Райнер Марія Рільке (1875-1926).

Райнер Марія Рільке (1875-1926).

Зміст

Біографія і творчий шлях. 1

Україна в житті й творчості Рільке. 5

Філософські погляди Р.М.Рільке. 6

Особливості лірики Р.М.Рільке. 6

Ліричний герой поезії Р. М. Рільке. 6

«Орфей, Еврідіка, Гермес»» (1904 р.) 7

О дерево звелось! О надвисання! 9

 

Біографія і творчий шлях

 

Райнер Марія Рільке (повне ім'я, дане при хрещенні, - Рене Карл Вільгельм Иоанн Йозеф Марія Рільке) народився 4 грудня 1875 р. у Празі.

Батьки. Батько, Йозеф Рільке, службовець залізничної компанії, мав за плечима досвід невдалої кар'єри військового. Мати Софія Енц походила з родини купця й імператорського радника. Вихована у розкоші, вона з молодих років марила аристократичним життям. Партія зі скромним чиновником не могла задовольнити її великосвітських амбіцій. Шлюб, що сприймався нею як принизливий мезальянс, розпався 1884 p. РМ.Рільке. Від цього часу вона жила окремо від чоловіка, переважно у Відні, де мала можливість брати участь у житті імператорського двору.

Дитинство. Дев'ятирічний хлопчик залишився з батьком. Втеча матері глибоко травмувала його душу. Рільке виріс тихим, спокійним хлопчиком, надзвичайно скромним і сором’язливим. Цю скромність він зберіг до кінця життя.

Вже дорослою людиною зустрічаючись із матір'ю, Рільке щоразу відчував рецидиви колишнього болю.

Навчання

1 вересня 1886р. Рільке вступає у кадетське військове училище у Санкт – Пельтені. Школа була закритого типу, перебування в ній затьмарило його дитинство та юність. Сподіваючись на те, що синові більше пощастить з офіцерською кар'єрою, батько віддав його до військової школи. Перебування у стінах закритого казарменого закладу сприймалося Рільке як заслання на каторгу. У кадетському вихованні з його щоденною муштрою вразливий підліток бачив лише «абетку жаху». Попри це, у своїх спогадах поет відзначав важливість тодішнього життєвого досвіду для свого подальшого духовного розвитку.

1891 р. він за станом здоров'я був звільнений з військової школи. Спроби здобути вищу освіту здійснювалися у різних напрямах.

1891 -1892 рр. Рільке навчається у Торговельній академії (торговельне училище) у Лінці.

1895 р. став студентом, слухав лекції в кращих університетах Праги, Берліна, Мюнхена. Він брався за вивчення то юриспруденції, то філософії, то літератури й мистецтва.

Однак кожна нова спроба переконувала юнака в тому, що університетська система здобуття знань для нього непридатна, а отже, єдиним продуктивним шляхом є самоосвіта.

І етап (1894-1897) - Пробудження таланту, патріот Чехії. Празький період творчості: час перших спроб і пошуків

Перші вірші Рільке опублікував у шістнадцятирічному віці.

У 1894 р. вийшла друком його перша книжка «Життя й пісні». На обкладинці був також напис «Пісні, даровані народові». Хоча Рільке був не дуже заможною людиною, він безкоштовно розсилав цю збірочку до лікарень і робітничих об’єднань, уважаючи, що нужденні потребують поезії, але не мають грошей на книжки. Поет хотів «нести в убогі хатини хоч трохи радості й світла, пробуджувати в душі народу прагнення до кращого життя». Згодом йому стало соромно за «слабкі» вірші, які ввійшли до збірки, і він почав скуповувати й нищити

свій поетичний дебют.

Ранні збірки: «Життя й пісні» (1894), «Подорожник» (1895), «Жертви парам» (1896), «Вінчаний піснями» (1896).

Це період любовних захоплень поета. Юнак закохується то в Юлію Вайман, то в господиню свого першого мюнхенського помешкання Валерію Давид Ронфельд, то в графиню Франциску фон Равеншлов.

Поета цікавлять теми природи, самотності, кохання, особистого життя. Він поетизує творчу волю особистості, віддає перевагу мріям, зануренню у світ почуттів. Поет широко використовує досягнення імпресіонізму: відображення миттєвих вражень яскравою колористичною палітрою.

У ранній період творчості Рільке, хоч був близький ще й до імпресіонізму, неоромантизму та символізму (прагнув відтворити невимовне, приховане, несвідоме; удавався до неясних символів та алегорій), усе ж шукав власний шлях у мистецтві. І цей шлях проходив через реальні «речі», через реальне життя, від якого Рільке ніколи себе не відокремлював: «Я кажу: так, усе те, що видиме, має ставати поезією. О, як я зрадів, коли дійшов цього висновку!»

