ТОП 10:

Напрям підготовки: 6.030508 – фінанси і кредит



КУРС ЛЕКЦІЙ

З ДИСЦИПЛІНИ

«ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ І ТЕХНОЛОГІЇ

У ФІНАНСОВИХ УСТАНОВАХ»

Напрям підготовки: 6.030508 – фінанси і кредит

Спеціальність: Фінанси

Освітньо-кваліфікаційний

Рівень підготовки: Бакалавр

Форма навчання: Денна, заочна

 

м.Ужгород- 2010

 

Курс лекцій з дисципліни «Інформаційні системи і технології у фінансових установах» за напрямом підготовки 6.030508 – Ужгород, 2010. – 50 с.

Укладач: Бутурлакіна Т.О., к.е.н., доцент кафедри фінансів УжНУ

 

 

Рецензент: Маляр М.М. - к.т.н., доцент, декан математичного факультету УжНУ

Відповідальний за випуск:

Пітюлич М.М. – к.е.н., доцент кафедри фінансів УжНУ, в.о. зав.кафедри фінансів УжНУ

 

Затверджено на засіданні кафедри фінансів економічного факультету УжНУ, протокол № 1 від «31» серпня 2010 р.

Схвалено на засіданні вченої ради економічного факультету,

протокол №8 від «10» вересня 2010 р.

 

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………………………………...4

Тема 1.Фінансова інформація як об’єкт автоматизованої обробки

1. Фінансова інформація та її особливості………………………………………………5

2. Структуризація та формалізоване задання фінансової інформації…………………6

3. Класифікація та кодування фінансової інформації…………………………………..7

 

Тема 2. Організація побудови та використання інформаційних систем у фінансових

Установах

1. Особливості інформаційних систему фінансових установах…………………….10

2. Принципи створення і функціонування інформаційних систем у фінансових установах……………………………………………………………………………...13

3. Загальна структура інформаційних систем: функціональна та забезпечувальні частини. Компоненти системи………………………………………………………14

4. Організація робіт зі створення інформаційних систем…………………………….16

 

Тема 3. Електронні системи передавання банківської інформації

1. Електронна пошта як основа взаємодії між банківськими установами………….18

2. Міжнародна електронна система передавання банківських повідомлень СВІФТ…………………………………………………………………………………21

3. Банківські електронні системи передавання документів «Клієнт-Банк»………...23

Тема 4. Системи електронних грошей

1. Типи та призначення електронних грошей…………………………………………25

2. Основні елементи і загальна структура системи електронних грошей…………...26

3. Смарт картки та технологія їх використання………………………………………27

4. Національна система масових електронних платежів України…………………...28

 

Тема 5. Автоматизована система фінансових розрахунків (АСФР)

1. Призначення та особливості системи……………………………………………….29

2. Структура АСФР і характеристика її підсистем…………………………………...30

3. Технологія розв’язання задач АСФР у центральних і місцевих фінансових органах………………………………………………………………………………...33

 

Тема 6. Автоматизація розрахунків у податковій системі України

1. Характеристика податкової системи України з погляду обробки інформації…...34

2. Загальна характеристика інформаційної системи «Податки»…………………….35

3. Інформаційне забезпечення інформаційної системи «Податки» ………………..38

4. Зовнішні інформаційні зв’язки в податковій роботі……………………………….39

5. Напрями вдосконалення інформатизації податкової системи України…………..44

 

Тема 7. Інформаційні системи у страхуванні

1. Призначення і мета створення системи…………………………………………….45

2. Структура інформаційної системи «Страхування»………………………………...47

3. Склад і структура функціональної та забезпечувальної частини інформаційної системи «Страхування»……………………………………………………………...48

 

Список літератури………………………………………………………………………………..50

 

Вступ

 

Технологія роботи з інформацією, зокрема її обробки, у фінансових установах України остан­німи роками істотно змінилася: широке застосування комп’ютерної техніки та новітніх інформаційних тех­нологій у банківській і фінансовій діяльності, у щоден­ній практиці фінансових і кредитних установ, як і будь-яких інших, стало реальністю. Проте впровадження ав­томатизованих інформаційних систем (АІС) у зазначе­них установах має принципові особливості.

