількість джерел; текст реферату (об’єкт, предмет дослідження, мета та завдання роботи, методи дослідження); перелік ключових слів.

Реферат належить виконувати обсягом не більш як 500 слів, і, бажано, щоб він уміщувався на одній сторінці формату А4.

Ключові слова, що є визначальними для розкриття суті курсової роботи, вміщують після тексту реферату.

Перелік ключових слів містить від 5 до 15 слів (словосполучень), надрукованих ве­ликими літерами в називному відмінку в рядок через коми.

Приклад оформлення реферату наведено в додатку Б.

Зміст (план роботи) розташовують безпосередньо після реферату, починаючи з но­вої сторінки. До змісту включають перелік умовних позначень, символів, одиниць скорочень і термінів; вступ; послідовно перелічені назви всіх розділів, підрозділів, пунктів і підпунктів (якщо вони мають заголовки) суті роботи; висновки; перелік посилань, назви додатків і номери сторінок, які містять початок матеріалу.

Зауважимо, що до плану недоцільно включати більше трьох основних питань, так як при більшій кількості питань може виникнути небезпека слабого розкриття деяких з цих проблем, тобто робота може мати поверхневий, фрагментарний характер і відповідно отримає нижчу оцінку.

Пункти плану повинні бути розташовані в чіткій логічній послідовності, відображати рух пізнання від абстрактного до конкретного, від загального до окремого, деталізованого. Необхідно намагатися зробити так, щоб усі питання плану являли собою єдину структуровано-логічну систему, в якій кожний наступний пункт розвиває і доповнює попередні.

Приклад оформлення змісту наведено в додатку В.

Якщо в курсовій роботі вжито специфічну термінологію, а також мало поширені умовні позначення, символи, скорочення тощо, то їх перелік (перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів) може бути поданий у курсовій роботі окремим списком, який розміщують після змісту на новій сторінці. Незалежно від цього за першої появи цих елементів у тексті курсової роботи подають їх повне написання і в дужках – умовні позначення, символи тощо, наприклад: «… Міністерство внутрішніх справ України (МВСУ) …», або «… Міністерство внутрішніх справ України (далі по тексту – МВСУ) …», або «… Міністерство внутрішніх справ України (далі – МВСУ) …».

Перелік друкують двома стовпцями: у лівому за алфавітом наводять умовні позначення, символи, одиниці, скорочення і терміни, у правому – їх докладну розшифровку.

Якщо в курсовій роботі якісь окремі позначення, символи, скорочення, терміни і таке інше зустрічаються менше ніж три рази, то їх до такого переліку не включають, але при першому згадуванні у тексті (в дужках) наводять їх умовне позначення, символи тощо.

Приклад оформлення переліку умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів наведено в додатку Г.

Вступ починають з окремої сторінки. У ньому насамперед слід розкрити сутність і стан дослідження наукової проблематики роботи, після чого навести її загальну характеристику.

Актуальність теми. Шляхом критичного аналізу та порівняння з уже існуючими підходами до розв’язання проблеми чітко, аргументовано обґрунтовують актуальність (політичну, соціальну, економічну, наукову) і доцільність роботи для розвитку відповідної галузі науки чи виробництва. Для цього слід дати загальну характеристику проблеми з урахуванням ступеня її розробки, вказуючи, які завдання вирішено, які прогалини знань існують; зазначити, які вчені та спеціалісти займаються обраною темою (проблемою, питаннями), у чому полягають основні здобутки попередніх дослідників теми; розкрити на теоретичну та емпіричну бази дослідження.

Мета і завдання дослідження. Формулюють головну мету роботи, що може мати кілька складових, і завдання, які необхідно вирішити для її досягнення.

Об’єкт і предмет дослідження. Описують проблемну ситуацію, обрану для дослідження, яка й визначає тему курсової роботи.

Методи дослідження. Наводять перелік використаних методів дослідження або досягнення поставленої в роботі мети. Указані методи повинні мати тісний зв’язок зі змістом роботи, тобто слід коротко, але по суті, описати, які саме проблеми досліджувались за допомогою того чи іншого методу.

Практичне значення отриманих результатів. У курсовій роботі, котра має теоретичний характер, подають відомості про наукове використання результатів досліджень або рекомендації щодо їх використання, а в курсовій роботі з прикладним значенням – висвітлюють результати практичного застосування отриманих результатів або рекомендації щодо їх використання.

Структура роботи. Указується на наявність вступу, загальних висновків, списку використаних джерел, зазначається кількість розділів, підрозділів, ілюстрацій, таблиць, джерел і додатків, а також загальний обсяг курсової роботи і кількість сторінок, на яких розташовано список використаних джерел і додатки.

