Лекція № 2. Методика організації взаємодії днз з родинами

(2 години)

1. Державні та нормативні документи про взаємодію дошкільного навчального закладу з сім’єю

2. Методична служба як основний елемент в опануванні педагогами конструктивної взаємодії з батьками

3. Методичні рекомендації вихователям щодо взаємодії з родинами вихованців

4. Напрями педагогічної просвіти батьків на основі педагогічної взаємодії

1) За тисячолітню історію людства склалися дві гілки виховання
молодого покоління: сімейне і суспільне. Здавна точиться суперечка щодо того, що важливіше в становленні особистості: сім’я
чи суспільне виховання (дитячий садок, школа, інші навчальні заклади), але типовим для нашого часу та сучасної сім’ї є прагнення
батьків і педагогів поєднувати сімейне виховання з громадським.

Єдність у вихованні, що здійснюють дитячий садок і родина, забезпечує певну системність роботи, вироблення необхідних стереотипів у маляти.

Водночас успішніше формуються моральні
почуття та уявлення дитини, міцнішими стають навички та звички
поведінки, а її життя — організованішим, цілеспрямованішим
і радіснішим.

Співпраця дошкільного закладу та сім’ї передбачає наявність
у батьків відповідальності, а у вихователів — сімейної центрованості педагогічної діяльності, заснованої на розгляді дитини
в контексті її родини.

Основний шлях налагодження такої співпраці — організація
освітньої взаємодії, результатом якої стане реалізація мети і принципів особистісно-орієнтованої освіти дошкільнят.

Криза сучасних сімей виявляється у збільшенні труднощів
сімейного виховання, послабленні уваги до духовних цінностей.
Відсутність у молодих батьків свідомого ставлення до їх ролі, зниження соціальної настанови на виховання, освіту дітей, наявність
протиріч в уявленнях про мету, завдання виховання, закономірності психічного розвитку дитини — все це негативно впливає
на стабільність молодої сім’ї та повноцінне становлення особистості
дитини, посилює емоціональне напруження в сім’ї та в цілому
негативно відбивається на розвитку дітей. Саме тому необхідним
є новий підхід до проблеми взаємодії ДНЗ і сім’ї.

Державна політика в галузі освіти підкреслює провідну та важливу роль сім’ї у вихованні молодого покоління. Зокрема, у ст. 3
п. 2 Закону України «Про дошкільну освіту» передбачено: «Держава надає всебічну допомогу сім’ї у розвитку виховання та навчання дитини; … піклується про збереження та зміцнення здоров’я,
психологічний і фізичний розвиток дітей».

У ст. 6 Закону України «Про дошкільну освіту» окреслено такі
основні принципи дошкільної освіти:

- єдність виховних впливів сім’ї та дошкільного навчального
закладу;

- наступність і перспективність між дошкільною і початковою
загальною освітою;

- доступність для кожного громадянина освітніх послуг, що надає система дошкільної освіти;

- рівність умов для реалізації задатків, нахилів, здібностей, обдарувань різнобічного розвитку, виховання, навчання та оздоровлення дітей;

- світський характер дошкільної освіти;

- особистісно-орієнтований підхід до розвитку особистості дитини;

- демократизація та гуманізація педагогічного процесу;

- відповідність змісту рівня та обсягу дошкільної освіти до особливостей розвитку та стану здоров’я дітей дошкільного віку.

У ст. 8 Закону України «Про дошкільну освіту» визначені певний обов’язок та роль сімї у дошкільній освіті:

1. Сім’я зобов’язана сприяти здобуттю дитиною освіти у дошкільних та інших навчальних закладах або забезпечити дошкільну освіту в сім’ї відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти.

2. Відвідування дитиною дошкільного навчального закладу не
звільняє сім’ю від обов’язку виховувати, розвивати і навчати
її в родинному колі.

