Виробничі можливості випуску продукції

 

Вид продукту	Виробничі альтернативи
А	В	C	Д	Е
Автомобілі, млн шт.
Керовані ракети, тис. шт.

 

Зобразіть дані про виробничі можливості графічно. Що пока-зують точки на кривій? Як відбито на кривій закон зростаючих нав’я-заних витрат? Якщо економіка знаходиться в точці С, якими будуть витрати виробництва додаткового мільйона автомобілів або додат-кової тисячі керованих ракет?

Позначте точку G усередині кривої. Що вона показує? Визначте точку Н зовні кривої. Що показує ця точка? Що має відбутися для того, щоб економіка змогла досягти рівня виробництва, який показує точка Н?

4. У чому полягають вісім цілей економічної політики? Яку черговість вказаних цілей ви б встановили для України?

5. Опишіть процес функціонування чистого капіталу на моделі кругообороту (ресурсів, продуктів і доходу). Схарактеризуйте ринки ресурсів і продуктів, при цьому неодмінно підкреслюйте факт рід-кості ресурсів. Перерахуйте обмеження моделі кругообороту (ресур-сів, продуктів і доходу).

Запитання і задачі для самоконтролю

 

1. Назвіть основні принципи функціонування ефективної моделі чистого капіталу і поясніть, як вони дають змогу розв’язати основні економічні проблеми суспільства: Що? Як? Для кого виробляти? Які найважливіші критичні зауваження щодо ринкової системи?

2. У чому полягають основні особливості наведених типів сис-тем економіки:

а) традиційна;

б) командна;

в) чистий капіталізм (ринкова);

г) змішана.

3. Чи правильними є твердження?

а) в адміністративно-командній системі спонукальним мотивом діяльності підприємств є максимізація прибутку;

б) мікроекономіка – це галузь економічної науки, яка вивчає ефективність функціонування національної економіки;

в) змістом світоглядно-виховної функції макроекономіки є фор-мування економічного мислення, економічної психології та еконо-мічної культури людей;

г) домогосподарства через видатки свого грошового доходу виявляють свій попит на товари і послуги;

д) у схемі кругообороту домогосподарства виявляють попит на ресурси.

4. Встановіть відповідність визначення кожному терміну, користуючись даними, наведеними в табл. 1.3.

 

Таблиця 1.3

 

Термін	Визначення
а) макроекономіка	1. Частина аналітичної економії, яка вивчає окремі скла-дові національної економіки
б) макроекономічна модель	2. Схема, яка відбиває взаємопов’язаний і безперервний рух ресурсів, виготовлених продуктів і доходів між еко-номічними суб’єктами
в) мікроекономіка	3. Частина аналітичної економії, що досліджує націо-нальну економіку як ціле
г) модель кругообігу	4. Спрощене відбиття економічної системи та її скла-дових

 

Лiтература

[ 1, с. 13-56; 3, с. 7-23; 4, с. 7-21; 6, с. 9-26;

11, с. 43-86, 231-237; 13, с. 11-20]

Змістовий модуль 2. Макроекономічні показники в системі національних рахунків

 

2.1. Концептуальні принципи системи національних рахун-ків. За радянських часів оцінка економіки ґрунтувалася на системі БНГ (баланс народного господарства), що передбачала сукупність показників макроекономіки і характеризувала розширене відтво-рення, виробництво, розділ та нагромадження суспільного продукту в їх взаємозв’язках. На цьому ж принципі було побудовано облік в усіх підприємствах.

Перший баланс в 1923/24 рр. було розроблено Комісією ЦСУ. Він ґрунтувався на марксистській ідеології для планової економіки: в її основі були дані про вартість виробничих фондів і землі – «Капітал». Це був перший у світі досвід докладного аналізу національного про-дукту, його галузевої структури та систем міжгалузевих зв’язків. Зна-чення балансу велике – він стимулював розвиток економічної науки (зокрема статистики) та практики господарювання. Проте БНГ мали обмежену сферу дослідження та інформаційного забезпечення.

У подальшому БНГ розгорнули у систему міжгалузевих балансів, які дотепер є дуже цінним інструментом економічного аналізу. Та зго-дом переваги балансу вичерпались – він виходив із версії матеріального виробництва як єдиної бази національного доходу, недооцінювались кількісні обсяги національного продукту, стримувалась роль сфери послуг.

