Баланс Національного банку України

Активи	Пасиви
1. Золотовалютні резерви. 2. Цінні папери. 3. Кредити комерційним банкам. 4. Кредити уряду. 5. Інші активи	1. Готівка в обігу. 2. Депозити комерційних банків у центральному банку. 3. Депозити уряду в центральному банку. 4. Інші пасиви
Всього	Всього

 

Активи балансу –цеджерела формування грошової бази.Збіль-шуючи активи, НБУ створює гроші, а скорочуючи – знищує їх. Мож-ливості НБУ щодо надання кредитів практично безмежні, оскільки його боргові зобов’язання фактично набувають форми грошей.

У пасивах балансу грошова база розподіляється між готівкою, яка перебуває в обігу, та депозитами комерційних банків і уряду. Депозити – грошові кошти та цінні папери, віддані на зберігання банкам або іншим фінансово-кредитним установам. Депозити комер-ційних банків, які зберігаються в НБУ, набувають форми резервів банківської системи і перестають бути грошима.

Ті банкноти, які вийшли за межі НБУ, розподіляються на дві частини: одна залишається в користуванні домогосподарств, під-приємств, установ і організацій, інша – спрямовується на зберігання в комерційні банки, набуває форми депозитів (резервів) комерційних банків, і є головним джерелом банківських кредитних ресурсів.

Комерційними банками застосовуються різні способи залучення депозитних вкладів. Безстрокові безвідсоткові вклади зазвичай дають право їх власникам сплачувати витрати чеками в межах суми, наявної на депозитному рахунку. Чеки, як і банкноти, виконують функцію платіжного засобу. Якщо, наприклад, клієнт банку «Актив» переказує 10 тис грн на рахунок клієнта АКБ «Надра», то це означає, що відбулося переміщення депозитів з одного банку в інший. Загаль-ний їх обсяг в банківській системі залишився незмінним.

Розглянемо прийняття готівки на депозитний рахунок на прик-ладі. Нехай власник перукарні свій щоденний виторг на суму 500 грн вкладає в комерційний банк «Капітал» на депозитний рахунок. Це збільшує обсяг депозитів названого банку і водночас збільшує обсяг депозитів всієї банківської системи.

Видача позик теж збільшує депозити банку, який видає позики, і всієї банківської системи. Нехай акціонерне товариство «Стірол» за домовленістю з банком «Актив» отримує від нього кредит 100 тис. грн для виплати заробітної плати своїм працівникам. Це збільшить активи АКБ «Актив» і пасиви (депозити) на цю суму, оскільки кредитування фірми здійснюється з вкладу до запитання. Ця операція не впливає на рівень депозитів інших банків, але сумарна оцінка депозитів усіх банків зросте.

Банкноти (готівка), що зберігаються економічними суб’єктами на депозитних рахунках комерційних банків, надаються як кредити іншим суб’єктам. Але на відміну від НБУ можливості розширення кредиту комерційними банками обмежені. Це пояснюється тим, що відкриваючи рахунки «до запитання», комерційний банк зобов’яза-ний в будь-який момент (за вимогою свого клієнта) видати йому готівку у розмірі вкладу. Для реалізації цього зобов’язання комерцій-ний банк повинен мати резерв готівкових грошей.

У банківській діяльності резерви – це сума грошових коштів, які зберігаються на банківських рахунках. Вони набувають таких форм: обов’язкових, вільних (надлишкових), фактичних. Обов’язкові резерви (R_min) – являють собою мінімальний розмір депозитів, який комерційні банки мають зберігати в НБУ на безвідсотковій основі. Вільні резерви (В) – це касові залишки комерційних банків або сума, яку комерційні банки залишають у себе. Фактичні резерви (TR) – це сума обов’язкових і надлишкових резервів, тобто TR = R + B. Їх сума вказана у балансі кожного комерційного банку.

Обов’язкові резерви диференційовані за видами депозитів. Їх нор-матив визначається у відсотках до суми депозитів комерційних банків. Депозити «до запитання» передбачають вищий норматив резервування, ніж строкові вклади. Ці резерви виконують страхову функцію для депозитів (банк може стати банкрутом, але його клієнти не повинні постраждати) і є інструментом грошової політики держави.

Отже, комерційний банк може видавати кредит, що створює депо-зит, тільки тоді, коли його грошові кошти перевищують резервні ви-моги. Саме надлишкові резерви є джерелом створення нових депозитів. Тому комерційний банк воліє мати обсяг надлишкових резервів, який відповідає обсягу планованих кредитів для своїх клієнтів.