Відомо, що як вид вхідного матеріального потоку визначає характер виробничого підприємства (нафто- чи цукрозавод, виробництво безперервне, серійне і т. ін.), так і специфіка вхідних інформаційних пото­ків визначає специфіку інформаційних систем. Саме тому в рамках даної дисципліни докладно розглядаються осо­бливості фінансово-кредитної інформації, які багато в чому визначають загальну структуру й властивості автоматизованих інформаційних систем у фінансово-кредитних установах.

Для фінансово-кредитних установ, важливою особливістю є те, що об’єкт управління («основне виробництво») пов’язаний з виробленням і переробкою інформації. Адже ос­нову діяльності таких установ в цілому становить ро­бота з інформацією, яка є і предметом, і продуктом їх праці. У них автоматизація «основного виробництва» також зводиться до автоматизації операцій обробки відповідних документів, тобто до обробки інформації.

Першочерговість автоматизації операцій «основ­ного виробництва» є специфічною вимогою при створенні АІС у фінансово-кредитних установах (ФКУ) і суттєво від­різняє ці АІС від автоматизованих систем управління (АІС) виро­бництвом. АІС у ФКУ не лише обробляють управлінську інфор­мацію, а й автоматизують операції з основної діяльності.

АІС в ФКУ відрізняються від інших АІС також тим, що вико­ристовувана в них інформація має бути надійно захищена, а самі системи — бути підвищено «живучими» й безвідказними в робо­ті. Досвід і методи обробки банківських і фінансових документів, застосовувані в АІС ФКУ, можуть поширюватися й на роботу з документами підвищеної конфіденційності у інших АІС.

Викладені в рамках дисципліни теми стосуються загальних ос­нов, специфіки й особливих вимог, які ставляться до побудови та функціонування інформаційних систем у фінансово-кредитних установах України в сучасних умовах.

Метою дисципліни є формування у студентів системи знань про фінансову інформацію, її особливості, функціонування АІС у фінансових установах, а також вмінь і практичних навичок щодо користування та обробки фінансової інформації за допомогою використання комп’ютерної техніки та технологій.

Основні завдання курсу відповідають головній меті і передбачають:

· вивчення сутності і особливостей фінансової інформації як об’єкта автоматизованої обробки;

· освоєння організації будови та використання інформаційних систем у фінансових установах;

· вивчення архітектури та технології електронних систем організації безготівкових розрахунків та електронних грошей;

· освоєння методів, принципів та прийомів організації АІС у фінансових органах, у бюджетно-податковій роботі, казначействі, страхуванні;

· вивчення практики управління фінансово-інформаційними потоками;

· набуття практичних навичок організації АІС у фінансових органах, формування звітності та вирішення комплексів типових економічних задач.

Для вивчення курсу студентам необхідне засвоєння знань з таких дисциплін,розділів, тем, як «Теорія фінансів», «Державні фінанси», «Бюджетна система», «Податкова система», «Страхування», «Інформатика та основи комп’ютерної техніки».

 

 

Тема 1. Фінансова інформація як об’єкт автоматизованої обробки

Рис.2.1. Схема взаємодії між елементами системи управління

 

Окремі складові інформаційних систем спричиняють різний вплив на фор­мування інформації. Та чи не найбільшою мірою якість інформації залежить від технічних засобів. Залежно від застосовуваних технічних засобів обробки інформації розрізняють ручні, механізовані та автоматизовані інформаційні системи.

Найстаріші (у моральному і у фізичному розумінні) інформаційні системи повністю базувалися на ручній праці, де всі дії, пов'язані з інформацією викону­вала людина. Пізніше на зміну їм прийшли різні механічні пристрої для обробки даних (сортування, копіювання, асоціативного пошуку тощо). Широке застосу­вання обчислювальної техніки дозволило розпізнавати й виокремлювати однома­нітні й типові управлінські рішення. Водночас важко було встановити мету впро­вадження рішень, визначити завдання для її досягнення, оцінювати результати.

