Лікування ран, заражених ОР.

Головним видом лікування ран, заражених ОР шкірно-наривної дії, залишається первинна хірургічна обробка, у завдання якої входить не тільки профілактика ранової інфекції, але і видалення отрути з організму. Усі вогнепальні рани, заражені ОР, включаючи множинні осколкові, потребують хірургічної обробки з видаленням (по можливості) усіх сторонніх тіл. Перед початком ПХО варто зробити дегазацію шкіри навколо рани:

− при ураженні іпритом - 10% спиртовим розчином хлораміну;

− при ураженні люїзитом - 5% розчином йоду.

У тому й іншому випадку ранова поверхня обробляється 5% розчином перекису водню. Проводиться дегазація шкіри спеціальними засобами. Всі маніпуляції в заражених ранах проводять у рукавичках із застосуванням необхідної кількості інструментів і перев'язувального матеріалу, яких повинно бути достатньо через їх часту зміну в ході операції. У процесі роботи через кожні 15-20 хв. рукавички потрібно обмивати дегазуючою рідиною, потім ізотонічним розчином хлориду натрію. Інструменти знезаражують, протираючи їх серветкою, змоченою бензином, а потім кип'ятять протягом 20-30 хв. у 2% розчині бікарбонату натрію. Заражені хірургічні рукавички миють теплою водою з милом, потім занурюють на 20-30 хв. у 5% спиртовий розчин хлораміну і кип'ятять у воді (без додавання бікарбонату натрію) 20-30 хв. Заражений перев'язувальний матеріал під час операції скидають у баки з дегазатором, а потім знищують. Хірург перед операцією надягає: шапочку, окуляри, восьмишарову маску, клейончастий фартух, гумові чоботи, 2 стерильних халати (назустріч один одному), хірургічні рукавички. При ПХО ран, заражених ОР, необхідно висікти розтрощені, некротизовані, заражені отрутою тканини. Особливо ретельно висікається підшкірна жирова клітковина, тому що вона добре вбирає і довго утримує ОР. Висічення уражених м'язів також повинно бути радикальним, тому що ділянки м'язових волокон, що скоротилися, можуть втягувати ОР у глибину рани. Кровоносні судини, що зазнали прямого впливу ОР шкірно-наривної дії, перев'язуються, для попередження можливої масивної повторної кровотечі. При ураженні нервового стовбура ОР, його варто обробити дегазуючою рідиною і прикрити здоровими тканинами. Кісткова рана також потребує ретельної обробки, тому що кісткова речовина швидко вбирає і добре утримує 0Р шкірно-наривної дії. У кістках, уражених ОР, швидко розвивається некроз з наступним утворенням секвестрів і остеомієліту з важким і тривалим перебігом. Всі елементи ураження при сліпих пораненнях повинні бути видалені, оскільки вони є носіями ОР. Для уточнення їх локалізації проводиться рентгенографія, а полегшує пошук металевих сторонніх тіл спеціальний прилад - металошукач. Заключним елементом ПХО є дренування рани трубчатими дренажами й інфільтрація тканин, що оточують рановий канал, розчином антибіотиків. Первинний шов на рану накладати заборонено. Для прискорення загоєння ран доцільно застосовувати відстрочений первинний або повторні шви. ПХО ран різноманітних локалізацій, заражених ОР, має свої

особливості:

- хірургічна обробка зараженої рани черепа і головного мозку повинна супроводжуватися постійним промиванням рани 5 % розчином перекису водню. Видаляють усі тканини, уражені ОР, а також кісткові відламки. Тверду мозкову оболонку обробляють дегазуючою рідиною, розтинають і видаляють гематому. Обережно, за допомогою балончика відсмоктують мозковий детрит з наступним обережним вимиванням його залишків за допомогою груші, наповненої теплим ізотонічним розчином хлориду натрію. Пошуки сторонніх тіл у глибині мозку, навіть заражених ОР, заборонені. Наприкінці обробки рану промивають 5% розчином перекису водню, дренують і накладають асептичну пов'язку;

- хірургічна обробка заражених ран грудної стінки, а при показаннях і торакотомія, передбачають висічення нежиттєздатних і заражених тканин. Травмовані ділянки ребер повинні резектуватись за межами їх зараження 0Р.

- хірургічна обробка рани легень передбачає щадне висічення тканини легені (вона стійка до 0Р), видалення кісткових відламків зруйнованих ребер і бажано елементів ураження при сліпих пораненнях. Плевральну порожнину необхідно дренувати трубчатими дренажами для евакуації плеврального вмісту, промивання плевральної порожнини і введення антибіотиків;

- при проникаючих ранах живота, заражених ОР шкірно-наривної дії, у всіх випадках показана ПХО ран живота. Не рекомендується проведення лапаротомії через рану. Кишкові петлі, що прилягають до ділянки очеревини в зоні поранення, мають яскраво-багряний колір, іноді з ділянками некрозу, які можуть стати джерелом перитоніту. Такі ділянки рекомендується висікти і накласти шви, при великій площі некрозу в тонкій кишці проводиться резекція цієї ділянки кишки з накладенням анастомозу кінець у кінець. Якщо в товстій кишці виявлена ділянка некрозу, її висікають і кишку виводять на черевну стінку у вигляді колостоми. Лапаротомію закінчують встановленням перфузійної трубки в малий таз для постійного зрошення черевної порожнини, проведення перитонеального діалізу і введення антибіотиків.

