Гідрометеорологія, екологія,

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

З курсу

“ОХОРОНА ПРАЦІ В ГАЛУЗІ ТА ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ”

Напрям підготовки:

Гідрометеорологія, екологія,

Комп’ютерні науки, менеджмент

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

О.В. Іванова

Н.М. Ювченко

 

 

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

З курсу

“ОХОРОНА ПРАЦІ В ГАЛУЗІ ТА ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ”

Напрям підготовки:

Гідрометеорологія, екологія,

Комп’ютерні науки, менеджмент

 

 

Одеса 2016

 

 

Іванова О.В., Ювченко Н.М. Конспект лекцій з навчального курсу «Охорона праці в галузі та цивільний захист». – Одеса: ОДЕкУ, 2016. – 65с.

 

Конспект лекцій призначений для навчання студентів з усіх напрямів підготовки. В конспекті розглянуті основні задачі і система Цивільного захисту України, надзвичайні ситуації та комплекс дій під час надзвичайних ситуацій, засоби та заходи охорони праці на різних відомчих рівнях.

 

Рецензент:

 

Друкується за рішенням методичної ради Одеського Державного Екологічного Університету (протокол №__ від _________)

 

ОДЕкУ., 2016

ЗМІСТ

ВСТУП
РОЗДІЛ 1 ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ
1.1	Надзвичайні ситуації та їх класифікація
1.2	Планування з питань цивільного захисту
	1.2.1 Сили цивільного захисту
	1.2.2 План дій органів управління і сил цивільної оборони з запобігання і ліквідації надзвичайних ситуацій
	1.2.3 Основні документи з питань цивільного захисту на об’єкті господарської діяльності
1.3	Оцінка обстановки при виникненні надзвичайної ситуації
	1.3.1 Оцінка інженерної та пожежної обстановок
	1.3.2 Оцінка радіаційної обстановки
	1.3.2.1. Фізична суть радіоактивного розпаду хімічних елементів та основні характеристики рівнів радіації
	1.3.2.2. Радіаційно-небезпечні об’єкти на території України
	1.3.2.3. Етапи оцінки радіаційної обстановки
	1.3.3 Оцінка хімічної обстановки
	1.3.3.1. Сильнодіючі отруйні речовини: поняття та класифікація
	1.3.3.2. Хімічно-небезпечні об’єкти на території України
	1.3.3.3. Етапи оцінки хімічної обстановки
РОЗДІЛ 2	ОХОРОНА ПРАЦІ В ГАЛУЗІ
2.1	Міжнародні норми в галузі охорони праці
2.2	Основні законодавчі та нормативно-правові акти з охорони праці
	2.2.1 Основні закони України щодо охорони праці
	2.2.2 Види державних нормативних актів про охорону праці
	2.2.3 Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці
2.3	Система управління охороною праці в організації
	2.3.1 Основні завдання управління охороною праці на підприємстві
	2.3.2 Фінансування охорони праці на підприємстві
	2.3.3 Основні функції служби з охорони праці на підприємстві
2.4	Розслідування та облік нещасних випадків і аварій на виробництві 2.4.1 Основні причини травматизму та професійних захворювань на виробництві
	2.4.2 Нещасні випадки, які підлягають розслідуванню та обліку на виробництві
	2.4.3 Обов’язки комісії з розслідування нещасного випадку на виробництві
2.5	Державний нагляд та громадський контроль за станом охорони праці 2.5.1 Державний нагляд за охороною праці
	2.5.2 Посадові особи органів Держгірпромнагляду (державних інспекторів чи контролерів):права, функції, обов’язки
	2.5.3 Громадский контроль за охороною праці
2.6	Соціальне страхування від нещасного випадку та професійного захворювання на виробництві
	2.6.1 Завдання державного страхування від нещасного випадку на виробництві
	2.6.2 Законодавство про страхування від нещасного випадку на виробництві
	2.6.3 Суб’єкти та об’єкти страхування від нещасного випадку на виробництві
	2.6.4 Клас професійного ризику та страховий тариф

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

ВСТУП

Нормативна дисципліна «Цивільний захист» є обов’язковим предметом навчання студентів вищого навчального закладу й базується на знаннях інженерної психології, фізіології людини, охорони праці, екології та безпеки життєдіяльності. Вона призначена підготовити фахівців усіх напрямків підготовки освітньо-кваліфікаційних рівнів «спеціаліст», «магістр» ОДЕКУ для виконання обов’язків керівного складу на підприємстві у випадку надзвичайної ситуації чи воєнних подій, а також підвищення рівня безпеки, підтримання та поліпшення виробничих умов праці.