3. Батьки або особи, які їх замінюють, відповідають перед суспільством, державою за розвиток, виховання та навчання
дітей, а також збереження їх життя, здоров’я, людської гідності.

У Базовому компоненті дошкільної освіти України визначено,
що: «Дошкільна освіта є самостійною системою, обов’язковою
складовою освіти в Україні, яка гармонійно поєднує сімейне
та суспільне виховання. Найпершим суспільним середовищем для
дитини стає дошкільний навчальний заклад, метою якого є забезпечення гармонійного розвитку особистості дитини, її фізичного
і психічного здоров’я виховання ціннісного ставлення до природного й соціального довкілля, до самої себе, формування механізмів соціальної адаптації…

Базовий компонент дошкільної освіти
спрямовує зусилля батьків, педагогів, психологів на розвиток
творчого потенціалу дитини, що має свої особливості у дошкільному дитинстві на своєчасне підтримання досягнень індивідуальної
своєрідності неповторного життєвого шляху дитини, забезпечення
психолого-педагогічного супроводу розвитку дитини у дошкільні
роки…»

2) Потребу у взаємодії щодо виховання дітей відчувають сьогодні
й педагоги, і батьки.

Однак на практиці переважають рестриктивна (обмежена),
рідше деструктивна (та, яка підтримує) і розвивальна взаємодія
між батьками і педагогами.

Причини обмеженої взаємодії:

на рівні управління ДНЗ:

• збереження традиційних парціальних відносин із сім’єю;

• відсутність нових підходів до побудови динамічної взаємодії,
а відтак — неготовність орієнтувати педагогічний колектив
на сучасні методи спілкування з батьками;

• відсутність розуміння цінності якісного управління цим
процесом;

на рівні педагогічного колективу:

• низький рівень розуміння зв’язку між розвитком дитини
і розвитком сім’ї;

• низький рівень розвитку діалогічного спілкування у взаєминах з батьками;

· відсутність необхідних знань та навичок організації спільної діяльності з батьками щодо виховання дітей;

на рівні сім’ї:

· захист свого сімейного світу від стороннього втручання;

· традиційне ставлення до дошкільного закладу як до інституту, що обслуговує сім’ю, а також який виконує функції виховання;

· вибір форм і змісту спілкування, що пропонує дошкільний заклад через відсутність досвіду спільної з педагогами проектної діяльності.

Прагнення змінити традиційну ситуацію в розвитку взаємин педагогів і батьків спонукає методичні служби дошкільних закладів до пошуку засобів розв’язання цієї проблеми.

Методична служба дошкільного закладу має своєчасно відстежувати досягнення і проблеми педагогічного колективу в цілому і кожного вихователя зокрема в процесі опанування актуального виду взаємодії, надавати необхідну підтримку в подоланні труднощів.

За підтримки методичної служби вони стають здатними до взаємодії з сім’єю. Педагоги повинні прагнути підтримувати сім ’ ї незалежно від їх соціально-економічного статусу і рівня культури, оскільки провідними є ідеї гуманності та мультикультури.

Вивчення сім’ї, її виховного потенціалу – завдання складне, що разом повинні розв’язати психолог, соціальний педагог та вихователі. Координує їх дії методична служба.

Критерії характеру сімейного виховання:

1. Склад сім’ї, професії та освітній рівень батьків, а також інших дорослих членів родини.

2. Загальна сімейна атмосфера, особливості взаємин між членами сім’ї, звертання одне до одного, характер стосунків, побоювання батьків.

3. Мета виховання дитини.

4. Стиль взаємин з дитиною.

5. Психолого-педагогічні знання, практичні вміння батьків.

6. Особливості сімейного виховання (розподіл бюджету, часу, сімейне дозвілля, роль сім’ї в передаванні культурного досвіду).

7. Ставлення сім’ї до дошкільного закладу.

Інформацію про особливості родини можна отримати за допомогою різноманітних методів, з-поміж яких найпоширенішими є анкетування, бесіди і спостереження.