Основний текст роботи – це виклад відомостей про об’єкт і предмет дослідження, які є необхідними і достатніми для розкриття сутності роботи та її результатів.

Основний текст роботи складається з розділів, які можна поділяти на пункти або на підрозділи і пункти. У пунктах, якщо потрібно, виокремлюють підпункти. Кожен розділ починають з нової сторінки.

Текст розділів, підрозділів, пунктів і підпунктів має містити закінчену інформацію, бути викладений послідовно, логічно, юридично аргументовано, з висвітленням існуючих проблем. Якщо з тієї чи іншої теми (проблеми, питання) у літературі існують різні точки зору, їх слід навести, проаналізувати, позначити найбільш вдалу або, може, і відмітну від інших власну позицію з цього приводу.

Основному тексту кожного розділу може передувати коротка передмова з описом обраного напряму й обґрунтуванням застосованих методів дослідження. Викладаючи основний текст роботи, обов’язково потрібно посилатися на джерела інформації, що містяться в переліку посилань.

Подаючи матеріал, необхідний і достатній для розкриття сутності теми, проблеми, питання, його можна ілюструвати кресленнями, графіками, схемами, діаграмами тощо, оформлювати у вигляді таблиць, підтверджувати прикладами з юридичної практики.

Наприкінці кожного розділу формулюють висновки зі стислим викладом наведених у розділі наукових і практичних результатів, що дає змогу не обтяжувати загальні висновки незначними подробицями.

Як правило, в основній частині досліджуються суть, структура та інші теоретико-методологічні питання теми (це робиться, як правило, в першому розділі); здійснюється аналіз досліджуваного явища та його елементів у поєднанні з характеристикою його практичного прояву (цьому варто присвятити другий розділ); розглядаються можливі шляхи подальшого розвитку даного правового явища, робиться спроба спрогнозувати цей розвиток, а також варто спробувати розробити пропозиції щодо подальшого їхнього ефективного розвитку, щодо оптимізації процесу (це все робиться у третьому розділі).

Загальні висновки розміщують безпосередньо після викладення основного тексту роботи, починаючи з нової сторінки. Тут узагальнюють і подають найважливіші наукові та практичні результати (негативні також), отримані в курсовій роботі, з формулюванням розв’язаної наукової проблеми (завдання) та значення її для науки і практики.

Висновки при цьому повинні бути короткими, органічно витікати зі змісту роботи, а не зачіпати ті аспекти, які не розкривались автором. В цьому випадку робота буде цілісною, стрункою, що добре характеризує її автора.

Текст висновків може поділятись на пункти.

Перелік посилань – це обов’язкова складова, важливий елемент наукового апарату курсової роботи, котрий містить бібліографічні описи джерел, на які є посилання в тексті роботи, і розміщується після загальних висновків, починаючи з нової сторінки. Джерела, які використовувалися при виконанні курсової роботи, але на них немає посилань у роботі, до зазначеного списку не включають.

Список повинен містити бібліографічний опис джерел, використаних студентом під час роботи над темою. Укладаючи його, необхідно додержуватися вимог державного стандарту. В тексті роботи слід давати у квадратних дужках посилання на номери списку, необхідно вказати номер сторінки, її ставлять через кому після номера видання. Приклад бібліографічного опису джерел подається в додатку Д.

Додатки розташовують після переліку посилань, починаючи з нової сторінки.

У додатках вміщують матеріал, який:

– є необхідним для повноти роботи, але включення його до основного тексту може змінити його впорядкованість і логічність, а тим самим ускладнити сприйняття змісту роботи;

– не може бути послідовно розміщений в основній частині роботи через великий обсяг, форми або способи відтворення.

До додатків можуть бути включені:

– таблиці статистичних даних;

– копії договорів чи інших документів;

– протоколи і акти випробувань, впровадження, розрахунки економічного ефекту;

– інструкції і методики, опис програм, розроблені в процесі виконання роботи;

– додаткові ілюстрації, таблиці тощо.

 

Ø Зверніть увагу! Чорновий варіант курсової роботи бажано показати науковому керівнику. При цьому чернетка повинна мати такий вигляд, щоб можливо було її нормально прочитати, що дозволить керівнику зробити найповніші зауваження не тільки до змісту, а й до оформлення. Враховуючи зауваження викладача, можна готувати чистовик і відповідно його оформляти.

В кінці курсової роботи студент ставить свій підпис, вказує дату виконання роботи і залишає кілька чистих аркушів для висновків рецензента.