Мета вивчення дисципліни є підготовка спеціалістів, які володіють теоретичними знаннями та практичними навичками, необхідними вирішувати складні проблеми у сфері цивільного захисту, з урахуванням особливостей майбутньої професійної діяльності, а також досягнень науково-технічного прогресу.

Цивільний захист є частиною системи загальнодержавних оборонних заходів, які проводяться в мирний та воєнний час для захисту населення та народного господарства країни від зброї масового ураження та інших сучасних засобів нападіння противника, а також для проведення рятувальних та невідкладних аварійно-відновлювальних робіт в осередках ураження та в зонах катастрофічного затоплення.

Активне та добросовістне виконання завдань з цивільної оборони – обов’язок кожної людини, важливіша умова успіху в здійсненні захисту населення від сучасних засобів нападу противника.

Від успішного вирішення задачі по захисту населення залежать результати виконання й інших важливих задач цивільної оборони, таких, як забезпечення стійкої роботи об’єктів народного господарства у воєнний час, а також проведення рятувальних та невідкладних аварійно-відновлювальних робіт в осередках ураження та зонах катастрофічного затоплення.

Нормативна дисципліна "Охорона праці в галузі" відноситься до дисциплін професійно-орієнтованого циклу у підготовці спеціалістів усіх спеціальностей та спеціалізацій.

Нормативна дисципліна "Охорона праці в галузі" базується на знанні понять та категорій, засвоєних в процесі вивчення дисциплін " Безпека життєдіяльності", «Основи охорони праці», «Правознавство». Засвоївши програму нормативної дисципліни «Охорона праці в галузі» спеціалісти за відповідними напрямами підготовки, мають бути здатними вирішувати професійні завдання з урахуванням вимог охорони праці.

Аналіз суспільної практичної діяльності, що складається з чисельних форм людської активності, дає змогу зробити індуктивний висновок про потенційну небезпеку діяльності. Діяльність людини, супроводжувана потенційною небезпекою, може призводити до травм, захворювань, погіршення самопочуття та інших наслідків. Потенційність небезпеки полягає у прихованому, невиявленому характері, за певних, нерідко важко передбачуваних, умов. Набуття студентами відповідної бази знань з охорони праці в конкретних виробничих умовах допоможе підвищити рівень безпеки на робочому місці та зменшити ймовірність виникнення нещасних випадків та професійних захворювань.

Метавивчення дисципліни полягає у формуванні у майбутніх фахівців (спеціалістів) умінь та компетенцій для забезпечення ефективного управління охороною праці та поліпшення умов праці з урахуванням досягнень науково-технічного прогресу та міжнародного досвіду, а також в усвідомленні нерозривної єдності успішної професійної діяльності з обов’язковим дотриманням усіх вимог безпеки праці у конкретній галузі.

Практична значимість дисципліни полягає у забезпеченні гарантії збереження здоров’я і працездатності працівників у виробничих умовах конкретних галузей господарювання через ефективне управління охороною праці та формування відповідальності у посадових осіб і фахівців за колективну та власну безпеку.

