Вимоги до виконання розрахунково-графічної роботи

Основним показником, який характеризує ефективність господарювання виробничих структурних підрозділів підприємства, є валовий прибуток (ВП). Валовий прибуток, який можна назвати джерелом покриття постійних витрат і формування операційного прибутку, обчислюється за формулою:

ВП=ЧД-СР(ЗВ), або ВП=,

де ОР – обсяг реалізації (продажу) об'єктів господарської діяльності за асортиментом в натуральному виразі; ЦР – ціна реалізації одиниці продукції (товарів, робіт, послуг); ВС – виробнича собівартість одиниці продукції (товарів, робіт, послуг).

Валовий прибуток визначається за сукупністю показників, які пов'язані індексними і балансовими моделями. Отже, валовий прибуток дорівнює постійним витратам (ПВ) і операційному прибутку (ОП), тобто прибутку від продажу продукції (товарів, робіт, послуг):

ВП = ПВ + ОП, де ПВ = АВ + ВЗ.

Відповідно, операційний прибуток є різницею ОП = ВП – ПВ. Коли постійні витрати прямують до нуля – ПВ → 0, операційний прибуток прямує до валового прибутку – ОП → ВП. Ці закономірності цінні при вивченні впливу динаміки обсягу продажу на операційний прибуток. Коли змінюється обсяг продажу, постійні витрати залишаються на попередньому рівні, тому операційний прибуток змінюється на величину валового прибутку.

Нарощування валового прибутку можливе за рахунок поліпшення використання ресурсів безпосередньо у виробничих структурних підрозділах підприємств, тобто зменшення їх рівня на 1 грн. чистого доходу.

Ефективність господарювання економічних систем зручно аналізувати за допомогою відносних показників інтенсивності: валової (ПВчд) і операційної (ПОчд) прибутковості чистого доходу:

ПВчд = ВП: ЧД; ПОчд = ОП: ЧД.

Валова прибутковість характеризує ефективність роботи структурних підрозділів підприємств за центрами відповідальності, де відбувається формування змінних витрат. Показник дає змогу визначити, скільки копійок валового прибутку надходить підприємству з 1 грн. чистого доходу. Прибутковість чистого доходу за операційним прибутком свідчить про ефективність використання ресурсів у процесі виробництва, управління і збуту.

Ключовою проблемою підприємств України є збільшення операційного прибутку шляхом приросту чистого доходу при оптимізації рівня постійних витрат та нарощуванні обсягів реалізації об’єктів діяльності за наявних змінних витрат.

Дослідження сценарію господарювання за цінами і змінними витратами на одиницю продукції (товарів, робіт, послуг) певного звітного періоду свідчить, що валова прибутковість чистого доходу – величина постійна. Тому приріст (зменшення) операційного прибутку можна моделювати за алгоритмом:

DОП = DЧД х ПВчд.

Операційна діяльність щодо продажу продукції (товарів, послуг, робіт) вважається врівноваженою, коли чистий дохід від їх продажу дорівнює операційним витратам (ЧД = СР + АД + ВЗ). Цей обсяг продукції ще називають точкою беззбитковості. Зазначений обсяг реалізації – точка беззбитковості – розмежовує сфери збиткової і прибуткової діяльності.

Через наявність постійних витрат (ПВ = АВ + ВЗ) реалізація продукції до певного її обсягу (точки беззбитковості Об) є збиткова, оскільки операційні витрати (СР + АВ + ВЗ) > ЧД. Зі зростанням обсягу продажу за умови, що змінні витрати на одиницю продукції менші за ціну, тобто ЗВ < Ц, збитки зменшуються, і в точці беззбитковості вони дорівнюють нулю. Якщо економічна система досягла точки беззбитковості, тобто її чистий дохід зрівнявся з обсягом постійних та змінних витрат, то продукування кожної додаткової одиниці продукції до споживача забезпечуватиме підприємству операційний прибуток в обсязі її валового прибутку.