Система національного рахівництва (СНР) зародилась у Вели-кій Британії в 1930-х роках, на сьогодні вона стала загальноприйня-тою у світі. В основу СНР покладено вчення Дж. Кейнса, а засновни-ком СНР був його учень – Р. Стоун. Виокремлюють два етапи роз-витку СНР: до і після Другої світової війни ООН створила міжнарод-ну стандартизовану СНР, 1-й варіант був запропонований у 1953 р. Надалі він уточнювався у 1960, 1964, 1968 і 1993 рр. Сучасна СНР втілює принципи ринкової економіки.

В Україні перехід на цю систему розпочався у 1990-ті роки і не завершився дотепер. Спочатку СНР збудовано на основі ВВП, хоча ще зберігалася частина системи БНГ (валової продукції). Бухгалтер-ський облік за системою СНР було запроваджено в банках, потім в інших галузях промисловості.

СНР в Україні зазнає труднощів об’єктивного характеру – ще не сформувалося розвинене ринкове господарство, має місце неузго-дженість базисних принципів СНР із фактичним станом господар-ства. Тому деякі категорії СНР у нас ще не знайшли використання. Але ця система весь час удосконалюється, інтегрується у світовому процесі.

СНР – це сучасна інформаційна система показників і класи-фікацій, що використовуються для дослідження та аналізу ринкової економіки на макрорівні. Вона містить повні дані про економічні операції та суб’єкти господарювання, про національне багатство. Побудована СНР на політико-економічній концепції, яка окреслює межі економічного виробництва товарів та послуг. В основу СНР покладена гіпотеза про те, що продукт створюється в усіх галузях (у тому числі в культурі, освіті, охороні здоров’я). Але непродуктив-ною в економічному значенні вважають працю в домогосподарстві (приготування їжі, прибирання приміщень, виховання дітей). Все інше (враховуючи фінансове посередництво, послуги органів дер-жавного управління, приватні послуги нотаріуса тощо) створює ВВП.

Перехід України на СНР вплинув на структуру суспільного про-дукту – зросла частка послуг (за 1991-2000 рр. з 28 до 48%), змінилось трактування доходу – раніше його одержання пов’язували лише з працею, а тепер – із капіталом, землею, працею. В СНР дохід – це будь-які грошові надходження; але в нього не входять суми, отримані внаслідок інфляції (холдинговий прибуток), різниці в цінах.

СНР пов’язує утворення доходів з процесом виробництва товарів і послуг, зміною на цій основі фінансових активів і пасивів, з капіталоутворенням і нагромадженням національного багатства. Але не є доходом перепродажу речей, послуги фінансових посередників, біржових операцій з цінними паперами – тут відбувається зміна форми власності, а не збільшення національного багатства. Саме виробники формують і здійснюють первинний розподіл доходів, які містять:

· заробітну плату та дивіденди домогосподарств;

· прибуток і чисте сальдо дивідендів нефінансових корпорацій;

· податки на виробництво та імпорт.

У системі СНР облік доходів здійснюється на підставі нарахо-ваних сум. Тому несплата (несвоєчасна виплата) заробітної плати та податків впливає на реальну структуру доходів економіки. Вторин-ний розподіл здійснює держава: збирає податки, виплачує субсидії, допомогу.

 

Додана вартість за складовими вторинного розподілу містить:

· оплату праці;

· податки, пов’язані з виробництвом за відніманням субсидій на виробництво;

· прибуток від виробництва.

Дохід вторинного розподілу – це наявний дохід, що викорис-товується на споживання та заощадження.Наявний дохід відбиває споживацьку діяльність населення та суб’єктів господарювання.

Розподіл доходів завершується перерозподілом соціальних трансфертів у натуральному виразі, що формує категорію «скориго-ваного валового наявного доходу».

Таким чином, на етапі розподілу первинних доходів їх складо-вими є: прибуток від виробництва та змішаний дохід, оплата праці найманих працівників, податки (за вирахуванням субсидій) на вироб-ництво й імпорт, відсотки, дивіденди та інші аналогічні доходи, доходи від оренди.

