Просте вантажопідіймальне обладнання. Домкрати

 

Просте вантажопідіймальне обладнання виготовляють з руч­ним (механізми) і машинним (машини) приводом.

Домкрати — вантажопідіймальні пристрої для переміщення вантажу на незначну відстань. Найчастіше використовують для піднімання вантажу, рідше — для його горизонтального чи нахи­леного переміщення. Як самостійне обладнання домкрати засто­совуються в будівництві на монтажних і ремонтних роботах, для переміщення та вивірки конструкцій при їх установленні. Ці пристрої також використовують як агрегати складніших машин (виносні опори кранів та ін.).

Гвинтовий домкрат (рис. 4.1, а) має корпус 2, в якому неру­хомо закріплена гайка 5. В гайку вгвинчується гвинт 6, у його верхній частині встановлена чашка 8. Остання впирається у вантаж, що піднімається, і при його підніманні не обертається. Гвинт обертається за допомогою рукоятки 7, яка приводиться у зворотно-обертальний рух. При цьому рух від рукоятки до гвинта передається защіпкою 3, що перебуває в зачепленні з храповим колесом 4, нерухомо прикріпленим до гвинта. Защіпка може фіксуватися за допомогою підпружиненого стопора 7 у двох положеннях — відповідно підніманню та опусканню вантажу. Гвинтова пара домкратів найчастіше має самогальмуючу тра­пецієподібну чи підпорну різьбу. Самогальмування забезпечу­ється за рахунок того, що кут підйому різьби β менший, ніж приведений кут тертя в різьбі . Завдяки цьому вантаж утри­мується в піднятому положенні без застосування додаткових пристроїв для фіксації гвинта.

Для піднімання вантажу вагою Q рукоятки гвинта необхід­но докласти зусилля, Н:

,

де - середній діаметр різьби гвинта, мм; L – довжина рукоятки, мм., β – кут підйому різьби, φ – кут тертя різьби.

Гвинтові домкрати найчастіше мають вантажопідйомність до 50 т і висоту підйому до 0,5 м.

Рейковий домкрат (рисунок 4.1, 6) має корпус 1, у напрямних якого переміщується повзун 7, на якому нарізані зубці 2. У нижній частині повзуна є чашка 8, що дає змогу піднімати вантажі, низькорозміщені над опорною поверхнею. Повзун пе­реміщується за допомогою рукоятки 3, яка передає зусилля через зубчасту передачу 6. Вантаж у піднятому положенні утримується за допомогою храпового колеса 4, закріпленого на валу привод­ної рукоятки, і защіпки 5, шарнірне встановленої на корпусі.

Рисинок 4.1 – Домкрати:

а – гвинтовий, 1 – стопор, 2 – корпус, 3 – защіпка, 4 – храпове колесо, 5 – гайка, 6 – гвинт, 7 – рукоятка, 8 – чашка, б – рейковий, 1 – корпус,

2 – зубці, 3 – рукоятка, 4 – храпове колесо, 5 – защіпка, 6 – зубчаста передача, 7 – повзун, 8 – чашка, в – гідравлічний 1 – робочий циліндр, 2 – корпус, 3 – підіймальний плунжер, 4 – зливний кран, 5, 10 – нагнітальний і всмоктувальний клапани, 6 – насосний циліндр, 7 – насосний плунжер, 8 – двоплечний важіль, 9 – місткість для робочої рідини

Зусилля на рукоятці завдовжки L, мм, яке повинен прикласти робітник, піднімаючи вантаж вагою Q, Н, обчислюють за рів­нянням

 

,

 

де , — діаметр початкового кола шестерні, яка перебуває в зачепленні із зубчастою рейкою, виготовленою на повзуні, мм;

і — передаточне число зубчастої передачі (і = 5...30); η = 0,65...0,85 — ККД передачі.

Вантажопідйомність рейкових домкратів досягає 10 т, а висота піднімання — 0,4 м.

