Білет. 44. Роль сім’ї у вихованні.

Роль сім'ї у вихованні дітей – велика відповідальна. Батьки є першими вихователями, які зміцнюють і загартовують організм дитини, розвивають її мову і мислення, волю і почуття, формують її інтереси, прагнення, смаки, здібності, виховують любов до знань, допитливість, спостережливість, працьовитість.

Виховання дітей у сім'ї є першоосновою розвитку дитини як особистості. Духовний вплив батьківського дому на формування її особистості створюється завдяки щирій материнській ласці, небагатослівній любові батька, домашньому теплу, піклуванню, затишку і захисту, родинній злагоді.

В. Сухомлинський вважав, що сім'я – «джерело, водами якого живиться повноводна річка нашої держави». Але з досвіду роботи, ми знаємо. Що не кожна сім'я є саме таким «джерелом», не всі батьки мають певні знання про виховання дітей.

Сімейне виховання – це процес досить складний і завжди пов'язаний з суб'єктивними факторами. Недосвідченість батьків, їхнє намагання опиратися виключно на на власний досвід, брак певних педагогічних знань навичок призводить до серйозних помилок.

Однією з важливих передумов виховання в сім'ї є підвищення педагогічної культури батьків. Піднесення педагогічної культури батьків є самоосвіта.Сенс життя людини — у продовженні роду людського, народженні дітей, забезпеченні умов для їх фізичного, психологічного і соціального розвитку. Тому сім'я е провідним соціальним інститутом суспільного розвитку.

Родина, як і будь-яка інша соціальна інституція, має свої функції. Вони складалися на природних і соціальних засадах і наповнювалися певним змістом упродовж усієї історії розвитку людства. Виділяють такі функції сім'ї як соціального утворення: біологічну, соціальну й економічну.

Біологічна функція пов'язана із зародженням, ембріональним розвитком і народженням дитини. На перший погляд виконання цієї функції випливає з природних процесів, фізіологічних взаємовідносин чоловіка та жінки.

Однак уже на першому етапі виконання біологічної функції — зародження дитини — потрібна висока відповідальність і генетична обізнаність батьків. Зародження дитини у стані, коли організм батька, матері (чи обох) вражений шкідливими речовинами (алкоголем, тютюном, наркотичними речовинами) і викликає мутацію (зміни) генно-хромосомних систем, які є носіями задатків, може негативно вплинути на подальші процеси фізичного і психічного розвитку малюка. У скарбах народної педагогіки задовго до появи генетики як науки, на основі багаторічного досвіду формувалися і передавалися з покоління в покоління слушні застереження: категорично заборонялося молодим батькам вживати спиртне, матерям палити цигарки та ін.

Ще більше зростає відповідальність батьків за виконання біологічної функції, коли дитина знаходиться у стані ембріонального розвитку. Вона — частина організму матері. Спосіб життя, кожна дія жінки (фізичні навантаження, харчування, психічний стан, уживання ліків, особливості взаємин з оточуючими) так чи інакше відбиваються на розвитку маляти. А це вимагає належної культури поведінки, знань з медицини, валеології, фізіології, здорового способу життя.

Важливе місце у діяльності сім'ї посідає соціальна функція. Вона реалізується шляхом створення оптимальних умов для соціального розвитку дитини, належної відповідальності батьків за її виховання, створення сприятливих умов для появи морально-духовних джерел соціального успадкування. Адже окрім біологічного успадкування важливим чинником становлення юної особистості є соціальне успадкування: дитина засвоює певні моральні норми поведінки (чесність, справедливість, доброту, щирість, доброзичливість, охайність та ін.). Під впливом оточення формуються її характер, звички. Якраз до 6—7 років у дитини формуються основні моральні якості. Тому батьківська школа любові, добра, порядності, чесності, щирості і багатьох інших доброчинностей — найперший і найголовніший університет становлення особистості дитини, ЇЇ соціального зростання. І відповідальність батьків за належне виконання соціальної функції у цей період особливо висока.

Важливою в системі сімейного виховання є економічна функція. Вона пов'язана із соціальною і передбачає створення матеріальних умов для достатнього забезпечення своїх дітей помешканням, одягом, харчуванням, необхідними засобами для гри, навчання, розваг. Тут має домінувати, по-перше, почуття відповідальності батьків за створення власною працею належних економічних умов для забезпечення життя своїх дітей, щоб не перекладати це на державу. По-друге, матеріальна забезпеченість дітей має бути співвідносною з конкретними можливостями сім'ї, щоб не сприяти їх розбещенню. До того ж діти з раннього віку мають залучатися до продуктивної обслуговуючої праці, до планування і використання сімейного бюджету. Батьки повинні постійно дбати про формування діяльної і відповідальної особистості і будь-що уникати виникнення споживацьких поглядів.

Оскільки виховання є важливою сферою діяльності старших поколінь, то до батьків обставини життя пред'являють досить вагомі соціально-психологічні і педагогічні вимоги, такі як почуття високої відповідальності перед людьми за виховання дітей в ім'я майбутнього; фізичне здоров'я батьків, що має забезпечити народження здорових нащадків і створити належні умови для розвитку та виховання дітей; генетична грамотність; достатня психолого-педагогічна культура; любов до дітей; володіння справжнім авторитетом; знання надбань народної педагогіки; створення в сім'ї умов для всебічного розвитку особистості; здатність формувати у сім'ї культ Матері і Батька; добре розвинені почуття материнства. Без материнської любові, уваги, ласки й опіки неможливий нормальний розвиток дитини.