Тема 2. Кримінальна психологія

Кримінальна психологія вивчає психічні явища, психічні закономірності, що виявляються в процесі діяльності, пов'язаної зі злочином (формування злочинної установки особистості, освіта злочинного мотиву, особистості злочинця, жертви та ін.), А також утворення злочинного стереотипу поведінки.

У структуру кримінальної психології входять:

1) кримінальна поведінка і мотиви злочину;

2) психологія особистості злочинця;

3) психологія злочинної групи та її лідера;

4) психологія жертви злочину (віктимології);

5) психологія неповнолітніх злочинців.

Найважливішим об'єктом кримінально-правової регуляції є психологія кримінальної поведінки, своєрідність якого полягає в тому, що поряд з причинами і умовами, що сприяють вчиненню злочину (зовнішні фактори), тут повинні враховуватися форма вини, мотив, мета злочину (внутрішні фактори).

Зовнішні фактори відіграють істотну роль у поведінці особистості, коли вони переломлюються через її свідомість. Тому психологічні особливості кримінальної поведінки можна розкрити, якщо встановлені внутрішні причини, що спонукали особу вчинити ті чи інші дії. Психологічна сутність кримінального поведінки полягає в активному прагненні особи домогтися поставленої мети, реалізувати свідомо мотивовані дії.

Кримінальна поведінка - це зовнішній прояв злочинної діяльності. Злочинне поведінка включає два етапи:

1) мотиваційний;

2) реалізація рішення.

Мотиваційний етап складається з наступних стадій розвитку: виникнення потреб і перетворення потреб у мотиви протиправної поведінки. На даному етапі велике значення має особистісний сенс поведінки в конкретній життєвій ситуації, целеобразованіе і вибір об'єкта злочинного дії, прогнозування можливих результатів злочинної поведінки.

Реалізація рішення злочинних намірів здійснюється в процесі вибору способів, засобів, знарядь досягнення поставленої мети, аналізу обстановки, умов, можливих перешкод, вчинення протиправних дій та ін.

У кримінальному поведінці результат і намічені цілі злочинних дій можуть збігатися або не збігатися. Причини можуть бути об'єктивні (результат не досягнутий, тому що не реалізована мета з не залежних від злочинця підставах) і суб'єктивні (винний не зміг спрогнозувати наслідки своїх дій).

Таким чином, кримінальна поведінка - це сукупність суб'єктивної (воля, мотив, мета) та об'єктивної (фізичні дії або бездіяльність) сторін діяння. У кожному злочинному діянні завжди є психологічні (неспостережувані) елементи. Наприклад, воно супроводжується виникненням і наростанням психічної напруженості, яка виражається в агресивній поведінці. Визначити агресію можна за допомогою психологічних досліджень.

Психологічні особливості притаманні і злочинної поведінки в безмотивних злочинах, які діляться на дві групи. Перша група - злочини відрізняються безглуздістю, надлишкової жорстокістю по відношенню до жертви, непередбачуваністю насильницьких дій, множинністю мотивів злочину, розкиданістю об'єктів і предметів нападу.

Другу групу утворюють злочину насильницького характеру, що виникають за механізмом зміщення агресивності у бік фрустрації (наприклад, суицидное поведінка, викликане незадоволенням якихось особистісно значущих потреб, трансформуються в агресію, спрямовану на об'єкт, нс має ніякого відношення до початкової причини) [1].[1]

Безмотивні злочини часто відбуваються по необережності (нагадаємо, що умисні злочини безпосередньо пов'язані з результатом, а при необережних між мотивом, метою і наступившим результатом мається розрив). При оцінці юристом (слідчим, дізнавачем та ін.) Безмотивних злочинів створюється спотворене, невірне сприйняття картини події. Видається, що визначити істинні мотиви неможливо без призначення і виробництва судово-психологічної експертизи або отримання висновку спеціаліста-психолога.

Психологи можуть встановити індивідуально-психологічні риси особистості злочинця й жертви злочину; специфічні особливості ціннісних орієнтацій, заломлені крізь біологічні, соціальні, психологічні чинники особистості; наявність або відсутність ознак схильності індивіда до злочинної поведінки; психічні аномалії (неврози, дебільність, психопатії, акцентуація характеру та ін.).