Завдання дисципліни “Охорона праці в галузі та цивільний захист” — надати студентам знань про:

- задачі і систему Цивільного захисту України;

- характеристику осередків ураження, які виникають при надзвичайних ситуаціях;

- способи і засоби захисту населення від вражаючих факторів надзвичайних ситуаціях;

- методику прогнозування можливої радіаційної, хімічної, біологічної обстановки, яка може виникнути внаслідок стихійного лиха та аварії;

- основи організації проведення рятувальних та невідкладних робіт;

- оцінку стійкості елементів об’єктів народного господарства в надзвичайних ситуаціях і визначення необхідних заходів щодо її підвищення;

- проведення розслідування нещасних випадків, аварій та професійних захворювань;

- розробку та проведення заходів щодо усунення причин нещасних випадків;

- впроваджування організаційних заходів з метою поліпшення безпеки праці;

- враховування положення законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці при виконанні виробничих та управлінських функцій;

- впровадження ефективного розподілу функцій, обов’язків і повноважень з охорони праці у виробничому колективі;

- розробку оптимальних умов і режиму праці;

- розробку методичного забезпечення і проведення навчань та перевірку знань з питань охорони праці на виробництві;

- контроль виконання вимог охорони праці в організації.

 

 

РОЗДІЛ 1 ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ

Планування з питань цивільного захисту

 

1.2.1 Сили цивільного захисту

 

Цивільний захист організується по територіально-виробничому принципу. Це означає, що планування та проведення усіх заходів здійснюється як по лінії Верховної Ради України, так і через відомства та установи, які завідують виробничою та господарчою діяльністю.

Цивільний захист характеризується певними силами, які напрямлені на запобігання, боротьбу з НС та їх наслідками.

До сил цивільного захисту належать:

1) оперативно-рятувальна служба цивільного захисту;

2) аварійно-рятувальні служби;

3) формування цивільного захисту;

4) спеціалізовані служби цивільного захисту;

5) пожежно-рятувальні підрозділи (частини);

6) добровільні формування цивільного захисту.

Сили цивільного захисту формуються на різних рівнях реагування. В залежності від цього вони розділяються на:

1) об’єктові - на суб’єкті господарювання (шляхом формування з працівників суб’єкта господарювання ланок, команд, груп, що складають відповідні спеціалізовані служби цивільного захисту) формуються керівником суб’єкта господарювання;

2) галузеві - у системі центрального органу виконавчої влади (шляхом зведення об’єктових підрозділів у відповідну галузеву спеціалізовану службу цивільного захисту) - центральним органом виконавчої влади. Перелік центральних органів виконавчої влади, в яких утворюються спеціалізовані служби цивільного захисту, визначається Положенням про єдину державну систему цивільного захисту;

3) територіальні (шляхом об’єднання об’єктових підрозділів у відповідну територіальну спеціалізовану службу цивільного захисту місцевого рівня або об’єднання територіальних спеціалізованих служб цивільного захисту місцевого рівня у регіональну спеціалізовану службу цивільного захисту).

Робота сил цивільного захисту здійснюється з використанням певного переліку документів, затверджених Міністерством по надзвичайним ситуаціям, для розроблення та використання органами виконавчої влади, на підприємствах, в установах та організаціях.

До цього переліку входять такі документи:

- документи щодо планування заходів з питань цивільного захисту;

- організаційні документи;

- документи щодо створення матеріального резерву;

- документи з питань радіаційного і хімічного захисту;

- документи з питань евакуації;

- документи щодо організації інженерного захисту;

- документи з питань медичного та біологічного захисту населення, профілактики травматизму невиробничого характеру;

- документи з питань цивільного захисту щодо забезпечення функціонування об’єктів;

- документи з організації зв’язку та оповіщення;

- документи з організації забезпечення пожежної безпеки;

- документи щодо організації та проведення авіаційних робіт з пошуку і рятування;

- документи з підготовки керівного складу та навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях.

 

1.2.2 План дій органів управління і сил цивільної оборони з запобігання і ліквідації надзвичайних ситуацій

Для злагодження дій на усіх відомчих рівнях при виникненні НС різного характеру існує офіційно затверджений План дій органів управління і сил цивільної оборони (ЦО) з запобігання і ліквідації надзвичайних ситуацій (НС). Він розробляється на підставі законодавчих, директивних та нормативних документів і призначений для координації діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, керівництва об'єктів підприємств, установ і організацій, а також оперативності їх реагування на загрозу і виникнення НС, зниження можливості загибелі людей, зменшення матеріальних втрат і організацію задоволення першочергових потреб населення, яке постраждало.