Беззбитковий обсяг реалізації може визначатися у натуральному і грошовому виразах. Натуральний вираз найбільш прийнятний для монономенклатурної діяльності. При багатономенклатурній діяльності виникає проблема розподілу постійних витрат між реалізацією окремих об'єктів господарювання. За інформаційними ресурсами фінансової звітності підприємства можна визначити загальний обсяг беззбиткової діяльності у грошовому виразі, тобто в обсязі чистого доходу. У точці беззбитковості чистий дохід визначається за розрахунком: ЧДб = ПВ: ПВчд, а постійні витрати (ПВ) покриваються валовим прибутком.

На основі беззбиткового обсягу реалізації визначається рівень безпеки операційної діяльності підприємства. Критерієм такої безпеки є рівень перевищення беззбиткового обсягу реалізації над фактичним обсягом реалізованої продукції. Коефіцієнт безпеки операційної діяльності (Кб) за показниками обчислюється так:

Кб = (ЧД – ЧДб): ЧД.

Коефіцієнт безпеки операційної діяльності можна вважати мірою операційного ризику. Чим він більший, тим безпечніша ситуація з огляду на можливість прибуткової діяльності. З його зростанням зменшується ризик зниження обсягу реалізації до точки рівноваги, і навпаки – при його зниженні такий ризик зростає.

Прибуток підприємств залежить від їх операційної активності, яка виражається передусім обсягом продажу продукції. Якщо йдеться про динаміку активності, тобто темп її зміни, то на величину прибутку істотно впливає ще структура витрат, а саме їх поділ на змінні та постійні.

Під час оцінки залежності прибутку від операційної активності з’ясовується два питання:

ü який обсяг реалізації забезпечує цільовий прибуток підприємства;

ü як зміна обсягу реалізації реагує на величину прибутку.

Цільовим у даному випадку називається прибуток, який підприємство хотіло б одержати в певному періоді виходячи зі своїх стратегічних завдань. Тому виникає питання, скільки треба продавати продукції за певних цін і рівня витрат, щоб забезпечити такий прибуток. Обсяг чистого доходу за можна обчислити за наступними формулами:

· якщо визначена цільова сума прибутку, необхідна для розвитку економічної системи:

ЧДц = ЧДб + (ОПц: ПВчд),

де ЧДц – обсяг продукції, який необхідно реалізувати, щоб забезпечити цільовий прибуток; ОПц – цільовий операційний прибуток;

· якщо необхідно забезпечити певний нормативний рівень прибутковості чистого доходу:

ЧДц = ЧД + (ОП – ЧД х РЧДн): (-ПВчд + РЧДн),

де РЧДн – нормативний рівень прибутковості чистого доходу.

Наведені формули функціональних залежностей дають змогу за показниками визначати цільові обсяги чистого доходу для формування нормативної суми прибутку або рівня прибутковості.

Щодо відносної реакції прибутку на зміну обсягу чистого доходу, то цей аспект аналізу ще називають операційною залежністю. Вона визначається за допомогою такого показника, як емпіричний коефіцієнт еластичності щодо співвідношення взаємопов’язаних показників: операційного прибутку (ОП) і чистого доходу (ЧД).

Коефіцієнт еластичності співвідношення операційного прибутку і чистого доходу (КЕП) характеризує приріст прибутку на одиницю приросту обсягу реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тобто:

КЕП = Топ: Тчд,

де Топ – темп приросту операційного прибутку, процентів; Тчд – темп приросту обсягу реалізації, процентів.

Отже, Топ і Тчд визначаються відповідно:

Топ = DОП: ОП; Тчд = DЧД: ЧД

Величина КЕП – показує, на скільки відсотків зміниться прибуток при зміні обсягу реалізації продукції (операційної активності) на 1%, тобто DОП = DЧД х КЕП.

Зв'язок між витратами, обсягом діяльності та прибуток також можна відобразити за допомогою графіків: беззбитковості, валового прибутку і чистого прибутку.

Графік беззбитковості демонструє рівень постійних та змінних витрат, величину чистого доходу і прибутку за різних обсягів діяльності підприємства (рис. 1).

	Витрати, доходи, тис.грн.

Лінія постійних витрат

Лінія повних витрат

Обсяг діяльності, од

Лінія доходу від реалізації

Зона збитків

Зона прибутку

Точка беззбитковості, грн.

