Гетьманування Павла Тетері (1663–1665 рр.)

ЦЕ ЦІКАВО!

Павло Тетеря був хрещенком Богдана Хмельницького; пізніше він одружився з удовою Данила Виговського – дочкою Б. Хмельницького Оленою.

Павло Тетеря був гетьманом Правобережної України.

Політика П. Тетері

1. Орієнтувався на Польщу.
2. Спробував об‘єднати Право- та Лівобережжя за допомогою поляків і кримських татар, але невдало.
3. Не мав широкої підтримки українського населення.

У 1665 р. призначив наказним гетьманом М. Ханенка, проте так і не зрікся гетьманства до самої смерті.

Гетьманування Івана Брюховецького (1663–1668 рр.)

Гетьман Лівобережної України, обраний на «Чорній Раді», випередивши своїх конкурентів Я. Сомка і В. Золотаренка.

Політика І. Брюховецького

1. Був першим українським гетьманом, що відвідав Москву і навіть одружився з московською княжною.
2. Уклав із Москвою Батуринські статті (1663 р.) та Московські статті (1665 р.).
3. Намагався встановити контроль над Правобережжям.
4. Підписав Андрусівське перемир‘я (1667 р.) між Московською державою та Річчю Посполитою:

- Правобережна Україна відходила до Польщі;

- Лівобережна Україна залишалася за Московською державою;

- Київ тимчасово контролював лівобережний гетьман, згодом це місто мало відійти до Польщі;

- Запорозька Січ перебувала під спільним контролем обох держав.

1. Побоюючись втратити гетьманство заявив про вихід України з-під влади Москви і перехід під турецький протекторат (1668 р.).
2. Був убитий козаками.

Гетьманування Петра Дорошенка (1665 – 1676 рр.)

П. Дорошенко був гетьманом Правобережної України.

Політика П. Дорошенка

1. У 1668 р. об‘єднав Ліво- і Правобережжя, був проголошений гетьманом усієї України.
2. У 1669 р. змушений повернутися на Правобережжя, щоб протистояти претендентові на гетьманську булаву П. Суховію, підтриманому кримськими татарами. На Лівобережжі залишився наказний гетьман Д. Многогрішний. За відсутності П. Дорошенка Д. Многогрішний був проголошений гетьманом Лівобережжя.
3. У 1669 р. уклав з Туреччиною союзний договір – так звані Корсунські статті із метою відновлення єдності України.
4. Українсько-турецько-татарська армія протягом 1672 р. вела широкомасштабну війну проти Речі Посполитої, результатом якої став Бучацький договір (1672 р.): Польща відмовилася від претензій на Правобережну Україну.
5. Татари і турки грабували Правобережжя, наступ польської армії та лівобережного гетьмана І. Самойловича призвела до відставки П. Дорошенка.

У 1675 р. П. Дорошенко, розчарований союзництвом із Туреччиною, передав булаву кошовому отаману Запорізької Січі І. Сіркові та присягнув на вірність московському цареві.

ЦЕ ЦІКАВО!

Московський уряд змусив П. Дорошенка після зречення оселитися в Москві. Декілька років колишній гетьман служив в‘ятським воєводою, а помер у с. Ярополчому під Москвою в 1698 р. Його правнучкою була красуня Наталія Гончарова, дружина О. С. Пушкіна.

Гетьманування Дем‘яна Многогрішного (1669–1672 рр.)

Гетьман Лівобережної України, за відсутності П. Дорошенка був обраний гетьманом на козацькій раді.

Політика Д. Многогрішного

1. Підписав із Московською державою Глухівські статті (1669 р.).
2. Провадив таємні переговори з П. Дорошенком про можливість переходу Лівобережної України під протекторат Туреччини.

Гетьманування Івана Самойловича (1672–1687 рр.)

Обраний гетьманом Лівобережної України.

Політика І. Самойловича

1. Підписав із Москвою Конотопські статті (1672 р.).
2. У 1674 р. проголосив себе гетьманом усієї України, у 1676 р. став фактичним гетьманом і Ліво-, і Правобережжя.
3. За його правління (але без його участі) Москва і Річ Посполита підписали Вічний мир (1686 р.):

- кордон між Річчю Посполитою та Московською державою пролягав по Дніпру; Південна Київщина і Брацлавщина залишалися незаселеною нейтральною зоною;

- Запоріжжя відходило Москві;

- за відмову від Києва Річ Посполита отримувала викуп у 146 тис. карбованців;

- сторони домовилися про спільну боротьбу проти Туреччини та Кримського ханства. Московська держава вступила до анти турецької Священної ліги.

Наслідки договору. Україна остаточно поділена на дві частини.

Після розорення Правобережжя Самойлович намагався дистанціюватися від Москви: за доносом старшини він був заарештований і відправлений до Москви, а звідти – до Тобольська.