Бюджетне фінансування та його організація 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Бюджетне фінансування та його організація



 

Метою виконання видаткової частини бюджету протягом бюджетного року є фінансування заходів, затверджених у бюджеті.

ФІНАНСУВАННЯ ІЗ БЮДЖЕТУ це процес використання бюджетних коштів на фінансування видатків та кредитування бюджету шляхом перерахування коштів на реєстраційні рахунки розпорядників коштів з єдиного казначейського рахунка або рахунка місцевого бюджету, які відкрито в органах казначейської служби.

Фінансування із бюджету здійснюється на основі двохосновних принципів: плановості та цільового характеру використання бюджетних ковшів.

Принцип плановості означає обов'язкову умову законодавчого затвердження даних видатків.

Цільовий характер використання бюджетних коштів означає вимогу до розпорядників коштів використовувати виділені кошти за їхнім цільовим призначенням.

ВИКОНАННЯ БЮДЖЕТУ ЗА ВИДАТКАМИ – це здійснення протягом бюджетного року асигнування програм та заходів відповідно до закону «Про Державний бюджет України».

Питання організації виконання державного бюджету за видатками та кредитуванням регулюються статтею 46 Бюджетного кодексу «Стадії виконання бюджету за видатками і кредитуванням». Виконання державного бюджету забезпечує Кабінет Міністрів України, а загальну організацію та управління – Міністерство фінансів. Процедуру виконання державного бюджету за видатками покладено на органи Державної казначейської служби України.

Виконання державного бюджету за видатками та кредитуванням являє собою складний за структурою процес, що включає такі послідовні етапи:

1. Встановлення бюджетних асигнувань розпорядниками бюджетних коштів на основі та в межах затвердженого розпису.

2. Затвердження кошторисів, паспортів бюджетних програм (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), а також порядків використання бюджетних коштів.

3. Взяття бюджетних зобов’язань.

4. Отримання товарів, робіт і послуг.

5. Здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобов’язань.

6. Використання товарів, робіт і послуг на виконання бюджетних програм.

7. Повернення кредитів до бюджету (щодо кредитування бюджету).

Розглянемо окремі етапи.

 

1. Встановлення бюджетних асигнувань розпорядниками бюджетних коштів на основі та в межах затвердженого розпису.

Міністерство фінансів України надає Державній казначейській службі України річний розпис призначень державного бюджету та розпис асигнувань загального фонду державного бюджету. Органи Державної казначейської служби України виділяють кошти на фінансування затвердженого бюджету відповідно до затверджених планів (планів використання бюджетних коштів, планів асигнувань та кошторисів) по головних розпорядниках бюджетних коштів.

ПЛАН ВИКОРИСТАННЯ БЮДЖЕТНИХ КОШТІВ – це план одержання фінансової допомоги підприємствами, що мають статус бюджетних установ, з бюджету через розпорядників бюджетних коштів.

ПЛАН АСИГНУВАНЬ – це помісячний розподіл асигнувань за скороченою формою економічної класифікації.

КОШТОРИС – це плановий документ, який надає право на одержання коштів з бюджету в межах однієї бюджетної установи протягом бюджетного року.

Відповідно до затвердженого розпису бюджету розпорядники бюджетних коштів одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів.

Порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Державна казначейська служба України здійснює контроль за відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису бюджету.

Розпорядники бюджетних коштів забезпечують управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених цим Кодексом.

Видатки розпорядників бюджетних коштів контролюються органами Державної казначейської служби шляхом їхнього узгодження із бюджетним розписом.

Розпорядники коштів (керівники установ та організацій) одержують у своє розпорядження бюджетні асигнування,беруть на себе бюджетні зобов’язання та здійснюють видатки з бюджету.

БЮДЖЕТНЕ АСИГНУВАННЯ – повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов'язання і здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету.

БЮДЖЕТНЕ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому [2].

Бюджетні зобов’язання виникають:

за загальним фондом бюджету – в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом або планом використання бюджетних коштів;

за спеціальним фондом бюджету – в межах відповідних фактичних надходжень до цього фонду та бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом або планом використання бюджетних коштів.

 

За обсягом наданих прав, обов'язків і відповідальності розпорядники коштів поділяються:

• по державному бюджету на три ступеня – головних, другого, третього;

• по місцевих бюджетах – на два ступеня: головних і третього.

Склад розпорядників бюджетних коштів наведено на рис. 6.2.

