Хірургічне лікування постраждалих з кру, які мають рани, забруднені РР.

При забрудненні ран РР частина цих речовин унаслідок уповільненого всмоктування довго залишається в рані. Пов'язка, накладена на рану, забруднену РР, вбирає в себе до 50 % цих речовин, а пов'язка з гіпертонічним розчином - і більше. Такі ураження вважаються небезпечними для навколишніх і вже при наданні першої медичної допомоги виділяються в окремий потік. Тут їм проводиться часткова санітарна обробка і надається перша лікарська допомога з обов'язковою зміною пов'язки. При наданні кваліфікованої медичної допомоги у відділенні спеціальної обробки (ВСО) проводять повну санітарну обробку уражених з забрудненням РР вище допустимих норм. Всі рани, забруднені РР вище допустимого рівня, підлягають хірургічній обробці. Висічення тканин повинно проводитися в ранні терміни, по можливості, до повного очищення рани від РР. Необхідна також ретельна радіометрія тіла постраждалих, їх виділень, перев'язувального матеріалу, інструментарію, рукавичок з рук хірурга. Операційний стіл, на якому проводять обробку ран, забруднених РР, повинен бути покритий цератою. Оперуючи хірурги повинні бути захищені від забруднення РР довгими фартухами, двома халатами (одягнутими назустріч один одному), гумовими чоботами, рукавичками, окулярами і восьмишаровими масками. Мета ПХО, забруднених РР, крім профілактики раневої інфекції - максимальне видалення РР з рани і зменшення небезпеки внутрішнього опромінення. Якщо хірургічна обробка не призвела до очищення рани від РР, що визначається повторним дозиметричним контролем, варто провести додаткове висічення тканин. Післяопераційні рани ведуть відкритим способом за допомогою адсорбітивних пов'язок, з наступним накладанням відстрочених первинних або вторинних швів. Весь забруднений РР перев'язувальний матеріал і висічені тканини збирають і закопують у землю на глибину не менше метра. Для дезактивації інструментарію його промивають гарячою водою в двох тазах, протирають серветками, змоченими 0,5% розчином оцтової або соляної кислоти, потім ще раз промивають водою і витирають насухо.

Комбіновані хімічні ураження (КХУ). КХУ виникають при одночасній або послідовній дії хімічного (отруйні речовини - ОР) та інших уражаючих чинників (травма, опік). Під впливом декількох чинників розвивається синдром взаємного обтяження. Встановити факт зараження ОР шкіри та одягу постраждалих і їх ран не завжди легко. Варто враховувати факт застосування супротивником хімічної зброї, однотипні скарги у поранених, доставлених з однієї ділянки бою. При огляді поранених можна виявити на пов'язці і обмундируванні сліди ОР, незвичний запах, набряк тканин навколо ран та інші ознаки Допоміжними методами діагностики можуть бути: хімічна індикація ОР у рані, гістологічні дослідження ураженої тканини і рентгенографія ділянки поранення. При обстеженні пораненого з КХУ варто звертати увагу на такі симптоми:

- больові відчуття. При попаданні в рану люїзиту або сполук фосфору виникає сильний пекучий біль;

- запах. При попаданні в рану іприту можна відчути запах гірчиці. Люїзит має запах герані, дифосген - прілого сіна, синильна кислота надає рані запаху гіркого мигдалю;

- зміна кольору тканин. Іприт у рані виявляється плямами коричнево-бурого кольору, люїзит - сіро-попелястого кольору, фосфор викликає глибокі опіки; при ураженні синильною кислотою - тканини в рані червоного кольору;

- кровоточивість. Рани, уражені люїзитом, окисом вуглецю і синильною кислотою більше кровоточать;

- набряк тканин. Швидка поява набряку властива ранам, зараженим 0Р шкірно-наривної дії;

- зміна шкіри навколо рани. При попаданні на шкіру люїзиту виникає бульозний дерматит, при попаданні іприту утворюються пухирі, заповнені жовтою рідиною, що з'являються на шкірі тільки до кінця 1-ї доби;

- некроз тканин. Тканини в рані, що зазнали впливу ОР шкірно-наривної дії, швидко некротизуються і масштаби змертвіння залежать від характеру отрути, його кількості і часу дії;

- резорбтивна дія. Ураження високими концентраціями люїзиту та іприту супроводжуються набряком легень і розладами функції ЦНС.

Існує декілька методів розпізнавання ОР, що потрапили в рану.

Способи хімічної індикації загальнодоступні і при наявності приладів. Мікроскопічне дослідження тканин, рентгенографія ділянки рани потребують спеціального устаткування і знань. Матеріал для дослідження з рани або з інших місць варто брати до застосування засобів дегазації. Матеріал вміщують у пробірку і заливають спиртом, у якому і визначається ОР. Про наявність і характер ОР судять за появою визначеного забарвлення екстракту в присутності спеціальних індикаторів. Певне практичне значення при визначенні ОР шкірно-наривної дії, особливо люїзиту, має рентгенологічне дослідження. Деякі з ОР шкірно-наривної дії затримують рентгенівські промені і є контрастними середовищами, тому цей спосіб застосовується для діагностики наявності ОР, кількісних змін отрути в різні терміни після поранення, а також у якості контролю за повноцінністю хірургічної обробки зараженої рани.