Передумови та поняття представництва прокурором інтересів громадян та держави в суді.

Передумови та поняття представництва прокурором інтересів громадян та держави в суді.

Представництво прокурором інтересів громадян або держави у суді – це міжгалузевий інститут права, який складається із систем норм права, що регулюють діяльність органів прокуратури, встановлюють судовий порядок захисту прокурором прав, свобод фізичних осіб та державних інтересів.

Прокурор, представляючи в суді права і інтереси громадянина або держави, реалізує винятково конституційні положення, відповідно до яких держава зобов’язана забезпечити захист права і свобод громадян.

У ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» вказано, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

При представництві інтересів громадян наявність його звернення, клопотання, повідомлення не викликає обов'язку прокурора здійснювати будь-які дії в даній сфері: звертатись до суду із позовом, вступати в розгляд справи або вирішувати питання щодо оскарження судових рішень.

Тобто, за наявності такого приводу необхідно перевірити підстави для здійснення заходів представницького характеру. Такими підставами є порушення вимог законодавства та належність громадянина до категорії, щодо яких у прокурора виникає обов'язок на здійснення представництва. Та лише наявність обох підстав породжує для прокурора такий обов'язок.

Для представництва інтересів держави достатньо лише однієї підстави - порушення норм законодавства.

На практиці не завжди громадяни звертаються із заявами та клопотаннями, в яких ставиться прохання щодо представництва інтересів в суді. Тобто, з початку мова йде про вжиття заходів прокурорського реагування, які не завжди виявляються достатніми для поновлення порушених прав. Саме функція представництва неабияким чином посилює правозахисний потенціал прокуратури і є однією з найважливіших гарантій забезпечення захисту прав та інтересів громадян. У зв'язку з чим виникають ситуації роз'яснення громадянинові необхідності звернення до суду із позовом та узгодження із ним обраного шляху захисту. Адже відсутність волевиявлення з боку громадянина унеможливлює виникнення прокурорсько-представницьких відносин. Проте, законодавчо не врегульовано: яким саме чином повинно оформлюватись це волевиявлення, узгодження обраного шляху захисту, змісту позову. І взагалі, потребує вирішення проблема: чи варто застосовувати заходи прокурорського реагування під час здійснення наглядової діяльності, коли є підстави для звернення до суду.

 

Форми представництва прокурором інтересів громадян та держави в суді.

За наявності підстав, передбачених частинами 2-4 ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», з метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом:

1) звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями);

2) вступати у справу, порушену за позовами (заявами, поданнями) інших осіб, на будь-якому етапі розгляду;

3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи;

4) брати участь у розгляді справ.

Крім того, обираючи форму представництва, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

 

Передумови та поняття представництва прокурором інтересів громадян та держави в суді.

Представництво прокурором інтересів громадян або держави у суді – це міжгалузевий інститут права, який складається із систем норм права, що регулюють діяльність органів прокуратури, встановлюють судовий порядок захисту прокурором прав, свобод фізичних осіб та державних інтересів.

Прокурор, представляючи в суді права і інтереси громадянина або держави, реалізує винятково конституційні положення, відповідно до яких держава зобов’язана забезпечити захист права і свобод громадян.

У ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» вказано, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

При представництві інтересів громадян наявність його звернення, клопотання, повідомлення не викликає обов'язку прокурора здійснювати будь-які дії в даній сфері: звертатись до суду із позовом, вступати в розгляд справи або вирішувати питання щодо оскарження судових рішень.

Тобто, за наявності такого приводу необхідно перевірити підстави для здійснення заходів представницького характеру. Такими підставами є порушення вимог законодавства та належність громадянина до категорії, щодо яких у прокурора виникає обов'язок на здійснення представництва. Та лише наявність обох підстав породжує для прокурора такий обов'язок.

Для представництва інтересів держави достатньо лише однієї підстави - порушення норм законодавства.

На практиці не завжди громадяни звертаються із заявами та клопотаннями, в яких ставиться прохання щодо представництва інтересів в суді. Тобто, з початку мова йде про вжиття заходів прокурорського реагування, які не завжди виявляються достатніми для поновлення порушених прав. Саме функція представництва неабияким чином посилює правозахисний потенціал прокуратури і є однією з найважливіших гарантій забезпечення захисту прав та інтересів громадян. У зв'язку з чим виникають ситуації роз'яснення громадянинові необхідності звернення до суду із позовом та узгодження із ним обраного шляху захисту. Адже відсутність волевиявлення з боку громадянина унеможливлює виникнення прокурорсько-представницьких відносин. Проте, законодавчо не врегульовано: яким саме чином повинно оформлюватись це волевиявлення, узгодження обраного шляху захисту, змісту позову. І взагалі, потребує вирішення проблема: чи варто застосовувати заходи прокурорського реагування під час здійснення наглядової діяльності, коли є підстави для звернення до суду.