 

Головні розпорядники бюджетних коштів
Нижчестоящі розпорядники
по Державному бюджету України
по місцевих бюджетах
Другого ступеня
Третього ступеня
Керівники установ, які одержують кошти від головних розпорядників та розподіляють їх між підпорядкованими їм установами, підприємствами та організаціям
Керівники, які одержують кошти тільки для безпосереднього витрачання згідно з кошторисом установи

 

 

Рис. 6.2. Розпорядники бюджетних коштів

 

Головними розпорядниками бюджетних коштів по Державному бюджету є міністри і керівники інших центральних відомств (установ), по місцевих бюджетах – керівники управлінь (відділів) обласних, міських і районних Рад народних депутатів; по міських – міст районного підпорядкування, по сільських і селищних бюджетах – голови цих Рад. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет

Функції головного розпорядника бюджетних коштів:

- розробляє на основі плану діяльності проект кошторису і бюджетні запити та надає їх Міністерству фінансів України або місцевому фінансовому органу;

- отримує бюджетне призначення шляхом його затвердження в законі про Державний бюджет України або в рішенні про місцевий бюджет, доводить до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (одержувачів бюджетних коштів) відомості про обсяги асигнувань, забезпечує управління ними.

До розпорядників бюджетних коштівдругого ступеня відносяться керівники підвідомчих міністерствам і відомствам органів управління, яким в свою чергу підпорядковані окремі підприємства, організації та установи.

Розпорядниками коштів третього ступеня є керівники установ, організацій, підприємств, які підвідомчі головним розпорядникам чи розпорядникам бюджетних коштів (призначень) другого ступеня.

Функції розпорядника бюджетних коштів:

ü затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня;

ü здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень, отриманих розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня і одержувачами бюджетних коштів, і витрачанням ними бюджетних коштів;

ü отримує звіти про використання бюджетних коштів від розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня і одержувачів бюджетних коштів і аналізує ефективність використання ними бюджетних коштів.

Якщо в процесі виконання бюджету зміна зобов'язань вимагає менших асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів, Міністр фінансів України (керівник місцевого фінансового органу) приймає рішення при приведення у відповідність бюджетного призначення.

 

Головні розпорядники коштів Державного бюджету України визначаються відповідно до Бюджетного кодексу та затверджуються законом про Державний бюджет України шляхом встановлення їм бюджетних призначень.

Розпорядник бюджетних коштів може уповноважити одержувача бюджетних коштів на виконання заходів, передбачених бюджетною програмою, та надати йому кошти бюджету (на безповоротній чи поворотній основі) в межах відповідних бюджетних асигнувань.

ОДЕРЖУВАЧІ БЮДЖЕТНИХ КОШТІВ – це підприємства і госпрозрахункові організації, які одержують кошти з бюджету як фінансову підтримку, або уповноважені органами бюджетної влади на виконання загальнодержавних програм, надання послуг безпосередньо громадські та інші організації, що не мають статусу бюджетної установи, які одержують кошти з бюджету через розпорядників. Одержувач бюджетних коштів використовує такі кошти на підставі плану використання бюджетних коштів, що містить розподіл бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі цього розпорядника бюджетних коштів. Критерії визначення одержувача бюджетних коштів встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням напрямів, досвіду і результатів діяльності, фінансово-економічного обґрунтування виконання заходів бюджетної програми та застосування договірних умов.

Головні розпорядники бюджетних коштів бюджетної установи в особі їх керівників, відповідно до статті 22 Бюджетного кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

БЮДЖЕТНЕ ПРИЗНАЧЕННЯ – повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів Бюджетним кодексом України, законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.

Встановлення бюджетних призначень дозволяє Міністерству фінансів, Державній казначейській службі або місцевому фінансовому органу здійснювати платежі на конкретні заходи за рахунок коштів відповідного бюджету.

Будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному Бюджетним кодексом.

Зміни розмірів, мети та обмеження в часі бюджетних призначень, крім випадків, передбачених Бюджетним кодексом, здійснюються лише за наявності у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет) відповідного положення. Усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду.

 

3. Взяття бюджетних зобов’язань

Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації.

Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язанняза спеціальним фондом бюджету виключно в межах відповідних фактичних надходжень спеціального фонду бюджету.

За бюджетними програмами, які здійснюються із залученням державою кредитів (позик) від іноземних держав, банків, міжнародних фінансових організацій для реалізації інвестиційних програм (проектів), термін дії яких завершується у поточному бюджетному періоді, розпорядники бюджетних коштів мають право брати відповідні бюджетні зобов'язання у четвертому кварталі поточного бюджетного пер іоду понад фактичні надходження таких кредитів (позик) за умови наявності письмової згоди кредитора на оплату цих зобов'язань протягом першого кварталу наступного бюджетного періоду.

Розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість.

Зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.

Вимоги фізичних і юридичних осіб щодо відшкодування збитків та/або шкоди за зобов'язаннями, взятими розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), стягуються з осіб, винних у взятті таких зобов'язань, у судовому порядку.

Прийняті бюджетні зобов’язання реєструються в органах Державної казначейської служби у Книзі реєстрації бюджетних зобов’язань за розпорядниками бюджетних коштів. Кожному бюджетному зобов’язанню надається реєстраційний номер. Ця реєстрація не допускає нецільового використання бюджетних коштів. Державна казначейська служба України здійснює облік бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів і відображає їх у звітності про виконання бюджету. При реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань здійснюється перевірка відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі).

Бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Порядок здійснення реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів визначається Мінфіном України.

4. Отримання товарів, робіт і послуг

 

Прийняття бюджетних зобов’язань дозволяє здійснювати відповідно з бюджетними асигнуваннями розміщення замовлень, укладення договорів, придбання товарів, послуг або здійснення інших аналогічних операцій та платежів по них протягом бюджетного періоду.

Згідно з Законом України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» № 1490–III від 22 лютого 2000 р. закупівля товарів, робіт і послуг за рахунок державних коштів здійснюється через процедуру тендера на конкурентній основі у випадках, якщо вартість закупівлі товарів, послуг дорівнює або перевищує суму, що еквівалента 5 тис. євро, а робіт – 20 тис. євро. При цьому утворюються тендерні комітети на рівні органів місцевого самоврядування та в організаціях – розпорядниках коштів нижчого рівня та організаціях – одержувачах коштів, які визнаються замовниками закупівель тендерних комітетів. Формою роботи тендерного комітету є засідання.

Річний план закупівлі товарів головні розпорядники складають протягом 2-х місяців після затвердження Державного бюджету України і подають його Міністерству економіки і з питань європейської інтеграції.

Розпорядники бюджетних коштів здійснюють контроль за фактичним придбанням товарів і складають звіт про відповідність отриманих товарів замовленню.

При нецільовому використанні бюджетних коштів згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2004 р. № 112 до розпорядників та одержувачів бюджетних коштів застосовується механізм зменшення бюджетних призначень. Рішення про зменшення бюджетних призначень приймаються Міністром фінансів України, вносяться зміни до Закону про Державний (або місцевий) бюджет та доводяться до територіального органу Державної казначейської служби.

5. Здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобов’язань.

 

. Розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством.

Державна казначейська служба України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі:

· наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету;

· наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі);

наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань.

 

Платежі органами Державної казначейської служби України за одержані розпорядниками товари, роботи і послуги здійснюються за наявністю в обліку органів казначейства бюджетних зобов’язань у межах помісячного плану асигнувань та платіжних доручень. При цьому органи Державної казначейської служби можуть проводити передплату та оплату за фактом одержання розпорядниками товарів, робіт або послуг.

Для всіх розпорядників коштів Державного бюджету є обов’язковим здійснення операцій по видатках через органи Державного казначейства. При казначейській формі виконання Державного бюджету розпорядникам коштів відкриваються реєстраційні рахунки в органах Державного казначейства. Бюджетні кошти, які знаходяться на реєстраційних рахунках, використовуються розпорядниками коштів відповідно до затверджених асигнувань у кошторисах доходів та видатків установи або лімітів видатків (рис. 6.2).

 

Головні розпорядники коштів
ДЕРЖБЮДЖЕТ
МІСЦЕВИЙ БЮДЖЕТ
Розпорядники 2-гоступеня
Розпорядники 3-гоступеня
Розпорядники 3-гоступеня

 


Рис. 6.2. Поділ розпорядників коштів на ступені між бюджетами

Для фінансування видатків

 

Поділ розпорядників коштів на ступені між бюджетами залежить від структури управління галуззю економіки чи соціально-культурних установ.

7. Повернення кредитів до бюджету (щодо кредитування бюджету)

У разі надання кредитів з бюджету у позичальників виникає заборгованість перед бюджетом. З моменту надання кредитів з бюджету на суму отриманих з бюджету коштів права кредитора та право вимагати від позичальників повернення таких кредитів до бюджету у повному обсязі переходять до держави (Автономної Республіки Крим, територіальної громади). Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості не поширюється.

Органи Міністерства доходів і зборів України визначаються органами стягнення простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим, територіальною громадою) за кредитами з бюджету.

Етапи виконання державного бюджету за видатками та кредитуванням надано на рис. 6.3

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-12-29; просмотров: 238; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.200.74.73 (0.057 с.)