Українські землі в другій половині XVII ст.

УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ в другій половині XVII ст.

РОЗДІЛ ГЕТЬМАНЩИНИ І БОРОТЬБА ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ

 

Доба Руїни

Період від смерті Богдана Хмельницького до початку гетьманування Івана Мазепи історики, починаючи з М. Костомарова, називають Руїною. Руїна характеризувалася внутрішньою боротьбою козацької старшини за владу та іноземним вторгненням в Україну.

Існують різні підходи до географічного та хронологічного визначення Руїни.

- Основний зміст – розпад Української держави. - Тривала з 1657 до 1687 р. - Охопила і Лівобережну, і Правобережну Україну

- Основний зміст – спустошення Правобережної України. - Тривала з 1663 до 1687 р. - Охопила тільки Правобережжя України

Причини Руїни

- Відсутність загальнонаціонального лідера, який би міг продовжувати справу Б. Хмельницького після його смерті.

- Розкол серед української еліти з питань внутрішньої і зовнішньої політики: частина орієнтувалася на Москву, частина – на Річ Посполиту.

- Нездатність старшини поставити державні інтереси над особистими.

- Гострі соціальні конфлікти, небажання рядового козацтва і селянства підпорядковуватися будь-якому уряду.

- Втручання у внутрішньо українські справи та безпосередня агресія з боку Речі Посполитої, Московської держави, Османської імперії та Кримського ханства.

Гетьманування Івана Виговського (1657–1659 рр.)

Перед смертю Б. Хмельницький заповів гетьманську булаву своєму 16-річному синові Юрію: старший син Тиміш, якого Богдан Хмельницький бачив на гетьманській посаді, загинув. У вересні 1657 р. старшинська рада в Чигирині доручила генеральному писареві І. Виговському виконувати гетьманські повноваження до повноліття Юрія. За місяць на Корсунській раді, де були присутні рядові козаки, міщани, духівництво та посли іноземних держав, І. Виговського обрали повноправним гетьманом.

Політика І. Виговського

1. Зберігав союзницькі відносини з Московською державою.
2. Активізував зв‘язки з Кримом, Швецією, домовився про перемир‘я з Польщею.
3. Зміцнював становище козацької старшини і православної шляхти.
4. Боровся з антигетьманською опозицією: придушив повстання полтавського полковника М. Пушкаря і кошового отамана Я. Барабаша, підтримуване Москвою (1658 р.).
5. Підписав Гадяцький договір (1658 р.) з Річчю Посполитою, що спричинило московсько-українську війну. Під час неї І. Виговський розгромив 100-тисячну московську армію під Конотопом (1659 р.), але через свою непопулярність не зумів використати результати перемоги.
6. І. Виговський не зумів приборкати промосковськи налаштовану старшину, тому російська армія в 1659 р., підтримуючи заколотників, захопила Лівобережжя України.
7. У жовтні 1659 р. він зрікся гетьманської булави, передав її вже обраному новому гетьманові Ю. Хмельницькому і виїхав до Польщі.

Гетьманування Юрія Хмельницького (1659–1663 рр.)

Юрій Хмельницький був обраний гетьманом наприкінці вересня 1659 р. Людина слабкодуха, без чітких переконань, без таланту військового й державного діяча, він став маріонеткою в руках сильніших політиків.

Політика Ю. Хмельницького

1. Під тиском російських військ, що перебували на Лівобережжі, Ю. Хмельницький підписав фальсифікований варіант Березневих статей – так звані Переяславські статті (1659 р.). В результаті Гетьманщина перетворилася на автономію Московії, що викликало велике незадоволення старшини, особливо на Правобережжі.
2. У жовтні 1660 р. він укладає Слободищенський трактат. Наслідки: Правобережна Україна повернулася до складу Речі Посполитої. Наказним гетьманом Лівобережної України обрали Я. Сомка. Це стало початком поділу Гетьманщини на Правобережну і Лівобережну частини та війни між окремими регіонами України.

У січні 1663 р. Ю. Хмельницький зрікся булави і постригся у ченці.