На етапі вторинного розподілу доходів враховуються: поточні податки на дохід і майно, соціальні виплати (допомога) і внески на соціальне страхування, інші поточні трансферти.

Особливостями розподілу доходу у ринковій економіці є те, що основний потік його припадає на домашні господарства. Але в Украї-ні ще завищена частка держави, занижена частка нефінансових кор-порацій, деформована структура доходів від власності.

СНР побудовано за принципом розмежування кінцевого та про-міжного продукту. Кінцева продукція – це продукція, яка використо-вується для кінцевого споживання населення і держави, для інвес-тицій та експорту. Обсяг кінцевої продукції формує показник ВВП.

Проміжна продукція – це вартість засобів, використаних для виробництва сировини, палива, енергії, матеріалів, транспорту, опто-вої торгівлі та виробничих послуг. Вона не входить до ВВП.

ВВП – це валовий внутрішній продукт, вироблений резидентами (підприємствами та підприємцями), незалежно від національності та громадянства, які мають економічні інтереси на території цієї країни і займаються виробничою діяльністю та мешкають на її економічній території не менше року.

Усі національні рахунки поділяють на три класи:

1 – консолідовані (ВВП, національного доходу, зовнішніх операцій);

2 – виробництва, споживання, капіталоутворення;

3 – доходів, витрат і фінансування капіталовкладень.

Національні рахунки формуються за двосторонньою формою обліку:

· одержана вартість – записується як ресурси;

· сплачена – враховується як використання цих ресурсів.

Різниця між вартістю одержаних (доданих) і сплачених (від’єм-них) операцій утворює в поточних рахунках сальдо – балансуючі статті, які беруть участь у фінансуванні іншої групи витрат (іншого рахунка), що утворює ланцюговий зв’язок показників. Деякі рахунки не мають балансуючих статей, оскільки вже є балансами (наприклад, рахунок товарів й послуг).

Отже, СНР висвітлює рівень макроекономічних показників за циклом виробництва, розподілу та перерозподілу суспільного про-дукту. Всі рахунки відтворює схема: ресурси, використання, балан-суюча стаття.

 

2.2. Зміст національних рахунків. СНР складається з восьми рахунків:

1. Рахунок товарів і послуг базовий у СНР і характеризує наяв-ність товарів і послуг (внутрішнього виробництва, імпорту) і вико-ристання їх (проміжне, кінцеве споживання, капіталоутворення, екс-порт). Обсяг товарів і послуг відбивається у фактичних цінах (на мо-мент здійснення операцій виробництва). Наприклад, структура цього рахунка у 2006 році була такою:

 

Ресурси	Використання, млрд грн
Випуск (в основних цінах)		Проміжне споживання
Імпорт товарів і послуг		Кінцеві споживчі витрати
Податки на продукти	71,6	Валове нагромадження основного капіталу
Субсидії на продукти	– 1,6	Зміна запасів матеріальних оборотних засобів	0,8
	Придбання за відніманням вибуття цінностей	0,2
Експорт товарів і послуг
Всього		Всього

 

2. Рахунок виробництва фіксує вартість вироблених в Україні товарів і наданих послуг (ресурси) та їх використання, що складаються з проміжного споживання (товари й послуги, витрачені на виробництво) + + ВВП – додана вартість, створена у результаті виробництва. Так, у 2006 р. в Україні ВВП становив (1182 + 71,6 – 1,6) – 708 = 544 млрд грн.

3. Рахунок утворення доходу відбивають такі статті ресурсів та їх використання:

 

Ресурси	Використання, млрд грн
ВВП (у ринкових цінах)		Оплата праці найманих працівників	268,6
	Податки на виробництво та імпорт	82,3
Субсидії на виробництво та імпорт	– 8,9
Валовий прибуток, змішаний дохід

 

Балансуюча стаття цього рахунка – «валовий прибуток»; для до-машніх господарств має форму змішаного доходу (вартість робочої сили + прибутковий продукт).