План визначає порядок дій і відповідальність керівництва відповідних органів управління, об'єктів господарювання, установ і організацій, а також основні заходи щодо організації проведення робіт з запобігання та ліквідації НС техногенного та природного походження, узгодження строків їх виконання, фінансові, матеріальні та інші ресурси, які необхідні для проведення цих заходів та робіт. Плани підписуються посадовими особами, які є відповідальними за планування заходів ЦО, погоджуються з територіальним управлінням з питань НС та цивільного захисту населення (ЦЗН) і затверджуються відповідним начальником ЦО.

Рекомендації для розроблення Плану є загальні і при їх використанні необхідно враховувати специфічні для даної території (об'єкта господарювання) чинники виникнення НС, особливості структури відомчої та регіональної діяльності органів виконавчої влади, а також специфіку роботи підвідомчих підрозділів і формувань ЦО.

План дій органів управління та сил ЦО району складається з:

- текстової частини плану;

- додатків до них.

Текстова частина плану складається з:

1) загальних положень;

2) висновків із оцінки техногенно-екологічної обстановки на території району (міста, обєкта);

3) описання приведення в готовність та організація роботи органів управління та сил ЦО при загрозі та виникненні НС;

4) описання сил ЦО району (міста, об’єкту господарювання, установи, організації), що можуть залучатись до виконання аварійно-рятувальних, пошукових та відновлювальних робіт;

5) описання всебічного забезпечення заходів ЦО;

6) описання організації управління.

 

1) Загальні положення. Тут викладаються:

- статус Плану;

- регламент порядку координації діяльності відповідних органів управління, їх взаємодії з організаціями та установами центрального та відомчого підпорядкування, до компетенції яких віднесені функції захисту населення і території та виконання завдань з ліквідації НС;

- основні завдання органів управління та сил ЦО щодо запобігання та ліквідації НС;

- підстави для введення Плану в дію повністю або частково (перепік умов загрози виникнення великих виробничих аварій, катастроф техногенного і екологічного походження, стихійного лиха, які мають загальнодержавний. регіональний, місцевий або об'єктовий характер або масштаб – відповідно до «Класифікатору НС"),

- порядок введення Плану в дію та запровадження у межах конкретних територій одного з таких режимів функціонування органів управління та готовності сил ЦО:

А. Режим повсякденної діяльності - при нормальній виробничо-промисловій, радіаційній, хімічній, біологічній (бактеріологічній), сейсмічній, гідрогеологічній і гідрометеорологічній обстановці (за відсутністю епідемії, епізоотії і епіфітотії);

Б. Режим підвищеної готовності - при істотному погіршенні виробничої, промислової, радіаційної, хімічної, біологічної (бактеріологічної), сейсмічної, гідрогеологічної і гідрометеорологічної обстановки (з одержанням прогнозуючої інформації щодо можливості виникнення НС).

В. Режим діяльності у НС - під час реагування на НС, що виникають.

Г. Режим діяльності у надзвичайному стані - запроваджується в Україні або на окремих її територіях в порядку, визначеному Конституцією України та Законом України "Про правовий режим надзвичайного стану.

У даному розділі також можуть бути викладені інші положення, які підлягають затвердженню відповідними начальниками ЦО для їх обов'язкового виконання підвідомчими та взаємодіючими органами і структурами.

 

2) Висновки із оцінки техногенно-екологічної обстановки на території району (міста, обєкта).

У даному розділі викладається:

- загальна характеристика території, енергетичного та промислового комплексу, транспортних комунікацій, сільського господарства та пов'язаних з цим можливе виникнення НС техногенного, екологічного та природного походження. Масштаби і наслідки їх визначаються на основі експертної оцінки, прогнозу чи результатів модельних експериментів.

- критерії оцінки для прийняття рішення щодо захисту населення при виникненні НС техногенного, екологічного та природного походження і режими захисту населення і територій, які застосовуються в цих випадках.

 

3) Приведення в готовність та організація роботи органів управління та сил ЦО при загрозі та виникненні НС.

У даному розділі викладається.