Збільшення обсягів інформації, підвищення вимог щодо оперативності та якості її обробки, зростання інформаційного навантаження на управлінський персонал, актуалізували проблему комплексної автоматизації управлінської діяль­ності на основі сучасних інформаційних технологій та засобів телекомунікацій. Вирішення цієї проблеми вимагало нових підходів до автоматизації управ­лінської діяльності. Активно залучити управлінський персонал до процесу оброб­ки інформації можна було лише на основі нових інформаційних технологій. Використання у практичній діяльності нових інформаційних технологій дозволило максимально наблизити управлінський персонал до інформаційних ресурсів, а отже до розв'язання інформаційно-управлінських задач і передбачало:

§ масове впровадження персональних комп'ютерів (ПК), встановлення їх на робочих місцях управлінського персоналу;

§ створення комплексної технології обробки інформації в умовах викорис­тання баз даних, баз знань, комп'ютерних мереж;

§ створення засобів комп'ютерного моделювання системи обробки даних із застосуванням банку моделей і банку алгоритмів;

§ розробку засобів спілкування кінцевих користувачів ПК на основі АРМів, що дають змогу поєднати сучасні тенденції в менеджменті з досягненнями нових інформаційних технологій.

Реалізація на практиці вищезазначених завдань дозволила поступово перейти від механізованої обробки інформації до комплексної автоматизації управлінсь­кої діяльності для прийняття виважених рішень у фінансовій сфері з викорис­тання сучасних автоматизованих інформаційних систем.

Автоматизована інформаційна система (АІС) - це сукупність інформації, економіко-математичнш методів і моделей, технічних, програмних і техно­логічних засобів, призначених для обробки інформації та прийняття управлінсь­ких рішень. Разом з тим, автоматизовані інформаційні системи можуть ефективно функціонувати лише за наявності висококваліфікованих спеціалістів, які їх обслуговують.

Автоматизовані інформаційні системи створені для підтримки прийняття рішень і виробництва інформаційних продуктів, що використовують спільну роботу управлінського персоналу й комплекси технічних засобів. Вони призна­чені для автоматизованого збирання, реєстрації, зберігання, пошуку, обробки та видачі інформації за запитами користувачів, якими є управлінський персонал та фахівці інформаційних систем. Для забезпечення інформаційних потреб користувачів використовуються різноманітні економіко-математичні методи, моделі, електронно-обчислювальні машини (ЕОМ) та засоби телекомунікації. Усі ці складові використовуються з метою отримання інформації для управління.

Можливості автоматизованих інформаційних систем реалізовуються через функції, які вони виконують:

  • постійне спостереження за станом об'єкта управління та формування необ­хідної для управління зовнішньої та внутрішньої інформації;
  • накопичення, систематизація, збереження й відновлення необхідної інфор­мації, забезпечення можливості доступу до неї користувачів зі своїх робочих місць;
  • оперативне та якісне опрацювання інформації в усіх аспектах, що цікавлять систему управління;
  • інформаційно-керуючий вплив на об'єкт управління і його ланки при від­хиленні їхніх параметрів функціонування від заданих значень;
  • оптимальні розрахунки по мірі зміни цілей, критеріїв та умов функціону­вання об'єкта управління;
  • прогнозні розрахунки основних тенденцій, закономірностей та показників розвитку об'єкта управління;
  • формування всіх обліково-звітних, планово-розрахункових та інших форм документів;
  • взаємодію користувачів між собою на основі безпаперової технології та підтримку професійної діяльності управлінських працівників.

Таким чином, автоматизована інформаційна система є людино-машинною системою, яка дає змогу підвищити якість управління через оптимальний роз­поділ праці між людиною та ПК на всіх стадіях управління. Автоматизована інформаційна система здійснює інформаційне обслуговування покладених на управлінський персонал організаційних, контрольних, аналітичних та інформа­ційних функцій.

Вся сукупність операцій з обробки інформації в автоматизованих інформацій­них системах здійснюється за допомогою технічних і програмних засобів. Управ­лінський персонал в автоматизованих інформаційних системах виконує поста­новку та коригування цілей і критеріїв управління, вносить творчий елемент у пошук найкращих способів досягнення цілей, робить остаточний вибір із кількох пропонованих системою варіантів рішень та надає їм юридичної чинності.