4. Рахунок розподілу первинного доходу показує складові вало-вої доданої вартості (доходу) та їх використання:

 

Ресурси	Використання, млрд грн
Валовий прибуток, змішаний дохід		Дохід від власності, сплачений іншим країнам	15,5
Оплата праці найманих працівників	271,4
Податки на виробництво та імпорт	82,4	Валовий національний дохід	535,5
Субсидії на виробництво та імпорт	– 8,8
Дохід від власності, одержаний від інших країн
Всього		Всього

 

Балансуюча стаття цього рахунка відбиває сальдо – «валовий національний дохід».

5. Рахунок вторинного розподілу доходу показує ресурси, що надійшли у розпорядження держави (валовий національний дохід; поточні податки на доходи, майно та поточні трансферти, одержані від інших країн) та їх використання (соціальні допомоги, інші поточні трансферти, сплачені іншим країнам). Сальдо цього рахунка – «вало-вий наявний дохід» (у 2006 р. становив 551 млрд грн).

6. Рахунок використання наявного доходу відбиває ті його частини, які надійшли на споживання та заощадження:

 

Ресурси	Використання, млрд грн
Валовий наявний дохід		Кінцеві споживчі витрати
Валове заощадження
Всього

7. Рахунок капіталу характеризує стан нагромадження чистого багатства та його перерозподіл. Його ресурсну частину називають «зміни в зобов’язаннях і чистому багатстві», а частину використання – «зміни в активах». Балансуюча стаття – «чисте кредитування», якщо сальдо позитивне; або «чисте запозичення», якщо сальдо від’ємне:

 

Зміни в зобов’язаннях і чистому багатстві	Зміни в активах, млрд грн
Чисте заощадження	68,7	Валове нагромадження основного капіталу	133,8
Капітальні трансферти, одержані від інших країн	0,1	Споживання основного капіталу	– 58,2
Зміна запасів матеріальних оборотних засобів	0,6
Капітальні трансферти, сплачені іншим країнам	– 0,1	Придбання за відніманням вибуття цінностей	0,2
Чисте запозичення	– 7,7
Всього	68,1	Всього	68,7

 

8. Фінансовий рахунок у ресурсній частині показують статті «чис-те прийняття фінансових зобов’язань» країни, а у частині використання – «чисте придбання фінансових активів»:

 

Зміни в зобов’язаннях і чистому багатстві	Зміни в активах, млрд грн
Чисте запозичення	– 7,7	Готівкові гроші та депозити	36,2
Цінні папери, крім акцій		Цінні папери, крім акцій	21,6
Кредити та позики		Кредити та позики	1,1
Акції та інші види участі в капіталі	27,9	Акції та інші види участі в капіталі	– 0,6
Інша кредиторська заборгованість	4,5	Інша дебіторська заборгованість	28,4
Всього	86,7	Всього	86,7

 

Рахунок капіталу та фінансовий рахунок відбивають інформа-цію нагромадження.

Усі національні рахунки ведуть у розрізі п’яти секторів економіки.

 

2.3. Класифікація макроекономічних показників. В україн-ській економіці триває процес поступового освоєння та вдосконален-ня макроекономічних показників ринкового типу: потоків, запасів, кон’юнктури. Поки що система національних рахунків відбиває 15 показників потоків:

1. Валовий внутрішній продукт ВВП.

2. Споживання основного капіталу (амортизація А).

3. Чистий внутрішній продукт ЧВП = ВВП – А (1 – 2).

4. Сальдо первинних доходів, отриманих із-за кордону.

5. Валовий національний дохід ВНД (1 + 4).

6. Чистий національний дохід ЧНД (4 – 2).

7. Сальдо поточних трансфертів, одержаних із-за кордону.

8. Валовий національний наявний дохід (5 + 7).

9. Кінцеве споживання (С).

10. Національне заощадження S = ВНД – С (8 – 9).

11. Сальдо капітальних трансфертів, одержаних із-за кордону.

12. Фінансові джерела інвестицій (10 – 11).

13. Валове нагромадження (I).

14. Придбання невиробничих нематеріальних нефінансових активів.

15. Чисте кредитування (+), чисте заощадження (–): (12– 13 – 14).

Показники запасів – це економічні змінні, які відбивають нагромадження та використання цінностей економічними суб’єктами, їх визначають на певну дату.

Показники економічної кон’юнктури – це змінні, пов’язані з коливанням ділової активності.

