Зміст і організація констатуючого експерименту

 

 

Дослідження з проблеми формування монологічного мовлення у молодших школярів з порушеним інтелектом проводилося на базі спеціальної школи № 5 м. Тайшет.

В експерименті брало участь 14 дітей. Біологічний вік випробовуваних на момент дослідження був 9 років. У дітей експериментальної групи спостерігалося стійке зниження пізнавальної діяльності у вигляді олігофренії в легкому ступені дебільності.

Перед процедурою обстеження була вивчена документація на кожну дитину, проведено непричетне спостереження за роботою на логопедичних та загальноосвітніх заняттях, за допомогою яких вдалося отримати інформацію про випробовуваних, зокрема: їх індивідуальні можливості, здібності та інтереси, а також особливості особистісно-вольової сфери та поведінки.

Організація констатуючого експерименту.

Після вивчення теоретичного матеріалу з питання формування зв'язного мовлення дітей з порушенням інтелекту був організований констатуючий експеримент, метою якого було виявити ступінь сформованості зв'язного монологічного мовлення у дітей молодшого шкільного віку з порушенням інтелекту.

Для цього були використані і адаптовані методики, описані в роботах Жукової Н.С., Мастюкова Є.М., і Філічева Т.Б.

Наочний матеріал для обстеження було підібрано відповідно до віку випробовуваних, їх індивідуальних можливостей та здібностей.

Процедура обстеження проводилася на індивідуальних заняттях. Робота починалася з встановлення контакту з випробуваним. Далі пояснювалася інструкція, після чого дитина виконував дане завдання.

Так при виконанні першого і другого завдання, де потрібно було скласти розповідь по серії сюжетних картин, після їх пред'явлення діти із задоволенням розглядали картинки, відповідали на питання, показували зображені на них предмети і діючих осіб, яким давали імена Потім розкладали картинки в потрібній послідовності і намагалися скласти розповіді.

Наприклад, Женя В., крім розповіді по серії сюжетних картин склав продовження зображеної історії: «Йдуть два козлика по містку. Він почали битися. Потім вони впали у воду. Вони не змогли виплисти і потонули». А Наташа Ф. і Сергій С. навпаки не виявили інтересу до завдання, тому що його виконання викликало у них низку труднощів, а розповіді зводилися називання окремих предметів та дійових осіб, зображених на картинках. Як Надя М., так і Таня К. в процесі виконання 1-го завдання потребували стимулюючої допомоги, у вигляді додаткових питань з утримання зображеного на картинках події. Після стимулюючої допомоги Надя М. становила наступний розповідь: «Коза і козел йдуть містку. Їм не вистачило місце на містку і вони почали битися. Потім вони впали у воду».

Інші діти впоралися з 1-им завданням без особливих труднощів.

Наприклад, Слава І. склав така розповідь: «Йшли козенята по містку. Білий йшов з одного боку, а чорний з іншого. Потім їм щось не сподобалося. Вони посковзнулися і впали у воду».

Виконання 2-го завдання великих труднощів не викликало, оскільки матеріал вже був знайомий. Так Женя В. Склав така розповідь: «Дівчинка пішла в ліс збирати гриби. Там був їжачок. Він дав їй гриб. Потім вони набрали грибів, і дівчинка пішла додому».

Деяким дітям знадобилася додаткова допомога у вигляді запитань та опорних слів. Олександр В. після допомоги педагога склав така розповідь: «Дівчинка була в лісі, і там зустріла їжачка. Їжачок допоміг їй.. Дав гриб. У дівчинки стала цілий кошик грибів». Сергій С. і Наташа Ф. не змогли скласти зв'язну розповідь навіть після додаткових питань і стомлений допомоги. Їхні розповіді складалися з 2-3 простих речень, які синтаксично не пов'язані і граматично не оформлені (Наприклад, розповідь Сергія С.: «Дівчинка в лісі. Дівчинка з їжачком. Їй дав гриб»).

Найбільші труднощі в учнів викликало третє завдання (складання розповіді за сюжетною картині). Виконання даного завдання вимагало від учнів уміння складати зв'язну розповідь по одній картині, домислюючи, що відбувалося до зображеного моменту і після. Так як на відміну від серії сюжетних картин, де видно розвиток події, на сюжетної картині зображена одномоментна ситуація всього, що відбулося, що дуже ускладнює складання оповідання.

Більшість піддослідних не змогли самостійно виконати третє завдання, а тільки за допомогою стимулюючої допомоги у вигляді питань з утримання сюжету. Без цієї допомоги діти складали не пов'язані один з одним за змістом пропозиції, описуючи окремі деталі, предмети і діючих осіб, зображених на картині.

Ось приклад такої розповіді, який склала Настя К.: «Дівчинка поливає капусту. Вони носять помідори. У городі ростуть овочі». А Женя В. по сюжетній картині «На городі» становив наступний розповідь: «Без води рослини не можуть рости. Дівчинка їх поливала. Восени виросло багато овочів. Хлопчик і дівчинка зібрали в кошик червоні помідори».

Четверте завдання (переказ тексту) викликало ряд труднощів у більшості дітей. Тільки Женя В., Настя К і Саша О. впоралися з даним завданням за допомогою додаткових питань педагога. Переказ іншим дітям давався важко. Наташа Д. і Максим К. змогли передати тільки першу частину тексту (зав'язку), продовжити переказ не змогли.

Розповідям решти дітей були властиві тривалі паузи і повтори. Діти важко було у передачі діалогу, переказували тихо й невиразно. Відповідаючи, діти хвилювалися, були напружені, забували текст. Після додаткових питань педагога і підказок відповідали односкладовими відповідями, які не могли продовжити переказ.