1. Порядок надходження доповідей про загрозу та виникнення НС від чергових диспетчерських служб ЦО, сільських районів, промислових об'єктів, центрів гідрометеорології та інших джерел інформації.

2. Дії чергових служб з отриманням інформації про загрозу та виникнення НС:

- порядок інформування керівництва, групи оперативного реагування на НС, чергових підрозділів служб ЦО, взаємодіючих органів управління;

- порядок оповіщення керівного складу ЦО району (міста, установи, організації, об'єкта) формувань ЦО, населення та здійснення контролю прибуття посадових осіб і відбуття підрозділів швидкого реагування в район НС;

- порядок доповідей у вищі інстанції.

3. Дії начальника ЦО району (міста, установи, організації, об'єкта) з отриманням інформації про загрозу та виникнення НС:

- віддача розпоряджень відповідальним особам про оголошення збору керівного складу ЦО району (міста, установи, організації, об'єкта) та передачу повідомлення населенню (при необхідності) про обстановку, яка склалася;

- заслуховування начальника відділу з питань НС та ЦЗН райдержадміністрації (начальника штабу ЦО) про обстановку, яка склалася і можливий подальший розвиток подій;

- видання розпоряджень про проведення рятувальних та інших невідкладних робіт;

- доповідь у вищу інстанцію про обстановку, яка склалася, прийняті рішення та вжиті заходи;

- доведення до підлеглих розпоряджень щодо виконання заходів ліквідації наслідків НС, порядку здійснення практичного керівництва проведенням рятувальних робіт, ліквідації наслідків НС і евакуації населення в разі її проведення.

4. Дії начальника відділу з питань НС та ЦЗН райдержадміністрації (міськвиконкому) або начальника штабу ЦО об'єкта:

- постановка завдань відповідним посадовим особам щодо відбуття до місця НС, уточнення порядку організації зв'язку, здійснення доповідей тощо;

- інформування начальника ЦО про НС, що виникла і за його розпорядженням здійснення збору комісії з питань технічно-економічної безпеки (ТЕБ) та НС;

- уточнення обстановки на місці виникнення НС, заслуховування доповідей про вжиті заходи, визначення потребу силах та засобах;

- проведення аналізу обстановки, уточнення порядку роботи оперативної і робочої груп;

- доповідь на засіданні постійної комісії з питань ТЕБ та НС про обстановку, яка склалася на даний час, можливий розвиток подальших подій та пропозицій щодо виконання першочергових робіт;

- доведення до оперативної та робочої груп рішення постійної комісії, постановка завдань на виконання подальших робіт;

- уточнення (при необхідності) питань взаємодії та інших питань з органами управління УМВС, СБУ, військових частин, що залучаються до робіт по ліквідації наслідків НС.

5. Склад, основні завдання та порядок дій оперативної і робочої груп (посадових осіб штабу з ліквідації НС).

Наприклад:

Оперативна група під керівництвом _________ у складі: _______ після отримання завдання на автомобілі ___________ відбуває на місце події (або у визначений район).

Час готовності оперативної групи: - в робочий час – «Ч»+ ____; - в неробочий час – «Ч» + _____.

Основні завдання оперативної групи:

- уяснити і доповісти характер НС. масштаб і можливий розвиток подій;

- уточнити необхідний склад сип та засобів ЦО для ліквідації наслідків НС;

- організація пошукових та рятувальних робіт з першочергового життєзабезпечення постраждалого населення;

- здійснення контролю за додержанням встановленого режиму в зоні НС;

- організація і підтримання взаємодії зі всіма структурними підрозділами міністерств і відомств, які залучені для ліквідації НС;

- часові показники і порядок виклику ОГ в робочий і неробочий час.

Робоча група (штаб) під керівництвом ________ у складі _________ після отримання завдання займає свої робочі місця в приміщенні _______________.

Час готовності робочої групи: - в робочий час - "Ч"+__________;

- в неробочий час - "Ч"+ ________.

