Остеодистракція в стоматології 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Остеодистракція в стоматології



Про застосування розтягуючих і компресійних сил на кістки черепно-лицьового скелета було повідомлено ще в 1728 році, коли Fauchard описав використання розширювальної арки.

Wescott першим доповів про застосування механічних сил до кісток верхньої щелепи в 1859 році. Він використовував бюгель, розділений телескопічною дугою, щоб виправити перехресний прикус 15-річної дівчинки.

Рік потому, Angell виконав подібну процедуру, з використанням нарізного гвинтового домкрата, сполученого уздовж піднебіння до обох премолярів на одній стороні, і другому премоляру на іншій стороні.

Метод дистракції запропонував бли­зько сотні років тому А. Соdаvіllа, у 1940-х роках його модифікував та по­пуляризував відомий радянський хірург-травматолог Г.А. Ілізаров. Теорія остеогенезу Г.А. Ілізарова стала осно­вою сучасних методик компресійно-дистракційного остеосинтезу, замі­щення дефектів трубчастих кісток з використанням спеціальних приладів. Використання принципів Г.А. Ілізаро­ва у щелепно-лицевій хірургії вперше експериментально описав 1973 р. С. Snyder, а результати перших клінічних досліджень стосовно ліку­вання пацієнтів із вродженими вада­ми нижньої щелепи продемонстрова­но у роботі J. McCarthyта співавт. Концепція компресійно-дистракційного остеосинтезу вперше була запропонована Г.А. Ілізаровим у 1954 році, для лікування різних уроджених і придбаних деформацій кісток людини. Сутність методу складається в активації остеогенезу шляхом короткочасного здавлювання (компресії) двох свіжих кісткових раневихповерхонь і наступного тривалого підтримування цього процесу на високому рівні за допомогою дозованого розтягання (дистракція) виникаючої кісткової мозолі до утворення регенерату необхідної величини (ретенція). Вітчизняні вчені В.І. Куцевляк, М.Б. Швирков, В.В. Кулагін, М.М. Соловйов, Г.П. Рузін, Ю.С. Захаров та ін. зробили внесок у розвиток та популя­ризацію компресійно-дистракційних апаратів, розроблених на підставі захищеного 09.06.1952 р. апарата Ілізарова Г.А. В останнє десятиріччя в усьому світі, активно розробляється метод компресійно-дистракційного остеосинтезу в щелепно-лицьовій області, що спирається на базові праці професора Ілізарова Г.А. (Ілізаров Г.А., 1971,1976,1979., Іпполітов В.П. 1989, Федотов С.Н., 1994, Маланчук В.А., 1994., Шамсудінов А.Г.,1998, Швирков М.Б.,1998, Рогинський В.В., 1999, Наbаl М.В., 1995, McCormick S.U., 1995, Cochen S.R., 1995, Chin М., 1998).

Дистракційний остеогенез - це біоло­гічний процес утворення нової кістки між кістковими сегментами, які посту­пово роз'єднуються під дією зростаючої тяги. Одночасно відбуваються явища активного гістогенезу в навколишніх м’яких тканинах — яснах, шкірі, фасціях, м’язах, хрящах, судинах та периферичних нервових волокнах, що дає можливість здійснити значне переміщення кістки та відчутно знизити ризик рецидиву.

На клітинному рівні відбувається мікроскопічна деструкція кісткового регенерату, що викликає постійне виділення білків – регуляторів остеогенезу і трансформацію перицитів в остеобласти. Разом з кістковим фрагментом переміщаються регенеруючі слизова оболонка, м'язи, нерви, судини, шкіра та інші тканини. Дистракція здійснюється на величину 1 мм у добу. Більш швидкий темп дистракції приводить до руйнування судинної мережі, що формується, й узагалі всієї системи регенерату, що утворюється.

З біологічної точки зору, дистракційний остеогенез, розпочинаючи з порушення цілісності кістки та впродовж усього еволюційного процесу пере­творення дистракційного регенерату у повноцінну кісткову тканину, можна розділити на такі етапи:

· пошкодження

· індукція

· запалення

· утворення м’якої кісткової мозолі

· утворення твердої кісткової мозолі

· ремоделювання.

Відповідно, виокремлюють 3 періоди дистракційного остеогенезу: латент­ний, дистракції та консолідації.

Дистракційний остеогенез розпочина­ється із формування у місці остеотомії фіброзної тканини - м’якого кісткового мозолю вздовж осі дистракції. При поступовому розтягненні м’якого кісткового мозолю його волокна розташо­вуються паралельно до напрямку дистракції. Між третім та сьомим днями у фіброзну тканину вростають капіляри, розширюючи судинну сітку не лише у напрямку центру дистракційного проміжку, а й медулярних каналів обох кісткових фрагментів. Часто новоутво­рені судини в дистракційному регене­раті мають спіральний хід та численні циркулярні складки, внаслідок чого швидкість їхнього росту значно пере­вищує швидкість дистракції, і в 10 разів швидкість проростання судин при звичайному загоєнні перелому.

