Чинники, структура та рівень розвитку

 

Україна має надзвичайно сприятливі передумови для раціонального формування і ефективного функціонування транспортної мережі. Зокрема, галузева структура народного господарства та особливості його просторово-територіальної організації, рівнинний рельєф, вигідне економіко-географічне положення стали визначальними чинниками розвитку і розміщення залізничного, автомобільного, трубопровідного транспорту.

Економіко-географічне положення істотно вплинуло на просторове розміщення та конфігурацію транзитних магістралей, трубопроводів, формування транспортних вузлів змішаного типу. Рівнинний рельєф сприяє повсюдному розміщенню шляхів сполучення. Вихід до узбережжя Чорного і Азовського морів, наявність зручних бухт на їх узбережжі зумовили будівництво морських портів і розвиток морського транспорту. Наявність судноплавних річок (Дніпро, Дунай, Дністер, Південний Буг та ін.) стала передумовою розвитку річкового транспорту.

На формування транспортно-економічних зв'язків суттєво впливають галузі спеціалізації України. Так, спеціалізація Донецького і Придніпровського економічних районів на паливній, металургійній промисловості, важкому машинобудуванні обумовлює потребу в перевезеннях великих обсягів вантажів та відповідний розвиток транспортної мережі. Саме тому в транспортній системі цих районів провідна роль належить залізничному транспорту. Південний, Подільський і Карпатський економічні райони спеціалізуються на машинобудуванні та металообробці, що також обумовило розвиток в них перш за все залізничного транспорту. За відсутності в цих районах місцевої сировини для машинобудування до них направляється прокат чорних металів, а в зворотньому напрямку транспортується готова продукція машинобудівної галузі.

У зв'язку з тим, що до галузей спеціалізації районів належать також харчова та легка промисловості, які переробляють сільськогосподарську сировину, в транспортній системі чільне місце посідає автомобільний транспорт. Роль агропромислового комплексу, перш за все сільського господарства, в формуванні транспортної системи визначається рівнем розвитку та спеціалізацією сільськогосподарського виробництва. Райони з високорозвиненим сільським господарством потребують високого рівня забезпеченості насамперед автомобільними дорогами та автотранспортом. Це пов'язане з тим, що низька транспортабельність більшості видів сільськогосподарської продукції вимагає мінімальної кількості навантажувально-розвантажувальних операцій та високої маневреності транспорту. Така ситуація обумовлює необхідність розвитку в першу чергу автомобільного транспорту та мережі доріг в областях з високим рівнем розвитку сільськогосподарського виробництва, а саме Вінницькій, Черкаській, Хмельницькій, Полтавській, Київській і Кіровоградській. Транспортно-економічні зв'язки з більшості видів сільського­сподарської продукції носять внутрішньодержавний, а також внутрішньообласний характер.

Великий вплив на обсяги та структуру перевезень мають зовнішньоекономічні зв'язки України. Набуття Україною статусу незалежної держави стало вагомою передумовою зміни транспортно-економічних зв'язків. Україна виступає потужним споживачем лісу й лісоматеріалів, що обумовлює великі обсяги потоків лісових вантажів із Росії. Головні потоки хлібних вантажів (озима пшениця, жито, ячмінь, гречка) традиційно йдуть із степових та лісостепових районів України в Білорусію, Прибалтику, Росію, а також до портів Чорного моря і далі – до країн далекого зарубіжжя.

Завдяки розвитку туризму, а також ділових зв'язків та трудових міграцій населення України значно збільшилися обсяги пасажиропотоків у західному напрямку.

Розширення зв'язків з європейськими країнами обумовило необхідність проведення комплексу заходів щодо інтеграції транспортної системи України до загальноєвропейської. Одним з пріоритетних напрямків розвитку транспортно-дорожнього комплексу України є створення транспортних коридорів та входження їх до міжнародної транспортної системи. Міжнародні транспортні коридори виконують роль не тільки головної сполучної ланки між багатьма державами світу, а є також конкурентом для перевізників на внутрішньодержавних маршрутах. Міжнародні транспортні коридори, що перетинають територію нашої країни, сходяться в найкрупніших транспортних вузлах - Львівському, Київському й Одеському. Аналіз транспортних зв'язків в Україні показав, що великі транспортні потоки в транзитному, міжнародному і міжобласному сполученнях в основному здійснюється за напрямками: захід - схід, північ -південь, північний захід - південний схід, північний схід - південний захід. Через мережу міжнародних транспортних коридорів здійснюється близько 50% усіх внутрішніх перевезень, чому сприяє зручне їх географічне розташування, більша пропускна спроможність, наявність пунктів сервісу і кращий технічний стан мережі [ 9].

Таблиця 3.1