Гідравлічні домкрати з ручним приводом (рисунок 4.1, в) кон­структивно суміщають гідроциліндр і насосну станцію. Такий домкрат має литий корпус 2, на якому розміщена розточка для встановлення підіймального плунжера 3, місткість 9 для робочої рідини (мінерального мастила) і ручний плунжерний насос. Останній складається з насосного плунжера 7, який приводиться у зворотно-поступальний рух за допомогою двоплечого важеля 8, всмоктувального 10 й нагнітального 5 клапанів. При русі плунже­ра вправо нагнітальний клапан закривається, всмоктувальний відкривається і насосний циліндр заповнюється. При зворотному русі плунжера всмоктувальний клапан закривається, нагніталь­ний відкривається, а робоча рідина під тиском надходить у робочий циліндр 1, виштовхуючи підіймальний плунжер та під­німаючи вантаж. Операції повторюються до підйому вантажу на потрібну висоту. Щоб опустити його, необхідно відкрити злив­ний кран 4, при цьому робоча рідина витискується вагою вантажу з робочого циліндра назад у місткість 9.

Щоб підняти вантаж вагою Q, (Н), слід прикласти до рукоятки відповідне зусилля, F:

,

 

де d — діаметр насосного плунжера, мм; D - діаметр підіймаль­ного плунжера, мм; L₁, L₂ - плечі важеля, мм; η = 0,8...0,9 - ККД домкрата.

Вантажопідйомність гідравлічних домкратів з ручним приво­дом досягає 700 т, а висота піднімання - 0,2 м.

Для створення більших зусиль (до 7-10⁷ Н) гідродомкрати з'єднують у батарею й оснащують спільною насосною станцією з електроприводом, для цього придатні також телескопічні та реверсивні домкрати.

Лебідки — вантажопідіймальні машини, призначені для пе­реміщення вантажів за допомогою каната, який намотується на барабан. Їх застосовують як окремі машини при виконанні мон­тажних, такелажних і ремонтних робіт та як агрегати значно складніших машин (вантажопідіймальних, землерийних тощо).

Лебідки можуть бути з ручним і машинним приводом. За призначенням поділяються на підіймальні й тягові.

Ручні лебідки виготовляють однобарабанними і важільними (без барабана).

Ручні однобарабанні лебідки мають тягове зусилля на першій передачі 4,9—78,5 кН, канатомісткість барабана 50—200 м.

Частіше використовуються лебідки з машинним приводом. За характером кінематичного зв'язку між двигуном і барабаном розрізняють лебідки фрикційні й реверсивні.

У реверсивних лебідок кінематичний зв'язок від двигуна до барабана не розривається. Для опускання вантажу необхідно реверсувати (змінювати на протилежний) напрям обертання вала двигуна. Такі лебідки найчастіше однобарабанні, приводяться у дію електро- та гідродвигунами.

Кінематичні схеми електрореверсивної лебідки наведена на рисунок 4.2. На зварній рамі змонто­вано електродвигун, з'єднаний муфтою з валом редуктора.

Рисунок 4.2 – Схеми лебідок:

а – з ручним приводом; б – електрореверсивна; в – фрикційна; 1 – рукоять; 2, 4 – зубчаті передачі; 3 – храповик; 5 – барабан; 6 – редуктор; 7 – гальмо; 8 – електродвигун; 9 – фрикційна муфта; 10 – гальмо стрічкове; 11 – гайка

Застосування нормально-замкнених гальм підвищує безпеку роботи, оскільки при аварійному знеструмленні мережі гальма загальмовуються, і вантаж не падає.

Реверсивні лебідки загального призначення мають тягові зу­силля 3,0 - 122,5 кН, потужність електродвигуна 2,8 - 20,0 кВт, швидкість намотування першого шару каната (при багатошаро­вому намотуванні) 0,08 - 0,7 м/с та канатомісткість барабана 80 - 800 м.

У фрикційних лебідок кінематичний зв'язок від двигуна до барабана може розмикатися за допомогою фрикційної муфти. Для опускання вантажу реверсувати напрям обертання вала дви­гуна немає потреби, тому в таких лебідках як привод можна застосувати двигун внутрішнього згоряння. Фрикційні лебідки виготовляють багатобарабанними з індивідуальним керуванням кожним барабаном.