Обсяг допомоги на ЕМЕ при КХУ. Надання медичної допомоги пораненим з КХУ починається на полі бою. При цьому важливе значення мають само- і взаємодопомога. Перша медична допомога включає (швидке одягання протигаза; тимчасове припинення кровотечі; введення антидотів; первинну дегазацію вмістом пакету протихімічного індівідуального; накладання пов'язки на рану; іммобілізацію травмованих кінцівок; введення анальгетиків; швидке винесення або вивезення з осередку ураження).

Долікарська допомога включає (повторне введення антидотів; накладання або виправлення пов'язок; контроль накладеного джгута; введення анальгетиків; беззондове промивання шлунка і прийом адсорбенту при ураженні іпритом і люїзитом; промивання очей водою або 2% розчином бікарбонату натрію при ураженні іпритом і люїзитом; введення серцевих і ихальних засобів; прийом антибіотиків у таблетках)

Перша лікарська допомога включає (повторне введення антидотів фосфорорганічних OР - внутрішньомязево 1-2 мл будаксиму, 2-3 мл 15% розчину дипироксиму; часткова спеціальна обробка, при можливості, зі зміною білизни, обмундирування і пов'язок; хімічну дегазацію ран (опіків) у перев'язувальній; при зараженні ран фосфорорганічними ОР-обробку шкіри навколо ран сумішшю 8% розчину бікарбонату натрію і 5% розчину перекису водню, взятих порівну, а рани - 5% розчином бікарбонату натрію; - при ураженні іпритом - обробку шкіри навколо ран (опіків) 10% розчином хлораміну, а ран - 5% розчином перекису водню;

- при ураженні люїзитом - обробку шкіри навколо ран (опіків) 5% розчином йоду, промивання ран 5% розчином перекису водню;

- з метою профілактики ранової інфекції - введення антибіотиків і правцевого анатоксину (0,5 мл);

- проведення невідкладних заходів першої лікарської допомоги з приводу поранень, травм і опіків;

-при судомах, психомоторному збудженні в уражених фосфорорганічними ОР - введення 1 мл 3 % розчину феназепаму або 5 мл 5 % розчину барбамілу;

- введення серцевих, судинних і знеболювальних засобів.

ПРИ УРАЖЕННЯХ ФОСФОРОРГАНІЧНИМИ ОР МОРФІН ПРОТИПОКАЗАНИЙ, доцільно використовувати анальгін з димедролом.

Кваліфікована хірургічна допомога включає (повну спеціальну обробку; введення антидотів; оперативні втручання за життєвими показами - стиснення головного мозку, яке наростає, тривала кровотеча будь-якої локалізації, асфіксія, відкритий і напружений пневмоторакс, пошкодження магістральних судин кінцівок, анаеробна інфекція; ПХО ран, заражених ОР; інфузійну і дезінтоксикаційну терапію; евакуацію поранених з КХУ).

Спеціалізована хірургічна допомога при КХУ надається в госпіталях відповідного профілю.

Комбіновані термо-механічні ураження (КТМУ). КТМУ виникають внаслідок поєднання опіків, отриманих від впливу на організм світлового випромінювання ядерного вибуху, полум'я пожеж, запальних сумішей, з механічними травмами, викликаними ударною хвилею (мінно-вибухові поранення) або різноманітними елементами ураження (кулі, осколки, стріли). Тяжкість механічної травми, її локалізація, а також площа і глибина опіку в сукупності визначають особливості патогенезу і клінічного перебігу термомеханічних уражень. При множинних і поєднаних механічних травмах, що комбінуються з опіками, клінічна симптоматика залежить від переважання пошкодження тих або інших органів, площі і глибини опіку. Розвивається складний опіково-травматичний шок. Кровотеча з пошкоджених тканин і органів, плазмо- і лімфовтрата травмованих і обпалених тканин обумовлюють гіповолемію, порушення гемодинаміки і транспорту кисню. Істотне значення має порушення функції пошкоджених органів, у тому числі й обпечених ділянок шкіри. Зменшення кровопостачання тканин і органів внаслідок гіпотензії сприяє наростанню гіпоксії, виникненню ацидозу, появі в крові токсичних речовин. Інтоксикація посилюється при всмоктуванні продуктів розпаду з травмованих, обпечених та ішемізованних тканин, викликаючи порушення функції нирок і печінки. Синдром взаємного обтяження при таких ураженнях виражається наростанням тяжкості загальної реакції на комбіновану травму, особливо в ранньому її періоді. Шок розвивається швидше і виражений у більшому ступені, ніж при таких же ізольованих опіках або механічних травмах. При КТМУ механічна травма (порожнинні поранення, множинні пошкодження опорно-рухового апарату) спочатку викликає переважання в клінічній картині ознак ТШ, а потім з'являється більш тривалий і тяжкий опіковий шок. Опік і механічні пошкодження продовжують обтяжувати один одного і після виведення ураженого з шоку.