Основні завдання робочої групи:

- збір, аналіз та оцінка даних реальної обстановки, доповідь їх начальнику ЦО та начальнику відділу з питань НС та ЦЗН для прийняття рішення;

- оформлення рішення начальника ЦО. розробка проектів наказів, розпоряджень, облік та виконання вказівок начальника ЦО та начальника відділу з питань НС та ЦЗН;

- доведення наказів, розпоряджень та вказівок до виконавців;

- організація розгортання пунктів управління і роботи на них;.

- безпосереднє керівництво діями сил ЦО при проведенні рятувальних та інших невідкладних робіт (ІНР);

- організація комендантської служби на пунктах управління, в районах розташування та на маршрутах висування сил ЦО та евакуації населення;

- здійснення контролю за забезпеченням дій сил ЦО;

- організація взаємодії між органами управління та силами, які залучаються для ліквідації наслідків НС;

- підготовка донесень і доповідей (зведень) про обстановку, яка склалася у вищі інстанції;

- ведення звітних карт, журналів, інших документів.

 

4) Сили ЦО району (міста, об’єкту господарювання, установи, організації), що можуть залучатись до виконання аварійно-рятувальних, пошукових та відновлювальних робіт.

В даному розділі розкривається наявність сил ЦО на території району (міста, об'єкта господарювання, установи, організації), що можуть залучатись до виконання аварійно-рятувальних, пошукових та відновлювальних робіт незалежно від форм власності та господарювання підприємств при виникненні НС техногенного або природного походження:

Перелічити всі формування, які є в наявності на території або в підпорядкуванні району (міста, об’єкта господарювання, установи, організації), в тому числі і на особливий період.

 

5) Всебічне забезпечення заходів ЦО.

У даному розділі визначається:

- порядок організації забезпечення заходів та дій ЦО під час проведення аварійно-рятувальних, пошукових та аварійно-відновлювальних робіт, перелік організацій, установ, підприємств, на які покладаються завдання з розвідки, інженерного, транспортного, хімічного, медичного, матеріально-технічного і протипожежного забезпечення, охорони громадського порядку;

- порядок залучення додаткових засобів з регіональних резервних фондів та резервів підприємств, надання фінансової допомоги, а також проведення розрахунків за виконані обсяги робіт з підприємствами, установами різних форм власності і підпорядкування.

 

6) Організація управління.

У даному розділі визначаються місця постійного розташування міських (позаміських) основних та запасних пунктів управління ЦО адміністративних територій, міст, управлінь та підприємств.

Для надійного сталого управління визначається порядок залучення діючих каналів радіо і провідного зв'язку Міністерства зв'язку, Міністерства оборони, телебачення та підприємств зв'язку інших форм власності та господарювання.

Розкриваються питання забезпечення управління, зв'язку та оповіщення при загрозі виникнення і в ході ліквідації НС на всіх її етапах.

 

Перелік додатків до Плану:

А) Схема організації зв'язку та оповіщення.

Б) Календарний план дій органів управління і сил ЦО при виникненні НС.

В) Різноманітні ситуаційні схеми, розрахунки.

Г) Критерії для прийняття рішень по захисту населення і територій.

Д) Розрахунки матеріально-технічного забезпечення ліквідації наслідків НС.

Є) Інші необхідні матеріали.

 

1.2.3 Основні документи з питань цивільного захисту на об’єкті господарської діяльності

 

Крім того, на об’єкті господарської діяльності (ОГД) також повинен розроблятися перелік основних документів з питань цивільного захисту. До останніх відносяться:

1. План реагування на НС з додатками:

- календарний план основних заходів ЦЗ в надзвичайних ситуаціях;

- план термінової евакуації із приміщень;

- схема зв’язку та оповіщення;

- розрахунок укриття в захисних спорудах;

- забезпечення засобами індивідуального захисту;

- матеріально-технічне забезпечення;

- карта-схема регіону з позначенням на ній місцями розташування об’єкта ЦЗ, піднятими місцями можливої техногенної, природної, екологічної небезпеки та наслідків використання воєнних засобів враження, графічними елементами плану евакуації (розосередження) та необхідними розрахунками:

- план евакуації в заміську зону.

2. План цивільного захисту галузі на особливий період (для об’єктів, що продовжують діяльність в особливий період).

