Кількість пред'явлень аудіотексту і тривалість його звучання

 

Одноразовість пред'явлення пов'язана зі специфікою умов перебігу природного усно мовленнєвого повідомлення: в реальній комунікації аудіювання проходить синхронно з говорінням, і мовленнєве повідомлення не повторюється.

У шкільній аудиторії залежність розуміння від кількості пред'явлень досить відчутна, особливо на початковому ступені навчання.

 

Проте методично обґрунтована кількість пред'явлень ставиться в залежність від нормальної роботи з аудіотекстом. Так, у випадках запам'ятовування форми мовленнєвого повідомлення (його мовних засобів) доцільне кількаразове повторення одного і того ж аудіотексту. Якщо ж метою буде запам'ятовування смислової сторони тексту, то для повторного пред'явлення слід давати трансформовані варіанти тексту з мовними замінами і новими завданнями для сприймання.

 

На уроках дворазове пред'явлення одного і того ж аудіотексту доцільне в таких випадках: при наявності певних труднощів

 

На старшому ступені навчання дворазове прослуховування може розглядатися як одна із мовленнєвих вправ для взаємозв'язаного навчання аудіювання і говоріння.

 

Тривалість звучання тексту також може ускладнювати процес аудіювання. Тривалість звучання визначається обсягом аудіотексту.

 

Обсяг тексту - обов'яз­ковий нормативний параметр аудіювання для кожного класу. Такий вимір об­сягу аудіотексту зручний для планування занять і для правильного розподілу часу на різні види мовленнєвої діяльності.

 

Труднощі, зумовлені тривалістю зву­чання, обмежуються таким чином:

-для початкового ступеня навчання - 1 хви­лина,

 

для середнього - 2-3 хвилини,

 

для старшого - 3-5 хвилин.

Навчання аудію­вання необхідно починати з текстів невеликої тривалості звучання і поступово її збільшувати. Проте прагнути до збільшення обсягу аудіотексту недоцільно.

 

Аудіювання різних джерел інформації створює специфічні труднощі сприймання.

 

При безпосередньому спілкуванні аудіювання полегшується позамовними засобами: мімікою, жестами.

 

При використанні технічних засобів ці фактори відсутні. Учні поступово звикають до мовлення вчителя і легко його розуміють. Використання технічних засобів навчання (ТЗН) створює додаткові труднощі, які потребують часу для їх подолання, але одночасно дозволяють навчити учнів сприймати не лише вчителя, але й мовлення інших осіб.

Усі ці дії формуються в цілісній системі вправ.

Система вправ для навчання аудіювання

До системи вправ для навчання аудіювання входять дві підсистеми:

(A) вправи для формування мовленнєвих навичок аудіювання

(B) вправи для розвитку вмінь аудіювання.

 

 

До першої підсистеми включаються 3 групи вправ:

 

— вправи для формування фонетичних навичок аудіювання (фонематичного та інтонаційного слуху);

 

— вправи для формування лексичних навичок аудіювання;

 

— вправи для формування граматичних навичок аудіювання.

 

До другої підсистеми входять 2 групи вправ:

 

— вправи, що готують учнів до аудіювання текстів;

– вправи в аудіюванні текстів

 

І підсистема вправ

 

Мета вправ І підсистеми - сформувати в учнів слухові, лексичні та граматичні навички аудіювання. Формування слухових навичок передбачає розвиток в учнів фонематичного та інтонаційного слуху.

 

До І підсистеми входять некомунікативні та умовно-комунікативні рецептивні вправи.

 

Некомунікативні вправи включають такі види вправ:

на сприйняття, впізнавання або розрізнення звука,

термінального тону,

лексичної одиниці,

граматичної структури;

 

умовно-комунікативні: вправи на аудіювання повідомлень, запитань, розпоряджень тощо на рівні фрази.

До цієї підсистеми вправ відносяться і спеціальні вправи, спрямовані на розвиток мовленнєвих механізмів аудіювання (імовірного прогнозування, уваги та аудитивної пам'яті, осмислення).

 

В цілому вправи цієї групи спрямовані на подолання ізольованих, штучно виділених труднощів; вони є лише першою сходинкою до формування вмінь аудіювання.

 

Наведемо приклади вправ першої підсистеми.