На рисунку 2.2 схематично зображено механізм формування й обробки інформації в автоматизованій інформаційній системі.

У наш час розробляється та впроваджується велика кількість найрізноманітні­ших автоматизованих інформаційних систем з широким спектром використання.

За сферою використання розрізняють автоматизовані інформаційні системи промислових підприємств, банківських установ, органів державного казначейст­ва, фінансово-кредитних установ, органів податкової служби, страхових органі­зацій тощо. Кожна з них відображає особливості структури управління об'єктом, схеми декомпозиції цілей управління, предметних технологій та ін.

За типом підтримки, яку автоматизовані інформаційні системи забезпечують організації чи установі, виділяють:

§ Системи забезпечення операцій (системи першого класу), які обробляють інформацію, що генерується та використовується в ділових операціях. Вони
поділяються на три групи:

(1) системи обробки операцій, які забезпечують реєстрацію та обробку даних, одержаних внаслідок ділових операцій (у бюджетній сфері це може бути виділення асигнувань, перерахування коштів тощо);

 

       
 
 
   

 


Рис. 2.2. Схема формування й обробки інформації в автоматизованій інформаційній системі

(2) автоматизовані системи управління технологічними процесами, що забез­печують прийняття рішень з типових питань (управління бюджетними коштами);

(3 )системи співробітництва на підприємстві чи в установі, які використо­вують комп'ютерні мережі для забезпечення зв'язку, координації та спів­робітництва відділів і робочих місць, що беруть участь у процесі.

§ Системи інформаційного забезпечення менеджменту (системи другого класу),
які надають допомогу управлінському персоналу у прийнятті рішень і по­діляються на:

(1) інформаційні менеджерські системи - формують і подають звітні дані та інформацію про вжиті заходи на періодичній чи винятковій основі або за запитом;

(2) системи підтримки прийняття рішень - інформаційні системи, які для прийняття якісних рішень використовують моделі прийняття рішень, бази даних й особисті міркування особи у кожному конкретному випадку;

(3) управлінські інформаційні системи - системи з додатковими можливостя­ми для управління, такими, як аналіз даних, використання засобів підтрим­ки прийняття рішень, електронної пошти тощо.

При розробці автоматизованої інформаційної системи визначальною є спе­цифіка діяльності економічного об'єкта, пов'язана з його основною діяльністю. Від зазначеної діяльності значною мірою залежать перелік поставлених задач, методи й способи їх розв'язання, обсяги й потоки інформації, методи збору, зберігання, обробки й передачі даних. Від рівня організації інформаційної системи, застосовуваних методів і засобів, а також від технології обробки інформації істотно залежить функціонування об’єкта в цілому. АІС має бути продуктивною, здатною швидко обробляти інформацію, відстежувати змінні на об’єкті, навколишньому середовищі і максимально їх враховувати.

 

Рис.2.3. Загальна структура інформаційної системи

 

У ФЧ виділяють такі підсистеми:

(1) функціональна підсистема – відносно самостійна, відповідає конкретним функціям і завданням управління; має цільове призначення, відокремлену інформаційну базу, методичну спрямованість обчислень економних показників і спеціалізацію робіт.

Частіше функції підсистеми утворюють за такими ознаками:

а) стадіями управління (прогнозування, планування, облік тощо);

б) елементами виробничого процесу (праця, матеріали, грошові кошти тощо);

в) апаратно-організаційною ознакою (структурні підрозділи);

г) функціональною ознакою (види виконуваних робіт) .

(2) комплекс прикладних задач системи – може включати виконання однієї задачі чи їх комплексу, всієї сукупності завдань щодо діяльності об’єкта

ФЧ може реалізовуватися на різній технічній базі та з різною технологією обробки даних, серед якої виділяють:

1) централізована технологія обробки даних – уся інформація обробляється безпосередньо в обчислювальному центрі в повному обсязі фахівцями служби інформатизації;

2) децентралізована – на персональних комп’ютерах на АРМ (автоматичних робочих місцях ) спеціалістів відділів;

АРМ – сукупність ПК і спеціального програмного забезпечення, що зорієнтоване на певну сферу використання, забезпечує безпосереднє інформування обслуговування користувача – фахівця в поточних і достатніх для його діяльності обсязі та режимі.

