Стилі керівництва та типи менеджерів.

Стиль управління (керівництва) – це стала сукупність особистих та індивідуально-психологічних характеристик керівника, за допомогою яких реалізується той чи інший метод (методи) керівництва.

Стиль лідерства (керівництва) – це типова для лідера (керівника) система прийомів впливу на ведених (підлеглих).

У практиці і теорії управлінської діяльності виділяють різні типи стилів керівництва за ознакою переважання одноосібних чи групових способів впливу на організацію виробничого процесу.

1. Авторитарне управління (директивне, імперативне): керівник сам визначає групові цілі, сам приймає рішення, на підлеглих діє, головним чином, наказом, розпорядженням, які не підлягають обговоренню. Авторитарне управління має різні форми: патріархальне, автократичне, бюрократичне, харизматичне.

2. Демократичне управління (кооперативне, колективне): керівник мобілізує групу на колективну розробку рішень і колективну їх реалізацію, організовує систематичний обмін інформацією, думками, на підлеглих діє переконаннями, порадами, аргументами.

Демократичний стиль характеризується високим рівнем децентралізації повноважень, вільним прийняттям рішень і виконанням завдань, оцінкою роботи після її завершення, турботою про забезпечення працівників необхідними ресурсами, встановленням відповідності цілей організації і цілей груп працівників.

3. Ліберальне (пасивне) управління: низький рівень вимог до підлеглих, головні засоби впливу – прохання, інформація. Ліберальне керівництво базується на майже повній свободі у визначенні своїх цілей і контролі своєї власної роботи. Його можна розглядати як різновид демократичного стилю.

4. Анархічне управління: фактична відмова від активного впливу на підлеглих, уникання в прийнятті рішень, невтручання і потурання підлеглим ("роби як знаєш").

Управління конфліктними ситуаціями

Конфлікт – відсутність згоди між двома чи більше особами або групами.

З точки зору причин конфліктної ситуації виділяють три типии конфліктів:

- конфлікт цілей;

- конфлікт через різницю у поглядах, ідеях на проблему, яка

вирішується;

- конфлікт почуттів (в учасників конфлікту різноманітні емоції і почуття, які лежать в основі їх відносин один з одним як особистостей.

Позитивна сторона конфлікту – сприяє руху організації вперед, визначає фактори, які заважають цьому руху.

Виділяють наступні рівні онфліктів в організації:

- внутрішньоособові (конфлікт інтересів, невдачі, розчарування)

- міжособові (при розподілі повноважень, ресурсів, пільг, винагород);

- між особою і групою (невиконання чи перевиконання обов’язків, недотримання внутрішнього розпорядку тощо)

- міжгрупові (суперечки між формальними й неформальними групами за різних обставин);

- внутріорганізаційні (вертикальний, горизонтальний, лінійно-функціональний, рольовий).

Найбільш поширеними вважаються міжособові конфлікти і внутріорганізаційні. Для їх розв’язання використовуються наступні методи.

Конфлікти:

1) міжособові: ухилення, згладжування, примус, компроміс, вирішення конфлікту

2) внутріорганізаційні: структурні методи (роз’яснення вимог до змісту роботи, принцип використання ієрархії).

Важливим є недоведення конфліктів до стресових ситуацій. Стрес – стан напруження, який виникає під впливом сильних емоційних, психологічних переживань, що може привести до важких хвороб.

Ефективність менеджменту

Ефективністю управління є відношення сукупного результату управлінської діяльності до вартості ресурсів, витрачених на його досягнення. На ефективність управлінської діяльності має істотний вплив цілий ряд чинників:

1. Основні чинники:

- управлінський потенціал організації;

- сукупні витрати на утримання і функціонування системи управління;

- ефект управління, тобто сукупність усіх економічних, соціальних та інших вигод, які отримує організація у процесі виконання управлінської діяльності.

2. Другорядні чинники:

- кваліфікація керівних працівників і виконавців;

- фондоозброєність системи управління, тобто ступінь і якість забезпечення управлінських працівників допоміжними засобами;

- соціально - психологічні умови в трудовому колективі;

- організаційна культура.