Методи вивчення родини – це інструменти, за допомогою яких накопичують, адаптують, узагальнюють дані, що характеризують родину, виявляють зв’язки та закономірності у вихованні дітей. Пропонуючи педагогам ДНЗ використовувати сучасні методи, методична служба акцентує їх увагу на вивченні та коригуванні педагогічної позиції батьків водночас.

Взаємодія педагогів з родиною:

- Соціально-педагогічна діагностика родини,

- Виявлення педагогами зон особливої уваги (загальних і приватних проблем родини), спільне з батьками осмислення результатів дослідження

- Спільне створення проекту і плану дій із прогнозуванням результатів для дитини, педагога, батьків,

- Виконання плану дій, спостереження за взаєминами «батьки-діти-педагоги»,

- Оцінювання педагогами і батьками отриманих результатів, порівняльний аналіз.

Паралельно методична служба відстежує якість взаємодії педагогів з батьками:

1. Вивчення професійних компетенцій педагогів (у системі «дошкільний заклад-родина»).

2. Виявлення зон особливої уваги методичної служби, спільне з педагогами обговорення проблем, створення проекту й плану дій щодо їх розв’язання.

3. Виконання плану, відстеження результатів.

4. Оцінювання результатів учасниками взаємодії, порівняльний аналіз.

Педагогічний колектив повинен розуміти необхідність постійного оцінювання якості взаємодії з родиною.

Подолати бар’єри на шляху розвитку взаємодії з родиною допомагають семінари-практикуми, тренінги, участь у проектах, рефлексивні години тощо.

 

3. Методичні рекомендації вихователям щодо взаємодії з родинами вихованців:

1. Для ефективної взаємодії дошкільного закладу з сім'єю важлива теоретична та практична підготовка вихователя до такої діяльності. У сучасних умовах педагог повинен володіти знаннями з психології сім'ї та батьківсько-дитячих стосунків, сімейної педагогіки та домашнього виховання, основ соціології сім'ї. Педагог повинен уміти реалізовувати методи та прийоми ефективної взаємодії з сім’єю та здійснювати диференційовану психолого-педагогічну просвіту батьків. Основне спрямування співпраці батьків та педагогів – всебічний та гармонійний розвиток дитини, подолання кризи сучасної сім'ї, відновлення традиційних цінностей.

2. Кожна сім'я функціонує за власними законами, за своїми закономірностями розвитку, становленням, розширенням та подоланням криз. Врахування цих знань дозволяє ефективно будувати спілкування з батьками, більш об'єктивно підходити до аналізу ситуацій взаємодії в кожному конкретному випадку. Для організації взаємодії дошкільного закладу і сім'ї необхідно пам'ятати, що особливості сімейного мікросоціуму можуть виступати як стабілізуючим фактором соціалізації дитини, так і проявами негативних явищ. Враховуючи зазначене, у ході співпраці з сім'єю варто спиратися на соціальне самопочуття сім'ї. Тому важливо систематично вивчати думку самих дошкільників і їх батьків про різні аспекти соціального життя своєї сім'ї.

3. Використання в роботі основних методів вивчення сім'ї (спостереження, анкетування, тестування, використання малюнку, ігрових методів та інші.) є важливою умовою реалізації диференційованого підходу до взаємодії з батьками, їхньої психолого-педагогічної просвіти. Вихователь повинен володіти основними методами та прийомами вивчення сім'ї для виявлення соціального портрету сім'ї, визначення основних позицій батька та матері до своєї дитини (батьківський стиль виховання, цінність дитини та інше), вивчення рівня психолого-педагогічної культури сім'ї вихованців, виявлення наявності прагнення у батьків до педагогічної просвіти, вивчення думки батьків про діяльність дошкільного закладу, про зміст, методи та прийоми роботи, про результативність педагогічного процесу, про бажання та можливість включитися до навчально-виховного процесу.