Оскільки наданий банком безготівковий кредит зараховується на інший рахунок як депозит, то комерційні банки створюють мультиплі-кативний ефект банківських кредитів і депозитів.

5.9. Мультиплікація депозитів та банківських кредитів. Для розгляду процесу мультиплікації депозитних вкладів припустімо, що чекові депозити є єдиною формою внесків (готівки немає), норма обов’язкових банківських резервів R = 10%.

На депозитному рахунку банку «А» знаходиться сума в 100 тис. грн. Тоді обсяг надлишкових банківських резервів, що утво-рює кредитний ресурс цього банку, становитиме

 

Якщо банк «А» надає кредит банку «Б» у повному обсязі надлиш-кових резервів (90 тис. грн), тоді банк «Б» формує свій обов’язковий резерв 10% від 90 тис. грн, тобто в сумі 9 тис. грн, а решту (90 – 9 = = 81 тис. грн) надає в кредит банку «С». Той, у свою чергу, формує свій обов’язковий резерв в обсязі 10% від 81 тис. грн, тобто 8,1 тис. грн, а надлишкові резерви може видавати 81 – 8,1 = 72,9 тис. грн.

Як видно, одна грошова одиниця в результаті мультиплікації депозитів багаторазово використовується як кредитний ресурс, пос-тійно переходячи з форми депозиту у форму кредиту, і навпаки. Але має місце тенденція до зменшення мультиплікативного ефекту. При-пинення мультиплікації банківських депозитів відбудеться тоді, коли всі наявні резерви будуть використані як обов’язкові.

Якщо позначимо обсяг депозитів – D, частку депозитів, що збе-рігається в обов’язкових резервах за нормою – R, а частку депозитів, що надається в кредит, як (100 – R), то введення в комерційний банк депозитів (тис. грн) у результаті мультиплікативного ефекту забезпечить пропозицію грошей в обсязі Частка депозитних сум, що буде видана як кредит, становитиме D(100 – R). Величину називають простим грошовим мультиплікатором і позна-чають m_r Він показує максимальну кількість нових кредитних гро-шей, яку може утворити кожна грошова одиниця надлишкових резер-вів за певної величини обов’язкових резервів.У нашому прикладі R = 10%, тоді . Це означає, що при новому депо-зиті в 100 тис. грн і нормативі обов’язкових резервів 10%, надлишкові резерви (90 тис. грн) створять максимальну кількість грошей в обігу 900 тис. грн (90 · 10).

Це максимально можлива пропозиція (експансія) грошей – M^S. На практиці вона буває меншою. Однією з причин цього є «втеча» готівки в обіг: клієнти бажають частину кредиту отримати у формі готівки. Для урахування цього фактора введемо показник d – співвідношення готівки (ГО) до депозитів (D): .

Тоді грошовий мультиплікатор (m_r) буде розраховуватись як співвідношення

. (5.11)

 

На величину грошового мультиплікатора впливають такі фактори:

· норма резервних вимог до різних видів депозитів (банки з ве-ликими депозитами резервують більший відсоток, ніж з невеликими);

· сума надлишкових резервів комерційних банків.

Розглянемо тепер загальну модель створення грошей у дворів-невій банківській системі трьома суб’єктами:1)центральним банком, 2) комерційними банками та 3) небанківським сектором (у тому числі домогосподарствами). Для цього введемо позначення:

Н – грошова база (активи НБУ);

R _min– норма обов’язкових резервів комерційних банків, які зберігаються у центральному банку;

В – вільні (надлишкові) резерви комерційних банків;

K – кредити, які НБУ надає комерційним банкам, й ті, які комерційні банки надають іншим суб’єктам;

ГО – готівка в обігу;

D – депозити (вклади).

Баланси всіх учасників створення грошей:

 

Баланс НБУ	Баланс комерційного банку	Баланс нефінансового сектору
активи	пасиви	активи	пасиви	активи	пасиви
H	ГО	Rmin	D	ГО	K
	Rmin	В		D	Н
	B	K

 

Як видно із цих балансів, активи одних суб’єктів є пасивами інших. Наприклад, НБУ викупив у населення свої активи і роз-рахувався з ними банкнотами. Частина цих банкнот перетворюється в готівку (ГО), а частина спрямовується в комерційні банки на депо-зитні рахунки, набувши форми депозитів (D). Депозити набувають значення активів для нефінансового сектору, але пасивів – для комер-ційних банків. Частина депозитів комерційних банків перетвориться в обов’язкові, а частина – в надлишкові резерви. Саме перетворення надлишкових резервів у кредити формує активи комерційних банків.