Ранні вірші Рільке — це, як правило, затьмарені сумом короткі імпресіоністичні замальовки з раптовою зміною образів, грою світла й тіні. Соціальну дійсність, що час від часу проглядається в ранніх творах, Рільке сприймає узагальнено-романтично. Втіленням незрозумілої, але кричущої несправедливості життя найчастіше є місто — зловісно-похмуре, майже мертве. Для Рільке сучасне місто з його засиллям «мертвих речей», різкими контрастами багатства й бідності — незрозуміла аномалія, нагромадження абсурду й страждань, злочин проти гармонії й краси. Свободу дихання вірш Рільке знаходив поза міською метушнею, в тихому спокої передмістя з його садками, струмками, луками, лісами й перелісками.

1897 р. він познайомився з 36-річною Луїзою Андреас-Саломе, донькою російського генерала, дружиною професора-мовника Фрідріха Карла Андреаса. До знайомства з Рене ця аристократка була подругою Фрідріха Ніцше і написала про нього книгу. Крім того, Лу писала і художню прозу, досить популярну в кінці 90-х років. Лу вражала сучасників розумом, силою характеру. У свій час Ніцше запропонував Лу одружитися, але вона відмовила. Захопившись психоаналізом Лу познайомилася і здружилася з З. Фрейдом.

Саме така жінка захопила серце поета Рільке. Зустріч поклала початок романтичним стосункам, які через кілька тижнів перейшли у пристрасть.

Згаси мій зір - я все ж тебе знайду,

Замкни мій слух - я все ж тебе почую,

Я і без ніг до тебе домандрую,

Без уст тобі обітницю складу.

Відломиш руки — я тоді тебе

Впіймаю серцем. Наче між долонь,

А спиниш серце — мозок запульсує;

Коли ж ти вкинеш в мозок мій огонь,

Тебе в крові палючій понесу я.

Спілкування з Лу протягом трьох років повністю поглинуло письменника Рільке. Він оселився неподалік будинку, де мешкало подружжя. У цей час були написані вірші для збірки любовної лірики, присвяченої Лу Саломе. Збірка мала носила назву «Тобі на свято», проте видана була набагато пізніше зі зміненою назвою

«Мені на свято».

Лу Андреас-Саломе була одним із найближчих друзів поета впродовж усього життя.

Останні роки.

1926 р. зав'язалось листування Райнера Рільке, Бориса Пастернака та Марини Цвєтаєвої. Сам Рільке назвав стосунки з російськими поетами «блуканням трьох душ, трьох зірок на Небосхилі Всесвіту». Для Цвєтаєвої Рільке — уособлення поезії, втілення вічного Орфея. Вона мріяла стати рівною йому через багато перевтілень. Для Пастернака Рільке — джерело натхнення, рятівний промінь уночі.

Говорили, що, збираючи для своєї коханої Німет Елої Бей троянди, Рільке вколов палець.

Розвинута інфекція привела до лікування, під час якого лікарі виявили у поета лейкемію.

Райнер Марія Рільке (1875-1926).

Зміст

Біографія і творчий шлях. 1

Україна в житті й творчості Рільке. 5

Філософські погляди Р.М.Рільке. 6

Особливості лірики Р.М.Рільке. 6

Ліричний герой поезії Р. М. Рільке. 6

«Орфей, Еврідіка, Гермес»» (1904 р.) 7

О дерево звелось! О надвисання! 9

 

Біографія і творчий шлях

 

Райнер Марія Рільке (повне ім'я, дане при хрещенні, - Рене Карл Вільгельм Иоанн Йозеф Марія Рільке) народився 4 грудня 1875 р. у Празі.

Батьки. Батько, Йозеф Рільке, службовець залізничної компанії, мав за плечима досвід невдалої кар'єри військового. Мати Софія Енц походила з родини купця й імператорського радника. Вихована у розкоші, вона з молодих років марила аристократичним життям. Партія зі скромним чиновником не могла задовольнити її великосвітських амбіцій. Шлюб, що сприймався нею як принизливий мезальянс, розпався 1884 p. РМ.Рільке. Від цього часу вона жила окремо від чоловіка, переважно у Відні, де мала можливість брати участь у житті імператорського двору.

Дитинство. Дев'ятирічний хлопчик залишився з батьком. Втеча матері глибоко травмувала його душу. Рільке виріс тихим, спокійним хлопчиком, надзвичайно скромним і сором’язливим. Цю скромність він зберіг до кінця життя.

Вже дорослою людиною зустрічаючись із матір'ю, Рільке щоразу відчував рецидиви колишнього болю.

Навчання

1 вересня 1886р. Рільке вступає у кадетське військове училище у Санкт – Пельтені. Школа була закритого типу, перебування в ній затьмарило його дитинство та юність. Сподіваючись на те, що синові більше пощастить з офіцерською кар'єрою, батько віддав його до військової школи. Перебування у стінах закритого казарменого закладу сприймалося Рільке як заслання на каторгу. У кадетському вихованні з його щоденною муштрою вразливий підліток бачив лише «абетку жаху». Попри це, у своїх спогадах поет відзначав важливість тодішнього життєвого досвіду для свого подальшого духовного розвитку.