Гетьмани розділеної України

Правобережна України	Лівобережна Україна
Павло Тетеря	1663-1665	Іван Брюховецький	1663-1668
Петро Дорошенко	1665-1677	Дем‘ян Многогрішний	1669-1672
Юрій Хмельницький	1677-1681	Іван Самойлович	1672-1687

Політика П. Тетері

1. Орієнтувався на Польщу.
2. Спробував об‘єднати Право- та Лівобережжя за допомогою поляків і кримських татар, але невдало.
3. Не мав широкої підтримки українського населення.

У 1665 р. призначив наказним гетьманом М. Ханенка, проте так і не зрікся гетьманства до самої смерті.

Політика І. Брюховецького

1. Був першим українським гетьманом, що відвідав Москву і навіть одружився з московською княжною.
2. Уклав із Москвою Батуринські статті (1663 р.) та Московські статті (1665 р.).
3. Намагався встановити контроль над Правобережжям.
4. Підписав Андрусівське перемир‘я (1667 р.) між Московською державою та Річчю Посполитою:

- Правобережна Україна відходила до Польщі;

- Лівобережна Україна залишалася за Московською державою;

- Київ тимчасово контролював лівобережний гетьман, згодом це місто мало відійти до Польщі;

- Запорозька Січ перебувала під спільним контролем обох держав.

1. Побоюючись втратити гетьманство заявив про вихід України з-під влади Москви і перехід під турецький протекторат (1668 р.).
2. Був убитий козаками.

Політика П. Дорошенка

1. У 1668 р. об‘єднав Ліво- і Правобережжя, був проголошений гетьманом усієї України.
2. У 1669 р. змушений повернутися на Правобережжя, щоб протистояти претендентові на гетьманську булаву П. Суховію, підтриманому кримськими татарами. На Лівобережжі залишився наказний гетьман Д. Многогрішний. За відсутності П. Дорошенка Д. Многогрішний був проголошений гетьманом Лівобережжя.
3. У 1669 р. уклав з Туреччиною союзний договір – так звані Корсунські статті із метою відновлення єдності України.
4. Українсько-турецько-татарська армія протягом 1672 р. вела широкомасштабну війну проти Речі Посполитої, результатом якої став Бучацький договір (1672 р.): Польща відмовилася від претензій на Правобережну Україну.
5. Татари і турки грабували Правобережжя, наступ польської армії та лівобережного гетьмана І. Самойловича призвела до відставки П. Дорошенка.

У 1675 р. П. Дорошенко, розчарований союзництвом із Туреччиною, передав булаву кошовому отаману Запорізької Січі І. Сіркові та присягнув на вірність московському цареві.

ЦЕ ЦІКАВО!

Московський уряд змусив П. Дорошенка після зречення оселитися в Москві. Декілька років колишній гетьман служив в‘ятським воєводою, а помер у с. Ярополчому під Москвою в 1698 р. Його правнучкою була красуня Наталія Гончарова, дружина О. С. Пушкіна.

Гетьманування Дем‘яна Многогрішного (1669–1672 рр.)

Гетьман Лівобережної України, за відсутності П. Дорошенка був обраний гетьманом на козацькій раді.

Політика Д. Многогрішного

1. Підписав із Московською державою Глухівські статті (1669 р.).
2. Провадив таємні переговори з П. Дорошенком про можливість переходу Лівобережної України під протекторат Туреччини.

Політика І. Самойловича

1. Підписав із Москвою Конотопські статті (1672 р.).
2. У 1674 р. проголосив себе гетьманом усієї України, у 1676 р. став фактичним гетьманом і Ліво-, і Правобережжя.
3. За його правління (але без його участі) Москва і Річ Посполита підписали Вічний мир (1686 р.):

- кордон між Річчю Посполитою та Московською державою пролягав по Дніпру; Південна Київщина і Брацлавщина залишалися незаселеною нейтральною зоною;

- Запоріжжя відходило Москві;

- за відмову від Києва Річ Посполита отримувала викуп у 146 тис. карбованців;

- сторони домовилися про спільну боротьбу проти Туреччини та Кримського ханства. Московська держава вступила до анти турецької Священної ліги.

Наслідки договору. Україна остаточно поділена на дві частини.

Після розорення Правобережжя Самойлович намагався дистанціюватися від Москви: за доносом старшини він був заарештований і відправлений до Москви, а звідти – до Тобольська.