Точка беззбитковості, од

Рис. 1. Графік беззбитковості

Із наведеного графіка (рис. 4.3) видно, що постійні витрати разом становлять 240 тис.грн., а змінні – 340 грн. на одиницю, ціна одиниці продукції 820 грн. Точка беззбитковості (ТБП) – це такий обсяг діяльності підприємства, коли доходи дорівнюють витратам. Відповідно, фінансовий результат дорівнює нулю. Тобто, це обсяг реалізації, після досягнення якого підприємство починає отримувати прибуток. За таких умов точка беззбитковості в натуральному вираженні (ТБПн) і точка беззбитковості в грошовому вимірі (ТБПг) становить:

ТБПн = 240000 / (820 – 340) = 500 од.

ТБПг = (340 х 500) + 240000 = 410000 грн.

За обсягу продажу менше 500 од. (410 тис.грн. чистого доходу) підприємство за рахунок доходу від продажу не може відшкодувати витрати і тому матиме збиток. І, навпаки, за обсягу продажу, що перевищує 500 од. (410 тис.грн. чистого доходу) підприємство отримає прибуток, який зростатиме відповідно до збільшення обсягу продажу.

Інший спосіб графічного зображення беззбитковості – побудова графіка валового прибутку (рис. 2).

Витрати, доходи, тис.грн.

Обсяг діяльності, од

Зона прибутку

Зона збитків

Лінія повних витрат

Лінія змінних витрат

Лінія доходу від реалізації

Валовий прибуток

Рис. 2. Графік валового прибутку

Цей графік дає змогу виявити динаміку приросту прибутку підприємства, який тотожний приросту валового прибутку. На графіку (рис. 4.4) видно, що валовий прибуток зростає прямо пропорційно до зростання обсягу продажу. За обсягу реалізації 500 од. (точка беззбитковості) валовий прибуток дорівнює постійним витратам, а в разі подальшого зростання продажу забезпечує отримання та збільшення прибутку.

Графік чистого прибутку описує залежність прибутку від зростання обсягу діяльності (рис. 3).

Рис. 3. Графік чистого прибутку

Із наведеного графіка видно, що в разі відсутності доходу від продажу підприємство має збитки, що дорівнюють сумі постійних витрат, тобто 240 тис.грн. Величина збитків знижується відповідно до збільшення обсягу продажу і дорівнює нулю, коли дохід від продажу досягає 410 тис.грн.

Аналогічні розрахунки щодо оцінки безпеки господарської діяльності можна зробити на прикладі підприємств, що виробляють і реалізують лише один вид продукції (рис. 1-3), коли підприємство виготовляє та реалізує два або більше видів продукції і в цілому за сукупністю всіх витрат і доходів підприємства.

Для ілюстрації аналізу беззбитковості за умов асортименту об’єктів діяльності підприємства розглянемо приклад за табл. 13

Таблиця 13

Показники господарської діяльності підприємства

Для визначення точки беззбитковості необхідно визначити середньозважений валовий прибуток на 1 грн. чистого доходу за формулою:

СВП = ∑ ВПОі х СРПі

де СВП – середньозважений валовий прибуток; ВПОі – валовий прибуток на 1 грн. чистого доходу і-го об’єкту діяльності; СРПі – структура реалізації.

СВП = 41,67 х 0,6 + 40,00 х 0,4 = 41,00 коп.

Знаючи середньозважений валовий прибуток і загальні постійні витрати, можемо обчислити точку беззбитковості:

100000: 41,00 х 100 = 243902 грн.

Отже, для відшкодування всіх витрат підприємство має реалізувати продукції на суму 243902 грн., а саме столів – 244 од. (243902 х 0,60 / 600,00), стільців – 390 (243602 х 0,40 / 250,00). Якщо зміниться структура реалізації, то зміниться і точка беззбитковості.

Аналізувати беззбитковість можна також за показниками, що формують фінансові результати діяльності підприємства.

Загальний чистий дохід підприємства визначається таким чином:

ЧД_п = ЧД_о.д. + ЧД_і.о. + ЧД_у.к. + ЧД_ф.д. + ЧД_і.д. + ЧД_д.п.+ ЧД _п.д.