Таким чином, обсяг створення банківською системою грошей можна визначити рівняннями:

грошова база – H = ГО + R_min + B; (5.12)

депозити – D = R_min + B + K. (5.13)

Із цих рівнянь можна вивести грошовий, депозитний та кредитний мультиплікатори, попередньо розрахувавшикоефіцієнти:

– норматив обов’язкових (мінімальних) резервів;

– норматив касових залишків комерційних банків;

– частка готівки в загальній сумі платіжних засобів населення.

За допомогою цих коефіцієнтів визначимо ГО, R_min та В:

 

Введемо ці значення у рівняння (5.12) та (5.13), одержимо обсяги:

(5.14)

(5.15)

Із рівняння (5.15) визначимо обсяг кредитів (K):

(5.16)

 

Підставимо це значення в рівняння (5.14), отримаємо обсяг грошової бази:

 

(5.17)

 

Звідси обяг депозитів розраховується як величина грошової бази, збільшена на ефект мультиплікації:

 

(5.18)

 

Вираз називають депозитним мульти-плікатором, який враховує вплив усіх суб’єктів на пропозицію грошей.Він показує, на скільки одиниць зростуть депозити в комер-ційних банках, якщо грошова база збільшиться на одну одиницю.

Підставивши у формулу (5.16) значення із формули (5.18) отримаємо обсяг кредитів:

(5.19)

Множник – кредитний мультиплікатор, який показує, наскільки зросте сума банківських кредитів, якщо грошова база збільшиться на одну одиницю.

Згадаймо, що а

тоді (5.20)

Множник – це складний грошовий мультиплікатор, який показує: наскільки зросте сума грошей в економіці, якщо грошова база збільшується на одну одиницю діями всіх суб’єктів кредитування. Відповідно до макроекономічної теорії, норма надлишкових резервів комерційних банків (β)і частка готівки в загальному обсязі платіжних засобів населення (k) визначаються величиною відсоткової ставки (r) і перебувають у зворотній залежності від останньої.

Отже, обсяг пропозиції грошей можна розрахувати за функцією

 

, (5.21)

 

де – простий грошовий мультиплікатор.

Зобразимо функцію пропозиції грошей графічно (рис. 5.5).

 

 

 

Рис. 5.5. Функція пропозиції грошей

 

Із графіка видно, що при заданій грошовій базі та незмінній нор-мі мінімальних резервних вимог пропозиція грошей прямо залежить від ставки відсотка. При зміні грошової бази та норми резервних ви-мог функція M ^S буде зміщуватись праворуч або ліворуч.

5.10. Рівновага на грошовому ринку. Є різні концепції рівно-ваги на грошовому ринку у короткостроковому та довгостроковому періодах розвитку економіки. Короткострокова рівновага на грошо-вому ринку визначається однаковими обсягами попиту на гроші (M^D) та пропозиції грошей (M^S)за умови, що пропозиція грошей контро-люється НБУ, фіксована на рівні і рівень цін стабільний (P = const).

За цих умов реальна пропозиція грошей фіксована на рівні , що на рис 5.6. зображено вертикальною лінією.

Попит на гроші (крива М^D) є спадною функцію від ставки відсотка (r) за певного рівня доходу. За незмінного рівня цін номінальні та реальні відсоткові ставки є однаковими.

У точці Е перетину кривих M^S і М^D встановлюється рівновага.

 

 

 

Рис. 5.6. Короткострокова рівновага на грошовому ринку

 

Гнучка відсоткова ставка автоматично відновлює можливі пору-шення рівноваги. Механізм порушення та відновлення коротко-строкової рівноваги на грошовому ринку такий: якщо відсоткова ставкаперевищує рівноважний рівень – зросла з r₀ до r_1, то попит на гроші скоротиться від до , а пропозиція, залишив-шись на попередньому рівні , буде перевищувати попит. Ви-сока відсоткова ставка зумовлює падіння курсу акцій, облігацій тощо. Домогосподарства і підприємці почнуть скуповувати їх, очікуючи зростання доходу від них в майбутньому. За цих умов банки змушені знижувати відсоткові ставки, а економічні агенти почнуть зміню-вати структуру своїх активів. На грошовому ринку відновиться рівно-вага, позначена на графіку точкою Е.

Якщо відсоткова ставка буде нижчою від рівноважного рівня r ₂, то на грошовому ринку спостерігатиметься дефіцит грошових ресурсів, оскільки попит на гроші буде перевищувати про-позицію їх . Для відновлення порушеної рівноваги еконо-мічні суб’єкти почнуть продавати цінні папери, очікуючи падіння від них доходу у майбутньому. Банки змушені підвищувати відсоткові ставки. На грошовому ринку знову відновиться рівновага.