3) змішана – використовуються обидві підходи.

Найефективнішою з точки зору обробки інформації є децентралізована технологія, адже зменшується кількість посередників, забезпечується простий доступ до інформації та обробки, зростає оперативність виконання певних задач.

ЗЧ включає наступні підсистеми:

1) підсистема технічного забезпечення (ТЗ) – включаєтехнічні засоби, що використовуються для одержання, вводу, підготовки, перетворення, обробки, зберігання, реєстрації, виводу, відображення, використання та передавання даних і реалізації конкретних дій (керівні, методичні матеріали; технічна документація і персонал, що обслуговує ТЗ);

2) підсистема математичного забезпечення (МЗ) – математичні методи, моделі, алгоритми.

3) підсистема програмного забезпечення (ПЗ)– програми постійного корегування (системні програми, пакети прикладних програм)

4) підсистема лінгвістичного забезпечення (ЛЗ)– мовні засоби для формалізації природної мови, опису інформації елементів ІС

5) підсистема правового забезпечення (ПрЗ)– правові норми і нормативи, що пов’язані з функціонуванням ІС, для її юридичного обґрунтування, створення і функціонування, визначають юридичний статус такого функціонування

6) підсистема інформаційного забезпечення (ІЗ) – використовувані в системі дані і правила їх отримання, зберігання, оновлення, організації структури і змісту інформаційної бази, охоплені інформаційні ресурси і засоби їх опрацювання, структуризації і системні критерії (класифікатори, типові моделі, формати документації)

7) підсистема методичного забезпечення (МЗ) – набір прийомів, правил, документів, інструкцій і положень, які забезпечують створення системи та взаємодію її складових

8) підсистема ергономічного забезпечення (ЕЗ)– множина взаємопов’язаних вимог, спрямованих на узгодження психологічних, антропометричних фізіологічних особливостей людини і технічних характеристик технічного об’єкта, параметрів робочого середовища.

Рис.2.4.Послідовність організаційних робіт зі створення інформаційних систем

(5) Стадія технічного проектування

Етапи: розробка проектних рішень системи, її частин; оформлення документації на поставку чи розробку виробів для комплектування системи; розробка завдань проектування

(6) Стадія робочого проектування

Етапи: створення чи адаптація програм; створення робочої документації на систему

(7) Стадія впровадження системи в дію

Етапи: підготовка до впровадження; підготовка персоналу; комплектування інформаційної системи; монтажні роботи; дослідна експлуатація; приймальні випробування.

(8) Стадія супроводження

Етапи: виконання робіт, згідно з гарантійними зобов'язаннями та післягарантійне обслуговування.

Залежно від складності і завдань до інформаційної системи, не всі вище перераховані стадії є обов'язковими. Однак, завжди обов'язковою є (3) Стадія розробки технічного завдання в результаті якої оформляється документ «Технічне завдання». Його розробляє замовник. Технічне завдання поділяється на 9 розділів. В ньому визначено вимоги до автоматизації функцій і завдань, до внутрішнього забезпечення системи; регламентовано організацію розробки; розміри витрат; терміни виконання стадій і етапів робіт; визначено черговість розробки і впровадження системи. Головними розділами технічного завдання є:

1) Загальні відомості - містить повну та умовну назву роботи, замовника і об'єкта.

2) Призначення і мета роботи – визначає призначення і мету автоматизації (скорочення термінів обробки даних, мінімізація витрат тощо).

3) Характеристика предметної області – включає відомості про об’єкт управління та процеси, які підлягають автоматизації, умови виконання.

4) Основні вимоги – найважливіший розділ технічного завдання; містить вимоги щодо рішень і системи в цілому; до взаємозв'язків різних комплексів задач один з одним та з іншими системами; вимоги щодо всіх видів забезпечення тощо).

Інші розділи уточнюють обсяги і терміни виконаня робіт, визначають інші параметри створоюваної системи.