Класифікація макроекономічних показників наведена на рис. 2.1. Вона відбиває розвиток економіки на різних стадіях процесу відтворення, показує рух товарів і послуг, а також стан виробництва й використання валового внутрішнього продукту.

Стадія виробництва характеризується показниками випуску, проміжного споживання, валового внутрішнього продукту (валової доданої вартості). Випуск – це вартість товарів і послуг, що є резуль-татом виробничої діяльності резидентів у звітному періоді.

 

 

Рис. 2.1. Структура основних макроекономічних показників

 

Обсяг валового випуску, досягнутий в умовах повної зайнятості, називають потенційним, або рівнем природного випуску.

Проміжне споживання містить витрати на товари та послуги, використані інституційними одиницями для виробничих потреб.

Валова додана вартість (ВДВ) розраховується як різниця між випуском та проміжним споживанням. Вона містить первинні доходи, створювані учасниками виробництва і розподілені між ними. Починаючи з 2001 р., розрахунки ВДВ здійснюються за видами економічної діяльності.

У національних рахунках використовуються два рівні показ-ників і два методи оцінки. Для економіки в цілому результати вимі-рюються випуском товарів і послуг та валовим внутрішнім продук-том у ринкових цінах, для секторів і видів економічної діяльності – випуском в основних цінах і валовою доданою вартістю. Динаміка основних макроекономічних показників України наведена у табл. 2.1.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) на стадії виробництва виз-начається як різниця між випуском у ринкових цінах та проміжним споживанням у цінах покупців або як сума валових доданих вартос-тей видів економічної діяльності і податків на продукти за відніман-ням субсидій на продукти.

Відповідно до міжнародного стандарту у СНР інституційні оди-ниці групуються в сектори:

· нефінансові корпорації – підприємства, що займаються ви-робництвом товарів і послуг для продажу за цінами, що покривають витрати виробництва і дають прибуток;

· фінансові корпорації – банки, страхові компанії та інші, які спеціалізуються на фінансово-посередницькій діяльності;

· сектор загального державного управління, до якого належать органи управління центрального та місцевого рівнів, некомерційні бюджетні організації та державні цільові фонди;

· сектор домашніх господарств, що об’єднує фізичних осіб як споживачів і осіб-підприємців;

· сектор некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства (НКОДГ) – створені окремими групами людей для забезпечення їх політичних, релігійних і професійних інтересів, а та-кож для надання соціально-культурних послуг (соціально-культурні підрозділи нефінансових корпорацій).

 

2.4. Структура валового випуску за секторами економіки. Валовий випуск нефінансового сектору передбачає:

· реалізовані товари та послуги;

· вироблену продукцію на підприємствах цього сектору і вико-ристану ними для основного і допоміжного виробництва;

· продукцію власного виробництва, що надійшла в індиві-дуальне чи колективне споживання працівникам сектору та членам їх сімей;

· продукцію, обмінену за бартерними умовами;

· вартісну оцінку змін у запасах товарів, вироблених цим сектором.

Валовий випуск сектору фінансових корпорацій містить:

· вартість наданих фінансових послуг (комісійні, касове обслуговування, інкасаційні витрати тощо);

· різницю між одержаними та сплаченими відсотками щодо позик і депозитів кредитних установ;

· різницю між страховими платежами та страховим відшко-дуванням, враховуючи відрахування у резерви страхування життя страховими компаніями.

До валового випуску сектору загальнодержавного управління належать:

· продукція, переважно неринкового характеру, призначена для індивідуального та спільного споживання домогосподарствами і суспільством у цілому;

· ринкова продукція державних підприємств у сфері послуг та виробництва товарів.

Валовий випуск сектору домогосподарств складається:

· з продукції домогосподарств, виробленої на продаж;

· продукції домогосподарств, виробленої для власного споживання;

· умовно обчислених доходів населення від проживання у власних будинках;

· послуг, наданих домогосподарствам найманими робітниками.

 

Валовий випуск сектору некомерційних організацій, що обслу-говують домогосподарства, утворюють послуги:

· соціально-культурних підприємств і організацій;

· житлових підприємств, які надаються своїм працівникам за пільговими цінами;

· і товари, призначені на продаж за ринковими цінами.

Таблиця 2.1