Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Остеодистракція в стоматології
Про застосування розтягуючих і компресійних сил на кістки черепно-лицьового скелета було повідомлено ще в 1728 році, коли Fauchard описав використання розширювальної арки. Wescott першим доповів про застосування механічних сил до кісток верхньої щелепи в 1859 році. Він використовував бюгель, розділений телескопічною дугою, щоб виправити перехресний прикус 15-річної дівчинки. Рік потому, Angell виконав подібну процедуру, з використанням нарізного гвинтового домкрата, сполученого уздовж піднебіння до обох премолярів на одній стороні, і другому премоляру на іншій стороні. Метод дистракції запропонував близько сотні років тому А. Соdаvіllа, у 1940-х роках його модифікував та популяризував відомий радянський хірург-травматолог Г.А. Ілізаров. Теорія остеогенезу Г.А. Ілізарова стала основою сучасних методик компресійно-дистракційного остеосинтезу, заміщення дефектів трубчастих кісток з використанням спеціальних приладів. Використання принципів Г.А. Ілізарова у щелепно-лицевій хірургії вперше експериментально описав 1973 р. С. Snyder, а результати перших клінічних досліджень стосовно лікування пацієнтів із вродженими вадами нижньої щелепи продемонстровано у роботі J. McCarthyта співавт. Концепція компресійно-дистракційного остеосинтезу вперше була запропонована Г.А. Ілізаровим у 1954 році, для лікування різних уроджених і придбаних деформацій кісток людини. Сутність методу складається в активації остеогенезу шляхом короткочасного здавлювання (компресії) двох свіжих кісткових раневихповерхонь і наступного тривалого підтримування цього процесу на високому рівні за допомогою дозованого розтягання (дистракція) виникаючої кісткової мозолі до утворення регенерату необхідної величини (ретенція). Вітчизняні вчені В.І. Куцевляк, М.Б. Швирков, В.В. Кулагін, М.М. Соловйов, Г.П. Рузін, Ю.С. Захаров та ін. зробили внесок у розвиток та популяризацію компресійно-дистракційних апаратів, розроблених на підставі захищеного 09.06.1952 р. апарата Ілізарова Г.А. В останнє десятиріччя в усьому світі, активно розробляється метод компресійно-дистракційного остеосинтезу в щелепно-лицьовій області, що спирається на базові праці професора Ілізарова Г.А. (Ілізаров Г.А., 1971,1976,1979., Іпполітов В.П. 1989, Федотов С.Н., 1994, Маланчук В.А., 1994., Шамсудінов А.Г.,1998, Швирков М.Б.,1998, Рогинський В.В., 1999, Наbаl М.В., 1995, McCormick S.U., 1995, Cochen S.R., 1995, Chin М., 1998).
Дистракційний остеогенез - це біологічний процес утворення нової кістки між кістковими сегментами, які поступово роз'єднуються під дією зростаючої тяги. Одночасно відбуваються явища активного гістогенезу в навколишніх м’яких тканинах — яснах, шкірі, фасціях, м’язах, хрящах, судинах та периферичних нервових волокнах, що дає можливість здійснити значне переміщення кістки та відчутно знизити ризик рецидиву. На клітинному рівні відбувається мікроскопічна деструкція кісткового регенерату, що викликає постійне виділення білків – регуляторів остеогенезу і трансформацію перицитів в остеобласти. Разом з кістковим фрагментом переміщаються регенеруючі слизова оболонка, м'язи, нерви, судини, шкіра та інші тканини. Дистракція здійснюється на величину 1 мм у добу. Більш швидкий темп дистракції приводить до руйнування судинної мережі, що формується, й узагалі всієї системи регенерату, що утворюється. З біологічної точки зору, дистракційний остеогенез, розпочинаючи з порушення цілісності кістки та впродовж усього еволюційного процесу перетворення дистракційного регенерату у повноцінну кісткову тканину, можна розділити на такі етапи: · пошкодження · індукція · запалення · утворення м’якої кісткової мозолі · утворення твердої кісткової мозолі · ремоделювання. Відповідно, виокремлюють 3 періоди дистракційного остеогенезу: латентний, дистракції та консолідації. Дистракційний остеогенез розпочинається із формування у місці остеотомії фіброзної тканини - м’якого кісткового мозолю вздовж осі дистракції. При поступовому розтягненні м’якого кісткового мозолю його волокна розташовуються паралельно до напрямку дистракції. Між третім та сьомим днями у фіброзну тканину вростають капіляри, розширюючи судинну сітку не лише у напрямку центру дистракційного проміжку, а й медулярних каналів обох кісткових фрагментів. Часто новоутворені судини в дистракційному регенераті мають спіральний хід та численні циркулярні складки, внаслідок чого швидкість їхнього росту значно перевищує швидкість дистракції, і в 10 разів швидкість проростання судин при звичайному загоєнні перелому.