Наступним обов’язковим етапом є документ «Технічний проект», який є результатом виконання (5) стадії технічного проектування. Він складається з загальносистемної документації та документів щодо функціональної та забезпечувальної частин системи. Документація до функціональної частини містить проектні рішення з автоматизації функцій та постановки задач системи; до забезпечувальної - інформацію з програмного, технічного та інших видів забезпечення.

На (6) стадії робочого проектування найбільш трудомісткою є операція обробки та відлагодження робочих програм.

На (7) стадії впровадження при здійсненні пробної експлуатації виправляються недоліки, помилки; визначаються обсяги виконаних робіт і встановлюється відповідність здобутих результатів вимогам технічного завдання.

За умови, коли інформаційна система вже функціонує, технічний комплекс і базове програмне забезпечення вже задані, процес розробки комп’ютерного розв’язання задач поділяється на 7 етапів:

(1) формування вимог - аналог технічного завдання;

(2) постановка задачі - елемент технічного проектування;

(3) побудова алгоритму розв'язання задачі;

(4) розробка контрольного приладу;

(5) розробка машинної блок-схеми та программ;

(6) відлагодження розроблених программ;

(7)прийняття в експлуатацію.

Роботи істотно спрочуються, коли для їх розв’язання використовуються типові проектні рішення та пакети прикладних програм. Тоді фактично відбувається просте «прив’язування» чи добір потрібних повідомлень типових проектних рішень та пакетів прикладних програм.

Тема 3. Електронні системи передавання банківської інформації

Рис.3.1. Загальна схема організаційної структури мережі Е-mail НБУ

Система Е-mail НБУ дає можливість інтегрувати локальні мережі, які існують в її вузлах. Використовуючи E-mail кожен користувач робочої станції може відправити повідомлення у вигляді текстового файла, підготовленого за допомогою текстового редактора, графічного файла, файла бази даних типу DBF; файла технічного процесора, інший абонент може приймати їх на свої РС.

Основними перевагами E-mail НБУ є висока швидкість доставлення повідомлень та можливість автовідредагувати їх в процесі обробки документації, починаючи з моменту отримання.

Система E-mail НБУ не є системою діалогової взаємодії і має такі особливості:

§ формування і приймання поштових повідомлень – процеси, що розділені в часі і виконуються незалежно від процесів встановлення з’єднань між вузлами та передаванням даних

§ система E-mail використовує таку архітектуру, коли повідомлення запам’ятовується на одному вузлі , а далі передається за маршрутом до іншого вузла, поки не досягне кінцевого адресата. Саме така архітектура забезпечує надійне передавання даних у випадку можливих збоїв зв’язку

§ дає змогу передавати повідомлення одразу багатьом користувачам завдяки введенню спеціальної технології «група вузлів» і вказанні кількох адресатів при формуванні «поштового конверта»

§ допомагає організувати взаємодію між програмними комплексами автоматизації банківської діяльності, що міститься у різних вузлах, забезпечити зберігання, документування, надійність доставлення кореспонденції;

§ ожливе підключення до E-mail НБУ серверів для факсового і телефонного зв’язку, що дозволяє надавати додаткові послуги та сервіс кінцевому користувачу.

Система E-mail НБУ підтримує роботу абонентського вузла на базі використання таких технічних засобів: IBM – сумісних персональних комп’ютерів; «Hayes» - сумісних модемів,що відповідають стандартам V.22 bis, V.32, V.32 bis, криптографічних блоків, комутованих телефонних каналів, загального користування або спеціалізованої мережі “Іскра-2”. Кількість каналів визначається інтенсивністю та обсягами передавання /приймання даних у вузлі. У разі використання кількох телефонних каналів для зручності в роботі організовують один груповий номер.

Залежно від типу вузла використовується певний набір програмного забезпечення:

  • на центральному та регіональному рівні - це мережі ОС NetWare фірми NOVELL, вузлова версія ProCarry, операційна система DOS 5.0;
  • на абонентських вузлах - DOS 3.30 і вищі; один із комутаційних мережних пакетів NetWare, ProCarry, PiеNet, ASTRA, ACROCOM, мережні елементи UNIX.