Політика Ю. Хмельницького

1. Був васалом турецького султана.
2. Здійснив із турецько-татарською армією Чигиринські походи з метою завоювання Правобережної України (1677-1678 рр.).
3. Після підписання Бахчисарайського мирного договору 1681 р. Ю. Хмельницького позбавили гетьманської булави. Він був страчений турками у Кам‘янці-Подільському в 1681, або в 1685 р.

Результати і наслідки Руїни

· Почалася суспільна криза Речі Посполитої, що завершилася загибеллю Польської держави наприкінці XVIII ст.

· Туреччина зазнала поразки від Священної ліги, що призвело до її занепаду у XVIII ст.

· Московська держава вийшла з Руїни ослабленою, її внутрішнє становище вимагало змін.

Політика І. Мазепи

Соціально-економічна політика:

1. Уклав із Росією Коломацькі статті (1687 р.).
2. Всіляко підтримував Росію; російські урядовці зазначали: «Ніколи ще не було гетьмана кориснішого й вигіднішого для царя».
3. Наділяв землями та привілеями козацьку старшину, формуючи верхівку українського суспільства.
4. Створив систему найманих військ для особистої охорони гетьмана, охорони маєтків та поліцейської служби.
5. Розвивав торгівлю як внутрішню, так і зовнішню (з Польщею, Кримом, Московським царством, Кавказом, Персією), що занепала за часів Руїни.
6. Запровадив панщину в два дні на тиждень (уперше після Національно-визвольної війни).
7. Силою придушував селянські повстання та виступи опозиції, що дало підстави запорожцям називати його «вітчимом України».
8. Реставрував 20 та заснував 12 храмів (збудовано в Києві новий мурований Богоявленський собор Братського монастиря, Військово-Микільський собор з мурованою дзвіницею і трапезною палатою в Пустинно-Микільському монастирі, церкву Всіх Святих у Києво-Печерській лаврі); унаслідок такої активної діяльності гетьмана тогочасний український архітектурний стиль назвали «мазепинське бароко».
9. Розбудував столицю Батурин за зразком Версалю, палацу французьких монархів.
10. Домігся надання Києво-Могилянській колегії статусу академії, призначив їй щорічну субсидію. У часи гетьманування Мазепи тут навчалося найбільше студентів – до двох тисяч.
11. Видав на власні кошти Євангеліє арабською мовою.
12. Сприяв розвитку літератури.
13. Направляв дітей старшини на навчання за кордон.
14. Дбав про створення нових осередків культури, одним із яких став Чернігівський колегіум.
15. Незважаючи на заборону, підтримував дипломатичні відносини з багатьма європейськими державами.
16. Установив таємні контакти з польським та шведським королями.
17. У 1708 р. уклав таємний українсько-шведський союз проти Росії, який у 1709 р. трансформувався в договір про створення незалежної Української держави в союзі зі Швецією.

Царський терор в Україні

1) Розпочався відразу після переходу гетьмана на бік Швеції;

2) в Україні провели вибори нового гетьмана, яким став Іван Скоропадський;

3) в усіх церквах Московського царства Мазепі проголосили анафему (церковне прокляття);

4) здійснено символічну страту опудала Мазепи;

5) в центральні райони Гетьманщини та на Правобережжя введено російські війська;

6) знищено гетьманську резиденцію Батурин разом із жителями;

7) у квітні 1709 р. російське військо під командуванням О. Меншикова зруйнувало Запорізьку Січ (Чортомлицьку Січ), забрало артилерію та амуніцію, спалило флотилію, а захоплених козаків закатували.

Полтавська битва між шведськими та московськими військами відбулася 27 червня 1709 р. та завершилася перемогою останніх.

Мазепі й Карлові ХІІ вдалося втекти в турецькі володіння. Козаки, які воювали на боці шведів і потрапили в московський полон, були показово закатовані, і їхні тіла були виставлені на привселюдний огляд.

Наслідки Полтавської битви:

- Україна зазнала значних людських та матеріальних утрат;

- царський уряд почав ліквідацію Гетьманщини;

- І. Мазепа не пережив поразки і помер у жовтні 1709 р.

Діяльність Пилипа Орлика

1. Уклав так звану Конституцію Пилипа Орлика («Пакти і конституції законів і вольностей Війська Запорізького») – угода між П. Орликом, старшиною та запорожцями, укладена під час обрання П. Орлика гетьманом. Основною ідеєю документу стала вимога обмежити владу гетьмана і прагнення старшини відігравати провідну роль у суспільно-політичному житті України.