4. Педагогу в роботі з сім'єю і в психолого-педагогічній просвіті батьків важливо вибудувати систему, в якій дві сторони взаємодії (ДНЗ і сім'я) є рівноправними, рівноцінними і автономними партнерами в забезпеченні всебічного розвитку дитини. Ефективна взаємодія вихователя і сім'ї сприяє підвищенню культури спілкування кожної із сторін.

5. Кожна творча ініціатива педагога до взаємодії з батьками повинна сприяти зміцненню, збагаченню та оздоровленню емоційних зв'язків дитини з дорослими. Зміст спілкування з батьками підпорядковується єдиній меті – досягненню взаємно щасливих та емоційно здорових стосунків дорослих і дітей. Важливо, щоб зміст спілкування з батьками дошкільників відображав специфіку сімейного виховання, розвиток та соціалізації дошкільника, а не дублював функції та методи суспільного виховання дитини.

6. Розвиток комунікативної культури батьків – обов'язкова умова ефективної взаємодії вихователя з батьками, натомість низький рівень комунікативності, а також відсутність у вихователя здібностей до емпатії, рефлексії та самоконтролю сприяють погіршенню якості ефективності взаємодії з сім'єю.

Орієнтовний зразок плану вивчення сім'ї

1. Склад сім'ї, професії, освітній рівень батьків, інших дорослих членів сім'ї, які приймають участь у вихованні дитини.

2. Загальна сімейна атмосфера, особливості взаємовідносин між членами сім'ї: стиль звертання один до одного; характер стосунків у сім'ї; своєрідна автономність кожного члена сім'ї.

3. Виховний потенціал сім'ї - культура побуту, режим, форма відпочинку, наявність бібліотеки, музичних інструментів, культура спілкування.

4. Суспільна позиція членів сім'ї - ставлення до соціуму, природи, до трудових і громадських обов'язків.

5. Виховна позиція сім'ї - усвідомлення цілей і завдань виховання, відповідальність за виховання дітей, форми і методи впливу на дітей, рівень педагогічної культури.

Методи діагностування сім'ї надзвичайно різноманітні. Використайте з членами родини та дітьми наступні: бесіда (методика контактної дії), анкетування батьків, малюнок дитини, спостереження, інтерв'ю тощо.

Анкета для батьків

Шановні батьки! Просимо Вас заповнити цю анкету. Вона анонімна, її мета - адаптувати роботу закладу до потреб Вашої дитини.

1. Чи задоволені Ви роботою групи? Якщо ні, чим саме ви не задоволені?

2. Із задоволенням чи без йде Ваша дитина в дошкільний заклад?

3. Чи розповідає Вам дитина ввечері про те, що було цікавого в дитячому садку?

4. Які відгуки про дитячий садок, групу, педагогів Ви частіше чуєте від дитини?

5. Які знання, вміння, навички, на Вашу думку, Ваша дитина повинна набути в дитячому садку?

6. Чи помітили Ви позитивну динаміку в розвитку Вашої дитини з початку відвідування дитячого садка? Якщо так, то як це проявляється?

 

4) Напрями педагогічної просвіти батьків на основі педагогічної взаємодії:

- Діагностика виховного потенціалу сім'ї, психологічного типу матері й батька, пропозиція батькам визначити свій тип на основі психологічної літератури, обговорення та порівняння отриманих результатів.

- Підготовка та пропозиція батькам консультативних матеріалів стосовно інноваційних технологій виховання дошкільників, спільне визначення прийнятих для виховання їхньої дитини.

- Залучення батьків до спільної діяльності з дитиною та організація спільних заходів разом з вихователем групи.

- Дотримання у спілкуванні з батьками педагогічної етики, виваженості, гідності.

- Спільний з батьками аналіз досягнень та труднощів у вихованні дитини, реалізація спільних проектів з батьками.