Найпоширенішою системою (частка якої становить близько 85%) є система ProCarry, однак останнім часом зростає і частка UNIX.

В мережі Е-mai НБУ ведеться довідник вузлів Е-mail. який міститися в кожному вузлі системи у вигляді файлу «SPRUSNBU.DBF», який описує адресний простір вузлів Е-mail. Він ведеться на центральному рівні, де забезпечується його актуалізація, готуються коректури для розсилання по всіх інших вузлах. Кожен вузол має належне тільки йому поштове ім’я.

Взаємодія локальних користувачів вузлів у Е-mail НБУ реалізується через набір програмних засобів, що згідно термінології називається «агентом користувача». З їх допомогою виконується підготовка повідомлень з різних файлів даних, формування конвертів, їх передавання та подальше розсилання адресатам, вибір даних з поштових конвертів. Роль «агента» відіграють програми TOMAIL та UZERMAIL.

Транспортування даних виконується з допомогою програмних засобів «агента передавання повідомлень» (пакет Pro Carry), особливість якого в тому, що в разі «аварійного» закриття передачі він забезпечує її продовження з місця, в якому було перервано передачу повідомлення.

Основні етапи технології пересилання поштового повідомлення полягають в наступному (рис 3.2.):

1) створення первинного файлу з даними, що потрібно передати;

2) «конвертування» первинного файлу - при цьому пакування здійснюється з метою

зменшення його первинного обсягу;

3) пересилання «конверта» у потрібний вузол;

4) «розконвертування» отриманого «конверта».

 

           
     


15.

 

Рис.3.2. Етапи технології пересилання поштового повідомлення засобами Е-mail

 

Усі повідомлення що проходять через вузли Е-mail НБУ, зберігаються в архіві повідомлень вузлів, що являє собою набір каталогів, де зберігаються “конверти”, що обробляються на вузлі протягом дня незалежно від того, які вони - прийняні чи транзитні. Протягом доби архів зберігається у відкритому вигляді, потім - архівується. На базі Е-mail НБУ створена і функціонує система електронних міжбанківських платежів (СЕП) банків України.

Отже, засоби Е-mail НБУ дозволяють виконувати наступні задачі:

  • забезпечення транспортних вимог системи міжнародних електронних платежів;
  • передавання нормативних, директивних та інших документів НБУ;

§ передавання результатів міжбанківських торгів та курсів валют;

§ передавання та збір статистичних даних;

§ передавання директив, запитів, звітів, довідок;

§ подання звітів з оформлення заборгованості векселями;

§ передавання програмного забезпечення загального та системного користування, змін і заповнень до нього

На базі Е-mail НБУ може бути створена така, що охоплює всю країну, система масових електронних платежів з використанням електронних грошей.

2.Міжнародна електронна система передавання банківських повідомлень СВІФТ

Потреба створення “ єдиної мови ” фінансових повідомлень та єдиної системи їх передавання виникла ще у 60-х рр.минулого століття, коли використання паперових засобів вже не задовільняло роботу банківських систем щодо забезпечення швидкого та надійного зв’язку між філіями, відділеннями, країнами, та виникла несумісність різних систем банківських розрахунків.

Товариство міжнародних банківських комунікацій СВІФТ (SWIFTSociety for Worldwide Interbank Financial Telecommunications), заснованe у 1973 р., створило стандартизовану, універсальну систему передавання банківських повідомлень, придатну для використання у будь якому банку світу, яка й отримала відповідну назву.

На сьогодні СВІФТ - одна з найвідоміших комп’ютерних мереж, які було створено з ініціативи фінансових організацій (співзасновниками на той час виступили 239 банків з 15 країн). Станом на 2010 р. до мережі було підключено понад 9000 фінансових організацій з більш ніж 209 країн світу, в т.ч. Україна, що підключена до австрійського регіонального процессора.

Головна мета створення СВІФТ та її основна функції полягають в тому, щоб надавати користувачам цілодобовий доступ до високошвидкісної мережі передавання банківської інформації за умови високого ступеню контролю та захисту від несанкціонованого доступу. Однак після подій 11 вересня 2001 року ЦРУ та Міністерство фінансів США отримали доступ до фінансової інформації мережі SWIFT з метою відстеження можливих фінансових трансакцій терористів.