Текст Конституції був складений латинською та книжною українською мовами і містив преамбулу (вступ) і 16 статей.

1. У 1711 р. здійснив похід на Правобережжя разом із загонами поляків і татар.
2. Намагався створити широку антиросійську коаліцію – як у Європі, так і на Сході. Але міжнародна ситуація не сприяла йому.

Діяльність К. Розумовського

1. Переніс резиденцію в Глухів, який розбудував за європейським взірцем.
2. Підпорядкував своїй адміністрації Запорозьку Січ і Київ.
3. З України було виведено російські війська.
4. Здійснив військову реформу: уніфікував зброю та уніформу для козацького війська, вдосконалив артилерію.
5. Провів судову реформу: запровадив шляхетські суди; Гетьманщина була поділена на 20 повітів, у кожному з яких засновано суди: земський (для розгляду цивільних справ) і підкоморський (для розгляду земельних справ).
6. Запровадив обов‘язкове навчання козацьких дітей, планував відкрити у Глухові університет.
7. Виступав із проектом спадкового гетьманства в Україні.
8. Пішов у відставку за наказом Катерини ІІ.
9. 10 листопада 1764 р. вийшов царський указ про ліквідацію гетьманської влади в Україні.

Російсько-турецькі війни

Росія вела війни з Туреччиною в другій половині XVIII ст. з метою посилення своїх політичних та економічних позицій у Північному Причорномор‘ї, на Балканах та в країнах Близького та Середнього Сходу.

Роки	Результат	Наслідки
1768–1774 рр.	Кючук-Кайнарджійський мир (1774 р.) - Росія приєднала українські землі в межиріччі Дніпра й Південного Бугу до узбережжя Чорного моря, частину морського узбережжя з фортецями Керч, Єнікале, Кінбурн, Азов і таким чином здобула вихід до Чорного моря; - Кримське ханство оголошене незалежною від Туреччини державою; - Туреччина відновила автономію Молдавського князівства та Волощини, які фактично потрапили під протекторат Росії; - російські торгові судна вільно плавають Чорним морем і проходять через протоки Босфор та Дарданелли	- Посилена присутність Росії на Півдні України; - відпала потреба в Запорозькій Січі (ліквідована в 1775 р.); - у 1783 р. Кримське ханство увійшло до складу Російської імперії, внаслідок чого припинилися турецько-татарські набіги, в Криму ліквідовані рабовласництво та работоргівля, Крим приєднано до імперського російського ринку; - початок утисків татар, масові втечі татар до Туреччини
1787–1791 рр.	Ясський мир (1791 р.) - Росія приєднала землі між Південним Бугом та Дністром з фортецею Очаків; - новий кордон між Росією та Туреччиною встановлений по річці Дністер на південному заході, по річці Кубань – на Кавказі; - Туреччина визнала приєднання до Росії Криму та Кубані; - Росія повернула Туреччині Молдову й Волощину	- масове переселення людей на Південь України, заснування міст (Одеса, Катеринослав, Маріуполь, Миколаїв, Севастополь); - швидкий економічний розвиток південних українських земель; - у 1796 р. кріпацтво запроваджено на південних землях України

І поділ Польщі (1772 р.)

Назва держави	Територія, яку отримала держава
Росія	Частина Східної Білорусії
Австрія	Східна Галичина
Пруссія	Помор‘я (без Гданська)

ІІ поділ Польщі(1793 р.)

Назва держави	Територія, яку отримала держава
Росія	Правобережна Україна, Центральна Білорусь
Австрія	Нічого не отримала
Пруссія	Гданськ, значна частина Великої Польщі

 

ІІІ поділ Польщі (1795 р.)

Назва держави	Територія, яку отримала держава
Росія	Західна Білорусь, Західна Волинь, латвійські та литовські землі
Австрія	Галичина, частина Волині, так звані малопольські землі з Краковом і Познанню
Пруссія	Основна частина Великої Польщі з Варшавою

 

Унаслідок трьох поділів Польська держава перестала існувати.

Таким чином, під владою Російської імперії опинилися всі українські землі Правобережжя, за винятком Галичини, Буковини та Закарпаття, що перебували в складі Австрійської імперії.

УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ в другій половині XVII ст.