Упродовж другого тижня дистракції починають формуватися первинні остеони, процеси остеогенезу ініціюються на наявних кісткових стінках та прогресують у напрямку центру дистракційного проміжку. Наприкінці другого тижня остеоїд починає мінералізуватись. У цей період дистракційний регенерат має специфічну зональну структуру. У центрі дистракційного проміжку, де вплив розтягувальних сил максимальний, розміщена слабкомінералізована рентгенопрозора фіброзна проміжна ділянка, яка є центром фібробластичної проліферації та утворення фіброзної тканини. На периферії цієї фіброзної ділянки розміщені дві ділянки із поздовжньо орієнтованими циліндричними первинними остеонами, які вкриті шаром остеобластів та ростуть у напрямку один до одного. Такий ділянковий розподіл сформованої кісткової тканини зберігається до завершення періоду дистракції. Формуються дві додаткові ділянки первинного ремоделювання остеонів, які локалізуються на межі регенерату та кісткових фрагментів. Після завершення періоду дистракції фіброзна проміжна ділянка поступово осифікується, а інша чітко помітна ділянка грубоволокнистої кісткової тканини містком об’єднує кісткові фрагменти. У процесі дозрівання регенерату ділянка первинних остеонів значно зменшується і повністю резорбується. В наступні місяці новоутворена кістка зміцнюється паралельно до волокон та ламелярної кістки. Кісткова структура нормалізується методом гаверсової перебудови, що є останнім етапом кортикальної реконструкції. Наприкінці періоду дистракції переважно виявляють перші рентгенологічні ознаки регенерації кісткової тканини: кістковий регенерат орієнтований вздовж напрямку дистракції та розділений на три частини: дві більшої щільності, які прилягають до залишкових кісткових сегментів, та центральну рентгенопрозору ділянку. Тривалість періоду активної дистракції залежить від віддалі, на яку транспортується сегмент, і виду переміщення кістки, який може бути уні-, бі- та трифокальним. Період консолідації (утримуюча фаза), впродовж якого відбувається активна мінералізація дистракційного регенерату, триває від закінчення тракції до моменту видалення дистракційного апарату. Як правило, його тривалість повинна втричі перевищувати тривалість періоду дистракції та коливається залежно від віку пацієнта. Реконструйований фрагмент кістки утримується без зміщення за допомогою транспортних та стабілізуючих пластинок, які надійно фіксують транспортований сегмент. Дозрівання кістки із остаточним формуванням нормальної структури триває близько року або й більше. Класифікація дистракцій в щелепно-лицевій області: 1.Залежно від направленості: · щелепна; · альвеолярна. 2. Залежно від тканин, які дистрагуються, альвеолярна дистракція буває: · періостальна; · періодонтальна; · кісткова. 3. Залежно від вектора дистракції: · вертикальна; · коса; · горизонтальна. Сьогодні можливості дистракційного остеогенезу у щелепно-лицевій ділянці надзвичайно широкі і охоплюють такі показання до застосування (мал. 3): подовження, переміщення та стабілізація кістки у випадку її дефіциту (післятравматичні дефекти, набуті порушення росту щелеп, пов’язані з травмою чи анкілозом СНЩС, сегментарною втратою кісткової тканини; вроджені вади (геміфаціальна мікросомія, синдроми Тричера-Колінза, Нагера, П’єра-Робена, Голденгара, Аперта, Крузона, Біндера), втрата кісткової тканини внаслідок висічення пухлин, незрощення піднебіння, деформації альвеолярного відростка, порушення прохідності верхніх дихальних шляхів, краніосиностози, естетичні вимоги тощо. Безперечно, основну роль у проведенні цих процедур відіграють технічні характеристики дистракційнихапаратів. Дистракційні апарати класифікують за різними критеріями. 1. За розміщенням: · зовнішньоротові · внутрішньоротові 2. За призначенням: · для середньої ділянки обличчя · для верхньої щелепи · для нижньої щелепи · для альвеолярного відростка 3. За кількістю векторів дії: · одновекторні (моноаксіальні) · багатовекторні (мультиаксіальні)
|
||||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-12-30; просмотров: 341; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.226.126.38 (0.022 с.) |