3. План локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій (тільки для потенційно небезпечних об’єктів (ПНО) і об’єктів підвищеної небезпеки (ОПН)).

4. Плани захисту персоналу на об’єктах, які потрапляють у зону надзвичайної ситуації від ПНО або ОПН.

5. Розпорядчий акт про затвердження Положення про спеціальну комісію з ліквідації надзвичайної ситуації (формалізований документ).

6. Розпорядчий акт про затвердження Статуту (положення) про аварійно-рятувальні служби (формування).

7. Розпорядчий акт про створення позаштатних (невоєнізованих) формувань цивільного захисту.

8. Розпорядчий акт про організацію роботи штабу з ліквідації НС.

9. Розпорядчий акт про створення відомчого (регіонального, місцевого, об’єктового) резерву для запобігання, ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків.

10. Розпорядчий акт про створення постів радіаційного і хімічного спостереження (ПРХС).

11. План евакуації населення (працівників) у разі загрози або виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

12. Розпорядчий акт про створення евакуаційних органів.

13. План приведення сховища (протирадіаційного укриття) у готовність до прийому людей, яких необхідно укривати.

14. Паспорт потенційно небезпечного об’єкта.

15. Розпорядчий акт про призначення відповідальних керівників з ліквідації НС на рівнях "А" і "Б".

16. Розпорядчий акт про призначення особи, відповідальної за роботу із забезпечення пожежної безпеки.

17. Розпорядчий акт про організацію навчання з питань цивільного захисту на рік.

18. Розпорядчий акт про підготовку і проведення "Дня ЦЗ" та "Тижня безпеки дитини" (тільки для освіти).

19. Розпорядчий акт про підготовку та проведення комплексних об'єктових навчань, тренувань з цивільного захисту.

20. Графік роботи консультаційного пункту та журнал обліку проведення консультацій (тільки для житлово-комунальних підприємств (ЖКП)).

21. Наказ «Про організацію цивільного захисту на ОГД».

22. Наказ “Про підсумки підготовки з цивільного захисту за минулий рік і завдання на новий рік”.

23. План підготовки цивільного захисту ОГД.

24. План розвитку і вдосконалення цивільного захисту.

25. Особисті плани дій (папки робочих документів) розробляються для Начальника і відповідального працівника ЦЗ об’єкта, керівників (начальників) структурних підрозділів об’єкта ЦЗ, начальників (командирів) служб і формувань, оперативної групи, евакуаційної комісії, групи зв’язку та оповіщення, поста радіаційної і хімічної розвідки, поста медичної допомоги, групи видачі засобів індивідуального захисту (ЗІЗ) та спеціальних приладів, ланки протипожежних заходів, групи охорони громадського порядку, групи утримання сховищ тощо.

Оцінка хімічної обстановки

1.3.3.1. Сильнодіючі отруйні речовини: поняття та класифікація.

Вплив СДОР на оточуюче середовище, населення та особовий склад військ можливий при руйнуванні хімічно-небезпечних об’єктів (ХНО) внаслідок аварійних ситуацій, стихійних лих, а також під час військових дій.

Сильнодіючі отруйні речовини (СДОР) – це токсичні хімічні сполуки, що утворюються у великих кількостях в процесі промислового виробництва, і спроможні у випадку руйнувань (аварій) на хімічно небезпечних об’єктах надходити до атмосфери, викликаючи масові ураження цивільного населення і особового складу Збройних Сил та інших силових міністерств і відомств.

Сучасний стан світової економіки характеризується неухильним зростанням об’єму хімічного виробництва.

За даними ВООЗ, на теперішній час кількість отруйних речовин перевищила 60 тисяч хімічних сполук та щорічно збільшується на 500–700 найменувань. Крім того, біля 500 відносяться до групи СДОР найбільш токсичних для людини.