Мережа SWIFT базується на використанні єдиної мови, забезпечуючи єдину організацію обробки інформації, її захист і швидке передавання. Вона працює цілодобово 365 днів у році. При одночасному знаходженні у мережі відправника і одержувача, доставка повідомлення виконується не більше ніж за 20 секунд. Протягом дня через SWIFT проходить більше мільона трансакцій по грошових переказах, міжбанківських платежах, цінних паперах, а щорічно через SWIFT проходить 2,5 млрд платіжних доручень.

СВІФТ - це мережа пакетної комунікації, де дані передаються у вигляді структурованих повідомлень, кожне з яких призначене для виконання певної фінансової операції. Єдина ділова мова СВІФТ поряд із можливістю ввімкнення користувачів у єдину мережу INTERNET перетворюють її на важливий інтеграційний чинник сучасного фінансового світу. Розроблені типи повідомлень охоплюють сферу переміщення платежів клієнтів, міжбанківський рух платежів, дані про торгівлю грошима, валютою, виписки з поточних рахунків банків, тощо.

Для забезпечення єдності підходу всі повідомлення поділено на 11 категорій, які охоплюють понад 130 типів повідомлень.

До категорії 0 належать системні повідомлення, які дають змогу взаємодіяти системі з користувачем (для запитів, щодо певних дій і отримання спеціальних звітів для пошуку повідомлень у базі даних, для навчальних і тренувальних цілей). СВІФТ надсилає запити і відповіді, інформує про стан системи, її оновлення, появу нових послуг, тощо.

До категорії 1-9 належать типи повідомлень, безпосередньо пов’язаних з банківською діяльністю: 1 - обслуговування клієнтів, 2 - міжбанківські операції, 3 - валютні операції, 4 - акредитиви, 5 - ЦП, 6 - операції з дорогоцінними металами, 7- документальний кредит, 8 - дорожні чеки, 9 - спеціальні повідомлення).

Повідомлення в системі СВІФТ утворюється з 4-х складових:

1) заголовок - містить адресу (код отримувача - 11 символів; код термінала – відправника – поточний пятисимвольний номер, який виконує контрольну і захисну функції; трисимвольний код типу повідомлення, тощо);

2) текст повідомлення - складається із послідовності полів пронумерованих 2-цифровими кодами;

3) посвідчення - гарантує, що текст не буде спотворений в процесі передавання; виконує роль «контрольної суми», по суті, є електронним підписом повідомлення;

4) закінчення − символ, що свідчить про кінець повідомлення.

Організаційна структура системи СВІФТ має 2 рівні (див.рис.3.3):

1) 1-й рівень− містить два операційні центри (ОЦ), один з яких розташований у США, другий − в Голландії;

2) 2-й рівеньрегіональні процесори (РП), розміщені у більшості країн, банки яких входять чи вступили до СВІФТ (Україна, як і більшість країн Східної Європи, підключена до австрійського регіонального процесора).

Операційні центри (ОЦ) є ядром системи, вони пов’язані з РП та між собою. РП відіграють роль концентратора повідомлень, через який вони передаються до ОЦ.

 

 
 

 


Рис. 3.3. Схема організаційної структури СВІФТ

Обидва ОЦ мають продубльоване устаткування по два процесори управління системою (ПУС). На ОЦ один такий процесор обробляє потік повідомлень, а другий виконує функцію захисту і перебуває в процесі очікування. Таким чином надійність роботи ОЦ оцінюється ≈ 99%.

Основні функції ОЦ полягають у наступному:

  • збір інформації про роботу апаратури та програмного забезпечення СВІФТ (в тому числі збої та помилки);
  • управління процесом відновлення після збоїв;
  • динамічний розподіл ресурсів системи та розсилання нового програмного забезпечення і баз даних.

Для зв’язку РЦ та ОЦ використовуються виділені міжнародні лінії передавання даних. Зв’язок між ОЦ здійсню







Последнее изменение этой страницы: 2016-12-30; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.237.200.21 (0.031 с.)