Причинами коливання рівноваги на грошовому ринку можуть бути екзогенні чинники: рівень доходу (схема а), та обсяг пропозиції грошей (схема б) на рис. 5.7. Як видно, в результаті зміни обсягу доходу крива попиту на гроші М^D(N₁) змістилась праворуч, що зумовило зростання відсоткової ставки від r₁ до r₂.

На схемі б) рис. 5.7 зображено вплив з меншення обсягу пропо-зиції грошей з до за незмінного попиту на гроші. Цей фактор також зумовив зростання ставки відсотка від r₁ до r₂.

Отже, збільшення пропозиції грошейза незмінного рівня доходу або зменшення попиту на гроші внаслідок зменшення доходу, спри-чинять рух відсоткової ставки у бік її зниження.

Зв’язок між рівнем доходу та величиною відсоткової ставкидослідив Е. Хансен. Криву цього зв’язку називають кривою ліквід-ності грошей (LM).

На рис. 5.8. показано, що для забезпечення рівноваги на грошо-вому ринку необхідно, щоб при зростанні доходу, за незмінної пропо-зиції грошей, зростала відсоткова ставка. За цих умов альтернативна вартість зберігання грошей зросте, курс державних облігацій змен-шиться, що обумовить зменшення спекулятивного попиту на гроші, спричинить зростання фінансових активів в економічних суб’єктів і в такий спосіб підтримає рівновагу на грошовому ринку.

Довгострокова рівновага на грошовому ринку за умовами відріз-няється від короткострокової. Особливістю є те, що зміна пропозиції грошей M^S впливає на зміну відсоткових ставок тільки у корот-костроковому періоді. У довгостроковому періодіставки відсотка втрачають будь-який зв’язок із попитом на гроші та пропозицією гро-шей. Пояснюється такий результат тим, що в процесі кон’юнктурних коливань рівень відсоткової ставки буде прямувати до рівноважного значення, незалежно від кількості грошей в економіці, тобто у довгостроковому періоді попит на гроші не залежить від їх ціни (величини відсоткової ставки).

 

 

 

 

Рис. 5.7. Фактори змін на грошовому ринку

 

 

 

Рис. 5.8. Крива LM (ліквідності грошей) Е. Хансена

Рівняння довгострокової рівноваги на грошовому ринку, виве-дене М. Фрідменом, називають монетарним правилом:

 

, (5.22)

 

де – середній довгостроковий темп приросту пропозиції грошей;

– середньорічний довгостроковий темп змін національного доходу;

– темп очікуваної інфляції.

Щоб монетарна політика зниження відсоткових ставок (з метою стимулювання економічного зростання) не виявилася згубною у перс-пективі, необхідно досягти її узгодження з довгостроковою грошовою стратегією, яка ґрунтується на монетарному рівнянні М. Фрідмена.

Тести

 

1. Гроші служать:

а) засобом обігу;

б) засобом збереження цінності;

в) рахунковою одиницею;

г) усі відповіді є правильними;

д) немає правильної відповіді.

2. Попит на гроші для операцій змінюється у такий спосіб:

а) зростає при підвищенні відсоткової ставки;

б) зростає при зниженні відсоткової ставки;

в) знижується у міру зростання номінального ВВП;

г) знижується при зменшенні номінального ВВП;

д) немає правильної відповіді.

 

3. Попит на гроші з боку активів з’являється у зв’язку з тим, що гроші є:

а) засобом обігу;

б) рахунковою одиницею;

в) засобом збереження цінності;

г) усі попередні відповіді є правильними;

д) через інші причини.

4. Якщо гроші для операцій обертаються в середньому 5 разів на рік, то кількість грошей, необхідних для обслуговування обміну, на які з’являється попит:

а) в 5 разів більше від номінального обсягу ВВП;

б) становить 20% номінального ВВП;

в) дорівнює відношенню: 5/номінальний обсяг ВВП;

г) 20/номінальний обсяг ВВП;

д) 20/5.

 

5. Якщо ми позначимо рівень цін, виражений у виді індексу, як Р, а цінність грошей як Д, то:

а) Р = Д – 1, б) Д = 1/Р, в) 1 = Д/Р, г) Д = Р – 1, д) Д = 1 – Р.

 

6. Загальна грошова маса зростає щоразу, коли комерційні банки:

а) збільшують свої внески в центральному банку;

б) збільшують обсяг позик для населення;

в) збільшують свої зобов’язання за поточними рахунками шляхом отримання наявних і безготівкових грошей від населення за
внесками;

г) змінюють частину своїх внесків у центральному банку;

д) зменшують свої зобов’язання за поточними рахунками, виплачуючи наявні або безготівкові гроші за внесками.