Кінематична схема фрикційної лебідки наведена на рис. 4.3. Енергія від електродвигуна 1 через клинопасову 2 і зубчасту 11 передачі передається на ведучу півмуфту фрикційної муфти 10. Ведена півмуфта виготовлена в буртику барабана 4. Ведене колесо зубчастої передачі та барабан встановлені з можливістю обертання на нерухомо закріпленій у корпусі осі 5. Барабан оснащений стрічковими гальмами 3, храповим колесом 7, защіпкою 6 і механізмом увімкнення фрикційної муфти, який складається з рукоятки 9 та гайки 8, накрученої на нерухому вісь. Для піднімання вантажу рукояткою повертають гайку й зміщують барабан, вмикаючи фрикційну муфту. При цьому гальма повинні бути розгальмовані, а защіпка та храпове колесо розімкнені. При ввімкненні двигуна барабан обертається, намо­туючи канат. Вантаж опускається під дією власної ваги, фрикційна муфта при цьому розімкнена, канат змотується, розкручуючи барабан. Пригальмовуючи його можна регулювати швидкість опускання вантажу.

Надійне утримання вантажу в піднятому положенні забезпечується храповим зупинним пристроєм, при цьому защіпка встановлюється між зубцями храпового колеса.

Фрикційні лебідки загаль­ного призначення випуска­ють із тяговим зусиллям на барабані (барабанах) 5-20 кН, потужність двигуна 4,5-20 кВт, канатомісткість барабана 80—230 м.

Потужність двигуна лебідки, кВт, становить:

 

,

 

де F - зусилля в канаті, що намотується, Н; v — швидкість намотування каната, м/с; ηл — ККД лебідки.

 

Будівельні підйомники

 

Будівельні підйомники — це вантажопідіймальні машини, в яких несучий орган (платформу, ківш, кабіну і т.д.) не підвішують вільно на канатах, як у кранів, а переміщують у напрямних або з'єднують пересувними елементами конструкцій. Вони поширені при виконанні опоряджувальних, покрівельних і ремонтних ро­біт, зведенні споруд баштового типу (елеваторів, труб) тощо.

Підйомники — єдині вантажопідіймальні машини, якими можна транспортувати по вертикалі людей, що суттєво скорочує затрати робочого часу, особливо при висотному будівництві;

За призначенням розрізняють вантажні та вантажопасажирські підйомники, а також стаціонарні й пересувні. Стаціонарні виготовляють вільностоячими (при висоті піднімання до 12 м) і приставними, тобто такими, що прикріплюються до споруди.

За конструкцією напрямних підйомники бувають з гнучкими (струнні) й жорсткими (щоглові, шахтні) напрямними. У шахтних підйомники вантажонесучий орган пересувається всере­дині металоконструкцій. Пересувні підйомники на базі авто­мобілів, тракторів, причепів часто називають монтажними вишками.

Схеми підйомників наведені на рисунку 4.3

Рисунок 4.3 – Схеми підйомників:

а – з підвісними (струнними) напрямними: 1 – лебідка; 2 –підіймальний канат; 3 – вантажонесучий орган; 4 – втулка; 5 – напрямний канат; 6 – обвідні блоки; 7 – рама; 8 – противага; 9 – натяжний пристрій; б – щоглового: 1 – рама; 2 – лебідка; 3 – коток; 4 – щогла; 5 – обвідні блоки; 6 – опора: 7 – підіймальний канат; 8 – майданчик; в – шахтного: 1 – лебідка; 2 – вантажонесучий орган;

3 – металоконструкція; г – пересувного: 1, 4 – ходовий і вантажний візки; 2 – щогла; 3 – вантажозахватний орган (гак); 5 – рейки; д – з подаванням вантажу до приміщення: 1 – щогла; 2 – візок; 3 – вантажонесучий орган

Лекція 5.