Фізикохімічні властивості СДОР в більшості визначають їх можливість переходити в головний фактор ураження і створювати концентрації, що можуть уражати людей. Найбільше значення мають агрегатний стан речовини, розчинність її в воді і різного роду розчинниках, щільність речовини та її газової фази, гідроліз, летучість, максимальна концентрація, питома теплота випарювання, питома теплоємність рідини, тиск насиченого пару, коефіцієнт дифузії, температура кипіння і замерзання, в’язкість, теплове розширення і стискання, корозійна активність, температура загорання та інші.

Агрегатний стан. При звичайних умовах СДОР можуть бути у виді твердих, рідких або газоподібних речовин. Однак при виробництві, використанні, зберіганні або перевезенні їх агрегатний стан може змінюватися від такого в звичайних умовах, що може вплинути як на кількість СДОР, яка викидається в повітря, так і на фазовий дисперсний склад зараженої хмари.

Розчинність – можливість однієї речовини рівномірно розповсюджуватися в середовищі другої або інших речовин, створюючи розчин. Розчинність СДОР у воді та органічних розчинниках має суттєве значення. Добра розчинність може привести до сильного зараження водосховищ, внаслідок чого вони на тривалий час можуть складати серйозну небезпеку для людини. В той же час добра розчинність в воді і органічних розчинниках може дозволити використання при необхідності розчини різних речовин для дегазації (нейтралізації СДОР).

Щільність – масовий стан даної речовини в одиниці об’єму. Вона впливає на розповсюдження СДОР. Якщо щільність газової фази СДОР більше повітря, то на початковому етапі виникнення зараженої хмари вони будуть скупчуватися в низинних місцях рельєфу місцевості, створюючи високі концентрації.

Гідроліз – розклад речовини водою. Він визначає умови зберігання, стану в повітрі і на місцевості, стійкість СДОР у випадку їх аварійних викидів (виливів). При чому чим менше СДОР піддається гідролізному розкладу, тим більше тривалість дії його факторів ураження.

Летучість – можливість конкретної хімічної речовини переходити в пароподібний стан. Кількісною характеристикою летучості є максимальна концентрація пару СДОР при даній температурі (кількість речовини, що є в одиниці об’єму його насиченого пару при даній температурі в замкнутій системі, коли рідка і газоподібна фази СДОР знаходяться в рівновазі).

Теплоємність визначає характер викиду і випаровування СДОР з поверхні у випадку аварійної ситуації. Вона представляє собою відношення кількості теплоти, що передаються системі в якому-небудь процесі, до відповідної зміни температури. Питомою теплоємністю називають відношення кількості теплоти до одиниці маси речовини.

Теплота випарювання – кількість теплоти, яку поглинає речовина при ізотермічному випаровуванні рідини, рівновеликій з своїм паром. У випадку відношення до одиниці маси речовини (1 г, 1 кг) вона називається питомою теплотою випарювання. Так само, як і теплоємність, дана величина є одною із головних фізико-хімічних характеристик, які визначають характер викидів і наступних випаровувань СДОР.

Температура кипіння дозволяє побічно судити про летучість СДОР і характеризувати тривалість дії фактору ураження. Чим вище температура кипіння СДОР, тим повільніше вона випаровується.

Температура замерзання – температура, при якій рідина лишається рухомості і густіє настільки, що при нахилі пробірки з продуктом під кутом 45° його рівень залишається незмінним на протязі 1 хвилини. Температура замерзання має важливе значення при транспортуванні і визначає характер поведінки СДОР при низьких температурах.

В’язкість – властивість рідинних, а також пароподібних середовищ чинити опір їх течії (переміщенню одного шару відносно другого) під дією зовнішніх сил. В’язкість чинить вплив на характер поведінки СДОР в аварійній ситуації (характер дроблення, убирання і інших).

Корозійна активність – властивість руйнувати оболонки, в яких зберігається (перевозиться) СДОР. Вона є причиною більшості аварій (руйнувань) на промислових і транспортних об’єктах, в тому числі в процесі зберігання. Більшість СДОР має підвищену корозійну активність.

Температура спалаху – сама низка температура речовини, при якій в умовах спеціальних випробувань над його поверхнею виникають пари або гази, які здібні загоратися в повітрі від стороннього джерела вогню. Стійкого горіння речовини при цьому не виникає.