Упродовж другого тижня дистракції починають формуватися первинні остеони, процеси остеогенезу ініціюються на наявних кісткових стінках та прогресують у напрямку центру дистракційного проміжку. Наприкінці другого тижня остеоїд починає мінералізуватись. У цей період дистракційний регенерат має специфічну зональну структуру.

У центрі дистракційного проміжку, де вплив розтягувальних сил максимальний, розміщена слабкомінералізована рентгенопрозора фіброзна проміжна ді­лянка, яка є центром фібробластичної проліферації та утворення фіброзної тканини. На периферії цієї фіброзної ділянки розміщені дві ділянки із по­здовжньо орієнтованими циліндрич­ними первинними остеонами, які вкриті шаром остеобластів та ростуть у напрямку один до одного. Такий ді­лянковий розподіл сформованої кіст­кової тканини зберігається до завер­шення періоду дистракції. Формуються дві додаткові ділянки первинного ремоделювання остеонів, які локалізуються на межі регенерату та кісткових фрагментів. Після завер­шення періоду дистракції фіброзна проміжна ділянка поступово осифікується, а інша чітко помітна ділянка гру­боволокнистої кісткової тканини міст­ком об’єднує кісткові фрагменти. У про­цесі дозрівання регенерату ділянка первинних остеонів значно зменшуєть­ся і повністю резорбується. В наступні місяці новоутворена кістка зміцнюється паралельно до волокон та ламелярної кістки. Кісткова структура нормалізу­ється методом гаверсової перебудови, що є останнім етапом кортикальної ре­конструкції. Наприкінці періоду дис­тракції переважно виявляють перші рентгенологічні ознаки регенерації кісткової тканини: кістковий регенерат орієнтований вздовж напрямку дис­тракції та розділений на три частини: дві більшої щільності, які прилягають до залишкових кісткових сегментів, та центральну рентгенопрозору ділянку. Тривалість періоду активної дистрак­ції залежить від віддалі, на яку тран­спортується сегмент, і виду перемі­щення кістки, який може бути уні-, бі­- та трифокальним.

Період консолідації (утримуюча фаза), впродовж якого відбувається активна мінералізація дистракційного регене­рату, триває від закінчення тракції до моменту видалення дистракційного апарату. Як правило, його тривалість повинна втричі перевищувати трива­лість періоду дистракції та коливаєть­ся залежно від віку пацієнта. Рекон­струйований фрагмент кістки утриму­ється без зміщення за допомогою транспортних та стабілізуючих плас­тинок, які надійно фіксують транспор­тований сегмент. Дозрівання кістки із остаточним формуванням нормальної структури триває близько року або й більше.

Класифікація дистракцій в щелепно-лицевій області:

1.Залежно від направленості:

· щелепна;

· альвеолярна.

2. Залежно від тканин, які дистрагуються, альвеолярна дистракція буває:

· періостальна;

· періодонтальна;

· кісткова.

3. Залежно від вектора дистракції:

· вертикальна;

· коса;

· горизонтальна.

Сьогодні можливості дистракційного остеогенезу у щелепно-лицевій ділян­ці надзвичайно широкі і охоплюють такі показання до застосування (мал. 3): подовження, переміщення та стабі­лізація кістки у випадку її дефіциту (післятравматичні дефекти, набуті по­рушення росту щелеп, пов’язані з травмою чи анкілозом СНЩС, сегмен­тарною втратою кісткової тканини; вроджені вади (геміфаціальна мікросомія, синдроми Тричера-Колінза, Нагера, П’єра-Робена, Голденгара, Аперта, Крузона, Біндера), втрата кісткової тканини внаслідок висічення пухлин, незрощення піднебіння, деформації альвеолярного відростка, порушення прохідності верхніх дихальних шля­хів, краніосиностози, естетичні вимо­ги тощо. Безперечно, основну роль у проведен­ні цих процедур відіграють технічні характеристики дистракційнихапара­тів.

Дистракційні апарати класифікують за різними критеріями.

1. За розміщенням:

· зовнішньоротові

· внутрішньоротові

2. За призначенням:

· для середньої ділянки обличчя

· для верхньої щелепи

· для нижньої щелепи

· для альвеолярного відростка

3. За кількістю векторів дії:

· одновекторні (моноаксіальні)

· багатовекторні (мультиаксіальні)



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-12-30; просмотров: 341; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.226.126.38 (0.022 с.)