1891 р. він за станом здоров'я був звільнений з військової школи. Спроби здобути вищу освіту здійснювалися у різних напрямах.

1891 -1892 рр. Рільке навчається у Торговельній академії (торговельне училище) у Лінці.

1895 р. став студентом, слухав лекції в кращих університетах Праги, Берліна, Мюнхена. Він брався за вивчення то юриспруденції, то філософії, то літератури й мистецтва.

Однак кожна нова спроба переконувала юнака в тому, що університетська система здобуття знань для нього непридатна, а отже, єдиним продуктивним шляхом є самоосвіта.

І етап (1894-1897) - Пробудження таланту, патріот Чехії. Празький період творчості: час перших спроб і пошуків

Перші вірші Рільке опублікував у шістнадцятирічному віці.

У 1894 р. вийшла друком його перша книжка «Життя й пісні». На обкладинці був також напис «Пісні, даровані народові». Хоча Рільке був не дуже заможною людиною, він безкоштовно розсилав цю збірочку до лікарень і робітничих об’єднань, уважаючи, що нужденні потребують поезії, але не мають грошей на книжки. Поет хотів «нести в убогі хатини хоч трохи радості й світла, пробуджувати в душі народу прагнення до кращого життя». Згодом йому стало соромно за «слабкі» вірші, які ввійшли до збірки, і він почав скуповувати й нищити

свій поетичний дебют.

Ранні збірки: «Життя й пісні» (1894), «Подорожник» (1895), «Жертви парам» (1896), «Вінчаний піснями» (1896).

Це період любовних захоплень поета. Юнак закохується то в Юлію Вайман, то в господиню свого першого мюнхенського помешкання Валерію Давид Ронфельд, то в графиню Франциску фон Равеншлов.

Поета цікавлять теми природи, самотності, кохання, особистого життя. Він поетизує творчу волю особистості, віддає перевагу мріям, зануренню у світ почуттів. Поет широко використовує досягнення імпресіонізму: відображення миттєвих вражень яскравою колористичною палітрою.

У ранній період творчості Рільке, хоч був близький ще й до імпресіонізму, неоромантизму та символізму (прагнув відтворити невимовне, приховане, несвідоме; удавався до неясних символів та алегорій), усе ж шукав власний шлях у мистецтві. І цей шлях проходив через реальні «речі», через реальне життя, від якого Рільке ніколи себе не відокремлював: «Я кажу: так, усе те, що видиме, має ставати поезією. О, як я зрадів, коли дійшов цього висновку!»

Ранні вірші Рільке — це, як правило, затьмарені сумом короткі імпресіоністичні замальовки з раптовою зміною образів, грою світла й тіні. Соціальну дійсність, що час від часу проглядається в ранніх творах, Рільке сприймає узагальнено-романтично. Втіленням незрозумілої, але кричущої несправедливості життя найчастіше є місто — зловісно-похмуре, майже мертве. Для Рільке сучасне місто з його засиллям «мертвих речей», різкими контрастами багатства й бідності — незрозуміла аномалія, нагромадження абсурду й страждань, злочин проти гармонії й краси. Свободу дихання вірш Рільке знаходив поза міською метушнею, в тихому спокої передмістя з його садками, струмками, луками, лісами й перелісками.

1897 р. він познайомився з 36-річною Луїзою Андреас-Саломе, донькою російського генерала, дружиною професора-мовника Фрідріха Карла Андреаса. До знайомства з Рене ця аристократка була подругою Фрідріха Ніцше і написала про нього книгу. Крім того, Лу писала і художню прозу, досить популярну в кінці 90-х років. Лу вражала сучасників розумом, силою характеру. У свій час Ніцше запропонував Лу одружитися, але вона відмовила. Захопившись психоаналізом Лу познайомилася і здружилася з З. Фрейдом.

Саме така жінка захопила серце поета Рільке. Зустріч поклала початок романтичним стосункам, які через кілька тижнів перейшли у пристрасть.

Згаси мій зір - я все ж тебе знайду,

Замкни мій слух - я все ж тебе почую,

Я і без ніг до тебе домандрую,

Без уст тобі обітницю складу.

Відломиш руки — я тоді тебе

Впіймаю серцем. Наче між долонь,

А спиниш серце — мозок запульсує;

Коли ж ти вкинеш в мозок мій огонь,

Тебе в крові палючій понесу я.

Спілкування з Лу протягом трьох років повністю поглинуло письменника Рільке. Він оселився неподалік будинку, де мешкало подружжя. У цей час були написані вірші для збірки любовної лірики, присвяченої Лу Саломе. Збірка мала носила назву «Тобі на свято», проте видана була набагато пізніше зі зміненою назвою

«Мені на свято».

Лу Андреас-Саломе була одним із найближчих друзів поета впродовж усього життя.